Управління процентним ризиком банку
Автор работы: Пользователь скрыл имя, 23 Апреля 2013 в 18:47, дипломная работа
Описание
Метою дипломної роботи є розробка науково-методичних підходів і
практичних рекомендацій щодо удосконалення інструментарію управління
процентним ризиком банку.
Об`єктом дослідження є система управління процентним ризиком банку.
Предметом дослідження є інструментарій, механізм та організація
процесу управління процентним ризиком банку.
В процесі написання дипломної роботи нами були поставлені та виконані
наступні завдання:
− з’ясувати сутність поняття «процентний ризик банку», виділити та
класифікувати фактори, що визначають його рівень;
Содержание
ВСТУП………… ......................................................................................................... 7
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕНТНИМ
РИЗИКОМ БАНКУ.............................................................................. 9
1.1 Сутність процентного ризику банку, його види та фактори, що
на нього впливають.............................................................................. 9
1.2 Організаційно-інформаційне забезпечення управління
процентним ризиком банку...............................................................16
1.3 Етапи управління процентним ризиком банку ................................25
Висновки до розділу 1........................................................................ 37
РОЗДІЛ 2 УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕНТНИМ РИЗИКОМ У
ВАТ «ОЩАДБАНК» ......................................................................... 38
2.1 Характеристика діяльності ВАТ «Ощадбанк» ................................ 38
2.2 Оцінка процентного ризику ВАТ «Ощадбанк»............................... 50
2.3 Управління процентним ризиком у ВАТ «Ощадбанк» .................. 60
Висновки до розділу 2........................................................................ 70
РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕНТНИМ
РИЗИКОМ ВАТ «ОЩАДБАНК»..................................................... 72
3.1 Розвиток методичних підходів до оцінки процентного ризику.... 72
3.2 Комплексна модель оцінки процентного ризику
ВАТ «Ощадбанк» .............................................................................. 79
Висновки до розділу 3....................................................................... 87
ВИСНОВКИ............................................................................................................... 88
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...........
Работа состоит из 1 файл
Державний вищий навчальний заклад
«Українська академія банківської справи Національного банку України»
Кафедра банківської справи
ДО ЗАХИСТУ
Завідувач кафедри
д.е.н., професор
__________________ І.В. Сало
«___»_____________ 2011 р.
ДИПЛОМНА РОБОТА
на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст
за спеціальністю 7.050105 «Банківська справа»
УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕНТНИМ РИЗИКОМ БАНКУ
Виконав студент 5 курсу, група СБС-01 ___________________ І.В. Милка
«___» ____________ 2011 р.
Керівник дипломної роботи
___________________ Л.Ю. Сисоєва
«___»____________ 2011 р.
Суми – 2011
РЕФЕРАТ
Дипломна робота містить 111 сторінок, 20 таблиць, 4 рисунки, список
використаних джерел з 62 найменувань, 11 додатків.
Актуальність теми. Висока мінливість вартості залучення та
непередбачуваність вартості розміщення ресурсів ускладнюють управління
процентним ризиком в банках України, виділяючи його в ряд першочергових
завдань банківського менеджменту. Гострота проблеми посилюється тим, що
банки України тільки освоюють ринкові методи управління процентним
ризиком. У зв’язку з цим розробка дієвих і ефективних методів, моделей та
інструментів управління процентним ризиком має особливу актуальність і
дозволяє оперативно і кваліфіковано їх ідентифікувати, оцінювати, запобігати і
знижувати, і на цій підставі створювати умови для забезпечення стійкості та
ефективності роботи банку. Все зазначене вище обумовлює актуальність
удосконалення методів аналізу процентного ризику і їх практичної реалізації у
вигляді спеціалізованої інформаційно-аналітичної системи, призначеної для
використання органами ризик-менеджменту банку.
Об`єктом дослідження є система управління процентним ризиком банку.
Предметом дослідження є інструментарій, механізм та організація
процесу управління процентним ризиком банку.
Метою дипломної роботи є розробка теоретико-методологічних підходів
та практичних рекомендацій щодо удосконалення інструментарію управління
процентним ризиком банку.
У процесі дослідження використовувалися такі загальнонаукові методи
пізнання дійсності, як теоретичне узагальнення, порівняння та систематизація
(при дослідженні сутності поняття «процентний ризик», визначенні факторів,
що його обумовлюють, визначенні класифікаційних ознак процентного ризику
банку); порівняння (у процесі встановлення спільних і відмінних рис методик
аналізу процентного ризику банку, інструментів регулювання процентного
ризику банку); системного аналізу (при визначенні елементів системи
управління процентним ризиком банку); методи аналізу та синтезу, індукції та
дедукції.
За результатами дослідження сформульовані наступні висновки:
запропонована комплексна модель оцінки процентного ризику у ВАТ
«Ощадбанк», що використовує інструментарій оцінки процентного ризику на
основі методу Value at Risk та стрес-тестування.
При використанні запропонованої моделі результати VaR-аналізу були
доповнені результатами стрес-тестування та отриманий зважений рівень
процентного ризику, а також оцінений ступінь впливу стресових змін
процентних ставок на вартість капіталу банку. Запропонована методика
дозволить більш точно оцінити рівень процентного ризику з врахуванням
стресових сценаріїв зміни процентних ставок.
Одержані результати можуть бути використані ВАТ «Ощадбанк» та
іншими банками України при оцінці процентного ризику.
Ключові слова: банк, процентний ризик, інструменти оцінки ризику, Value at
Risk, стрес-тестування.
ЗМІСТ
ВСТУП………… ......................................................................................................... 7
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕНТНИМ
РИЗИКОМ БАНКУ.............................................................................. 9
1.1 Сутність процентного ризику банку, його види та фактори, що
на нього впливають.............................................................................. 9
1.2 Організаційно-інформаційне забезпечення управління
процентним ризиком банку...............................................................16
1.3 Етапи управління процентним ризиком банку ................................25
Висновки до розділу 1........................................................................ 37
РОЗДІЛ 2 УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕНТНИМ РИЗИКОМ У
ВАТ «ОЩАДБАНК» ......................................................................... 38
2.1 Характеристика діяльності ВАТ «Ощадбанк» ................................ 38
2.2 Оцінка процентного ризику ВАТ «Ощадбанк»............................... 50
2.3 Управління процентним ризиком у ВАТ «Ощадбанк» .................. 60
Висновки до розділу 2........................................................................ 70
РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕНТНИМ
РИЗИКОМ ВАТ «ОЩАДБАНК»..................................................... 72
3.1 Розвиток методичних підходів до оцінки процентного ризику.... 72
3.2 Комплексна модель оцінки процентного ризику
ВАТ «Ощадбанк» .............................................................................. 79
Висновки до розділу 3....................................................................... 87
ВИСНОВКИ............................................................................................................... 88
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ................................................................ .91
ДОДАТКИ…………………………………………………………………………..98
ВСТУП
Одним з ризиків, з якими доводиться постійно зустрічатися сучасному
банку є процентний ризик. Робота по управлінню процентним ризиком є одним
із стратегічних напрямів будь-якого банку. Нерідко від уміння банку управляти
ризиком процентної ставки залежить саме його існування. Саме тому
управління процентним ризиком є одним з першочергових завдань
банківського фінансового менеджменту.
Проблеми управління процентним ризиком банку, такі як визначення
його сутності, структури, класифікації, механізму оцінювання, регулювання та
хеджування, розроблялись в роботах К. Редхеда, Х. Грюнінга, О. Пожара,
Т. Савченка, О. Лаврушина, Н. Хохлова, О. Романенко, С. Прасолової,
А. Шапкіна, В. Чемериса, А. Бєлякова, Л. Кузнєцової, П. Ковальова, В. Снєжко.
Однак, незважаючи на суттєві наукові результати, отримані вище зазначеними
та іншими вченими, сутність та проблеми управління процентним ризиком
залишаються малодослідженими: не виокремлено його місце в загальній
системі банківських ризиків; відсутні комплексні розробки щодо його
оцінювання, регулювання та моніторингу. Саме це свідчить про актуальність
даної проблеми й зумовило вибір теми дослідження.
Метою дипломної роботи є розробка науково-методичних підходів і
практичних рекомендацій щодо удосконалення інструментарію управління
процентним ризиком банку.
Об`єктом дослідження є система управління процентним ризиком банку.
Предметом дослідження є інструментарій, механізм та організація
процесу управління процентним ризиком банку.
В процесі написання дипломної роботи нами були поставлені та виконані
наступні завдання:
− з’ясувати сутність поняття «процентний ризик банку», виділити та
класифікувати фактори, що визначають його рівень;
8
− визначити класифікаційні ознаки для побудови типології процентного
ризику банку;
− дослідити процес управління процентним ризиком банку;
− провести вертикальний та горизонтальний аналіз показників балансу та
звіту про фінансові результати ВАТ «Ощадбанк»;
− здійснити кількісну та якісну оцінку процентного ризику
ВАТ «Ощадбанк»;
− описати механізм управління процентним ризиком у ВАТ «Ощадбанк».
− запропонувати шляхи удосконалення оцінки процентного ризику
банку.
У процесі дослідження використовувалися такі загальнонаукові методи
пізнання дійсності, як теоретичне узагальнення, порівняння та систематизація
(при дослідженні сутності поняття «процентний ризик», визначенні факторів,
що його обумовлюють, визначенні класифікаційних ознак процентного ризику
банку); порівняння (у процесі встановлення спільних і відмінних рис методик
аналізу процентного ризику банку, інструментів регулювання процентного
ризику банку); системного аналізу (при визначенні елементів системи
управління процентним ризиком банку); методи аналізу та синтезу, індукції та
дедукції.
Інформаційною базою дослідження є чинні законодавчі та нормативні
акти органів, що регулюють діяльність банків, внутрішньобанківські
нормативні документи, наукові праці вітчизняних та зарубіжних науковців,
присвячені проблемам управління процентним ризиком банку.
9
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕНТНИМ РИЗИКОМ БАНКУ
1.1 Сутність процентного ризику банку, його види та фактори, що на
нього впливають
Передусім, необхідно сформулювати визначення ризику. На сьогодні
немає однозначного поняття сутності ризику. Це пояснюється, зокрема,
багатоаспектністю цього явища.
У словнику Ожегова ризик визначається як «можливість небезпеки» чи як
«дія навмання в надії на щасливий результат» [1].
В. В. Вітлінський вважає ризик вартісним виразом імовірної події, що
може привести до збитків, виникає через відхилення фактичних даних від
оціночних щодо сьогоднішнього стану й майбутнього розвитку системи [2].
Отже, можна сказати, що ризик − це імовірність виникнення збитків чи
недоотримання доходів порівняно з прогнозованим варіантом.
Існує також багато різних визначень поняття процентного ризику. В
економічній літературі зустрічаються різні тлумачення. К. Редхед і С. Х’юз
вважають, що процентний ризик – це ризик втрат в результаті зміни
процентних ставок. Недолік цього визначення полягає в тому, що як наслідок
зміни ставок вказуються втрати, хоча вплив ризику може також виражатися в
недоотриманні очікуваного доходу [3, С.19].
В методичних вказівках з інспектування банків «Система оцінки ризиків»
надано наступне визначення: «Ризик зміни процентної ставки − це наявний або
потенційний ризик для надходжень або капіталу, який виникає внаслідок
несприятливих змін процентних ставок» [4].
А. Головко визначає процентний ризик комерційного банку як міру
невизначеності щодо можливості понесених банком втрат внаслідок
непередбачених змін відсоткових ставок, що є наслідком незбалансованості
активів і пасивів з плаваючою відсотковою ставкою [5]. В даному визначенні не
10
враховано активи і пасиви з фіксованими ставками, за якими закінчується строк
договору у даному періоді.
«Процентний ризик − ризик можливого зниження чистого процентного
доходу внаслідок негативної непередбаченої зміни процентних ставок на ринку,
чутливості активів і зобов'язань до коливань ринкової кон'юнктури, наслідком
чого може стати зниження ринкової вартості капіталу кредитної організації», −
вказано в підручнику О. І. Лаврушина та Н. І. Валенцевої [6, С.83].
А. Ковальчук надає наступне визначення процентного ризику − це ризик
скорочення суми чистого процентного доходу або збільшення процентних
витрат внаслідок зміни процентних ставок на ринку [7, С.198]. Автор вказує на
зміни лише процентного доходу і витрат, не враховуючи зміни інших доходів і
прибутку в цілому, а також власного капіталу банку.
Р. І. Шевченко визначає процентний ризик як «ризик зниження вартості
власного капіталу, викликаний зміною ринкових процентних ставок» та не
беручи до уваги вплив на фінансовий результат (прибуток) [8, С.25].
На думку С. Мочерного «процентний ризик − один із видів банківського
ризику, зумовлений коливанням ринкових відсоткових ставок, який може
призвести до зменшення або втрати прибутку банку від кредитно-депозитних
операцій». Автор вказує лише на зменшення прибутку під впливом
процентного ризику і не відзначає вплив на капітал банку [9, С.173].
На думку Н. І. Хохлова «процентний ризик − це небезпека виникнення
втрат або недоотримання доходів із-за несприятливої зміни процентних ставок
на грошовому ринку, яке знаходить зовнішнє вираження в падінні процентної
маржі, зведенні її до нуля або негативної величини, вказуючи одночасно на
можливий негативний вплив на ринкову вартість капіталу» [10, С.36]. На наш
погляд, це визначення найбільш точно визначає сутність процентного ризику.
Усі фінансові організації стикаються з процентними ризиками. Коли
змінюються процентні ставки, разом з ними змінюються прибутки і витрати
банку, ринкова вартість його активів, пасивів і позабалансових рахунків.
Результат цих змін відбивається на прибутку банку і його капіталі. Процентний
11
ризик за своєю природою є спекулятивним фінансовим ризиком, оскільки зміни
процентних ставок можуть призвести як до прибутку, так і до збитку.
Розглянемо основні види процентного ризику, до яких схильні банки
(додаток А).
Ризик переоцінки. Найпоширенішим видом процентних ризиків являється
ризик, що походить з відмінностей в термінах погашення інструментів з
фіксованими процентними ставками і змін плаваючих процентних ставок по
активах, зобов'язаннях і позабалансових статтях банку. Ці невідповідності є
невід'ємною частиною банківської діяльності, причому коливання процентних
ставок піддають прибутки банку і вартість його інструментів непередбаченим
коливанням.
Ризики зміни кривої дохідності. Даний вид процентного ризику виникає
через зміни в нахилі та формі кривої дохідності. Процентний ризик банку
визначається структурою його активів та зобов’язань. Типовою для банку є
ситуація, коли довгострокові активи, з фіксованою ставкою фінансуються
короткостроковими зобов’язаннями з плаваючою процентною ставкою.
Оскільки частіше всього довгострокові ставки перевищують короткострокові,
це дозволяє банку отримувати необхідний прибуток.
Але якщо короткострокова процентна ставка буде підвищуватися, то
вартість банківських ресурсів буде рости, і при незмінних довгострокових
ставках різниця між процентними доходами та витратами буде зменшувати
прибуток банку або навіть призвести до збитків, які зменшують капітал банку.
Для окремих груп фінансових інструментів, що знаходяться в портфелі
банку, залежність між процентними ставками по ним та строками до їх
погашення виглядає як плавно зростаюча крива, що називається кривою
дохідності [6, C.85].
Плавно зростаюча крива показує, що по мірі збільшення строку
погашення дохідність росте і покупці таких облігацій можуть розраховувати на
високий дохід. Якщо кривизна кривої дохідності починає різко зростати, то це
слугує ознакою посилення інфляції, в результаті чого можуть також зрости
12
процентні ставки. Інколи крива дохідності може направлятися вниз і навіть
приймати перевернуту форму. Така ситуація виникає у випадку, коли
центральний банк підвищує короткострокові ставки з метою зниження інфляції.
Як правило, це є сигналом досягнення максимуму процентних ставок і їх
падіння в майбутньому [3, C.20].
Базисний ризик − виникає при неповній відповідності змін ставок
відсотків, що отримуються і сплачуваних по різних інструментах, які зазвичай
переоцінюються однаково.
Плаваючі процентні ставки складаються з двох компонентів: базової
ставки (як правило, у вигляді міжбанківської ставки LIBOR) і фіксованої
надбавки, розмір якої визначається особливостями договору. У кредитному
(депозитному) договорі вказується порядок коригування плаваючих
процентних ставок.
Коли базові процентні ставки змінюються, це призводить до змін
грошових потоків і прибутків по активам, зобов'язанням і позабалансовим
інструментам. Ці ситуації можуть мати місце, коли актив, який щомісячно
переоцінюється за одним індексом, фінансується за рахунок зобов'язання, яке
також щомісячно переоцінюється, але відповідно до іншого індексу. Базисний
ризик оснований на непередбаченій зміні різниці між двома індексами.
Ризик права вибору (опціонність). Джерелом процентного ризику також
стають опціонні угоди, укладання яких характерне для багатьох видів
банківських активів та зобов'язань. Опціон надає своєму власнику право, але не
зобов'язання купувати, продавати або якимось чином змінювати потік
грошових коштів, що пов'язаний з фінансовим інструментом. Фінансові
інструменти із вбудованими опціонами грають важливу роль в неторговельних
операціях банку. Вони включають різноманітні види облігацій та векселів з
умовами опціону «call» або «put», а також кредити, що дають позичальнику
право дострокового погашення заборгованості. Крім того, сюди входять
різноманітні депозитні вклади без зазначення строку погашення, що дає
вкладнику право вивести кошти в будь-який час, інколи навіть без сплати
13
штрафу. Без відповідного управління не співпадаючі строки погашення, що
властиві таким інструментам, створюють значний ризик. [6, 11].
Отже, нами було визначено сутність процентного ризику банку та
виділено наступні його види: ризик переоцінки, ризики зміни кривої дохідності,
базисний ризик, ризик права вибору.
Фактори процентного ризику можна розділити на зовнішні та внутрішні
(додаток Б). До зовнішніх відносяться:
− фактори макроекономічного розвитку країни (обсяг доходів та витрат
державного бюджету, розмір бюджетного дефіциту, обсяг емісії грошей,
грошові доходи населення, внески населення в банках, індекс інфляції, облікова
ставка НБУ);
− фактори, що характеризують кон'юнктуру грошового ринку (рівень
депозитних ставок, рівень кредитних ставок, середньозважена вартість
ресурсів по банківській системі, середньозважена прибутковість активів
банківської системи);
− фактори, що характеризують кон'юнктуру ринку цінних паперів (ціни
пропозиції та попиту основних боргових інструментів, ціни угод за борговими
інструментами, норма доходності та середньозважений строк погашення
боргових інструментів, форма та нахил кривих прибутковості);
− фактори, що характеризують рівень конкуренції на ринку банківських
послуг (успішність
діяльності банків-конкурентів; показники діяльності
небанківських фінансово-кредитних установ; показники діяльності клієнтів);
− законодавчі та нормативно − правові акти, що регулюють діяльність
банків;
− політичний стан в країні;
− міжнародні події [12, C.95-96].
Внутрішні фактори процентного ризику є внутрішньобанківськими
чинниками, що пов'язані з діяльністю конкретного банку і впливають на рівень
ризику в цьому банку. До них ми віднесли:
− структура активів і пасивів банку;
14
− структура операційного прибутку;
− собівартість банківських послуг;
− рівень ризик-менеджменту;
− стратегія розвитку банку;
− взаємини банку з клієнтами.
Основні фактори процентного ризику в першій групі запропонованої
класифікації пов'язані зі структурою портфелів активів і пасивів. Класичний
підхід до мінімізації процентного ризику передбачає збалансованість операцій
по розміщенню і залученню коштів за строками та сумами. Тому, наприклад, із-
за високої частки іпотечних кредитів в кредитному портфелі і типового для
українських банків короткострокового характеру ресурсної бази, банк може
стикатися з ризиком зміни ціни. Особливу увагу слід приділити практиці
кредитування за рахунок поточних рахунків. Така політика дозволяє
отримувати додатковий процентний дохід, але під час кризи, можливі
"провали" нижче за розрахунковий рівень стабільної частини ресурсів. Значні
зміни в структурі активів або пасивів можуть привести і до істотних змін
спреду.
Другу групу наведеної класифікації складають фактори процентного
ризику, пов'язані зі зміною структури операційного прибутку банку, на
структуру якого впливають особливості цінової політики. Досить поширеним є
встановлення пільгових процентних ставок для клієнтів, якщо банк отримує
вагомий прибуток від обслуговування клієнта по непроцентними продуктами
(розрахунково-касові операції, неторговельні операції, операції з цінними
паперами). У таких випадках визначення реальної процентної ставки і контроль
ризику значно ускладнюються.
У третій групі цієї класифікації об'єднані фактори процентного ризику,
що впливають на собівартість банківських послуг, величина якої залежить як
від внутрішньобанківських факторів (розміру капіталу банку, обсягу операцій),
так і від зовнішніх факторів, наприклад, регіон присутності банку обумовлює
рівень зарплати співробітникам, орендну плату тощо. У операційній частині
15
собівартості можна виділити вартість ресурсів і премію за ризик, а у складі
загальних витрат особливу увагу треба приділити рекламній підтримці, яка
потрібна для залучення клієнтів, проте істотним чином збільшує собівартість
продуктів.
Четверта група факторів процентного ризику характеризує якість
здійснення ризик − менеджменту в банку. З організаційної точки зору
важливим є розробка кредитних, депозитних, процентних політик і
стратегічних програм. Чітко прописані стратегії і політики дозволяють швидко
приймати оптимальні рішення по управлінню процентним ризиком. Важливим,
на нашу думку, є не лише їх розробка, але і повноцінне виконання.
Найважливішою складовою якості управління ризиком є рівень кваліфікації та
досвід ризик − менеджерів. Ефективність управління процентним ризиком
включає постійний пошук шляхів і застосування заходів по оптимізації
процентного прибутку.
П'яту групу факторів процентного ризику складають стратегічні і
тактичні пріоритети в розвитку банку − прибутковість, ліквідність, розширення
клієнтської бази, завоювання нових ринків, впровадження нових продуктів та
інші. Залежно від обраних пріоритетів розвитку політика встановлення
процентних ставок за продуктами може відрізнятися (від демпінгу в період
завоювання ринку до максимально високих ставок при обслуговуванні VIР −
клієнтів).
Останню групу внутрішніх факторів процентного ризику складають
взаємовідносини банку з клієнтами. Розвиток банківських послуг, якість і
культура обслуговування клієнтів впливають на зростання довіри і лояльності
до банку, що опосередковано знижує ризик опціональності. В той же час
конкурентна боротьба змушує банки створювати безліч особливостей для
продукту (строки, суми, додаткові послуги та інше) [13, С.147-149].
Таким чином, ми визначили основні групи факторів, що впливають на
процентний ризик банку, класифікуючи їх на зовнішні та внутрішні.
