Чулій І.Я.

     Валютні кризи в умовах глобалізації світової економіки

     Глобалізація  економіки - одна із закономірностей світового розвитку, внаслідок якої відбулась велика інтеграційна взаємозалежність економік різних країн. Вона виражається в різкому збільшенні масштабів і темпів переміщення капіталів, випереджаючому зростанні міжнародної торгівлі в порівнянні із зростанням ВВП, виникненням світових фінансових ринків, що цілодобово працюють в реальному масштабі часу. Створені за останні десятиліття інформаційні системи значно підсилили можливість фінансового капіталу до швидкого переміщення, що містить в собі, принаймні потенційно, ризик руйнування стійких економічних систем.

     Глобалізація  пов'язана з формуванням економічного простору, де галузева структура, обмін інформацією і технологіями, географія розміщення продуктивних сил визначаються з врахуванням світової кон'юнктури, а економічні підйоми і спади набувають планетарних масштабів. В умовах глобалізації світової економіки стають неминучими всеохоплюючі економічні потрясіння, які набувають системного характеру, особливо в країнах, які не входять до кола розвинутих і пануючих.

       Нестабільність та кризові явища відображають структурні суперечності сучасного економічного розвитку, теоретичних парадигм і відповідних моделей регулювання національних та міжнародних економічних процесів. Темпи та структурні параметри економічного зростання в національних та глобальній економіках все більш суттєво залежать від впливу глобалізації. Це у свою чергу спричинило хвилеподібне поширення та переплетіння фінансових і валютних криз.

     Сучасні валютні кризи, як невід’ємна детермінанта глобалізації, є об’єктивно зумовленим явищем світової фінансової архітектури в умовах зростаючої інтегрованості країн світу. Глобалізація та регіоналізм, як суперечливі, проте нерозривні тенденції розвитку міжнародної економіки, характеризуються масштабністю та, водночас, гетерогенністю фінансового простору, що провокує загострення кризових явищ на міжнародному, регіональному та національному рівнях. Через посилення економічної і фінансової дестабілізації, що провокується глобалізацією, багато країн стоїть перед необхідністю мінімізації міжнародних ризиків за допомогою звуження чи "фільтрації" своєї присутності в глобальних процесах. Утворені інтеграційні об’єднання сегментують світове господарство, координуючи свою зовнішньоекономічну діяльність з метою визначення найоптимальнішого розвитку. Водночас, саме вони підвищують вразливість національних економік, стан яких визначається не лише внутрішнім потенціалом, але і масштабами участі у міждержавних утвореннях, що яскраво продемонстрували валютні кризи країн Європи (1992-93 рр.), Латинської Америки (1994 р.) та Азії (1997 р.) і теперішня загострена ситуація щодо збереження валютної стабільності у Євросоюзі. Тому набуття валютною кризою глобального характеру зумовлює необхідність дослідження процесу поширення дестабілізаційних тенденцій крізь національні кордони.

     Отже, передумовами виникнення валютних криз виступають: значна асиметричність у рівні економічного розвитку між розвинутими країнами та рештою країн світу, що відбивається на характері поширення економічних циклів у світі та створює значні зовнішні шоки для країн, що розвиваються; поглиблення відриву фінансової сфери світової економіки від її реального сектора та випереджуючий розвиток операцій виключно спекулятивної спрямованості; поглиблення інтеграції національних фінансових ринків країн, що розвиваються, до глобального фінансового ринку за наявності різких відмінностей у рівні їх розвитку; стихійність розвитку міжнародних фінансових ринків за умов відсутності ефективних механізмів наднаціонального регулювання їх діяльності та орієнтації політики розвинутих країн на поглиблення лібералізації міжнародних фінансових операцій тощо.

     Наслідками  цих криз можуть бути падіння ВВП, скорочення інвестицій і відтік капіталу, подорожчання кредитів у національній валюті, інфляція, падіння доходів населення, фондових індексів, накопичення державного боргу, зниження ліквідності банківської системи, політична криза.

     Досвід останнього десятиліття показує, що в умовах глобалізації валютні кризи, що виникають в окремих країнах, нерідко набувають «епідемічного» характеру, «заражаючи недугою» інші країни. Зазначені загрози в сукупності здатні підірвати фінансовий суверенітет країни з невисоким рівнем економічного розвитку, до яких належить і Україна. Це означатиме залежність від світових фінансових донорів, фінансове підпорядкування розвиненим країнам. Тому потрібно підтримувати на високому рівні фінансову безпеку держави.

     Існує потреба у диференційованому  підході при визначенні необхідних заходів, спрямованих на протидію виникнення валютних криз для різних країн. Наприклад, стійкість національної економіки України до валютних криз як внутрішнього, так і зовнішнього походження може бути досягнута як спільний результат проведення виваженої та послідовної внутрішньої економічної політики в аспектах грошово-кредитного регулювання, управління державним бюджетом та борговими зобов’язаннями, дотримання економічно виправданого режиму валютного курсу; запровадження науково обґрунтованих захисних заходів у сфері руху капіталу через національні кордони; розбудови фінансового сектора економіки та розвитку механізмів його державного регулювання. 

     Список  використаної літератури:

1. Бартон. Д. В умовах кризи / / Вісник McKinsey. - 2008. - № 20. - 118 с.

2. Великий економічний словник / / За ред. О.М. Азріліяна. - М.: ОМЕГА-Л, 2008 р. - 1416 с.

3. Євченко М. Криза вразила світ, але не паралізувала / / Coach. - 2008. - № 9. - 68 с.

4. Колташов В.. Криза глобальної економіки: Підручник. - М.: ІГІСД, 2009. - 482 ​​с.

5. Хренніков І. Життя після краху / / Smart Money. - 2008. - № 48. -70 С.