16
1.2 Організаційно − інформаційне забезпечення управління процентним
ризиком банку
Для ефективного процесу управління процентним ризиком у банку
повинна існувати чітко сформована система. Функціонування даної системи
відбувається на всіх рівнях управління та забезпечує ефективне управління
процентним ризиком. Система управління процентним ризиком включає в себе
об’єкт та суб’єкт управління, інструменти управління та підсистему
забезпечення процесу управління ризиком.
Об’єктом управління процентним ризиком є фактори процентного
ризику, на які ризик - менеджери банку можуть впливати [13, 14]:
− власний капітал банку;
− структура активів та зобов’язань;
− фінансовий результат;
− собівартість банківських послуг;
− якість ризик - менеджменту та ін.
Суб'єктом управління ризиком є особа, структурний підрозділ,
організаційна одиниця банку або інший орган управління, що безпосередньо
чи опосередковано на основі використання специфічних трудових,
інформаційних, матеріальних
і фінансових ресурсів беруть участь в
розробленні, реалізації
та контролі
втілення стратегії
управління
процентними ризиками банку.
Процес ризик-менеджменту в банку повинен охоплювати всі його
структурні щаблі та рівні − від вищого керівництва банку до рівня, на якому
безпосередньо приймається ризик.
Увесь процес управління процентним ризиком можна розділити на три
рівні, на кожному з яких процентним ризиком займається відповідний орган
банку (додаток В):
17
− стратегічний рівень: Спостережна рада, Правління, Комітет з
управління активами і пасивами (надалі КУАП);
− тактичний рівень: підрозділ з ризик-менеджменту, внутрішній аудит;
− оперативний рівень: казначейство, бек-офіс, фронт-офіс [15, С.93].
Спостережна рада банку призначається із числа його власників і повинна
складатися мінімум із п'яти осіб, які мають бездоганну ділову репутацію.
Кількість членів спостережної ради має відповідати розмірам та потребам
банку.
Спостережна рада банку, виходячи із своїх функцій та загальновизнаних
принципів корпоративного управління, має визначати основні контури
організаційної структури банку з метою забезпечення виконання всіх етапів
процесу ризик-менеджменту [16, C.223;].
З метою більш повного дотримання принципів надійного корпоративного
управління та забезпечення стабільності роботи банку, рекомендується, щоб
спостережна рада банку додатково здійснювала такі заходи:
− погоджувала організаційну структуру банку, деталізовану принаймні
до рівня основних виконавчих, функціональних та територіальних підрозділів;
− погоджувала призначення та звільнення керівників окремих найбільш
важливих виконавчих, функціональних чи територіальних підрозділів банку;
− на регулярній основі вимагала від внутрішнього та зовнішнього аудиту
винесення рекомендацій щодо вдосконалення систем внутрішнього контролю
та ризик-менеджменту;
− вимагала від правління банку вжиття заходів щодо реалізації
отриманих рекомендацій стосовно покращання систем внутрішнього контролю,
а також контролювала хід їх виконання.
Спостережна рада банку також має дбати про відсутність в банку
конфлікту інтересів, який може зашкодити його надійній роботі та подальшому
існуванню [17, C.45].
Правління банку є вищим виконавчим органом банку, який несе
відповідальність за безпосередню організацію та реалізацію процесу ризик-
18
менеджменту в банку. Для реалізації цього завдання правління банку має як
мінімум:
− усвідомлювати всі без виключення ризики, з якими банк працює або
планує працювати, а також взаємозв'язок між різними категоріями (видами)
ризиків;
− включити до внутрішніх нормативних документів банку власне
бачення класифікації ризиків та їх визначень (карту ризику), та періодично (не
рідше одного разу на рік) здійснювати перегляд цих документів з метою їх
актуалізації;
− розробити та затвердити внутрішні банківські положення та процедури
щодо кількісної оцінки ризиків, періодично (не рідше одного разу на рік)
здійснювати перегляд цих процедур та положень з метою їх актуалізації;
− встановлювати і застосовувати належні й ефективні процедури і засоби
контролю для управління ризиками [17, 18].
До складу КУАП входять представники управління фінансовими
операціями банку, кредитного та інвестиційного підрозділів, підрозділів
економічного аналізу та прогнозування, головний бухгалтер, головний
економіст, керівники великих філій. Комітет діє не на постійній основі, а
збирається із визначеною періодичністю для координації процесу управління в
усіх сферах діяльності банку.
Основні функції КУАП [16, C.220; 19, C.389]:
− визначення рівня та меж допустимого ризику;
− визначення потреб у ліквідних коштах;
− оцінювання величини та достатності капіталу;
− прогнозування й аналіз коливань відсоткових ставок;
− прийняття рішень про хеджування ризиків;
− оцінювання змін у доходах і витратах;
− визначення прийнятної структури та якості кредитного й
інвестиційного портфелів;
− калькулювання цін на банківські послуги;
19
− додаткові питання з управління активами та пасивами.
Виконавчий орган банку з ризик-менеджменту − це операційний
підрозділ банку, в якому зосереджені функції реалізації процесу управління
ризиками конкретного банку. Основною вимогою до цього підрозділу є його
повна незалежність від підрозділів банку, які приймають ризик (фронт-офісів)
та підрозділів, які реєструють факт прийняття ризику та контролюють його
величину (бек-офісів). Крім цього, керівник виконавчого органу з ризик-
менеджменту повинен мати достатньо високий статус в банку задля
забезпечення його незалежності від керівників інших операційних чи
функціональних підрозділів.
Рекомендується, щоб керівник виконавчого органу з ризик-менеджменту
був членом правління банку, а також його профільних комітетів, та мав право
вето на рішення цих органів у тому разі, якщо вони призведуть до здійснення
ризикових операцій, що можуть становити загрозу інтересам вкладників та
інших кредиторів банку або завдати шкоди належному веденню банківської
діяльності.
Сам
виконавчий
орган
з
ризик-менеджменту
має
підпорядковуватися безпосередньо голові правління (керівнику вищого
виконавчого органу банку) з метою забезпечення його функціональної
незалежності. Також до його складу мають входити принаймні три члени
спостережної ради. Обов'язки комітету мають визначатися спостережною
радою [17, C.51]
До функцій виконавчого органу з ризик-менеджменту, як мінімум,
входить:
− забезпечення проведення кількісної оцінки або формалізованого
аналізу на основі визначених показників тих ризиків, з якими банк працює або
планує працювати;
− розробка та подання на затвердження правлінням банку методики
оцінки ризиків. Така методика має забезпечувати можливість зіставлення
різних ризиків, а також величини одного ризику в часі;
20
− розробка інфраструктури для отримання даних від інших систем,
створення системи для автоматизованого ведення та обробки бази даних щодо
ризиків, а також для забезпечення безперервного моніторингу і оцінки різних
ризиків;
− накопичення спостережень (історичних даних) для порівняльного
аналізу;
− здійснення моніторингу даних щодо позицій та цін; здійснення
моніторингу ризикових позицій; ідентифікація і моніторинг порушення лімітів;
аналіз можливих сценаріїв;
− подання рекомендації спостережній раді і правлінню щодо необхідних
вимог до капіталу з метою покриття неочікуваних збитків і збитків, пов'язаних з
ризиками;
− надання допомоги спостережній раді і правлінню у розробці і
впровадженні політики, положень і процедур з управління ризиками [18].
Служба внутрішнього аудиту − це функціональний підрозділ, який
здійснює нагляд за дотриманням системи внутрішнього контролю в банку, а
також виносить судження щодо її достатності та ефективності. Служба
внутрішнього аудиту не бере безпосередньої участі в процесі ризик-
менеджменту, її роль зводиться до оцінки адекватності систем управління
ризиками потребам банку. Служба внутрішнього аудиту банку повинна:
− здійснювати аудит процесів та процедур банку з ризик-менеджменту
аналогічно аудиту будь-якої іншої функції банку. При цьому аудиторську
діяльність слід здійснювати відповідно до стандартів внутрішнього аудиту,
викладених у чинному законодавстві щодо внутрішнього аудиту;
− оцінювати достатність та ефективність систем внутрішнього контролю
банку в частині ризик-менеджменту та виносити рекомендації спостережній
раді щодо їх вдосконалення;
− сприяти забезпеченню результативності і ефективності операцій,
достовірності, повноти і своєчасності фінансової й управлінської інформації, а
21
також повної відповідності діяльності банку чинним законам і нормативно-
правовим актам [19, C.380].
Казначейство банку — це організаційна структура, що займається
здійсненням фінансових операцій на відкритих фінансових ринках −
валютному, грошовому, фондовому, ринку капіталів, ринку деривативів.
Цілями діяльності казначейства є зниження загального рівня ризиків банку,
збереження ліквідності, підвищення прибутковості, розширення активно-
пасивних операцій банку. У казначействі концентрується інформація не лише
про стан зовнішніх фінансових ринків, але й про дійсну внутрішню вартість та
ефективність використання банківських ресурсів. Маючи широкий спектр
інформації про поточний стан фінансових ринків, казначейство бере участь у
формуванні зовнішньої та внутрішньої цінової політики банку [16, C.218].
До інструментарію управління процентним ризиком банку належать [5,
16, 17, 20]:
− фінансове планування процентного ризику, тобто складання
менеджерами банку фінансових планів з метою організації управління
процентним ризиком банку в певному періоді його діяльності;
− фінансове регулювання процентного ризику (диверсифікація чутливих
до процентного ризику активів та пасивів, розподіл процентного ризику в часі,
трансфертне ціноутворення, встановлення лімітів процентного ризику,
резервування (самострахування), хеджування процентного ризику шляхом
використання деривативів);
− фінансовий контроль процентного ризику.
Підсистема забезпечення управління процентним ризиком банку включає
інформаційне, нормативне, кадрове, та технічне забезпечення.
Інформаційне забезпечення являє собою процес безперервного
цілеспрямованого підбору відповідних інформативних показників, необхідних
для здійснення оцінки, аналізу та підготовки ефективних управлінських
рішень. У процесі управління процентним ризиком використовується
інформація, яка надходить як із зовнішніх, так і з внутрішніх джерел.
22
Внутрішню інформацію можна умовно розділити на обов’язкову та
управлінську. Порядок формування та подання обов’язкової внутрішньої
інформації, що складається з фінансової та статистичної звітності, регулюється
НБУ.
Зовнішнє інформаційне забезпечення управління процентним ризиком
банку представлене наступними даними:
− дані про макроекономічний розвиток: публікації, звіти державних
агентств, наукові публікації, аналітичні журнали, довідники та списки;
− дані про стан банківського системи: звіти НБУ, статистичні довідники,
інформаційні газети, журнали, сайти банківського профілю;
− інформація про стан ринку цінних паперів: звіти ДКЦПФР,
інформаційні матеріали, що стосуються фондового ринку, наукові та практичні
дослідження в даній сфері;
− інформація про кон'юнктуру грошового ринку: інформаційні сайти
банків, НБУ, офіційні видання НБУ;
− дані про
діяльність контрагентів і конкурентів: публікації звітних
матеріалів у пресі, рейтинги, платні бізнес-довідки окремих інформаційних
компаній;
− дані щодо нормативного регулювання діяльності банків: законодавчі та
нормативно-правові акти.
Внутрішнє інформаційне забезпечення представлене внутрішньою
фінансовою та управлінською звітністю.
До фінансової звітності, що застосовується при управлінні процентним
ризиком банку, можна віднести: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про
рух грошових коштів, звіт про власний капітал, примітки до фінансової
звітності. Важливою інформативною базою для прийняття управлінських
рішень при управлінні процентним ризиком є примітки, зокрема: примітка
18 «Процентний дохід»; примітка 19 «Процентні витрати»; примітка 32
«Процентний ризик» [12].
23
Оцінка і прогноз стану структури балансу банку здійснюється, в
основному, ґрунтуючись на інформації, що формується у платіжних календарях
(відстежуються основні напрями надходжень коштів на кореспондентський
рахунок і списання з нього) та поточних балансах (наводиться щоденна
структура балансу банку з розрахунком середньоденних значень і відхилень).
Поточні баланси дають змогу зрозуміти, наскільки управління активами було
оперативним, як ресурси розподілялися в активи або з яких активів були
виведені ресурси [19, С.379].
Перелік форм управлінської звітності в різних банках може суттєво
різнитися. Звітність, що розкриває потенціал банку: робочі активи і ресурсна
база, агрегований (систематизований) баланс, агрегований звіт про прибутки та
збитки, звіт про рух грошових коштів, звіт про ризики за залученими та
розміщеними коштами, журнал клієнтської бази, журнал договорів, звіти про
стан кредитного портфелю, портфелю цінних паперів та міжбанківських
кредитів;
Звітність, що розкриває динаміку банку: графік фінансових потоків,
фінансові плани, фінансові бюджети, звіт про вимоги та зобов’язання за
строками виконання, платіжний календар, геп-звіт, журнал операцій, журнал
проводок [12].
Нормативне забезпечення – це сукупність нормативно-законодавчих актів
та внутрішніх положень банку, що регламентують здійснення управління
процентним
ризиком банку. Нормативне забезпечення поділяється на
внутрішнє та зовнішнє.
Внутрішнє нормативне забезпечення управління процентним ризиком у
банку складається із регламентних документів − політик, положень, процедур,
інструкцій тощо, які затверджуються спостережною радою або правлінням
банку відповідно до обраної ним форми корпоративного управління, з
урахуванням обраної банком стратегії, розміру банку тощо.
Джерелом зовнішньої нормативно-правової інформації управління
процентним ризиком банку є:
24
Закон України «Про банки та банківську діяльність» № 2121-III від
07.12.2000 [21];
Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні:
Постанова Правління НБУ від 28.08.2001 № 368 [22];
Методичні вказівки з інспектування банків «Система оцінки ризиків»:
Постанова Правління НБУ від 15.03.2004 № 104 [4];
Методичні рекомендації «Щодо організації та функціонування систем
ризик-менеджменту у банках України»: Постанова Правління НБУ № 42-
311/382 від 29.01.2004 [18].
Кадрове забезпечення передбачає:
− прояв управлінської компетентності працівниками;
− достатність чисельності і кваліфікації персоналу з врахуванням
поточних і передбачуваних рівнів ризику;
− прояв готовності до перепідготовки, підвищення кваліфікації і участі в
програмах навчання;
− прояв готовності персоналу до ефективної реалізації програми
менеджменту;
− наявність
гарантії
незалежності,
досвіду
і
компетентності
співробітників, що виконують функції контролю.
Технічне забезпечення − пристрої введення, обробки і виведення даних,
пристрої передачі даних, використання яких призводить до більш ефективного
процесу управління процентним ризиком [23].
Таким чином, для ефективного управління процентним ризиком банку
необхідно організувати відповідну систему управління (додаток Г). Функції з
управління процентним ризиком покладені на такі структурні підрозділи банку:
Спостережна рада, Правління банку, КУАП, виконавчий орган з ризик-
менеджменту, служба внутрішнього аудиту, казначейство.
Система управління процентним ризиком включає об’єкт та суб’єкт
управління, інструментарій
управління та
підсистему
забезпечення
(інформаційне, нормативне, кадрове, технічне).
25
1.3 Етапи управління процентним ризиком банку
Першим етапом процесу управління процентним є планування ризик-
менеджменту. На даному етапі насамперед визначаються стратегічні цілі
відповідно до стратегії банку. Виділяють три стратегії управління процентним
ризиком банку:
− управління гепом;
− управління дюрацією;
− синтетичне управління (використання
строкових
фінансових
інструментів) [17, C.198].
Також на етапі планування здійснюється аналіз зовнішнього та
внутрішнього середовища банку, поточної ринкової ситуації, визначаються
прогнозні витрати на управління ризиком та фіксується часовий горизонт
процесу управління. Для управління ризиком формується група експертів з
ризик менеджменту.
Другим етапом є ідентифікація ризику − усвідомлення ризику,
визначення ризикових сфер, а також збір та обробка інформації з офіційних та
неофіційних джерел, даних фінансової звітності, бізнес-планів, засобів масової
інформації, необхідних для аналізу ризику.
Третій етап – аналіз процентного ризику. Ризик аналізується за якісними
та кількісними параметрами. При якісному аналізі виявляються джерела ризику
та експертним методом оцінюється ймовірність здійснення різних сценаріїв.
Кількісно оцінюються: поточний рівень процентного ризику, критичні значення
рівня ризику та можливі при цьому збитки.
Розглянемо інструменти кількісної оцінки процентного ризику банку.
геп є мірою процентного ризику, на який наражається банк протягом
зафіксованого часового інтервалу. Розраховується як різниця між активами і
пасивами, чутливими до зміни процентних ставок на ринку:
26
GAP (t) = FA (t) – FL (t),
(1.1)
де GAP (t) — величина гепу (у грошовому вираженні) в періоді t;
FA (t) — активи, чутливі до зміни відсоткової ставки в періоді t;
FL (t) — пасиви, чутливі до зміни ставки в періоді t.
До чутливих активів відносяться:
− короткострокові цінні папери;
− МБК;
− позики, надані на умовах плаваючої процентної ставки;
− позики, за умовами договорів яких передбачений термін перегляду
процентної ставки.
Зобов'язання, чутливі до процентного ризику, :
− депозити з плаваючою процентною ставкою;
− цінні папери, по яких встановлені плаваючі процентні ставки;
− міжбанківські кредити;
− депозитні договори, за умовами яких передбачений термін перегляду
процентної ставки [17, 19, 25].
З наведеної формули видно, що геп може бути додатним, якщо активи,
чутливі до змін ставки, перевищують чутливі зобов’язання (FA (t) > FL (t)), або
від’ємним, якщо чутливі зобов’язання перевищують чутливі активи (FA (t) < FL
(t)). Збалансована позиція, коли чутливі активи дорівнюють таким самим
зобов’язанням, означає нульовий геп.
Геп тісно пов’язаний з конкретним часовим інтервалом і показників гепу
буде стільки, скільки й часових інтервалів. Розрахунок кумулятивного гепу дає
змогу не лише аналізувати співвідношення чутливих активів і зобов’язань у
певний момент, а й ураховувати часовий компонент (динамічний аналіз). Для
цього в кожному з інтервалів, на які поділено часовий горизонт, обчислюють
алгебраїчну суму (з урахуванням знака) гепів за попередні періоди
(кумулятивний геп):
27
T
1
i
GAP(t)
KGAP(T)
,
(1.2)
де KGAP (T) − кумулятивний геп;
T − часовий горизонт.
Головна ідея управління гепом полягає в тому, що величина та вид
(додатний або від’ємний) гепу мають відповідати прогнозам зміни відсоткових
ставок на ринку згідно з такими правилами:
− якщо геп додатний, то зі зростанням відсоткових ставок маржа банку
зростатиме і, навпаки, у разі їх зниження маржа зменшуватиметься;
− якщо геп від’ємний, то зі зростанням відсоткових ставок маржа
зменшуватиметься, а з їх зниженням – збільшуватиметься [11, 16 ,17, 26].
Індекс процентного ризику дорівнює відношенню абсолютної величини
кумулятивного геп (в кожному з періодів) до робочих активів (у процентах):
%
100
*
A
KGAP
IR
T
,
(1.3)
де IR
T
– індекс процентного ризику;
А – робочі активи банку.
Індекс процентного ризику показує, яка частина активів (коли геп
додатній) чи пасивів (коли геп від’ємний) може змінити свою вартість
унаслідок зміни ринкових ставок. Індекс розраховується без урахування знака,
оскільки і додатній і від’ємний геп може призвести до збитків банку [17, 23].
Оцінка ризику банку за допомогою індексу процентного ризику
забезпечує достатній рівень точності за умови, що величина робочих активів
залишається сталою протягом усього часового горизонту. Якщо ж обсяг таких
активів протягом періоду змінюється, то логічно оцінювати співвідношення
кумулятивного геп до капіталу банку:
28
%
100
*
ВK
KGAP
IR
T
,
(1.4)
де IR
T
– індекс процентного ризику;
ВК – власний капітал банку.
Разом з геп-менеджментом, який зосереджує увагу на можливій зміні
чистого доходу у вигляді відсотків за певні проміжки часу, для оцінки
процентного ризику у фінансовому аналізі широко використовується методика
аналізу дюрації, яка враховує терміни руху грошових коштів, дозволяє оцінити
зміну ринкової вартості активів і пасивів банку, чутливих до зміни процентної
ставки [17, C.200-201].
Дюрація − це зважений за поточною вартістю термін погашення, що
враховує часовий графік усіх надходжень по активах і по пасивах. Вимірюється
середній час, необхідний для відшкодування інвестиційних ресурсів.
Вирівнюючи середні терміни погашення активів і пасивів, банк може
збалансувати середній термін очікуваних вступів і виплат, навіть якщо зміна
ставок для активів і пасивів не буде однаковою за величиною і напрямом.
Чим ближче показник дюрації до планового періоду вкладання коштів,
тим меншим є ризик зміни процентних ставок. Значення цього показника за
облігації з нульовим купоном збігається зі строком їх погашення. У такому разі
зміна процентних ставок на ринку фактично не впливає на ринковий курс
цінних паперів [27, С.419; 28]. Основні формули, необхідні для розрахунку
дюрації, наведені в додатку Д.
Більш ефективним порівняно з іншими методами є метод математичного
моделювання. Математична модель банку і його діяльності, у загальному
випадку, призначена для:
− комплексного динамічного аналізу фінансового стану банку і його
структурних підрозділів;
29
− моделювання фінансових потоків банку як основи повноцінних
планових і прогнозних розрахунків процентного ризику;
− здійснення багатоваріантних
розрахунків балансу
банку
на
перспективний період при різних сценаріях;
− оцінки наслідків ухвалених управлінських рішень;
− формування оптимальних програм залучення і розміщення ресурсів,
розробки варіантів фінансових планів.
Як бачимо, цей метод дає можливість керівництву банку приймати
необхідні управлінські рішення, прогнозувати наслідки прийняття рішень, а
також адаптувати ці рішення до зміни економічної кон’юнктури або до
помилки в прогнозах [29, 30,31].
Методи вартісної оцінки процентного ризику використовують
методологію Value-at-Risk для визначення величин власних коштів і
фондів, достатніх для покриття можливих збитків з деякою довірчою
ймовірністю. Даний клас підходів набув широкого поширення завдяки
відносній простоті і можливості використання в різних сферах банківської
діяльності. У методології VaR під ризиком розуміється невизначеність
майбутньої вартості портфеля фінансових інструментів, пов’язана з
невизначеністю цін кожного з інструментів, що входить до його складу. Цей
метод рекомендується Базельським комітетом з банківського нагляду як
універсальний засіб для оцінки ринкових фінансових ризиків банків, у тому
числі і процентного.
VaR дозволяє визначити максимально можливу величину збитків від
зміни процентних ставок з певним рівнем ймовірності за певний період
часу. Тобто VaR − це величина збитків, яка з вірогідністю, рівною рівню
довіри (наприклад, 99%), не буде перевищена. Отже, в 1% випадків збиток
складе величину більшу ніж VaR. Ми упевнені на 99%, що наші втрати не
перевищать Y доларів протягом наступних N днів. Невідома величина Y і є VaR
[32, 33].
30
Інструментом, що доповнює оцінку процентного ризику на основі
VaR, є стрес-тестування, що дозволяє оцінити чутливість банку до різних
негативних дій − шоків.
Особливу актуальність стрес-тестування набуває при управлінні на
ринках, що розвиваються, таких, як Україна, в якій екстремальні ситуації
сприймаються як норма.
Стрес-тестування процентного ризику банку – це оцінка потенційного
впливу на фінансовий стан банку ряду заданих змін у факторах процентного
ризику, які відповідають виключним, але ймовірним подіям.
Як основні інструменти стрес-тестування процентного ризику
використовуються шоки і стресові сценарії. Перші оцінюють чутливість
окремого банку до процентного ризику через величину збитків, другі –
стійкість по відношенню до гіпотетичних криз і фінансових криз, що були у
минулому [33].
У результаті проведеного дослідження нами виділені наступні
можливі шоки, які доцільно застосовувати для стрес-тестування процентного
ризику:
− паралельний зсув кривої доходності, наприклад підвищення на 100-300
базисних пунктів за всіма строками погашення;
− низький, середній або високий пік, що змінює форму кривої
доходності;
− зміна нахилу кривої доходності;
− можливі шоки для ставок на внутрішньому та/або міжнародному
ринках (наприклад, зростання вартості запозичень на міжнародних ринках
на 100 та більше базисних пунктів) [34].
Четвертий етап – реагування на ризик та прийняття управлінського
рішення. На цьому етапі спочатку обирається оптимальна стратегія та
аналізуються потенційні наслідки її реалізації. Також визначається обсяг
фінансових ресурсів, необхідних для реалізації обраної стратегії. При цьому
порівнюються плановий та фактичний рівень процентного ризику. При
31
допустимому відхиленні рівня ризику банк працює без змін. Якщо відхилення
критичне, банк повинен прийняти рішення щодо подальших дій відповідно до
своєї схильності до ризику: уникнути ризику (відмовитися від операцій з
підвищеним ризиком) ризику, повністю прийняти ризик на існуючому рівні або
вжити заходів щодо його мінімізації [19, С.40 - 44; 26, С.177]. Мінімізація − це
зниження чи обмеження ризиків за допомогою відповідних методів управління.
До методів мінімізації процентного ризику відносять: мінімізація ризику на
основі геп-менеджменту, нейтралізація вимог і зобов’язань, хеджування
(процентні форварди, ф’ючерси, опціони, свопи), оптимізація структури
портфеля методами математичного
програмування,
та трансфертне
ціноутворення. Також застосовуються превентивні методи: створення резервів
(самострахування), диверсифікація, лімітування.
Метод мінімізації ризику на основі геп-менеджменту. На різних етапах
циклу слід виконувати наступні дії.
Перший етап (низькі процентні ставки, в найближчому майбутньому
очікується їх зростання):
− збільшити терміни погашення позикових коштів;
− скоротити об'єм кредитів з фіксованою ставкою;
− скоротити терміни портфеля цінних паперів за рахунок зміни
структури портфеля;
− продати цінні папери;
− прийняти заходи до залучення довгострокових позик;
− не відкривати нових кредитних ліній.
Другий етап (зростаючі процентні ставки, очікується досягнення
максимуму в найближчому майбутньому):
− змінити строковість активів за рахунок скорочення строків позикових
коштів;
− збільшити терміни інвестицій;
− підготуватися до нарощування долі кредитів з фіксованою ставкою;
− підготуватися до збільшення інвестицій в цінні папери;
32
− розглянути можливість дострокового погашення заборгованості з
фіксованою процентною ставкою.
Третій етап (високі процентні ставки, в найближчому майбутньому
очікується їх зниження):
− скорочувати терміни позикових коштів;
− збільшити долю кредитів з фіксованою ставкою;
− збільшити терміни портфеля цінних паперів;
− запланувати майбутній продаж частини активів;
− сконцентруватися на нових кредитних лініях для клієнтів.
Четвертий етап (процентні ставки, що падають, очікується досягнення
мінімуму в найближчому майбутньому):
− збільшити терміни позикових коштів;
− скорочувати терміни інвестицій;
− збільшити долю кредитів із змінною ставкою;
− скоротити інвестиції в цінні папери;
− вибірково продавати активи з фіксованою ставкою;
− почати планування довгострокової заборгованості з фіксованою
ставкою [6, С.104-105].
Нейтралізація вимог і зобов'язань. Даний метод припускає формування
вимог і зобов'язань синхронно в тому самому розмірі, на тих самих умовах, за
винятком процентної ставки: процентна ставка по вимогах перевищує
процентну ставку щодо зобов'язань на визначену фіксовану маржу, що
покриває процентний ризик банку і цільовий прибуток.
Широке використання тотальної нейтралізації очевидно знизило б
конкурентоздатність до неприйнятного рівня. До того ж, така нейтралізація все
рівно не дає стовідсоткового захисту — банк залишиться під впливом
економічної складової процентного ризику. Переваги методу – простота,
недолік − неприйнятне зниження конкурентоздатності банку.
Хеджування процентного ризику — це його передача іншій стороні
шляхом покупки та/або продажу похідних фінансових інструментів. Передача
33
ризику здійснюється, як правило, на організованих фінансових ринках (біржі,
електронні системи торгівлі) або на двосторонній основі [36].
Для хеджування ризику зміни відсоткових ставок банк може використати
такі інструменти:
− форвардний контракт за відсотковими ставками (FRA) — це
двостороння угода, в якій фіксується відсоткова ставка та інші умови
проведення операцій залучення або розміщення грошових коштів на визначену
дату в майбутньому;
− ф’ючерсний контракт за відсотковими ставками це угода між
продавцем або покупцем, з одного боку, та кліринговою палатою ф’ючерсної
біржі, з іншого, — про поставку чи прийняття на депозит стандартної суми
грошових коштів під визначену відсоткову ставку на конкретну дату в
майбутньому [37];
− опціонний контракт за відсотковими ставками − це угода, яка дає право
покупцеві на одержання кредиту за ставкою, що не перевищує фіксованої
верхньої межі, або право інвестування коштів під ставку, не нижчу за
встановлену нижню межу, у деякий момент часу в майбутньому або протягом
наперед визначеного періоду в майбутньому;
− відсотковий своп-контракт − це угода між двома контрагентами про
обмін процентними платежами в розрахунку на визначену суму, що має на меті
встановлення нижчих витрат запозичення [38, 39].
Оптимізація
структури
портфеля
методами
математичного
програмування. Ця група методів заснована на математичних моделях
фінансової діяльності банку. Моделі можуть бути різного ступеня складності, і
відповідно до їх складності варіюються точності моделей.
Математична модель складається, як правило, з цільової функції і
великого числа обмежень цільової функції. Цільова функція повинна
відповідати якому-небудь параметрові, значення якого потрібно максимізувати
або мінімізувати (наприклад, максимізувати чистий процентний доход банку,
мінімізувати ризик процентної ставки). Обмеження цільової функції − виражені
34
в математичному виді обмеження, що накладаються на діяльність банку
законодавством, вимогами регулювальних органів, необхідністю забезпечення
ліквідності, самообмеження (політика банку) [40, C.367-374].
Управління процентним ризиком за допомогою системи трансфертного
ціноутворення. Сутність трансфертного ціноутворення полягає у визначенні
вартості певних матеріальних та грошових ресурсів, а також послуг, що
надаються як у межах окремої юридичної особи, так і між юридично
відокремленими компаніями, пов’язаними відносинами контролю.
Трансфертна ціна − внутрішня ставка, що встановлюється з урахуванням
ринкових індикаторів та використовується для розподілу доходів і витрат між
напрямами управління в усіх структурних підрозділах одного банку.
Трансфертне ціноутворення в банку − це процес визначення трансфертної
ціни, сукупність економічних відносин, які виникають у процесі визначення
трансфертної ціни на будь-який грошовий ресурс між структурними
підрозділами банку.
Визначення вартості фінансових ресурсів на будь-якому етапі їх
внутрішньої трансформації (залучення з ринку, розподілу між підрозділами,
використання у процесі проведення активних операцій, повернення клієнтам)
дає менеджерам банку можливість управління процентним ризиком банку [41,
42, 43,44].
На п’ятому етапі управління процентним ризиком проводиться оцінка
ефективності реалізованих ризик-менеджерами заходів, вивчаються наслідки
впливу на ризик, дієвість обраної стратегії щодо управління ризиком.
Останнім етапом управління є контроль та моніторинг процентного
ризику банку. Метою контролю процентного ризику є виявлення фактичного
рівня процентного ризику, порівняння його фактичного рівня з вимогами та
нормативними значеннями, виявлення допущених відхилень, аналіз причин цих
відхилень та пошук шляхів виправлення недоліків [45]. Завдання контролю
процентного ризику:
35
запобігання прийняттю управлінських рішень, які можуть мати у
майбутньому негативні наслідки для рівня процентного ризику;
аналіз виконання управлінських рішень, дослідження їх впливу на
рівень процентного ризику, виявлення та документальна фіксація фактів
невиконання управлінських рішень, які в майбутньому можуть призвести до
збільшення рівня процентного ризику;
прийняття за результатами контролю управлінських рішень,
спрямованих на усунення наслідків невиконання вимог щодо процентного
ризику тощо;
забезпечення
виконання
внутрішньобанківських
нормативних
обмежень та лімітів за розміром ризикових операцій та рівнем процентного
ризику;
постійний аналіз змін основних індикаторів процентного ризику [46,
C.144].
Контролем процентного ризику в банку займається служба внутрішнього
контролю. Служба внутрішнього контролю мас постійно стежити за
дотриманням таких критеріїв:
− кількісні та якісні значення ризику, оперативність і достовірність
інформування керівництва банку про поточний стан показників ризику в цілому
по банку і в розрізі окремих підрозділів;
− своєчасність дотримання підрозділами і працівниками прийнятих
банком зобов'язань і проведення розрахунків за ними, відповідність практики
проведення операцій нормам чинного законодавства:
− недопущення збитків і зменшення обсягу власного капіталу банку при
покритті витрат доходами або власними коштами з урахуванням необхідності
формування резервів на можливі втрати;
− наявність у банку можливості оперативно залучати ресурси або
розміщувати кошти у разі непередбачених змін прибутковості окремих
сегментів фінансового ринку (підтвердження лімітів на міжбанківському та
інших ринках) [47].
36
Банківський контроль неможливо уявити без такої важливої складової, як
моніторинг. Моніторинг − система постійного контролю за рівнем ризиків,
спрямована на підтримання стабільної роботи банківської установи.
Моніторинг здійснюється шляхом постійного спостереження за дотриманням
банком установлених стандартів, лімітів концентрації, індикативних значень,
встановлених як щодо кредитної організації в цілому, так і щодо кожної
банківської операції. Суб’єктами моніторингу процентного ризику є:
Спостережна рада, Правління, КУАП, казначейство, підрозділ ризик-
менеджменту, фінансово-аналітична служба [48].
Моніторинг банківських ризиків передбачає своєчасне інформування про
виявлені негаразди та відповідне реагування на них і є базою для прийняття
обґрунтованих рішень щодо мінімізації виявлених ризиків. Дієвість
моніторингу визначається оперативністю і якістю інформаційних звітів, які
готуються службою внутрішнього банківського контролю, та налагодженою
системою зворотного реагування на виявлені відхилення [49].
Висновки до розділу 1
У процесі дослідження нами було визначено сутність процентного ризику
банку та виділено наступні його види: ризик переоцінки, ризики зміни кривої
дохідності, базисний ризик, ризик права вибору. Також було виокремлено
основні групи зовнішніх та внутрішніх факторів, що впливають на процентний
ризик банку.
Для ефективного управління процентним ризиком банку необхідно
організувати відповідну систему управління. Система забезпечення включає
об’єкт та суб’єкт управління, інструментарій управління та забезпечення
(інформаційне, нормативне, кадрове, технічне).
37
Функції з управління процентним ризиком покладені на такі структурні
підрозділи банку: Спостережна рада, Правління банку, КУАП, виконавчий
орган з ризик-менеджменту, служба внутрішнього аудиту, казначейство.
Інформаційним забезпеченням управління процентним ризиком банку є
управлінська звітність банку та дані щодо зовнішнього та конкурентного
середовища.
Нормативне забезпечення представлене внутрішніми регламентними
документами (положення, процедури, інструкції тощо) та нормативно-
правовими актами Національно банку України, Верховної ради України,
Кабінету міністрів України.
Технічне забезпечення представлене пристроями введення, обробки і
виведення даних, пристроями передачі даних та ін.
Процес управління процентним ризиком банку є багатоетапним та
включає наступні етапи: планування ризик-менеджменту, ідентифікація ризику,
аналіз ризику, реагування на ризик та прийняття управлінського рішення,
оцінка ефективності реалізованих заходів, контроль та моніторинг ризику.
Важливим етапом у процесі управління процентним ризиком банку є
аналіз процентного ризику, який вміщує в себе якісну та кількісну оцінку.
Якісна оцінка здійснюється експертним методом. До методів кількісної оцінки
належать: геп-аналіз, індексний метод, аналіз дюрації, метод вартісної оцінки
ризику (VaR), стрес-тестування та математичне моделювання.
Найбільш ефективними методами мінімізації процентного ризику є:
мінімізація ризику на основі геп-менеджменту, нейтралізація вимог і
зобов’язань, хеджування (процентні форварди, ф’ючерси, опціони, свопи) та
оптимізація структури портфеля методами математичного програмування.
З метою ефективного управління процентними ризиком у банку
налагоджено безперервний контроль та моніторинг, що здійснюється у банку
відповідними підрозділами, на які покладено такі функції.
38
РОЗДІЛ 2
УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕНТНИМ РИЗИКОМ У ВАТ «ОЩАДБАНК»
2.1 Характеристика діяльності ВАТ «Ощадбанк»
Відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України"
зареєстровано Національним банком України 31 грудня 1991 року за № 4.
Засновником банку є держава в особі Кабінету Міністрів України.
Банк має наступні ліцензії: ліцензія Національного банку України № 148
від 16.01.2002 р. на право здійснення банківських операцій, ліцензія ДКЦПФР
на право здійснення діяльність з управління цінними паперами, ліцензія
ДКЦПФР на право здійснення брокерської діяльності, ліцензія ДКЦПФР на
право здійснення дилерської діяльності, ліцензія ДКЦПФР на право здійснення
андерайтингу, ліцензія ДКЦПФР на право здійснення депозитарної діяльності
зберігача цінних паперів [50, 51].
ВАТ «Ощадбанк» є членом таких організацій: Асоціація українських
банків (АУБ), Український кредитно-банківський союз (УКБС), Українська
міжбанківська валютна біржа (УМВБ), ЗАТ «Українська фондова біржа»,
ВАТ «Українська біржа», ПрАТ «Фондова біржа ПФТС», ВАТ «УкрКарт»,
SWIFT, ПрАТ «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів», Українська
міжбанківська асоціація членів платіжних систем, Асоціація «Українські
Фондові Торговці», Професійна асоціація реєстраторів та депозитаріїв (ПАРД),
Міжнародна платіжна система «Master Card Worldwide», Міжнародна платіжна
система «VISA Intl», Член ВІОБ (Всесвітній Інститут Ощадних Банків) [50].
ВАТ «Ощадбанк» - одна з найбільших фінансово-банківських установ в
Україні, яка стабільно працює в умовах постійної конкуренції на ринку
банківських послуг.
Лідируючу позицію ВАТ «Ощадбанк» у групі найбільших вітчизняних
банків забезпечили такі показники: перше місце - за розміром активів, капіталу
та обсягами кредитного портфеля; друге – за здобутим фінансовим результатом
39
та п’яте місце - за розміром депозитної бази. Таких показників банк досяг за
період з вересня 2008 року по січень 2011 року [52].
Основні показники банку станом на 01.01.2011 р.:
− власний капітал − 16,6 млрд. грн.;
− обсяг залучених коштів клієнтів − 24,5 млрд. грн.;
− обсяг кредитного портфеля – 44,8 млрд. грн.;
− фінансовий результат – 460,6 млн. грн.
Ощадбанк має найбільшу мережу установ − близько 6000, тут працює
майже чверть банківського персоналу України. ВАТ «Ощадбанк» − єдиний
банк, який відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»
має державну гарантію по вкладах населення [21].
Фінансово-економічний аналіз діяльності ВАТ «Ощадбанк» доцільно
почати з аналізу пасивів банку (таблиця 2.1).
Таблиця 2.1 – Загальний обсяг пасивів ВАТ «Ощадбанк» з 01.01.2008 р.
по 01.01.2011 р.
Найменування статті
Станом на
01.01.2009
01.01.2010
01.01.2011
Зобов'язання
42391206
43540229
42392804
Власний капітал
15690763
16386350
16626329
Усього пасивів
58081969
59926579
59019133
Загальний обсяг пасивів ВАТ "Ощадбанк" за період аналізу зріс лише на
1,61 % (додаток Е, таблиця Е.1). Банк не демонструє стрімкого розширення
своєї діяльності, так як з кожним роком обсяг пасивів залишається на одному
рівні. Враховуючи складну ситуацію в банківському секторі, що
супроводжувалася зниженням обсягів кредитування банк не потребував
додаткових ресурсах, тому станом на 01.01.2011 зобов’язання банку
зменшилися на 1,147 млрд. грн., або на 2,64 % порівняно з 01.01.2010. Загалом
банк характеризується одним з найбільшим показником частки розміру
40
власного капіталу в пасивах – 27 % і станом на 01.01.2001 досягнув 28,17 %, що
свідчить про надійність функціонування банку.
Власний капітал банку (таблиця 2.2) за досліджуваний період зріс на 6 %
в основному за рахунок збільшення прибутку за підсумками діяльності
протягом 2008-2010 років. Значно зросла стаття Прибуток/Збиток минулих
років, вже станом на 01.01.2010 склала 306925 тис. грн., що в десятки разів
більше ніж станом на 01.01.2009 - 1259 тис. грн., та спричинено отриманням
прибутку за підсумками 2008 року у розмірі 305238 тис. грн (додаток Е,
таблиця Е.2). За 2009 та 2010 рік банк отримував значний прибуток, що
дозволяє поступово збільшувати розмір власного капіталу. Аналіз структури
власного капіталу показав що частка статутного капіталу залишається доволі
високою станом на 01.01.2011 складала 83,55 %., що є позитивним фактором
для діяльності банку. Іншою складовою є резерви переоцінки необоротних
активів, що протягом досліджуваного періоду їх частка залишається на рівні 7%
у загальній структурі власного капіталу.
Таблиця 2.2 – Загальний обсяг власного капіталу ВАТ «Ощадбанк» з
01.01.2009 р. по 01.01.2011 р., тис. грн.
Найменування статті
Станом на
01.01.2009
01.01.2010
01.01.2011
Статутний капітал
13892000
13892000
13892000
Власні акції
0
0
0
Емісійні різниці
0
0
0
Резерви та інші фонди банку
376469
376469
376469
Резерви переоцінки необоротних активів
1118017
1117589
1116776
Нерозподілений прибуток (непокритий
збиток) минулих років
1259
306925
792593
Прибуток / Збиток звітного року
305238
692696
460601
Усього власного капіталу
15690763
16386350
16626329
41
Аналіз динаміки і структури зобов’язань (таблиця 2.3) свідчить про те що
загальний обсяг зобов’язань банку за досліджуваний період майже не змінився.
Протягом 2009 року зобов’язання банку збільшувалися і станом на 01.01.2010
року склали 43,54 млрд. грн., а вже станом на 01.01.2011. зменшилися на 1,147
млрд. грн. та досягли розміру близько 42,392 млрд. грн. Це пояснюється
зниженням попиту на депозитні ресурси в цілому по банківській системі.
Таблиця 2.3 – Загальний обсяг зобов’язань ВАТ «Ощадбанк» з 01.01.2009
р. по 01.01.2011 р., тис. грн.
Найменування статті
Станом на
1.01.2009
1.01.2010
1.01.2011
Кошти банків
23165213
17067961
15859360
Кошти юридичних осіб
3667425
9521572
4940353
Кошти фізичних осіб
12655073
15002121
19480222
Боргові цінні папери емітовані банком
501619
446177
511231
Інші залучені кошти
0
0
0
Зобов’язання щодо поточного податку на
прибуток
9235
71
12946
Відстрочені податкові зобов’язання
369266
410756
510723
Резерви за зобов’язаннями
6622
4123
1677
Інші фінансові зобов’язання
1184393
225934
216752
Інші зобов’язання
39084
36936
36099
Субординований борг
793276
824578
823441
Усього зобов’язань
42391206
43540229
42392804
Щодо питомої ваги статей в зобов’язаннях банку, то можна виділити
декілька тенденцій:
− зменшення частки такого дорогого ресурсу як кошти банків з 54,65 %
станом на 01.01.2009 до 37,41 % станом на 01.01.2011. Велика частка коштів
банків станом на 01.01.2009 року пояснювалася дефіцитом ресурсів на ринку
для підтримки ліквідності, тому банк змушений був залучати ресурси у банків.
42
− кошти юридичних осіб за досліджуваний період спочатку зросли
майже в 2 рази порівняно з 01.01.2009 і станом на 01.01.2010 склали майже
9,521 млрд. грн., а потім зменшилися приблизно на 48 % і станом на 01.01.2011
склали майже 4,940 млрд. грн.
− кошти фізичних осіб за досліджуваний період зросли майже на 6,825
млрд. грн., або на 53,93 %, що свідчить про довіру населення України до
банківської установи (додаток E, таблиця E.3).
Щодо інших статей зобов’язань банку, то вони за досліджуваний період
вагомо не змінювалися. Отже за досліджуваний період банк орієнтуючись на
умови ринку підтримує на достатньому рівні обсяг зобов’язань для
ефективного функціонування, що і підтверджується отриманням значного
прибутку за звітні періоду. Позитивним явищем є ріст коштів клієнтів у
кризовий період, що є свідченням високої довіри до банку. В останній
досліджуваний період просліджується негативна тенденція зменшення коштів
юридичних осіб.
Активи банку (таблиця 2.4) за досліджуваний період зросли лише на
1,6 %, що знову ж таки свідчить про зменшення обсягів кредитування. Ця
тенденція спостерігається протягом 2010 року і станом на 01.01.2011 обсяг
активів зменшився на 907466 тис. грн. порівняно з 01.01.2010, хоча станом на
01.01.2010 порівняно з 01.01.2009 активи зросли на 1844610 тис. грн. Головна
складова активів − стаття "Кредити та заборгованість клієнтів" − за зросла
майже на 9,761 млрд. грн., що було забезпечено ростом наданих кредитів
протягом 2009 року (станом на 01.01.2010 кредитний портфель збільшився
майже на 9,584 млрд. грн., або на 27,37 % порівняно з 01.01.2009), а вже станом
на 01.01.2011 кредитний портфель збільшився лише на 117 млн. грн., що в
масштабах банку склало менше 1 % (додаток Ж, таблиця Ж.1). Це свідчить про
зупинення нарощення кредитного портфеля, що підтверджується зменшенням
обсягів залучених ресурсів, динаміку яких розглянули раніше.
43
Таблиця 2.4 – Загальний обсяг активів ВАТ «Ощадбанк» з 01.01.2009 р.
по 01.01.2011 р., тис. грн.
Найменування статті
Станом на
1.01.2009
1.01.2010
1.01.2011
Грошові кошти та їх еквіваленти
5302199
6034358
5455665
Торгові цінні папери
0
0
0
Кошти в інших банках
434223
271895
534228
Кредити та заборгованість клієнтів
35016665
44601114
44778201
Цінні папери в портфелі банку на
продаж
12079229
5926965
7739828
Цінні папери в портфелі банку до
погашення
3811960
3318358
3203318
Дебіторська заборгованість щодо
поточного податку на прибуток
249
241375
81130
Основні засоби та нематеріальні активи
2114228
2162785
2447593
Інші фінансові активи
126692
214877
205219
Інші активи
53069
185486
227659
Резерви за активними операціями
-856545
-3030634
-5653708
Усього активів
58081969
59926579
59019133
Аналіз вкладень банку в цінні папери показав, що за досліджений період
зменшилися питома вага цінних паперів на продаж з 20,8 % станом на
01.01.2009 до 13,11 % станом на 01.01.2011 в загальній структурі активів банку.
Банк не займається торговими цінними паперами, а цінні папери до погашення
залишаються майже на однаковому рівні, як в абсолютному значенні так і їх
частка в структурі активів складає близько 6 %. Враховуючи кризові явища,
2009 року банк мав підтримувати високий рівень ліквідності, так питома вага
грошових коштів та їх еквівалентів складала за досліджуваний період близько
10 %. Також збільшилися резерви за активним операціями. Станом на
01.01.2010 резерви збільшилися майже в 3,5 рази і склали близько 3,03 млрд.
грн. порівняно з 01.01.2009. Станом на 01.01.2011 вони збільшилися майже на
2,623 млрд. грн., або на 86 % порівняно з попереднім періодом і досягли
44
розміру в 5,653 млрд. грн. Отже банк нарощував кредитну діяльність протягом
2009 року, а вже в наступному році зменшив обсяги кредитування та
продовжив обслуговувати надані кредити та враховуючи той факт, що протягом
2010 року кредитний портфель не зростав, а резерви зросли на 86 % можна
дійти до висновку, що погіршилась якість вже наданих кредитів та існує ризик
неповернення позик.
Рисунок 2.1 – Відповідність обсягів зростання кредитного портфелю
банку обсягам зростання його активів, капіталу та зобов’язань з 01.01.2008 р. по
01.01.2011 р.
Порівнюючи темпи зростання кредитного портфелю з темпами зростання
активів, власного капіталу та зобов’язань (рис. 2.1), можемо стверджувати, що
за банк розширював кредитну діяльність в основному за рахунок запозичених
та залучених коштів і починаючи з 01.04.2009 року для кредитування більше
використовувався власний капітал, адже кредитний портфель перевищував
обсяг зобов’язань. Можна виділити період різкого збільшення всіх показників
діяльності банку, значний ріст активів і зобов’язань – 4 квартал 2008 року, що
забезпечувався значною докапіталізацією банку.
0
10 000
20 000
30 000
40 000
50 000
60 000
70 000
01.01.2008
01.03.2008
01.05.2008
01.07.2008
01.09.2008
01.11.2008
01.01.2009
01.03.2009
01.05.2009
01.07.2009
01.09.2009
01.11.2009
01.01.2010
01.03.2010
01.05.2010
01.07.2010
01.09.2010
01.11.2010
01.01.2011
Сума, тис. грн.
Кредитний портфель
Активи
Власний капітал
Зобов'язання
Станом на
45
Банк отримує дохід за рахунок операцій, що приносять як процентні, так і
комісійні доходи (таблиця 2.5).
Таблиця 2.5 – Загальний обсяг доходів ВАТ «Ощадбанк» з 01.01.2009 р.
по 01.01.2011 р., тис. грн.
Найменування статті
Рік
2008 р.
2009 р.
2010 р.
Процентний дохід
2591804
7827293
7680095
Комісійний дохід
778654
932657
1088714
Торговельний дохід
-50676
-3569
306025
Інший дохід
152778
108192
30992
Усього брутто доходів
3472560
8864573
9105826
Загальні доходи банку збільшилися на 5633266 тис. грн. або на 62,22 % за
період, що аналізується (додаток К, таблиця К.1). В основному ріст
забезпечувався збільшенням процентного доходу майже в 3 рази та комісійного
доходу на 39,82 % за період з 2008 по 2010 рік. Дещо зменшилися доходи від
іншої операційної діяльності, так за підсумками 2010 року вказані доходи
зменшилися на 72,35 % порівняно з 2009 роком і склали 30992 тис. грн. Взагалі
за період дослідження інші операційні доходи зменшилися майже на 80 %.
Варто зазначити що найбільшу питому вагу займають процентні доходи,
їх частка протягом 2008-2010 років зростала. Так у 2009 році майже на 14 %
порівняно з 2008 роком і склала близько 88 %, лише у 2010 році вона
скоротилася до 84,34 %, через зменшення процентних доходів на 147198 тис.
грн. Комісійний дохід з кожним роком зростав і за період аналізу зріс на 310060
тис. грн., або на 39,82 %. Торгівельний дохід протягом досліджуваного періоду
позитивного значення набув лише у 2010 році і склав 306025 тис. грн., у
результаті продажу цінних паперів у портфелі на продаж. Також банк показує
доволі незначні показники отриманого іншого доходу, який навіть зменшився
протягом аналізованого періоду на 121786 тис. грн., і питома вага у 0,34 %
показана у 2010 році. Отже банк, проводячи свою діяльність, в основному
46
акцентує увагу на отримання доходу від кредитування клієнтів та розширює
комісійні послуги і знижує вкладання коштів в інші фінансові активи.
Таблиця 2.6 – Загальний обсяг витрат ВАТ «Ощадбанк» з 01.01.2009 р. по
01.01.2011 р., тис. грн.
Найменування статті
Рік
2008 р.
2009 р.
2010 р.
Процентні витрати
1082036
3642723
3513402
Комісійні витрати
135636
165040
184758
Адміністративні та інші
операційні витрати
1637850
1826509
2029728
Усього витрат
2855522
5634272
5727888
Для визначення причин зростання загального обсягу витрат (таблиця 2.6)
необхідно здійснити аналіз структури і динаміки витрат за статтями. Результати
аналізу свідчать, що за досліджуваний період загальна витрати банку зросли на
2872366 тис. грн., або майже в 2 рази, в основному за рахунок збільшення
процентних витрат на 2431366 тис. грн. Варто відмітити те що 2009 і 2010 рік
позначилися значним ростом лише процентних витрат, комісійні та
адміністративні зростали меншими темпами, на 36,2 % і 23,9 % відповідно за
досліджуваний період.
Щодо адміністративних та інших операційних витрат то вони за період з
2008 року по 2010 рік збільшилися майже на 23,93 %. Варто зазначити що ріст
відбувався поступово, з кожним наступним роком в середньому на 11,5 %, що
відповідає середньому рівню інфляції в країні (додаток К таблиця К.2).
Аналіз прибутку банку (див. додаток Л, таблиця Л.1) показує що за
досліджуваний період банк не зазнавав збитків і навіть 2009 рік закінчив з
найбільшим прибутком за досліджуваний період (692696 тис. грн.), що свідчить
про ефективну політику управління банком. Хоча прибуток від операцій за
досліджений період зріс на 2579200 тис. грн., або майже в 4 рази, але він
47
нівелювався значними відрахуваннями у резерви за активними операціями, що
відповідно зросли на 2286759 тис. грн., або майже в 7 разів.
Показники ефективності діяльності банку наведені в таблиці 2.7 . За
досліджуваний період загальний рівень рентабельності за доходом, показуючи
розмір балансового прибутку на 1 грн. доходу зріс на 0,13 пункти. Структура
доходів, яка склалася забезпечує тенденцію до збереження та нарощення
прибутку.
Таблиця 2.7 – Показники ефективності діяльності ВАТ «Ощадбанк» з
01.01.2009 р. по 1.01.2011 р.
Показник
Рік
2008
2009
2010
Коефіцієнт загального рівня
рентабельності
0,234
0,346
0,373
Коефіцієнт дієздатності
1,216
1,573
1,590
Прибутковість статутного капіталу
0,041
0,050
0,033
Прибутковість балансового капіталу
0,091
0,191
0,206
Прибутковість активів
0,021
0,052
0,057
Доходність активів
0,090
0,150
0,153
Чиста процентна маржа
3,903
7,092
7,006
Чистий спред
2,428
6,656
6,564
Співвідношення загальних доходів банку та загальних витрат (коефіцієнт
дієздатності) показав що доходи за досліджуваний період збільшувалися
більшими темпами ніж зростали витрати, так як коефіцієнт збільшився на 0,374
пункти за досліджуваний період і за 2009 і 2010 рік складав відповідно 157,3 %
і 159 %, що більше за оптимальне значення (не менше 120 %). Це свідчить про
підвищення ефективності діяльності банку, так як доходи ростуть більшими
темпами ніж витрати. Рівень окупності чистим прибутком середньорічного
акціонерного капіталу також залишається доволі високим 0,033 грн. на 1 грн.
статутного капіталу за підсумками діяльності банку в 2010 році. Щодо
48
показників прибутковості балансового капіталу та активів то вони також
збільшувалися, що спричинено отриманням доволі значного прибутку. Банк
демонструє високі показники чистої процентної маржі та чистого спреду. Так
чиста процентна маржа у 2009 році зросла на 3,189 % порівняно з 2008 роком і
склала 7,092 %, на наступний 2010 рік вона залишилися приблизно на тому ж
рівні 7,006 %. Щодо спреду, то він також у 2009 році збільшився на 4,23 %
порівняно з 2008 роком і його значення складало 6,656 %, і в 2010 році майже
не змінився - 6,56 % (додаток Л, таблиця Л.2).
Таблиця 2.8 – Показники фінансової стійкості ВАТ «Ощадбанк» з
01.01.2009 р. по 1.01.2011 р.
Показник
Рік
2008
2009
2010
Коефіцієнт надійності
0,234
0,346
0,373
Коефіцієнт фінансового важеля
1,216
1,573
1,590
Коефіцієнт участі власного капіталу у
формуванні активів
0,041
0,050
0,033
Коефіцієнт захищеності дохідних активів
власним капіталом
0,091
0,191
0,206
Коефіцієнт мультиплікатора статутного
капіталу
0,021
0,052
0,057
Коефіцієнт захищеності власного капіталу
0,090
0,150
0,153
Аналіз показників фінансової стійкості (таблиця 2.8) дав змогу зробити
наступні висновки. Коефіцієнт надійності (співвідношення капіталу банку і
залучених коштів за мінімально допустимого значення не менше 5,0 %) за
досліджений період збільшився на 0,22 в. п. і станом на 01.01.2011 р. становив
39,2 %. Таким чином, банк має високу забезпеченість власним капіталом,одну з
найбільших по системі.
Коефіцієнт фінансового важеля станом на 01.01.2011 року складав 2,55
що на 0,15 пункти менше ніж станом на 01.01.2009. Це свідчить про те, що банк
49
зменшив активність щодо залучення вільних коштів на грошовому ринку,
особливо протягом 2010 року, коли показник зменшився на 0,1 пункти.
Коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні активів за період
дослідження значно не змінювався. Показник знаходиться на рівні 28 % і є
більшим за оптимальне значення 10 %, що свідчить про значну роль власного
капіталу при формуванні активів.
Показник захищеності капіталу (вкладення в основні засоби і
нематеріальні активи), залишався протягом досліджуваного періоду на рівні
15 % і свідчить про забезпеченістю банком основними засобами.
Що стосується коефіцієнта мультиплікатора капіталу, який характеризує
ступінь покриття активів акціонерним капіталом, то за оптимального
співвідношенні 12,0-15,0 станом на 01.01.2011 він складає 4,248. Банк має всі
підстави щодо нарощення обсягів активів, адже має достатній розмір капіталу
(додаток М, таблиця М.1).
Проаналізувавши коефіцієнти ліквідності (таблиця 2.9), можна
характеризувати банк як платоспроможний та такий, що виконує нормативи
ліквідності, що встановлені Національним банком України.
Таблиця 2.9 – Коефіцієнти ліквідності ВАТ «Ощадбанк» з 01.01.2009 р.
по 01.01.2011 р.
Показник
Станом на
1.01.2009
1.01.2010
1.01.2011
Коефіцієнт миттєвої ліквідності
1,02
1,05
0,95
Коефіцієнт поточної ліквідності
0,689
0,715
0,694
Коефіцієнт короткострокової
ліквідності
0,83
0,89
0,95
50
2.2 Оцінка процентного ризику ВАТ «Ощадбанк»
Проведемо оцінку процентного ризику ВАТ «Ощадбанк» за допомогою
геп-аналізу. На першому етапі необхідно зібрати всю необхідну інформацію:
чутливі до змін відсоткової ставки активи та пасиви банку та рівень поточних
процентних ставок за ними. Дана інформація взята нами з офіційної звітності
банку [54, 55, 56]. Увесь часовий горизонт проведення оцінки ризику поділений
на декілька часових періодів:
− до 1 місяця;
− від 1 до 3 місяців;
− від 3 до 12 місяців;
− від 1 до 5 років;
− більше 5 років.
Для обчислення розриву за строками використаємо показник геп:
GAP (t) = FA (t) – FL (t),
(2.1)
де GAP (t) — величина гепу (у грошовому вираженні) в періоді t;
FA (t) — активи, чутливі до зміни відсоткової ставки в періоді t;
FL (t) — пасиви, чутливі до зміни ставки в періоді t.
Для цього в кожному з інтервалів, на які поділено досліджуваний період
(часовий горизонт), зіставимо чутливі активи та зобов’язання й обчислимо
розмір гепу.
До чутливих активів відносимо:
− кошти в банках;
− позики, надані клієнтам;
− інвестиції, наявні для продажу.
До чутливих пасивів відносимо:
− кошти банків;
51
− рахунки клієнтів;
− випущені боргові цінні папери;
− субординований борг.
З таблиці 2.10 видно, що протягом періоду дослідження банк був
чутливим до процентного ризику на усіх часових інтервалах.
Таблиця 2.10 – Чутливість ВАТ «Ощадбанк» до процентного ризику за
період з 01.01.2009 по 01.01.2011, тис. грн.
Назва статті
Період переоцінки або погашення
До 1 місяця
Від 1 до
3 місяців
Від 3
місяців
до 1 року
Від 1 до 5
років
Більше 5
років
2008 рік
Чутливі активи
3703323
2824367
27286993
13068309
4586515
Чутливі зобов’язання
11099022
343656
24097052
4262817
824577
Чистий розрив (GAP)
-7395699
2480711
3189941
8805492
3761938
2009 рік
Чутливі активи
3512582
15850509
19766220
8869992
4145513
Чутливі зобов’язання
11970515
14403161
10348572
3818823
851170
Чистий розрив (GAP)
-8457933
1447348
9417648
5051169
3294343
2010 рік
Чутливі активи
7643664
2005714
6941809
28252433
5282733
Чутливі зобов’язання
13164252
3634814
3875089
18630177
88495
Чистий розрив (GAP)
-5520588
-1629100
3066720
9622256
5194238
Протягом трьох років спостерігався негативний дисбаланс на інтервалі до
одного місяця та позитивний на решті інтервалах. Таку ситуацію можна
пояснити тим, що банк залучає кошти на короткостроковому ринку, на якому
вони дешевше, і розміщує їх на довгостроковому ринку, на якому вони
дорожче. Таким чином, при зростанні процентних ставок на короткостроковому
відрізку часу банк буде отримувати збитки, а при їх зниженні – прибуток. Це
досить поширена стратегія поведінки. Така політика управління абсолютно
52
нормальна, але тільки в стабільній економіці, коли процентні ставки не роблять
особливих стрибків.
В умовах інфляції і постійно зростаючих процентних ставок така політика
може виявитися згубною і може призвести до банкрутства за досить простої
причини: короткострокові ресурси, за рахунок яких фінансуються довгі
кредити, будуть ставати все дорожче, в той час як відсотки, що отримуються
банками від довгострокових вкладень, залишаються постійними. Тобто, коли
актив буде погашений, доход може виявитися меншим і навіть негативним.
Станом на 01.01.2011 р. банк також отримав негативний розрив у періоді до 3
місяців, що ми вважаємо позитивним фактом в теперішніх умовах ринку.
Як ми знаємо, банк може управляти процентним ризиком, установлюючи
ліміт гепу як максимально допустимий його розмір та приводячи структуру
чутливих активів і зобов’язань у відповідність з установленим лімітом. Для
розрахунку
коефіцієнта процентного
ризику
необхідно
порахувати
кумулятивний геп. Кумулятивний геп − це різниця між загальним обсягом
чутливих активів і зобов’язань, які протягом часового горизонту можуть бути
переоцінені. Розрахунок кумулятивного гепу дає змогу не лише аналізувати
співвідношення чутливих активів і зобов’язань у певний момент часу
(статичний аналіз), а й водночас враховувати часовий компонент (динамічний
аналіз).
Індекс відсоткового ризику IR
T
дорівнює відношенню кумулятивного
гепу в кожному з періодів до розміру робочих активів і виражається у
відсотках:
IR
T
KGAP
A
100%
(2.2)
Індекс процентного ризику показує, яка частина активів (якщо геп
додатний) чи пасивів (якщо геп від’ємний) наражається на ризик зміни
відсоткової ставки і може змінити свою вартість, а отже, вплинути на загальний
прибуток банку. Встановлюючи ліміт індексу процентного ризику, банк
обмежує рівень ризику, який він вважає за доцільне на себе взяти.
53
Таблиця 2.11 – Розрахунок індексу процентного ризику ВАТ «Ощадбанк»
з 01.01.2009 р. по 01.01.2011 р.
Назва статті
Станом на
01.01.2009
01.01.2010
01.01.2011
Кумулятивний геп, тис. грн.
10842383
10752575
10733526
Робочі активи, тис. грн.
51469507
52144816
50126353
Індекс процентного ризику, %
21,07
20,62
21,41
Результати обчислень показують, що на протязі всього аналізованого
періоду рівень процентного ризику банку залишався на рівні 21% (таблиця
2.11). Стабільність цього показника свідчить про те, що він є цілком
прийнятним для банку. Також, беручи до уваги зміни в структурі активів та
пасивів, можна зробити висновок, керівництво ефективно планує проведення
активних і пасивних операцій за строками.
Інший напрямок використання методу кумулятивного гепу полягає в
тому, щоб наближено обчислити, як очікувані коливання відсоткових ставок
вплинуть на рівень прибутку банку. Абсолютна величина зміни прибутку (П)
визначається так:
П r · KGAP
(2.3)
Здебільшого при розрахунках зміни рівнів відсоткових ставок r
подаються в базисних пунктах. Узявши до уваги при обчисленнях знак «+» чи
«-» показників r та КGAP, можна визначимо напрям зміни прибутку. Додатне
значення П вкаже на збільшення прибутку і буде результатом підвищення
ставок при додатному гепі або зниження ставок при від’ємному гепі. Від’ємне
значення П означатиме зниження процентного прибутку банку, зумовлене
підвищенням ставок при від’ємному гепі або їх зниженням при додатному гепі.
54
Промоделюємо зміну фінансового результату банку в результаті
паралельної зміни процентних ставок (максимум 400 б. п.).
Таблиця 2.12 – Моделювання фінансового результату в результаті зміни
процентних ставок з 01.01.2009 р. по 01.01.2011 р., тис. грн.
Зміна процентної
ставки (r), %
Станом на
01.01.2009
01.01.2010
01.01.2011
-3,00
-325271
-322577
-322006
-2,00
-216848
-215052
-214671
-1,00
-108424
-107526
-107335
+1,00
108424
107526
107335
+2,00
216848
215052
214671
+3,00
325271
322577
322006
Як показники, що характеризують зміну всіх процентних платежів банку,
можуть також використовуватися процентна маржа. Процентна маржа − це
різниця між відсотками, отриманими і відсотками, сплаченими.
Чиста процентна маржа розраховується за формулою:
ЧПМ
100% ,
(2.4)
де ЧПД – чистий процентний дохід;
А – сукупні активи.
Коефіцієнт ЧПМ дозволяє оцінити ефективність політики банку в області
управління відсотковим ризиком. А дана політика повинна полягати в тому,
щоб стабілізувати, а потім систематично нарощувати банківську процентну
маржу.
З метою мінімізації процентного ризику банку необхідно вживати таких
заходів. Перш за все, необхідно проаналізувати ринкову кон'юнктуру на
55
фінансових ринках і на основі отриманих даних провести прогнозування
процентної ставки в майбутньому.
Розрахуємо спочатку теперішній чистий процентний дохід та чисту
процентна маржу банку в кожному часовому періоді та в цілому (див. таблицю
2.13) . Початкові дані для розрахунку:
− середня процентна ставка по активам − 16%;
− середня процентна ставка по пасивам – 11%;
− активи банку − 56 681 247 тис. грн.
Таблиця 2.13 – Розрахунок чистої процентної маржі ВАТ «Ощадбанк»
станом на 01.01.2011 р.
Назва статті
До 1
місяця
Від 1 до
3 місяців
Від 3
місяців
до 1 року
Від 1 до 5
років
Більше 5
років
Всього
Процентні активи
7643664
2005714
6941809
28252433
5282733
50126353
Процентні доходи
1222986
320914
1110689
4520389
845237
8020216
Процентні пасиви
13164252
3634814
3875089
18630177
88495
39392827
Процентні витрати
1579710
436178
465011
2235621
10619
4333211
Чистий
процентний доход
-356724
-115263
645679
2284768
834618
3687006
Чиста процентна
маржа
-0,63
-0,20
1,14
4,03
1,47
6,50
Розглянемо варіант розвитку подій, коли на грошовому ринку
прогнозується подальше зниження процентних ставок на 2 пункти, відповідно
ставки нашого банку теж мають тенденцію до зниження. Банк може
настроювати свою чутливість за активами і за пасивами в залежності від
ступеня довіри до власних прогнозів зміни рівня процентних ставок. Звичайно,
банк, приймаючи певний прогноз, йде на ризик. Рух процентних ставок у
напрямку, відмінному від передбаченого, буде призводити до втрат.
Перерахуємо значення ЧПД та ЧПМ після зниження ставок (таблиця 2.14)
Дані для розрахунку:
56
− середня процентна ставка по активам − 14%;
− середня процентна ставка по пасивам – 9%;
− активи банку − 56 681 247 тис. грн.
Таблиця 2.14 – Моделювання чистої процентної маржі ВАТ «Ощадбанк»
Назва статті
До 1
місяця
Від 1 до
3 місяців
Від 3
місяців
до 1 року
Від 1 до 5
років
Більше 5
років
Всього
Процентні активи
7643664
2005714
6941809 28252433 5282733
50126353
Процентні доходи
1070113
280800
971853
3955341
739583
7017689
Процентні пасиви
13164252
3634814
3875089 18630177
88495
39392827
Процентні витрати
1184783
327133
348758
1676716
7965
3545354
Чистий
процентний доход
-114670
-46333
623095
2278625
731618
3472335
Чиста процентна
маржа
-0,20
-0,08
1,10
4,02
1,29
6,13
Таким чином, при одночасному зниженні процентних ставок на 2%
чистий процентний дохід банку зменшиться на 214 671 тис. грн., а чиста
процентна маржа зменшиться на 0,38%, що знижує прибутковість діяльності
банку.
Оцінка процентного ризику банку за методом середньозваженого строку
погашення (дюрації) дає можливість застосувати удосконалений
інструментарій аналізу активів та зобов’язань, чутливих до змін відсоткових
ставок. В основі методу лежить розрахунок дюрації стосовно всіх надходжень
грошових коштів за активами та всіх виплат за пасивними операціями, які
направляються вкладникам, кредиторам і акціонерам банку. Для розрахунку
дюрації потрібно розрахувати середній строк погашення активів та пасивів
(таблиця 2.15).
Таблиця 2.15 – Розрахунок середнього строку погашення
57
Часовий інтервал
Середина часового
інтервалу
Середній строк погашення (t), роки
до 1 місяця
0,5 місяця
0,04
1-3 місяці
2 місяці
0,17
3-12 місяців
7,5 місяців
0,63
1-5 років
3 місяці
3
більше 5 років
8 місяців
8
Дюрацію активів знайдемо за формулою:
∑ A
i
t
i
n
i 1
∑ A
i
n
i 1
(2.5)
де A
i
– актив і-го часового інтервалу;
t
і
− середній строк погашення.
Таблиця 2.16 – Дюрація процентних активів та пасивів ВАТ «Ощадбанк»
за 2008-2010 рр., роки
Назва статті
Станом на
01.01.2009
01.01.2010
01.01.2011
Дюрація активів
1,8
1,4
2,6
Дюрація пасивів
0,9
0,7
1,5
Отримані результати розрахунку дюрації (див. таблицю 2.16) дозволяють
зробити висновок, що активи банку більш схильні до процентного ризику, ніж
пасиви бо їх вартість буде змінюватися (переоцінюватися) повільніше, ніж
вартість пасивів.
Використаємо метод дисбалансу дюрації для оцінки чутливості банку до
процентного ризику станом на 01.01.2011 р.:
58
A
П
(
А
П
)
(2.6)
2,6 1,5 (
50 126 353
39 392 827
) 0,6898
У даному випадку дисбаланс дюрацій є позитивним тобто ринкова
вартість власного капіталу буде падати з підвищенням процентної ставки і
зростати з її зниженням. Так як ми прогнозуємо зниження процентних ставок,
то поточна вартість банку за таких умов буде підвищуватися. Поточна вартість
банку дорівнює різниці між поточною вартістю активів і пасивів:
PV
банку
= PV
активів
– PV
пасивів
,
(2.7)
PV
банку
= PV
активів
– PV
пасивів.
(2.8)
Розрахуємо прогнозоване зростання вартості банку в зв'язку зі зниженням
процентних ставок як за активами, так і по пасивах на 2%. Скористаємось
наступною формулою:
PV =
-
r
1+r
( 2.9)
Тоді відносна зміна за активами та пасивами дорівнює:
PV
активів
− 2,63 (− 2%) / (1+16%) 0,0454 %
PV
пасивів
− 1,53 (− 2%) / (1+11%) 0,0275 %
Абсолютна зміна:
PV
активів
0,0454 % 50 126 353 тис. грн. = 2276044 тис. грн.
59
PV
пасивів
0,0275 % 39 392 827 тис. грн. = 1084229 тис. грн.
Таким чином, поточна вартість банку зросте на 1191815 тис. грн.
Для мінімізації ризику необхідно вирівняти середньозважений строк
погашення за активами і пасивами з урахуванням їх поточної вартості.
Розрахуємо, яку дюрацію повинні мати пасиви, якщо дюрація активів
залишиться колишньою.
D
пасивів
= D
активів
Активи
Пасиви
(2.10)
D
пасивів
2,63 (50 126 353 : 39 392 827) 3,4 років
Таким чином, для мінімізації процентного ризику з використанням
показника дюрації треба щоб середньозважений термін погашення пасивів
дорівнював 3,4 років.
Отже, нами був проведений аналіз процентного ризику ВАТ «Ощадбанк»
за період 2008-2010 рр. Для оцінки рівня ризику було використано метод геп-
аналізу, метод коефіцієнтів та метод дюрації. Провівши розрахунки, можна
зробити висновок, що банк є чутливим до зміни процентних ставок. Проте, на
протязі всього періоду аналізу рівень процентного ризику не змінювався. Така
постійність свідчить про прийняття банком ризику на такому рівні та ефективне
управління ним. Зменшення розриву в середніх строках погашення активів та
пасивів (дюрація) також свідчить про успішне управління процентними
позиціями банку.
60
2.3 Управління процентним ризиком у ВАТ «Ощадбанк»
Процес управління процентним ризиком у ВАТ «Ощадбанк»
регламентується
наступними
внутрішньобанківськими
нормативними
документами:
− Концепція управління ризиками в системі ВАТ «Ощадбанк».
− Політика управління процентними ризиками ВАТ «Ощадбанк».
З точки зору структурної організації у банку діє комбінована модель
управління процентними ризиками, тобто делегування повноважень з
управління процентними ризиками відбувається на трьох рівнях:
− загальнобанківському;
− середньому;
− операційному.
Згідно з вищезазначеною структурою визначаються права та обов’язки
всіх учасників процесу управління процентними ризиками (див. додаток Н).
Перший рівень – загальнобанківський. Цей рівень представлений вищим
менеджментом банку та відокремленими підрозділами. До його складу входять:
правління банку, профільні комітети, підрозділи, що виконують функції ризик-
менеджменту, внутрішнього аудиту та ревізії на рівні Центрального апарату
банку.
Другий рівень – середній рівень управління. Цей рівень представлений
керівництвом структурних підрозділів центрального апарату банку, що
проводять банківські операції, керівництвом регіональних управлінь і його
установ, профільні комітети регіональних управлінь, підрозділи (працівники),
що забезпечують управління ризиками (регіональні ризик – аналітики) та
внутрішнього аудиту, ревізії та контролю на рівні регіональних управлінь
банку.
На рівні регіональних управлінь банку:
− КУАП регіону;
− керівники регіональних управлінь;
− профільні комітети регіональних управлінь;
61
− регіональні ризик – аналітики;
− підрозділи, що виконують функції внутрішнього аудиту регіональних управлінь.
Профільні комітети регіональних управлінь банку є виконавчими
комітетами керівництва відповідного рівня, тобто тими органами, що
здійснюють моніторинг фінансового стану регіональних управлінь і
оточуючого середовища та забезпечують колегіальність у прийнятті рішень
щодо проведення банківських операцій у відповідності зі встановленими
політиками управління ризиками банку. Профільні комітети регіональних
управлінь мають право вносити відповідним профільним комітетам банку свої
пропозиції з питань коригування політик, методик та процедур з управління
ризиками.
Рішення профільних комітетів регіональних управлінь є обов’язковими
для виконання всіма структурними підрозділами та підпорядкованими
установами управлінь. Посадові особи регіональних управлінь несуть
персональну відповідальність за належне здійснення банківської діяльності в
межах політик, бізнес-процедур, лімітів та обмежень, затверджених
профільними комітетами та правлінням банку.
Підрозділ (працівник), що забезпечує управління ризиками на рівні
регіонального управління банку (регіональний ризик – аналітик):
− підпорядковується начальнику відповідного регіонального управління та відокремленій
структурній одиниці Центрального апарату, що виконує функції ризик-менеджменту;
− готує пропозиції щодо визначення рівнів толерантності відповідних установ до фінансових
ризиків (в межах доведених рівнів толерантності до ризиків регіонального управління банку);
− здійснює незалежну (від фронт-офісу) поточну оцінку дотримання існуючих політик і
процедур з управління фінансовими ризиками на середньому рівні;
− здійснює аналіз фінансових ризиків на середньому рівні для сприяння комплексному
управлінню ними;
− запроваджує систему внутрішнього контролю та інші засоби для забезпечення своєчасного
інформування менеджменту середнього рівня про будь-які відхилення від існуючих політик,
процедур і лімітів на середньому рівні.
Третій рівень – операційний. Операційний рівень складається з
підрозділів, що безпосередньо проводять банківські операції (тобто підрозділів,
де безпосередньо генеруються ризики), та підрозділів, що супроводжують ці
62
операції. На цьому рівні забезпечується дотримання встановлених обмежень
щодо проведення банківських операцій та оперативне реагування на внутрішні
та зовнішні фактори, що впливають на співвідношення ризику та дохідності
банківських операцій, згідно з доведеними лімітами та обмеженнями, нормами
та процедурами.
Політику банку щодо управління процентним ризиком визначає
Правління та відповідає за її загальне впровадження по системі. Зміст та
основні положення політики доводяться до всіх структурних підрозділів, які
беруть участь у процесі управління процентним ризиком.
Правління делегує повноваження з загального управління процентними
ризиками комітету з питань управління активами та пасивами (КУАП).
КУАП банку в межах делегованих йому правлінням повноважень
приймає рішення та несе відповідальність за загальне управління процентними
ризиками, визначає рівні толерантності банку до процентних ризиків. Також він
інформує правління про поточний стан управління процентними ризиками та
про всі суттєві зміни в структурі процентних активів та пасивів банку.
КУАП у свою чергу делегує повноваження з поточного управління
процентним ризиком:
− за операціями банку з корпоративними клієнтами – підрозділу корпоративного бізнесу
банку;
− за роздрібними операціями банку – підрозділу роздрібного бізнесу;
− за операціями банку з залучення та розміщення коштів на міжбанківському ринку –
казначейству.
КУАП також делегує повноваження з поточного моніторингу і контролю
процентних ризиків підрозділу з ризик-менеджменту.
Рівні толерантності банку до процентних ризиків щодо окремих операцій
та портфелів фінансових інструментів встановлюються відповідними
рішеннями КУАП та правління ВАТ «Ощадбанк». Банк наголошує, що
проводитиме лише операції, які знаходяться в межах зони припустимого ризику
(встановлених рівнів толерантності).
63
Рівні толерантності до процентних ризиків доводяться до підрозділів, які
приймають цей ризик від імені банку, у вигляді лімітів, обмежень, положень,
методик, регламентів і процедур.
Система лімітів і обмежень ВАТ «Ощадбанк» має наступну структуру:
− максимальні ставки залучення та мінімальні ставки розміщення коштів в розрізі строків,
валют;
− ліміти розривів процентних активів та пасивів (цільові коефіцієнти процентного геп) в
розрізі валют;
− ліміти концентрації;
− встановлення процентного спреду як цільового показника діяльності банку.
Встановлення максимальних ставок залучення та мінімальних ставок
розміщення коштів в розрізі строків та валют є елементом управління
процентними доходами, процентними витратами та формуванням чистого
процентного доходу установами банку та банком в цілому.
Встановлення мінімальних
процентних
ставок розміщення і
максимальних процентних ставок залучення коштів в розрізі строків і валют
здійснюється КУАП банку.
Ліміти розривів процентних активів та пасивів (цільові коефіцієнти
процентного геп) встановлюються з метою обмеження негативного впливу
розривів чутливих до зміни процентної ставки активів та пасивів на чистий
процентний доход банку.
Ліміти концентрації є елементом управління структурою процентних
активів та пасивів банку та направлені на оптимізацію ризику концентрацій.
Встановлення даних лімітів здійснюється КУАП банку і фінансовим комітетом
банку на етапі бізнес-планування та визначення основних параметрів планового
балансу банку.
Ліміти встановлюються в гривневому еквіваленті, національній та в
розрізі іноземних валют, визначених КУАП банку. Вони встановлюються та
переглядаються у відповідності з змінами ринкової кон’юнктури та структури
процентних активів та пасивів банку, з врахуванням доходності та рівня ризику
відповідних портфелів.
64
Контроль стану дотримання даних лімітів покладається на структурні
підрозділи банку, які здійснюють та супроводжують банківські операції.
Процес управління процентними ризиками в банку є безперервним та
здійснюється з урахуванням зміни фінансового стану банку та стану
фінансових ринків.
Банк забезпечує розробку, впровадження та підтримання в актуальному
стані системи ідентифікації (виявлення), оцінки (вимірювання) та моніторингу
процентних ризиків на всіх організаційних рівнях. Така система має
відповідати природі, обсягам і складності активних та пасивних операцій банку,
бути досить гнучкою та придатною для застосування у кризових ситуаціях.
Банк також розробляє, впроваджує та підтримує в актуальному стані
інформаційні системи, аналітичні моделі та відповідну звітність, які дають
змогу менеджменту банку своєчасно приймати адекватні управлінські рішення
щодо процентних ризиків.
Підрозділи (особи), які беруть участь у процесі управління процентними
ризиками, своєчасно та в повному обсязі отримують інформацію та звітність
щодо стану процентних ризиків банку, а також рішення профільних комітетів
та правління банку з питань управління процентним ризиком.
В банку діє централізована модель встановлення ставок розміщення та
залучення коштів (в тому числі внутрішньобанківських).
Відповідно до цієї моделі:
− правління банку делегує повноваження з встановлення ставок залучення коштів
юридичних та фізичних осіб КУАП банку;
− правління банку делегує повноваження з встановлення ставок розміщення коштів в розрізі
валют і строків кредитному комітету банку;
− внутрішньобанківські процентні ставки залучення та розміщення коштів (ставки
казначейства) встановлюються спільним засіданням КУАП Банку та фінансовим комітетом банку в
процесі бізнес-планування та можуть переглядатись в процесі поточної діяльності рішеннями КУАП
банку.
У ВАТ «Ощадбанк» здійснюється комплексне управління процентними
активами та пасивами. Комплексне управління процентними активами та
пасивами передбачає безперервне та одночасне управління процентними
65
активами і зобов’язаннями банку. Банк забезпечує наявність оперативної
інформації про склад та структуру процентних активів та пасивів.
Управління процентними активами та пасивами здійснюється окремо за
кожною валютою в балансі банку з оцінкою їх впливу на процентний спред,
процентну маржу та чистий процентний доход.
Управління процентними ризиками здійснюється на основі наступних
методів та інструментів: встановлення та перегляд кривих доходності із
залучення та розміщення коштів в розрізі валют; встановлення лімітів та
обмежень на проведення банківських операцій; встановлення процентного
спреду як цільового показника діяльності банку; структурне управління
балансом
банку та його позабалансовою позицією; VAR-методологія;
хеджування процентної позиції за допомогою похідних фінансових
інструментів; страхування; аналіз можливих сценаріїв і моделювання; аналіз
процентного геп; метод дюрації.
У банку налагоджена ефективна система внутрішнього контролю за
процентними ризиками, а також поточної оцінки дотримання існуючих політик
і процедур банку з управління процентним ризиком.
Поточний контроль процентних ризиків банку здійснюється в межах
повноважень та напрямів діяльності на рівні підрозділів, які здійснюють
банківські операції. Поточний моніторинг процентних ризиків проводиться на
рівні підрозділу з ризик-менеджменту, служби внутрішнього аудиту та
регіональних ризик – аналітиків.
Моніторинг та контроль процентних ризиків включають такі елементи:
− аналіз адекватності процесу ідентифікації та оцінки процентних ризиків;
− наявність, ефективність функціонування інформаційних систем та їх супроводження;
− аналіз (оцінка) адекватності методологічної бази та
інструментів
управління
процентними ризиками;
− оцінка ефективності системи моніторингу та контролю за процентними ризиками;
− постійний моніторинг і контроль за дотриманням положень, методик, регламентів,
процедур, лімітів, обмежень.
Періодичний моніторинг і контроль процесу управління процентними
ризиками спрямовуються в тому числі на аналіз суттєвих змін в інструментах
66
управління ризиками, що використовуються банком. Результати моніторингу
та контролю за процентними ризиками надаються на розгляд КУАП та
правління банку.
Виявлення (ідентифікація) та оцінка процентного ризику на постійній
основі здійснюється усіма учасниками процесу управління процентними
ризиками в межах функцій, покладених на них цією політикою щодо
управління ризиком.
Ідентифікація та оцінка процентних ризиків відбувається під час аналізу
банківських операцій, в процесі прийняття рішення про її проведення або при
запровадженні нових банківських продуктів, а також в ході послідуючого
моніторингу окремих банківських операцій або на портфельному рівні.
Звітність з управління процентними ризиками охоплює всі балансові
процентні активи та пасиви, позабалансові інструменти, що генерують
процентні ризики.
Процедура надання звітності охоплює всі підрозділи банку, діяльність
яких пов’язана з проведенням банківських операцій і проводиться безперервно
та у відповідності зі встановленими термінами.
Управлінська звітність з процентних ризиків ВАТ «Ощадбанк»
складається з наступних груп звітів:
− звіти про структуру процентного спреду;
− звіти про стан та динаміку зміни кривої доходності;
− звіти про розриви активів та пасивів чутливих до зміни процентної ставки (GAP-
процентної ставки);
− звіти про концентрації;
− звіти про результати моделювання за різними сценаріями;
− звіти про дотримання лімітів.
До управлінської звітності з процентних ризиків висуваються такі
вимоги:
− ці звіти повинні складатись на підставі даних аналітичного бухгалтерського обліку;
− суми статей балансу повинні бути згруповані у розрізі основних портфелів активів та
пасивів відповідно до порядку формування звітів;
− доходність повинна приводитись до річного обчислення;
− ці звіти повинні складатись у гривні та основних валютах балансу банку.
67
Звіти
про структуру процентного спреду призначені для надання
інформації щодо доходності процентних активів, вартості процентних
зобов’язань та процентного спреду (маржі) по банку (регіональному
управлінню). Вони є підставою для здійснення управління процентними
доходами, витратами та чистим процентним доходом.
Мета звітів про стан та динаміку зміни кривої доходності полягає у
наступному:
− визначенні форми кривої доходності банку та оцінки її відповідності поточному
ринковому рівню в розрізі строків та окремих валют;
− проведенні моніторингу та контролю дотримання структурними підрозділами банку
обмежень щодо встановлення процентних ставок залучення та розміщення в розрізі окремих валют;
− аналізі дотримання банком в цілому встановленого у бізнес-плані мінімального значення
процентного спреду та прийняття управлінських рішень щодо загального коригування кривої
доходності банку.
Мета звітів про розриви активів та пасивів чутливих до зміни процентної
ставки полягає у визначенні профілю процентного ризику банку за
встановленими часовими кошиками.
До цих звітів висуваються такі основні вимоги:
− звіти повинні складатись на підставі даних аналітичного бухгалтерського обліку;
− суми статей балансу повинні бути згруповані у відповідності зі строками чутливості
активів та пасивів до зміни процентної ставки відповідно до встановленої методики;
− коефіцієнти геп повинні визначатись як частка від чистої валюти балансу банку;
Мета звітів концентрації полягає в наданні огляду концентрації напрямків
розміщення та джерел фінансування.
До цих звітів висуваються такі основні вимоги:
− ці звіти повинні складатись на підставі даних аналітичного бухгалтерського обліку;
− суми статей та доходність за ними у звітах повинні бути згруповані у відповідності із
типами клієнтів, галузей економіки, країнами та портфелями відповідно до встановленої методики ;
− коефіцієнти для контролю концентрації повинні визначатись як частка від валюти балансу
банку, або частка від портфелю;
Звіти про концентрацію дозволяють здійснювати аналіз процентного
ризику в наступному розрізі:
− аналіз концентрації джерел фінансування з метою оцінки залежності від будь-якого
окремого джерела коштів;
68
− аналіз депозитів великих клієнтів для визначення концентрації зобов'язань;
− аналіз великих кредитів або інвестицій у цінні папери для визначення концентрації
активів;
− аналіз співвідношень для забезпечення ефективності поточного управління чистим
процентним доходом банку;
Дані звіти дозволяють здійснювати аналіз концентрацій джерел
фінансування з метою оцінки залежності від окремих джерел коштів.
Для підтримки процесу прийняття рішень щодо управління процентними
ризиками у ВАТ «Ощадбанк» використовуються відповідні інформаційні
системи. Інформаційні системи забезпечують користувачів інформацією про
стан дотримання лімітів (обмежень), про розмір і структуру активів та пасивів,
відсоткові ставки, а також інформацією про наявність та рівень концентрацій
активів та пасивів в розрізі строків до погашення, клієнтів або груп клієнтів,
фінансових інструментів, валют, балансових підрозділів банку. Супроводження
систем IT підтримки забезпечує підрозділ ІТ-підтримки діяльності банку.
Отже, дослідивши процес управління процентним ризиком у ВАТ
«Ощадбанк», можна відмітити, що делегування повноважень з управління
процентними ризиками відбувається на трьох рівнях: загальнобанківському,
середньому та операційному. Рівні толерантності до процентного ризику
доводяться до підрозділів, які приймають цей ризик від імені банку, у вигляді
лімітів, обмежень, положень, методик, регламентів і процедур. У банку діє
централізована модель встановлення ставок розміщення та залучення коштів.
Ідентифікація та оцінка процентних ризиків відбувається в процесі
прийняття рішення про проведення банківської операції, при запровадженні
нових банківських продуктів, а також в ході послідуючого моніторингу. Банк
забезпечує наявність оперативної інформації про склад та структуру
процентних активів та пасивів. Процедура надання звітності охоплює всі
підрозділи банку, діяльність яких пов’язана з проведенням банківських
операцій і проводиться безперервно та у відповідності зі встановленими
термінами.
69
Висновки до розділу 2
Провівши детальний аналіз показників балансу та фінансові результати
банку ВАТ «Ощадбанк» можна виділити достатню капіталізацію банку. Банк
має великий обсяг залучених ресурсів, що постійно зростає. Більшу частину в
його структурі займають вклади населення, що свідчить про високу довіру до
банку. Наявність у розпорядженні банку вільних ресурсів дозволяло йому
збільшувати обсяги кредитування на протязі всього періоду аналізу.
Ефективність роботи банку підтверджують рівень прибутку та розраховані
показники прибутковості. Аналізуючи коефіцієнти фінансової стійкості
можемо зазначити, що вони є вищими за оптимальні. При аналізі показників
ліквідності було виявлено, що вини набагато вище нормативних та
оптимальних, що свідчить про високу ліквідність банку та його можливість
дуже швидко і без додаткових витрат розрахуватись із своїми кредиторами та
вкладниками за рахунок ліквідних коштів. Отже, можна зробити висновок, що
діяльність банку є прибутковою, банк має великі перспективи збільшити свою
присутність на ринку банківських послуг.
Також нами був проведений аналіз процентного ризику ВАТ «Ощадбанк»
за період 2008-2010 рр. Для оцінки рівня ризику було використано метод геп-
аналізу, метод коефіцієнтів та метод дюрації. Провівши розрахунки, можна
зробити висновок, що банк є чутливим до зміни процентних ставок. Проте, на
протязі всього періоду аналізу рівень процентного ризику не змінювався. Така
постійність свідчить про прийняття банком ризику на такому рівні та ефективне
управління ним. Зменшення розриву в середніх строках погашення активів та
пасивів (дюрація) також свідчить про управління процентними позиціями
банку. Також нами було здійснено моделювання зміни фінансового результату
банку внаслідок зміни процентних ставок в майбутніх періодах.
70
Дослідивши процес управління процентним ризиком у ВАТ «Ощадбанк»,
можна відмітити, що делегування повноважень з управління процентними
ризиками відбувається на трьох рівнях: загальнобанківському, середньому та
операційному. Рівні толерантності до процентного ризику доводяться до
підрозділів, які приймають цей ризик від імені банку, у вигляді лімітів,
обмежень, положень, методик, регламентів і процедур. У банку діє
централізована модель встановлення ставок розміщення та залучення коштів.
Ідентифікація та оцінка процентних ризиків відбувається в процесі прийняття
рішення про проведення банківської операції, при запровадженні нових
банківських продуктів, а також в ході послідуючого моніторингу. Керівництво
здійснює комплексне управління процентними активами та пасивами, яке
передбачає безперервне та одночасне управління процентними активами і
зобов’язаннями банку. З цією метою банк забезпечує наявність оперативної
інформації про склад та структуру процентних активів та пасивів. Процедура
надання звітності охоплює всі підрозділи банку, діяльність яких пов’язана з
проведенням банківських операцій і проводиться безперервно та у
відповідності зі встановленими термінами.
71
РОЗДІЛ 3
ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕНТНИМ РИЗИКОМ
ВАТ «ОЩАДБАНК»
3.1 Розвиток методичних підходів до оцінки процентного ризику банку
В даному розділі дипломної роботи розглянемо основні підходи до
аналізу процентного ризику банку в контексті можливості їх застосування для
аналізу та оцінки процентного ризику ВАТ «Ощадбанк».
Аналіз існуючих підходів до аналізу процентного ризику в економічній
літературі дозволив визначити наступні методики оцінки.
Геп-аналіз дозволяє робити висновки про чутливість банку до зміни
процентних ставок. В цілому цей метод легкий в розрахунках і розумінні подій,
що відбуваються. Тобто, якщо стала помітною тенденція зростання ставок, то
ведеться політика зростання геп-розриву в позитивну сторону, при цьому не
треба замислюватися який вплив це матиме на чистий процентний дохід.
Досить розуміти, що дохід банку від цього збільшиться. Враховуючи, що одна з
найважливіших вимог ризик - менеджменту - це швидко приймати рішення, то
оцінка ризику за допомогою геп-аналізу є дуже зручною.
Недоліком геп-аналізу є те, що він оперує тільки абсолютними
величинами, а це сильно ускладнює можливість порівняння даних. Крім того,
вибір горизонту планування обмежує аналіз ризику тимчасовими рамками.
Головним недоліком геп-аналізу є те, що він базується на статистичному
аналізі розриву між чутливими активами та пасивами, що не дає змоги оцінити
сукупний процентний ризик банку [17, 19].
Ще одним методом вимірювання рівня процентного ризику є аналіз
дюрації. При розрахунку дюрації ми отримуємо хороший кількісний показник
ризику, чого немає в геп менеджменті. Враховується майбутня вартість грошей,
так як джерелом є формула чистої приведеної вартості. Аналіз дюрацією
охоплює усі часові рамки, тобто часовий чинник врахований у вихідній
72
формулі. Також аналіз дюрації дає можливість менеджерам фіксувати
необхідний рівень прибутковості на певний термін.
Недолік полягає в тому, що будь-яка зміна в структурі активів чи пасивів
спричиняє зміну всіх параметрів у формулі дюрації, а це відносно висока
складність обчислення. І, по-друге, доводиться працювати з абстрактною
ставкою дисконтування i, яка є середньозваженим результатом всіх ставок. Як
відомо ставки на різні терміни відрізняються один від одного по мінливості,
тому дана ставка буде прийнятною при досить великих термінах переоцінки
портфеля, коли випадкові коливання згладжуються. При геп-аналізі є горизонти
планування, в рамках яких вибирається ставка, найбільш відповідна даному
періоду [25].
Враховуючи гнучкість і простоту геп-аналізу, його вигідніше
використовувати для поточної діяльності банку. Тобто при щоденному
прийнятті рішення про структуру активів і пасивів матриця геп менеджменту
буде давати відповіді на основні питання. Дійсно, якщо на ринку відбувається
зміна напрямку процентних ставок, геп-аналіз дає вичерпну відповідь на
необхідну поведінку банку. Однак при використанні тільки геп-аналізу в
довгостроковій перспективі можуть виникнути серйозні проблеми. Це
виявиться, перш за все, при сильних змінах (навіть при звичайних
коригуваннях) на ринку в довгостроковому періоді.
Більш довгострокові вкладення характеризуються більш високим
ризиком, отже вони більш схильні до змін процентної ставки. Так як геп-аналіз
доцільно проводити на невеликі проміжки часу, то більша частка
довгострокових активів і пасивів може залишитися без уваги і катастрофічно
вплинути на ситуацію в банку. З іншого боку у довгострокових ставок є деяка
інертність і стійкість до незначних змін, яка потім переростає в різку зміну
ставок, якщо ринок робить відчутний розворот. Таку ситуацію можна згладити,
застосовуючи обережну політику з використанням показника дюрації, тобто
обчислювати прийнятний рівень ризику для різних циклів ринкової ситуації,
виходячи із загальної стратегії діяльності банку.
73
Методи вартісної оцінки процентного ризику використовують
методологію Value at Risk (VaR) для визначення величин власних коштів і
фондів для покриття можливих збитків з деякою ймовірністю. VaR, або,
іншими словами, вартість під ризиком, це – максимально можливі за заданого
рівня довіри втрати порівняно з найбільш ймовірним варіантом розвитку подій.
VaR характеризується трьома параметрами:
− часовий горизонт;
− рівень довіри (рівень допустимого ризику).
− базова валюта, в якій обчислюється показник.
Іншими словами, VaR – це величина збитків, яка із ймовірністю, що
дорівнює рівню довіри (наприклад 95 %), не буде перевищена. Отже, в 5 %
випадків збитки становитимуть величину більшу, ніж VaR.
Варто зазначити, що така оцінка буде прийнятною лише для порівняно
невеликих інтервалів часу (не більше 10-15 днів), при цьому її точність падає зі
збільшенням часового горизонту [32, 33].
Враховуючи те, що концепція VaR є зрозумілою, простою і після
зростання її популярності була долучена до Базельських угод, то не дивно, що
за останні роки вона стала фактично стандартом на світових фінансових
ринках.
Перевагою VaR, як інструменту технічного аналізу є те, що взятий масив
даних про зміни процентних ставок для обчислення VaR вже містить в собі
певну інформацію про ринкову кон’юнктуру.
Методологія VaR володіє рядом безсумнівних переваг, оскільки дозволяє:
– оцінити ризик у термінах можливих втрат, співвіднесених
ймовірностями їх виникнення;
– виміряти ризики на різних ринках універсальним образом;
– агрегувати ризики окремих позицій у єдину величину, з огляду при
цьому на інформацію про кількість позицій, волатильність на ринку і період
підтримки позицій [40].
74
Проте на практиці ми стикаємося із ситуаціями, коли розподіли
дохідності або збитковості мають гострі вершини і важкі хвости. Зазвичай,
показник VaR не використовують для ринків, які перебувають в стані кризи.
Нами було виділено наступні недоліки VaR-аналізу:
− відсутність необхідного для розрахунку великого масиву даних щодо
динаміки процентних ставок після кризи;
− VaR-аналіз може дати суперечливі результати за різних рівнів довіри;
− розрахунок VaR здійснюється без врахування даних факторного
аналізу ринку;
− не вимірює виняткові втрати поза рівнем довіри.
Отже кожна методика має свої переваги та недоліки. Причому, недоліки
однієї методики є перевагами іншої. Геп-аналіз характеризується простотою, а
дюрація показує стан портфеля банку і дозволяє фіксувати дохідність. В
розробленій нами моделі будемо використовувати обидві методики для оцінки
процентного ризику.
Враховуючи вищезазначене, ми пропонуємо використовувати методику
VaR - аналізу для розроблення комплексної моделі оцінки процентного ризику.
Однак, на нашу думку, додатковим інструментом, що має доповнювати оцінку
процентного ризику на основі VaR, є стрес-тестування.
Процедура стрес-тестування може бути визначена як оцінка потенційного
впливу на фінансовий стан банку низки заданих змін у факторах ризику, які
відповідають винятковим, але цілком імовірним подіям, в загальному вигляді
не піддається прогнозуванню як, наприклад, у методології VaR. Одним з
основних аналітичних інструментів, покликаних забезпечити оцінку
потенційних втрат банку в разі можливих раптових змін економічної
кон'юнктури, є стрес-тестування фінансового результату від процентної позиції,
що отримало широке поширення в міжнародній практиці [61].
Спільні зміни заданих факторів ризику, які можуть виникнути в
результаті появи таких подій, об'єднуються в різні сценарії для подальшого
тестування.
75
До вад стрес-тестування можна віднести:
− ймовірності настання того чи іншого сценарію визначаються
переважно суб'єктивно.
− стрес-тестування практично не дає змогу проведення бектистингу
адекватності моделі.
− неповнота інформації [62].
В процесі прогнозування рівня процентних ставок пропонуємо
враховувати наступні чинники:
− макроекономічні показники (обсяг доходів та витрат державного
бюджету, розмір бюджетного дефіциту, обсяг емісії грошей, грошові доходи
населення, внески населення в банках, індекс інфляції, облікова ставка НБУ);
− стан грошового ринку (рівень депозитних ставок, рівень кредитних
ставок, середньозважена вартість
ресурсів по
банківській
системі,
середньозважена прибутковість активів банківської системи);
− стан ринку цінних паперів (ціни пропозиції та попиту основних
боргових інструментів, ціни угод за борговими інструментами, норма
доходності та середньозважений строк погашення боргових інструментів,
форма та нахил кривих прибутковості);
− рівень конкуренції на ринку банківських послуг (успішність
діяльності банків-конкурентів; показники діяльності небанківських фінансово-
кредитних установ; показники діяльності клієнтів);
− зміни в законодавстві, що регулює діяльність банків;
− політичні події в країні та світі [12, C.95-96].
Серед основних інструментів стрес-тестування використовуються
стресові сценарії, що дозволяють оцінювати не тільки максимально можливі
втрати, а й проводити аналіз чутливості фінансового результату банківського
портфеля до зміни значень факторів ризику та їх волатильності. Однак
результати такого аналізу носять в основному короткостроковий характер.
Аналіз чутливості оцінює наслідки впливу на портфель кредитної організації
76
подій, пов'язаних зі змінами значень або волатильності одного з заданих
факторів ризику (зростання / зниження процентних ставок).
Багатофакторні стрес-тести можуть грунтуватися на гіпотетичних
сценаріях. Вони використовуються, якщо історичний сценарій не відповідає
характеристикам розглянутого портфеля або не враховує якісь фактори ризику.
Перевага цього виду стрес-тесту полягає в більш гнучкою формулюванні
можливих подій. Такі сценарії можуть застосовуватися для визначення
можливих подій, по відношенню до яких розглядається портфель найбільш
уразливий. Тим не менш, часто дуже важко визначити ймовірності подій, які
ніколи до цього не відбувалися.
Гіпотетичні сценарії, у свою чергу, можуть бути різних типів. Наприклад,
багато фінансових організацій використовують так звані найгірші сценарії.
Суть такого стрес-тесту полягає в тому, що всі розглянуті фактори ризику
приймають свої найгірші значення (за певний історичний період часу). Далі, на
основі цих значень відбувається переоцінка процентної позиції. Незважаючи на
простоту і привабливість такого підходу, в ньому не враховується кореляція
між факторами ризику, в результаті чого результати можуть вийти
некоректними.
Крім найгірших сценаріїв, існують суб'єктивні сценарії. У даному
випадку, масштаб зміни факторів ризику залежить від думки експертів
(провідних економістів, топ менеджерів і т.д.).
Одним з найскладніших питань при проведенні стрес-тестування є
визначення того, як повинні змінитися одні фактори ризику при певній зміні
інших.
Сценарії можуть грунтуватися:
− на характерних змінах факторів ризику та їх волатильності, які
виникали під час ринкових криз або інших екстремальних подій, що реально
відбувалися в минулому;
77
− на можливих змінах факторів ризику та їх волатильності, в результаті
виникнення ринкових криз, яких хоча і не було в минулому, але які ймовірно
можуть з'явитися в майбутньому, внаслідок різкої зміни кон'юнктури ринку;
− на можливих змінах факторів ризику та їх волатильності, в результаті
виникнення гіпотетичних подій локального характеру, що відбивають
специфіку операцій банку [61].
Пропонуємо наступний алгоритм побудови стрес-тест моделі:
− ідентифікація факторів ризику;
− вибір сценаріїв;
− вибір інструментарію для проведення оцінки;
− розрахунок рівня ризику за різними сценаріями;
− аналіз результатів.
Таким чином, в запропонованій нами моделі будуть використані наступні
сценарії зміни процентних ставок:
− Базовий (ймовірний) : формуються за результатами прогнозів
аналітичного підрозділу, учасників ринку та / або оцінюються ймовірнісно-
статистичними методами (VaR).
− Стресові (оптимістичний та песимістичний) : враховують екстремально
високі зміни процентних ставок у разі реалізації екстраординарних і
малоймовірних подій.
Таким чином, на основі проведеного аналізу запропоновано:
− при удосконаленні методології оцінки процентного ризику банку
пропонуємо використовувати інструментарій оцінки процентного ризику на
основі методів VaR та стрес-тестування процентного ризику;
− перевірити запропоновану комплексну модель при певних стресових
сценаріях.
78
3.2 Комплексна модель оцінки процентного ризику ВАТ «Ощадбанк»
Оцінка процентного ризику з використанням запропонованої нами
комплексної моделі оцінки проводитиметься за наступних умов:
− оцінюється вплив зміни процентних ставок на чисту процентну маржу
(значення станом на 01.01.2011 р. – 7 %) та вартість капіталу банку;
− незмінність протягом звітного року структури відсоткових активів та
пасивів в розрізі чутливості до зміни відсоткової ставки ( тобто при погашенні,
наприклад, річного кредиту / депозиту, банк видає річний кредит / залучає
річний депозит);
− розрахунки
проводяться на основі даних
про
чутливість
ВАТ «Ощадбанк» до процентного ризику станом на 1 січня 2011 року
(таблиця 3.1).
Таблиця 3.1 – Структура процентних активів та пасивів ВАТ «Ощадбанк»
станом на 01.01.2011, тис. грн.
Назва статті
Період переоцінки або погашення
До 1
місяця
Від 1 до
3 місяців
Від 3
місяців
до 1 року
Від 1 до 5
років
Більше 5
років
1
2
3
4
5
6
Процентні активи
Кошти в банках
3289434
58174
-
1304
-
Позики, надані клієнтам
1236999
1935782
6107793
24909823
5082279
Інвестиції, наявні для продажу
3117231
11758
834016
3341306
200454
Всього процентних активів
7643664
2005714
6941809
28252433
5282733
Процентні зобов’язання
Кошти банків
133462
60000
1030000
14411633
-
Рахунки клієнтів
13015851
3565269
2544889
3278979
88495
Випущені боргові цінні папери
-
9545
300200
154888
-
79
Продовження таблиці 3.1
1
2
3
4
5
6
Субординований борг
-
-
-
784677
-
Всього процентних зобов’язань 13149313
3634814
3875089
18630177
88495
Чистий розрив (GAP)
-5505649
-1629100
3066720
9622256
5194238
Як бачимо, для ВАТ «Ощадбанк» буде вигідним підвищення процентних
ставок. Спочатку в рамках імовірного сценарію оцінимо максимально можливу
зміну процентних ставок, використавши метод VaR-аналізу. Для стрес-
сценаріїв встановимо максимальний розмір зміни процентних ставок у розмірі
на 2% більше, ніж зміна ставок за результатами оцінки VaR (рис. 3.1).
Рисунок 3.1 –
Рисунок 3.1 – Сценарії прогнозу зміни рівня процентних ставок
Розрахуємо значення VaR, використовуючи дані
про добові зміни
середньої процентної ставки за період з 01.03.2009 р. по 01.01.2011 р. Динаміку
зміни ставок зображено на рисунку 3.2.
Сценарії зміни процентних ставок
Ймовірний сценарій
Стрес-сценарії
Зміна ставок згідно VaR-
прогнозу
(імовірність 95 %)
Оптимістичний:
підвищення
на +4 %
Песимістичний:
зниження
на VaR +2 %
(імовірність 5 %)
80
Рисунок 3.2 – Динаміка середньої процентної ставки з 01.01.2010 по
01.01.2011 р. [62]
Але перш ніж почати розрахунок, необхідно дослідити дану сукупність на
нормальність розподілу величин. Найпростішим методом перевірки є
графічний метод, що включає наступні етапи:
- розраховуємо щоденні відхилення рівня процентної ставки;
- з усього масиву відхилень обираємо максимальне та мінімальне
значення;
- отриманий інтервал ранжуємо на рівні інтервальні відрізки розміром по
0,01;
- рахуємо частоту зустрічальності відхилень в кожному інтервальному
відрізку;
- за отриманими результатами будуємо гістограму частот (рис. 3.3).
0,0
2,0
4,0
6,0
8,0
10,0
12,0
14,0
16,0
1
14 27 40 53 66 79 92
105 118 131 144 157 170 183 196 209 222 235 248 261 274 287 300 313 326 339 352
Ставка, %
Дні
81
Рисунок 3.3 – Гістограма нормального розподілу денних відхилень
середньої процентної ставки з 01.01.2010 по 01.01.2011 р.
Зображений на рисунку 3.3 графік дозволяє зробити висновок про
нормальність розподілу величин.
Для більш точного дослідження на нормальність розподілу розрахуємо
ексцес та асиметрію розподілу. У функції з нормальним розподілом величина
ексцесу повинна бути не більше 3, а коефіцієнт асиметрії близитись до нуля.
Ексцес аналізованої нами функції складає -0,4907. Коефіцієнт асиметрії
дорівнює -0,2704. Отже, даний масив даних можна використовувати для
розрахунку VaR за наступною формулою:
VaR r (1 + K
√ ,
(3.1)
де r – рівень процентної ставки на кінець періоду аналізу;
К1- − квантиль нормального розподілу;
n – період, на який здійснюється прогноз (дні).
Квантиль нормальної функції розподілу − це значення функції
нормальної розподілу (Гаусової функції) при заданих значеннях, при яких
0
5
10
15
20
25
30
35
Частота
82
значення функції розподілу не перевищують це значення з певною
ймовірністю. Квантиль визначається необхідним значенням довірчої
ймовірності 1- . В нашому випадку
95 %. Значення квантиля береться з
відповідної таблиці або розраховується за допомогою Microsof Excel.
В результаті розрахунку прогнозного значення VaR на 10 днів було
отримано значення -4 %. Отже максимальна зміна середньої процентної ставки
на протязі наступних 10 днів (з вірогідністю 95 %) складе -4 %.
Знаючи максимальну зміну рівня процентної ставки оцінимо вплив на
чистий процентний дохід (ЧПД) та чисту процентну маржу ВАТ «Ощадбанк».
Для розрахунку зміни чистої процентної маржі в результаті зміни ставок
скористаємось методом, запропонованою
Базельським комітетом з
банківського нагляду. Цей метод включає наступні принципи розрахунку
процентного геп:
− у розрахунок включаються активи і зобов'язання, чутливі до зміни
процентних ставок;
− активи та зобов'язання включаються до розрахунку за балансовою
вартості;
− активи та зобов'язання розподіляються по тимчасовим інтервалам
залежно від терміну, що залишився до їх погашення;
− для інструментів з фіксованою процентною ставкою терміни
погашення визначаються за залишковим терміну існування інструменту; для
інструментів з плаваючими процентними ставками - відповідно до терміну, що
залишився до чергового перегляду відсоткової ставки;
− для інструментів з невизначеною датою погашення (на вимогу) строки
погашення визначаються на основі професійного судження банку.
Зміну чистого процентного доходу в результаті зміни ставок знаходимо за
формулою:
ЧПД GAP
̅̅̅̅̅̅
r ∑ (GAP
i
(
)
n
i 1
r
(3.2)
83
У першому часовому інтервалі абсолютний геп становить -5505649 тис.
грн. (див. таблиця 3.1), тобто це є чиста величина переоцінених фінансових
інструментів. Середина тимчасового інтервалу – 0,04 років (0,5 місяця). Згідно
формули 3.2:
GAP
1
(7,96 : 8) (-5505649) = -5494638 тис. грн.
Аналогічний розрахунок проводиться для наступних часових інтервалів,
середина яких визначається відповідно 0,17, 0,63, 3 та 8 років. В результаті
сукупний зважений процентний розрив на інтервалі до одного року становить -
5498127 тис. грн. Вірогідна зміна чистого процентного доходу за даними
VaR-аналізу складе:
ЧПД
1
7155688 (-0,04) = -322006 тис. грн.
Отже, у разі зниженні процентної ставки на 450 базисних пунктів чистий
процентний дохід зменшиться на 322006 тис. грн.
Зміну чистої процентної маржі у відсотках знаходимо за формулою:
ЧПМ (%)
ЧПД
GAP
̅̅̅̅̅̅
: ЧПА
r
ЧПМ
(3.3)
Отже, в разі зростання процентної ставки на 450 базисних пунктів чиста
процентна маржа зменшиться на 9,18 % та становитиме 6,36 %.
Зміна ЧПД та ЧПМ при песимістичному сценарії (див. рис. 3.1):
ЧПД
2
7155688 (-0,06) = -465120 тис. грн.
Маючи значення зміни ЧПД за двома сценаріями, зможемо визначити
зважене значення з врахуванням ймовірностей згідно сценаріїв:
84
ЧПД
зваж.
0,95 ЧПД
1
+ 0,05
ЧПД
2
(3.4)
Таким чином, зважений розмір зміни ЧПД:
ЧПД
зваж.
0,95 (-322006) + 0,05 (-465120) = -352269 тис. грн.
В рамках песимістичного стрес-сценарію вважаємо за доцільне
проаналізувати вплив шокової зміни рівня процентних ставок на економічну
вартість банку. Як результат прогнозу будемо аналізувати зміну нормативу
адекватності регулятивного капіталу (Н2), в розрахунок якого включається
резерв під ризикову процентну позицію банку. Процедура аналізу наступна.
Спочатку процентні активи та пасиви групуються виходячи з термінів, що
залишилися до їх погашення згідно часових інтервалів. У кожному часовому
інтервалі розраховуються відкриті позиції (процентні розриви).
Таблиця 3.2 – Коефіцієнти зважування, що застосовуються для оцінки
процентного ризику спрощеним методом дюрації
Часовий інтервал
Середній строк
погашення (t), роки
Зміна доходності, б. п.
Коефіцієнт
зважування, %
до 1 місяця
0,04
-600
-0,27
1-3 місяці
0,17
-600
-1,08
3-12 місяців
0,63
-600
-4,06
1-5 років
3
-600
-19,50
більше 5 років
8
-600
-52,00
Відкриті позиції зважуються на коефіцієнти, наведені в таблиці 3.2.
Отримані зважені відкриті позиції підсумовуються (окремо довгі і короткі) і
визначається чистий зважена (довга або коротка) позиція як різниця між сумою
довгих і сумою коротких позицій по всій сукупності фінансових інструментів,
чутливих до зміни процентних ставок.
85
Підсумовуються всі зважені (окремо довгі і короткі) позиції, і
визначається чиста зважена (довга або коротка) позиція по всій сукупності
операцій як різниця, між сумою довгих і сумою коротких позицій по всій
сукупності фінансових інструментів, чутливих до зміни процентних ставок. Для
підсумовування позиції в іноземних валютах переводяться у гривні виходячи з
офіційних курсів іноземних валют до гривні, встановлених НБУ на дату
розрахунку процентного ризику. Отримана за результатами розрахунку сума
характеризує зміну вартості капіталу банку при заданій зміні процентних
ставок.
Таблиця 3.3 – Зважені процентні позиції ВАТ «Ощадбанк» станом на
01.01.2011 р.
Часовий інтервал
Сума відкритої позиції,
тис. грн.
Коефіцієнт
зважування, %
Зважена позиція,
тис. грн.
до 1 місяця
-5505649
-0,27
14911
1-3 місяці
-1629100
-1,08
17649
3-12 місяців
3066720
-4,06
-124586
1-5 років
9622256
-19,50
-1876340
більше 5 років
5194238
-52,00
-2701004
Проведений аналіз показав можливість розвитку ситуації щодо зміни
процентних ставок за двома сценаріями:
− сценарій 1 – зниження ставок, ринок перегрітий грошима (гроші
дешевшають). Вільні кошти будуть розміщуватися з меншою маржею, тому
потрібно створювати резерв для покриття можливих збитків.
− сценарій 2 − зростання ставок, тобто ринок відчуває потребу в грошах,
готовий платити за це. В цій ситуації банку формувати резерв немає потреби.
Розрахуємо зміну нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2)
після формування резерву під ризикову чисту зважену процентну позицію
(таблиця 3.4)
86
Таблиця 3.4 – Зміна нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2)
в результаті зниження рівня процентних ставок на 600 б. п.
Назва статті
Значення
Сума зважених відкритих коротких позицій, тис. грн.
32560
Сума зважених відкритих довгих позицій, тис. грн.
4701929
Чиста зважена процентна позиція, тис. грн.
4669369
Величина регулятивного капіталу, тис. грн.
17437448
Величина зважених активів, тис. грн.
43151319
Норматив достатності, %
40,41
Норматив достатності з врахуванням резерву, %
36,46
З наведених у таблиці 3.4 результатів можна зробити висновок, що
ВАТ «Ощадбанк» готовий до стресових рівнів процентного ризику.
Висновки до розділу 3
У третьому розділі дипломної роботи нами були розглянуті основні
підходи до аналізу процентного ризику банку в контексті можливості їх
застосування для аналізу та оцінки процентного ризику ВАТ «Ощадбанк».
На основі проведеного дослідження нами запропоновано при розробці
комплексної моделі оцінки процентного ризику у ВАТ «Ощадбанк»
використовувати інструментарій оцінки процентного ризику на основі методу
VaR та стрес-тестування, а також перевірити запропоновану модель при певних
стресових сценаріях.
При використанні запропонованої моделі результати VaR-аналізу були
доповнені результатами стрес-тестування та отриманий зважений рівень
процентного ризику, а також оцінений ступінь впливу стресових змін
процентних ставок на вартість капіталу банку.
87
ВИСНОВКИ
У процесі дослідження нами було визначено сутність процентного ризику
банку та виділено наступні його види: ризик переоцінки, ризики зміни кривої
дохідності, базисний ризик, ризик права вибору. Також було виокремлено
основні групи зовнішніх та внутрішніх факторів, що впливають на процентний
ризик банку.
Для ефективного управління процентним ризиком банку необхідно
організувати відповідну систему управління. Система забезпечення включає
об’єкт та суб’єкт управління, інструментарій управління та забезпечення
(інформаційне, нормативне, кадрове, технічне).
Функції з управління процентним ризиком покладені на такі структурні
підрозділи банку: Спостережна рада, Правління банку, КУАП, виконавчий
орган з ризик-менеджменту, служба внутрішнього аудиту, казначейство.
Інформаційним забезпеченням управління процентним ризиком банку є
управлінська звітність банку та дані щодо зовнішнього та конкурентного
середовища.
Нормативне
забезпечення
представлене
внутрішніми
регламентними документами та нормативно-правовими актами Національно
банку України, Верховної ради України, Кабінету міністрів України. Технічне
забезпечення представлене пристроями введення, обробки і виведення даних,
пристроями передачі даних та ін.
Процес управління процентним ризиком банку є багатоетапним та
включає наступні етапи: планування ризик-менеджменту, ідентифікація ризику,
аналіз ризику, реагування на ризик та прийняття управлінського рішення,
оцінка ефективності реалізованих заходів, контроль та моніторинг ризику.
Найбільш ефективними методами мінімізації процентного ризику є:
мінімізація ризику на основі геп-менеджменту, нейтралізація вимог і
зобов’язань, хеджування (процентні форварди, ф’ючерси, опціони, свопи) та
оптимізація структури портфеля методами математичного програмування.
88
З метою ефективного управління процентними ризиком у банку
налагоджено безперервний контроль та моніторинг, що здійснюється у банку
відповідними підрозділами, на які покладено такі функції.
Провівши детальний аналіз показників балансу та фінансові результати
банку ВАТ «Ощадбанк» можна виділити достатню капіталізацію банку. Банк
має великий обсяг залучених ресурсів, що постійно зростає. Більшу частину в
його структурі займають вклади населення, що свідчить про високу довіру до
банку. Наявність у розпорядженні банку вільних ресурсів дозволяло йому
збільшувати обсяги кредитування на протязі всього періоду аналізу.
Ефективність роботи банку підтверджують рівень прибутку та розраховані
показники прибутковості. Аналізуючи коефіцієнти фінансової стійкості
можемо зазначити, що вони є вищими за оптимальні. При аналізі показників
ліквідності було виявлено, що вини набагато вище нормативних та
оптимальних, що свідчить про високу ліквідність банку та його можливість
дуже швидко і без додаткових витрат розрахуватись із своїми кредиторами та
вкладниками за рахунок ліквідних коштів. Отже, можна зробити висновок, що
діяльність банку є прибутковою, банк має великі перспективи збільшити свою
присутність на ринку банківських послуг.
Був проведений аналіз процентного ризику ВАТ «Ощадбанк» за період
2008-2010 рр. Для оцінки рівня ризику було використано метод геп-аналізу,
метод коефіцієнтів та метод дюрації. Провівши розрахунки, можна зробити
висновок, що банк є чутливим до зміни процентних ставок. Проте, на протязі
всього періоду аналізу рівень процентного ризику не змінювався. Така
постійність свідчить про прийняття банком ризику на такому рівні та ефективне
управління ним. Зменшення розриву в середніх строках погашення активів та
пасивів (дюрація) також свідчить про управління процентними позиціями
банку. Також нами було здійснено моделювання зміни фінансового результату
банку внаслідок зміни процентних ставок в майбутніх періодах.
Дослідивши процес управління процентним ризиком у ВАТ «Ощадбанк»,
можна відмітити, що делегування повноважень з управління процентними
89
ризиками відбувається на трьох рівнях: загальнобанківському, середньому та
операційному. Рівні толерантності до процентного ризику доводяться до
підрозділів, які приймають цей ризик від імені банку, у вигляді лімітів,
обмежень, положень, методик, регламентів і процедур. У банку діє
централізована модель встановлення ставок розміщення та залучення коштів.
Ідентифікація та оцінка процентних ризиків відбувається в процесі
прийняття рішення про проведення банківської операції, при запровадженні
нових банківських продуктів, а також в ході послідуючого моніторингу.
Керівництво здійснює комплексне управління процентними активами та
пасивами, яке передбачає безперервне та одночасне управління процентними
активами і зобов’язаннями банку. З цією метою банк забезпечує наявність
оперативної інформації про склад та структуру процентних активів та пасивів.
Процедура надання звітності охоплює всі підрозділи банку, діяльність яких
пов’язана з проведенням банківських операцій і проводиться безперервно та у
відповідності зі встановленими термінами.
У третьому розділі дипломної роботи нами були розглянуті основні
підходи до аналізу процентного ризику банку в контексті можливості їх
застосування для аналізу та оцінки процентного ризику ВАТ «Ощадбанк».
На основі проведеного дослідження нами запропоновано при розробці
комплексної моделі оцінки процентного ризику у ВАТ «Ощадбанк»
використовувати інструментарій оцінки процентного ризику на основі методу
VaR та стрес-тестування, а також перевірити запропоновану модель при певних
стресових сценаріях.
При використанні запропонованої моделі результати VaR-аналізу були
доповнені результатами стрес-тестування та отриманий зважений рівень
процентного ризику, а також оцінений ступінь впливу стресових змін
процентних ставок на вартість капіталу банку.
90
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Ожегов, С.И. Словарь русского язика [Текст] / С.И. Ожегов ; ред.
Н.Ю. Шведова.− М. : Русский язык, 1988. – 750 с. – ISBN 5-200-00313.
2. Вітлінський, В.В. Ризик у менеджменті [Текст] / В.В. Вітлінський,
С. І. Наконечний. − К. : Борисфен. – 1996. – 336 с. – ISBN 5-7707-9819.
3. Рэдхэд, К. Управление финансовыми рисками [Текст] / К.Рэдхэд,
М. Хьюс. − М : ИНФРА. – 288 с. − ISBN:5862251545.
4. Методичні вказівки з інспектування банків «Система оцінки ризиків»
[Електронний ресурс] : Постанова Правління НБУ № 104 від 15.03.2004 р. /
Режим доступу : http://zakon.nau.ua/doc/?code v0104500-04#st4 – Назва з
домашньої сторінки Інтернету.
5. Головко, А.Т. Система банківського менеджменту [Текст] :
навчальний посібник / А.Т. Головко, В.І. Грушко, М.П. Денисенко. – К. : Фірма
"ІНКОС", 2004. – 480 с. – ISBN 966-8347-08-0.
6. Лаврушин, О.И. Банковские риски [Текст] : учебное пособие /
О.И. Лаврушин, Н.И. Валенцева. – М. : КНОРУС. – 2007. – 232 с. – ISВN: 5-
85971-602-8.
7. Ковальчук А.Т. Фінансовий словник [Текст]. − 2-ге вид., стер. − К. :
Знання, 2006. – 287 с. – ISBN 966-346-232-9.
8. Шевченко, Р.І. Кредитування і контроль [Текст] : навч.-метод.
посібник / Р.І. Шевченко. – К. : КНЕУ, 2002. – 183 с. – ISBN: 966-574-316-3.
9. Економічна енциклопедія. В 3 т., Т.3. П-Я [Текст] : енциклопедія / ред.
С.В.Мочерний. – Тернопіль : Академія: Академія н/г, 2002. – 952 с. – ISBN 966-
580-145-7
10. Хохлов, Н.И. Управление риском [Текст] : учебное пособие для
вузов / Н. И. Хохлов. – М. : ЮНИТИ, 1996. – 239с. – ISBN: 5-238-00119-3.
11. Беляков, А.В. Процентный риск: анализ, оценка, управление [Текст] /
А.В. Беляков // Финансы и кредит. – 2001. – № 2. – C.3-19.
91
12. Пожар, О.М. Інформаційне забезпечення управління процентним
ризиком банку [Текст] / О. М. Пожар // Збірник наукових праць Черкаського
державного технологічного університету. – Черкаси : ЧДТУ. – 2009. – № 22.
13. Русева, Е.П. Внутренние факторы банковского процентного риска
[Текст] / Е.П. Русева // Бизнес информ. – 2007. – № 12. – С.147-149.
14. Романенко, О. Управління процентними ризиками [Текст] /
О. Романенко // Вісник Національного банку України. – 2006. – № 4. – С.21–26.
15. Лаптырев, Д.А. Система управления финансовыми ресурсами банка
Процессы – задачи – модели – методы [Текст] : учебное пособие /
Д.А. Лаптырев; БДЦ-пресс, 2005. – 296 с. – ISBN 5-93306-071-2.
16. Примостка, Л.О. Фінансовий менеджмент у банку [Текст] :
підручник / Л.О. Примостка. – К. : КНЕУ, 2004. – 468 с. – ISBN: 966–574–626.
17. Сало, І.В. Фінансовий менеджмент банку [Текст] : навчальний
посібник / І.В. Сало, О.А. Криклій. – Суми: Університетська книга, 2007. –
314 с. − ISBN: 978-966-680-312-5.
18. Щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту у
банках України [Електронний ресурс] : Методичні рекомендації Національного
банку України № 42-311/382 від 29.01.2004. – Режим доступу :
http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1045.55980. – Назва з домашньої сторінки Інтернет.
19. Кириченко, О.А. Банківський менеджмент [Текст] : підручник / за ред.
О.А. Кириченко, В.І. Міщенко. – К. : Знання, 2005. – 831 с. – ISBN: 966-8148-
80-0.
20. Пожар, О.М. Інструментарій оцінки процентного ризику банку
[Текст] / О.М. Пожар // Вісник Української академії банківської справи. –
2008. – № 2.− С. 64–70.
21. Про банки та банківську діяльність [Електронний ресурс] : Закон
України № 2121-III вiд 07.12.2000. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/
cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2121-14. – Назва з домашньої сторінки Інтернет.
22. Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності
банків в Україні [Електронний ресурс] : Постанова Правління Національного
92
банку України, від 28.08.2001 № 368. – Режим доступа: http://zakon.nau.ua/
doc/?code=z0841–01. – Назва з домашньої сторінки Інтернет.
23. Шумский, А. Общие принципы создания эффективной системы
управления рисками в коммерческом банке [Текст] / А. Шумский // Банковский
менеджмент. – 2007. – № 2. – C.21-29.
24. Про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України
[Електронний ресурс] : Постанова Правління НБУ № 114 від 20.03.98. – Режим
доступу : http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1045.507.3&nobreak=1. – Назва з
домашньої сторінки Інтернет
25. Любунь, О.С. Фінансовий менеджмент у банку [Текст] : навчальний
посібник / О.С. Любунь, В.І. Грушко; Мін-во освіти і науки України, К. :
Слово, 2004. 296 c. ISBN 966-8407-30-Х.
26. Мещеряков, А.А. Фінансовий менеджмент у банках [Текст] :
навчальний посібник / А.А. Мещеряков, Л.В. Лисяк ; Мін-во фінансів України,
Дніпропетровська держ. фінансова академія. К. : ЦНЛ, 2006. 208 c. ISBN
966-364-154-1.
27. Герасимович, А.М. Аналіз банківської діяльності [Текст] : підручник /
А.М. Герасимович, М.Д. Алексеєнко, І.М. Парасій-Вергуненко та ін.; за ред.
А.М. Герасимовича. – К. : КНЕУ, 2004. – 599 с. – ISBN 966-574- 567-0.
28. Чемерис, В. Використання показників дюрації для оцінки процентного
ризику [Текст] / В. Чемерис, К. Уваров // Вісник Національного банку
України. – 2002. – № 10. – C.62-65.
29. Костина, Н.И. Моделирование процентного риска при управлении
активами и пассивами коммерческого банка [Текст] / Н.И. Костина, С. Сучок //
Банковские технологии. – 2006. – № 2. – C.56-59.
30. Петунин, И.М. Методы оценки и управления процентным риском
[Текст] / И.М.Петунин, М.А. Поморина. – Банковское дело, 2003. – №1. –
С.5-10.
31. Грюнинг, Хенни ван. Анализ банковских рисков. Система оценки
корпоративного управления и управления финансовым риском [Tекст] : пер. с
93
англ / Х.ван Грюнинг, Братанович С. Брайович. - М. : Весь мир, 2004. − 304 с. −
ISBN 5-7777-0220-1.
32. Болгар, Т.Н. Подходы к количественной оценке банковских рисков на
основе методики VALUE-AT-RISK (VAR) [Текст] / Т. Н. Болгар // Проблеми і
перспективи розвитку банківської системи України. − C.257-264.
33. Снежко, В.С. Процентный риск банка в период финансового кризиса
[Текст] / В.С. Снежко // Банковские услуги. – 2009. – № 10. – С. 6-9.
34. Бондаренко, Д.В.
Стресс-тестирование деятельности
банка:
международная практика и применение в России [Текст] / Д.В. Бондаренко //
Банковское дело. – 2009. – № 12. – С.54-60.
35. Ковалёв, П.П. Некоторые аспекты управления рисками [Текст] /
П.П. Ковалёв. – Деньги и кредит. – 2006. − № 1. − С.47-51.
36. Лазорина, Е. Процентные деривативы и страхование рисков [Текст] /
Е. Лазорина. – Рынок ценных бумаг, 2002. – № 1.– С.41-50.
37. Кузнецова, Л.Г. Управление банковскими рисками через фьючерсное
хеджирование [Текст] / Л. Г. Кузнецова // Деньги и кредит. − 2007. − № 10. −
C. 22-27.
38. Курохтин, А. Рациональное хеджирование позиций: современные
стратегии и системы их поддержки [Текст]. – Аналитический банковский
журнал, 2002.– № 8 (87). – С.4-12.
39. Розумний, А. Застосування активного підходу при хеджуванні
процентного ризику [Текст] / А. Розумний // Банківська справа. – 2002. – № 2. –
C.70-78.
40. Шапкин, А.С. Теория риска и моделирование рисковых ситуаций
[Текст] / А.С. Шапкин. – М. : Дашков и Ко. – 2005. – 880 с. – ISBN 5-212-
00953-7
41. Савченко, Т.Г. Трансфертне ціноутворення як інструмент управління
процентним ризиком банку [Текст] / Т. Г. Савченко // Проблеми і перспективи
розвитку банківської системи України : збірник тез доповідей XI
94
Всеукраїнської науково-практичної конференції (30 - 31 жовтня 2008 р.). У 2-х
т. / ДВНЗ "УАБС НБУ". - Суми : ДВНЗ "УАБС НБУ", 2008. − Т. 2. − С.107-109.
42. Савченко, Т.Г. Застосування трансфертного ціноутворення за
узгодженими строками для управління процентним ризиком банку [Текст] /
Т.Г. Савченко, О.М. Пожар // Актуальні проблеми економіки. – 2009. – № 3. –
С.163-175.
43. Жидко, К. Теоретичні основи побудови системи трансферного
ціноутворення у банку [Текст] / К. Жидко // Вісник Національного банку
України. − 2005. − № 1. − C.52-66.
44. Макаренко, М.І. Система трансфертного ціноутворення в комерційних
банках [Текст] : монографія / М.І. Макаренко, Т.Г. Савченко. − Суми : ДВНЗ
"УАБС НБУ", 2008. − 238 с. − ISBN 978-966-8958-23-6.
45. Прасолова, С. Проблеми оцінки та управління процентним ризиком
комерційних банків: актуальні аспекти [Текст] / С. Прасолова // Вісник
Національного банку України. − 2007. − № 9. − C.36-40.
46. Бєлова, І.В. Організація контролю в банку [Текст] : навчальний
посібник / І. В. Бєлова. – Суми : Університетська книга, 2009. – 302с. – ISBN
978-966-980-422-9.
47. Краснова, І. Внутрішній контроль у банку: завдання та організація
[Текст] / І. Краснова // Вісник Національного банку України. – 2007. – № 9. –
C.40-44.
48. Про схвалення Методичних рекомендацій щодо організації процесу
формування управлінської звітності в банках України [Електронний ресурс] :
Постанова Правління НБУ № 324 від 06.09.2007. – Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v0324500-07. – Назва з
домашньої сторінки Інтернет
49. Парасій-Вергуненко, І. Організація управлінського обліку в банках.
Деякі аспекти теорії і практики [Текст] // Вісник НБУ. – 2004. − № 10. –
С.26-29.
95
50. Про Ощадбанк [Електронний ресурс] : офіційний веб-сайт ВАТ
«Ощадбанк». – Режим доступу : http://www.oschadnybank.com/ua/about.html. –
Назва з домашньої сторінки Інтернет.
51. Регулярна інформація за 2010 рік [Електронний ресурс] : Державна
установа "Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку України"
(SMIDA). – Режим доступу: http://smida.gov.ua/db/emitent/report/year/show/
106815 . – Назва з домашньої сторінки Інтернет.
52. Ощадбанк очолив рейтинг динамічності українських банків «ТОП-
100» [Електронний ресурс] : Асоціація Українських банків. − Режим доступу:
http://aub.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=3902&Itemid=69&
lang=en. – Назва з домашньої сторінки Інтернету.
53. Показники діяльності банків [Електронний ресурс] : Асоціація
Українських банків. − Режим доступу: http://aub.org.ua/index.phpoption
com_arhive_docsshow=1menu=104&Itemid=112. – Назва з домашньої сторінки
Інтернету.
54. Річний фінансовий звіт за 2008 рік [Електронний ресурс] : офіційний
веб-сайт ВАТ «Ощадбанк». – Режим доступу: http://www.oschadnybank.com/
i_upload/file/Vusn%20aydut.pdf. – Назва з домашньої сторінки Інтернет
55. Річний фінансовий звіт за 2009 рік [Електронний ресурс] : офіційний
веб-сайт ВАТ «Ощадбанк». – Режим доступу: http://www.oschadnybank.com/
i_upload/file/06_06_2010.pdf . – Назва з домашньої сторінки Інтернет.
56. Річний фінансовий звіт за 2010 рік [Електронний ресурс] : офіційний
веб-сайт ВАТ «Ощадбанк». – Режим доступу: http://www.oschadny bank.com /
i_upload/file/Zvit%202010%20ua.pdf . – Назва з домашньої сторінки Інтернет.
57. Концепція управління ризиками в системі ВАТ «Ощадбанк» [Текст] :
постанова Правління ВАТ «Ощадбанк» № 59-1 від 05.07.2004 р.
58. Політика управління процентними ризиками ВАТ «Ощадбанк»
[Текст] : Постанова правління ВАТ «Ощадбанк» № 211 від 16.06.2009 р.
59. Положення про
КУАП
[Текст]
:
Постанова
правління
ВАТ «Ощадбанк» № 32 від 02.07.2002 р.
96
60. Кочева, О. Стресс-тест для банка [Текст] / О. Кочева // Деньги. –
2009. – № 8. – С. 9-14.
61. Кудрявцева, М. Что тестирует стресс-тест? [Текст] / М. Кудрявцева //
РЦБ. – 2009. – № 3. – С. 5-9.
62. Вартість строкових депозитів за даними статистичної звітності банків
України [Електронний ресурс] : офіційний веб-сайт НБУ. – Режим доступу :
http://bank.gov.ua/STATIST/DAILY/Procentlastb_DEP.xls. – Назва з домашньої
сторінки Інтернет.
97
ДОДАТКИ
98
Додаток А
Рисунок А.1 – Класифікація процентного ризику банку
Процентний ризик банку
Базисний ризик
Ризик зміни кривої
дохідності
Ризик переоцінки
Ризик права вибору
ДОДАТОК Б
Рисунок Б.1 – Фактори процентного ризику банку
Фактори процентного ризику банку
Зовнішні:
−фактори макроекономічного розвитку
країни);
−фактори, що характеризують
кон'юнктуру грошового ринку;
−фактори, що характеризують
кон'юнктуру ринку цінних паперів;
−фактори що характеризують рівень
конкуренції на ринку банківських
послуг;
−законодавчі та нормативно-правові
акти, що регулюють діяльність банків;
−політичний стан в країні;
Внутрішні:
−структура активів і пасивів банку;
−структура операційного прибутку;
−собівартість банківських послуг;
−рівень ризик-менеджменту;
−стратегія розвитку банку;
−взаємини банку з клієнтами.
100
ДОДАТОК В
Рисунок В.1 – Взаємодія підрозділів банку в управлінні процентним ризиком банку
Спостережна рада
Правління
КУАП
організація та
реалізація процесу
ризик-менеджменту
Плани,
Ліміти,
Методичні
рекомендації
Управлінська
та фінансова
звітність
Стратегічний
рівень
Тактичний
рівень
Підрозділ з ризик-
менеджменту
Казначейство
Центри відповідальності
Фінансова та
управлінська
звітність
Служба
внутрішнього аудиту
Оперативний
рівень
101
ДОДАТОК Г
Рисунок Г.1 – Система управління процентним ризиком банку
Суб’єкт управління:
− стратегічний рівень: Спостережна рада,
Правління, КУАП;
− тактичний рівень: підрозділ з ризик-
менеджменту, внутрішній аудит;
− оперативний рівень: казначейство, бек-офіс,
фронт-офіс.
Об’єкт управління:
− власний капітал банку;
− структура активів та
зобов’язань;
− фінансовий результат;
− собівартість банківських послуг;
− якість ризик - менеджменту.
Інструменти управління:
− планування;
− оцінка;
− регулювання;
− контроль.
Забезпечення процесу управління:
− організаційне забезпечення;
− нормативне забезпечення;
− інформаційне забезпечення;
− кадрове забезпечення;
− технічне забезпечення.
102
Додаток Д
Таблиця Д.1 – Порядок розрахунку різних видів дюрації
Показник
Порядок розрахунку
Умовні позначення
Дюрація фінансового
інструмента
CFt – величина платежу в періоді t;
F – сума погашення (як правило,
номінал);
n – термін погашення;
r – процентна ставка (норма
дисконту).
Дюрація портфеля
Р – дюрація портфеля (роки);
FIм – дюрації m-го фінансового
інструмента, що входить
до складу портфеля (m 1, М);
FIм – ринкова вартість m-го
фінансового інструмента;
М – кількість фінансових інструментів
у портфелі.
Співвідношення між
дюрацією активів та
зобов’язань банку
Da - зважений за вартістю надходжень
строк погашення (дюрація) активів;
Dl - дюрація зобов’язань;
L - загальний обсяг зобов’язань;
A - обсяг активів.
Дисбаланс дюрацій
портфеля активів і
зобов’язань банку
DD - дисбаланс дюрацій портфеля
активів
і зобов’язань банку;
Da - дюрація активів;
Dt- дюрації зобов’язань;
L - зобов’язання;
A – активи.
Чутливість банку до
процентного методу при
аналізі дюрації
К- чутливість капіталу банку до
процентного ризику;
DD - дисбаланс дюрацій портфеля
активів і зобов’язань банку;
AR - зміна рівня процентних ставок;
г- норма дисконту.
n
i
n
t
t
n
i
n
t
t
r
r
CF
r
r
tCF
F
nF
D
1
1
1
1
1
1
M
m
m
M
m
M
M
p
FI
FI
DFI
D
1
1
*
A
L
D
D
L
A
*
A
L
DD
D
D
L
A
*
r
r
R
DD
K
1
*
103
Додаток Е
Таблиця Е.1 − Динаміка та структура пасивів ВАТ «Ощадбанк» з 1.01. 2009 р. по 1.01.2011 р.
Пасиви
На
1.01.2009
На
1.01.2010
На
1.01.2011
Абсолютний приріст, тис. грн..
Темп росту, %
сума, тис.
грн.
питома
вага,
%
сума, тис.
грн.
питома
вага,
%
сума, тис.
грн.
питома
вага,
%
в порівнянні з попереднім
роком
за період
аналізу
в порівнянні з
попереднім роком
за період
аналізу
на
1.01.2010
на
1.01.2011
на
1.01.2010
на
1.01.2011
1.Зобов'язання
42391206
72,99
43540229
72,66
42392804
71,83
1149023,00 -1147425,00
1598,00
102,71
97,36
100,00
2. Власний
капітал
15690763
27,01
16386350
27,34
16626329
28,17
695587,00
239979,00
935566,00
104,43
101,46
105,96
Усього пасивів
58081969
100
59926579
100
59019133
100,00
1844610,00
-907446,00
937164,00
103,18
98,49
101,61
Таблиця Е.2 − Динаміка та структура власного капіталу ВАТ «Ощадбанк» з 1.01.2009 р. по 1.01.2011 р.
Пасиви
На
1.01.2009
На
1.01.2010
На
1.01.2011
Абсолютний приріст, тис. грн..
Темп росту, %
сума,
тис. грн.
питома
вага,
%
сума, тис.
грн.
питома
вага,
%
сума, тис.
грн.
питома
вага,
%
в порівнянні з
попереднім роком
за
період
аналізу
в порівнянні з
попереднім роком
за
період
аналізу
на
1.01.2010
на
1.01.2011
на
1.01.2010
на
1.01.2011
1. Статутний капітал
13892000
88,54
13892000
84,78
13892000
83,55
0
0
0
100,00
100,00
100,00
3. Власні акції (частки,
паї), що викуплені в
акціонерів (учасників)
0
0,00
0
0,00
0
0,00
0
0
0
0
0
0
4. Емісійні різниці
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
5. Резерви та інші
фонди банку
376469
2,40
376469
2,30
376469
2,26
0
0
0
100,00
100,00
100,00
6. Резерви переоцінки
у тому числі
6.1. Резерви переоцінки
необоротних активів
1118017
7,13
1117589
6,82
1116776
6,72
-428
-813
-1241
99,96
99,93
99,89
104
Продовження таблиці Е.2
6.2. Резерви переоцінки
цінних паперів
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
7.Нерозподілений
прибуток (непокритий
збиток) минулих років
1259
0,01
306925
1,87
792593
4,77
305666
485668
791334
24 378,47
258,24
62
954,17
8.Прибуток/Збиток
звітного року, що
очікує затвердження
305238
1,95
692696
4,23
460601
2,77
387458
-232095
155363
226,94
66,49
150,90
Усього власного
капіталу
15690763
100,01
16386350
100,00
16626329
100,00
695587
239979
935566
104,43
101,46
105,96
Таблиця Е.3 − Динаміка та структура зобов'язань
ВАТ «Ощадбанк»
з 1.01. 2009 р. по 1.01.2011 р.
Зобов'язання
На
1.01.2009
На
1.01.2010
На
1.01.2011
Абсолютний приріст
за період аналізу, тис. грн.
Темп росту
за період аналізу, %
сума, тис.
грн.
питома
вага,
%
сума, тис.
грн.
питома
вага,
%
сума, тис.
грн.
питома
вага,
%
1. Кошти банків
23 165 213
54,65
17 067 961
39,20
15 859 360
37,41
-7305853
68,46
2. Кошти юридичних осіб
3 667 425
8,65
9 521 572
21,87
4 940 353
11,65
1272928
134,71
3. Кошти фізичних осіб
12 655 073
29,85
15 002 121
34,46
19 480 222
45,95
6825149
153,93
4. Боргові цінні папери
емітовані банком
501 619
1,18
446 177
1,02
511 231
1,21
9612
101,92
5. Інші залучені кошти
0
0,00
0
0,00
0
0,00
0
0,00
6. Зобов’язання щодо
поточного податку на
прибуток
9 235
0,02
71
0,00
12 946
0,03
3711
140,18
7. Відстрочені податкові
зобов’язання
369 266
0,87
410 756
0,94
510 723
1,20
141457
138,31
8. Резерви за зобов’язаннями
6 622
0,02
4 123
0,01
1 677
0,00
-4945
25,32
9. Інші фінансові
зобов’язання
1 184 393
2,79
225 934
0,52
216 752
0,51
-967641
18,30
10. Інші зобов’язання
39 084
0,09
36 936
0,08
36 099
0,09
-2985
92,36
11.Субординований борг
793 276
1,87
824 578
1,89
823 441
1,94
30165
103,80
Усього зобов’язань
42 391 206
100,00
43 540 229
100,00
42 392 804
100,00
1598
100,00
105
Додаток Ж
Таблиця Ж.1 − Динаміка та структура активів
ВАТ «Ощадбанк»
з 1.01. 2009 р. по 1.01.2011 р.
Активи
На
1.01.2009
На
1.01.2010
На
1.01.2011
Абсолютний приріст, тис. грн.
Темп росту, %
сума, тис.
грн..
питома
вага,
%
сума, тис.
грн..
питома
вага,
%
сума,
тис.
грн..
питома
вага,
%
в порівнянні з
попереднім роком
за період
аналізу
в порівнянні з
попереднім роком
за
період
аналізу
на
1.01.2010
на
1.01.2011
на
1.01.2010
на
1.01.2011
Грошові кошти та їх
еквіваленти
5302199
9,13
6034358
10,07
5455665
9,24
732159,00
-578693,00
153466,00
113,81
90,41
102,89
Торгові цінні папери
0
0,00
0
0,00
0
0,00
0,00
0,00
0,00
0,00
0,00
0,00
Кошти в інших банках
434223
0,75
271895
0,45
534228
0,91
-162328,00
262333,00
100005,00
62,62
196,48
123,03
Кредити та
заборгованість клієнтів
35016665
60,29
44601114
74,43
44778201
75,87
9584449,00
177087,00
9761536,00
127,37
100,40
127,88
Цінні папери в портфелі
банку на продаж
12079229
20,80
5926965
9,89
7739828
13,11
-6152264,00
1812863,00
-4339401,00
49,07
130,59
64,08
Цінні папери в
портфелі банку до
погашення
3811960
6,56
3318358
5,54
3203318
5,43
-493602,00
-115040,00
-608642,00
87,05
96,53
84,03
Дебіторська
заборгованість щодо
поточного податку на
прибуток
249
0,00
241375
0,40
81130
0,14
241126,00
-160245,00
80881,00
96937,75
33,61
32582,33
Основні засоби та
нематеріальні активи
2114228
3,64
2162785
3,61
2447593
4,15
48557,00
284808,00
333365,00
102,30
113,17
115,77
Інші фінансові активи
126692
0,22
214877
0,36
205219
0,35
88185,00
-9658,00
78527,00
169,61
95,51
161,98
Інші активи
53069
0,09
185486
0,31
227659
0,39
132417,00
42173,00
174590,00
349,52
122,74
428,99
Резерви за активними
операціями
-856545
-1,47
-3030634
-5,06
-5653708
-9,58
-2174089,00
-2623074,00
-4797163,00
353,82
186,55
660,06
Усього активів
58081969
100,00
59926579
100
59019133
109,58
1844610,00
-907446,00
937164,00
103,18
98,49
101,61
106
Додаток К
Таблиця К.1 − Динаміка та структура доходів
ВАТ «Ощадбанк»
за 2008 -2010 рр.
№
п/п
Найменування
статті
2008 р.
2009 р.
2010 р.
Абсолютний приріст, тис.
грн..
Темп росту, %
сума,
тис.
грн.
питома
вага,
%
сума,
тис.
грн.
питома
вага,
%
сума,
тис.
грн.
питома
вага,
%
в порівнянні з
попереднім роком
за
період
аналізу
в порівнянні з
попереднім
роком
за
період
аналізу
2008 р.
2009 р.
2008 р. 2009 р.
1 Процентний дохід
2591804
74,64
7827293
88,30
7680095
84,34
5235489
-147198
5088291
302,00
98,12
296,32
2 Комісійний дохід
778654
22,42
932657
10,52
1088714
11,96
154003
156057
310060
119,78
116,73
139,82
3 Торговельний дохід
-50676
-1,46
-3569
-0,04
306025
3,36
47107
309594
356701
7,04 -8574,53
-603,89
4 Інший дохід
152778
4,40
108192
1,22
30992
0,34
-44586
-77200
-121786
70,82
28,65
20,29
5 Усього брутто
доходів
3472560
100,00
8864573
100,00
9105826
100,00
5392013
241253
5633266
255,27
102,72
262,22
Таблиця К.2 − Динаміка та структура витрат
ВАТ «Ощадбанк»
за 2008 -2010 рр.
№
п/п
Найменування
статті
2008 р.
2009 р.
2010 р.
Абсолютний приріст, тис. грн..
Темп росту, %
сума,
тис. грн.
питома
вага,
%
сума,
тис. грн.
питома
вага,
%
сума, тис.
грн.
питома
вага,
%
в порівнянні з
попереднім роком
за період
аналізу
в порівнянні з
попереднім
роком
за
період
аналізу
2008 р.
2009 р.
2008 р.
2009 р.
1 Процентні витрати
-1082036
37,89
-3642723
64,65
-3513402
61,34
-2560687
129321
-2431366
3,367
0,964
3,247
2 Комісійні витрати
-135636
4,75
-165040
2,93
-184758
3,23
-29404
-19718
-49122
1,217
1,119
1,362
3
Адміністративні та
інші операційні
витрати
-1637850
57,36
-1826509
32,42
-2029728
35,44
-188659
-203219
-391878
1,115
1,111
1,239
4 Усього витрат
-2855522
100,00
-5634272
100,00
-5 727 888
100,00
-2778750
-93616
-2872366
1,973
1,017
200,590
107
Додаток Л
Таблиця Л.1 − Динаміка прибутку ВАТ «Ощадбанк» за 2008 - 2010 рр.
№
п/п
Найменування
статті
2008 р.
2009 р.
2010 р.
Абсолютний приріст, тис. грн..
Темп росту, %
в порівнянні з
попереднім роком
за період
аналізу
в порівнянні з
попереднім роком
за період
аналізу
2009 р.
2010 р.
2009 р.
2010 р.
1 Прибуток від операцій
813976
3065933
3393176
2251957
327243
2579200
376,66
110,67
416,86
2 Чисті витрати на
формування резервів
-364822
-2097399
-2651581
554182
-554182
-2286759
574,91
126,42
726,81
3 Дохід/Збиток від
довгострокових активів,
призначених для
продажу
0
0
0
0
0
0
0
0
0
4 Прибуток до
оподаткування (Рядок 4
= 1 +- 2 +- +-3)
449154
968534
741595
519380
-226939
292441
215,64
76,57
165,11
5 Витрати на податок на
прибуток
-143916
-275838
-280994
-131922
-5156
-137078
191,67
101,87
195,25
6 Прибуток після
оподаткування (Рядок
17 = 15 – 16)
305238
692696
460601
387458
-232095
155363
226,94
66,49
150,90
Таблиця Л.2 − Динаміка показників ефективності діяльності ВАТ «Ощадбанк» з 1.01. 2009 р. по 1.01.2011 р.
2008 р.
2009 р.
2010 р.
Відхилення
2009 р. – 2008 р.
2010 р. – 2009р.
2010 р. – 2008р
Вихідні дані, тис. грн.
1. Середньорічний обсяг статутного капіталу
7407000
13892000
13892000
6485000
0
6485000
2. Середньорічний обсяг балансового капіталу
8944591,5
16038556,5
16506340
7093965
467783
7561748
108
Продовження таблиці Е.2
3. Середньорічний обсяг активів банку
38686437,5
59004274
59472856
20317836,5
468582
20786418,5
4. Середньорічний обсяг зобов’язань банку
29741846
42965717,5
42966517
13223871,5
799
13224670,5
5. Процентні доходи
2591804
7827293
7680095
5235489
-147198
5088291
6. Усього доходів
3472560
8864573
9105826
5392013
241253
5633266
7. Процентні витрати
1082036
3642723
3513402
2560687
-129321
2431366
8. Усього витрат
2855522
5634272
5727 888
2778750
93616
2872366
9. Прибуток
813976
3065933
3393176
2251957
327243
2579200
10. Чистий прибуток
305238
692696
460601
387458
-232095
155363
11. Чисельність працівників
36 720
36 698
36598
-22
-100
-22
Коефіцієнти ефективності діяльності
9. Коефіцієнт загального рівня рентабельності
0,234
0,346
0,373
0,111
0,027
0,138
10. Коефіцієнт співвідношення загальних
доходів банку та загальних витрат (коефіцієнт
дієздатності) (оптимальне значення – не менше
120%).
1,216
1,573
1,590
0,357
0,016
0,374
11. Прибутковість статутного капіталу
0,041
0,050
0,033
0,009
-0,017
-0,008
12. Прибутковість балансового капіталу
0,091
0,191
0,206
0,100
0,014
0,115
13. Прибутковість активів
0,021
0,052
0,057
0,031
0,005
0,036
14. Доходність активів
0,090
0,150
0,153
0,060
0,003
0,063
15. Чиста процентна маржа
3,903
7,092
7,006
3,189
-0,086
3,103
16. Чистий спред
2,428
6,656
6,564
4,228
-0,092
4,136
17. Прибуток від операцій в розрахунку
на одного працівника банку
22,167
83,545
92,715
61,378
9,170
70,548
18. Чистий прибуток в розрахунку на
одного працівника банку
8,313
18,876
12,585
10,563
-6,290
4,273
109
Додаток М
Таблиця М.1 − Динаміка показників фінансової стійкості ВАТ «Ощадбанк» з 1.01. 2009 р. по 1.01.2011 р.
Умовні
позначення
На
1.01.2009 р.
На
1.01.2010 р.
На
1.01.2011 р.
Відхилення
1.01.2010р. –
1.01.2009 р.
1.01.2011р. –
1.01.2010 р.
1.01.2011р. –
1.01.2009 р.
Вихідні дані, тис. грн.
1. Власний капітал
К
15690763
16386350
16626329
695587
239979
935566
2. Статутний капітал
СК
13892000
13892000
13892000
0
0
0
3. Зобов’язання
З
42391206
43540229
42392804
1149023
-1147425
1598
4. Загальні активи
А
58081969
59926579
59019133
1844610
-907446
937164
5. Доходні активи
А
Д
50485532
51087698
50601867
602166
-485831
116335
6. Недоходні активи
А
Н
7596437
8838881
8417266
1242444
-421615
820829
7.Капіталізовані активи
А
К
2293989
2563148
2880471
269159
317323
586482
Коефіцієнти фінансової стійкості
8. Коефіцієнт надійності (ряд. 1/
ряд.3)
К
Н
0,370
0,376
0,392
0,006
0,016
0,022
9. Коефіцієнт фінансового
важеля (ряд. 3/ ряд.1)
К
ФВ
2,702
2,657
2,550
-0,045
-0,107
-0,152
10 Коефіцієнт участі власного
капіталу у формуванні активів
(ряд. 1/ ряд. 4)
К
УК
0,270
0,273
0,282
0,003
0,008
0,012
11. Коефіцієнт захищеності
дохідних активів власним
капіталом (ряд. 1 - ряд. 6/ ряд. 5)
К
ЗК
0,160
0,148
0,162
-0,013
0,014
0,002
12. Коефіцієнт мультиплікатора
статутного капіталу (ряд. 4/
ряд.2)
К
МК
4,181
4,314
4,248
0,133
-0,065
0,067
13. Коефіцієнт захищеності
власного капіталу (ряд. 2/ ряд. 7)
К
ЗА
0,146
0,156
0,173
0,010
0,017
0,027
110
Додаток Н
Рисунок Н.1 − Організаційна основа процесу управління процентним ризиком ВАТ “Ощадбанк”
ЗАГАЛЬНОБАНКІВСЬКИЙ РІВЕНЬ УПРАВЛІННЯ
СЕРЕДНІЙ РІВЕНЬ УПРАВЛІННЯ
ОПЕРАЦІЙНИЙ РІВЕНЬ УПРАВЛІННЯ
Правління
КУАП
Кредитний
комітет
Фінансовий
комітет
Служба
внутрішнього аудиту
Підрозділ
ризик-менеджменту
Підрозділи з виконання банківських операцій
(фронт-офіси)
Підрозділи з супроводу банківських операцій
(бек-офіси)
Підрозділ корпоративного бізнесу
Підрозділ роздрібного бізнесу
Підрозділ з правового
забезпечення
Казначейство
Головне операційне
управління
Фінансово-економічний
підрозділ
Підрозділ
ІТ-підтримки
Підрозділ по роботі з
проблемними активами
Структурні підрозділи
на рівні регіональних
управлінь
111
Информация о работе Управління процентним ризиком банку