Засади та шляхи реформування системи оподаткування в Україні

                                                 Зміст

Вступ

1.Аналіз податкової системи України.

2.Засади та шляхи реформування системи оподаткування в Україні.

3.Передбачувані наслідки здійснення податкової реформи в Україні

Висновки 

Список  використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                   Вступ

     Податки є необхідною ланкою економічних  відносин в суспільстві з моменту  виникнення держави. Податкова система  – основа фінансово-кредитного механізму  державного регулювання та один із найважливіших важелів впливу на економіку. В Україні конституційно  закріплено обов’язок сплачувати податки  і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, та визначено, що система оподаткування встановлюється виключно шляхом прийняття відповідних  законів.

     Податкове законодавство в Україні сформоване на основі нормативної бази, успадкованої від командно-адміністративної системи. Основи української національної податкової політики розроблялись під тиском обставин без належного наукового обгрунтування та аналізу макро- і мікроекономічних наслідків запровадження різних податків і розміру їх ставок, без урахування світового та історичного досвіду формування й розвитку податкових систем. Більшість рішень щодо формування податкової системи в Україні приймалась відповідно до особистих знань, інтуїції або інтересів керівництва держави та її організаційних структур.

     Відсутність науково обгрунтованих підходів до формування національної податкової системи та до аналізу наслідків від її впровадження робили і роблять податкову політику не ефективним антикризовим засобом, а однією із основних причин загострення економічної кризи.

     Проблема  побудови ефективної податкової системи  – одна із найбільш актуальних в  процесі становлення в Україні  ринкових відносин та інтегрування української  економіки в світовий ринок. Її вирішення  повинно здійснюватись шляхом вивчення, аналізу і творчого осмислення як існуючої в Україні законодавчої бази, так і накопиченого у світі  досвіду в сфері оподаткування.  
 

                         1. Аналіз податкової системи України

     Чинному податковому законодавству України  притаманно включення його до бюджетного права, що й виділяє у податковому  регулюванні фіскальні функції. Розповсюджена ідея про те, що податки  – це лише засіб для наповнення державного бюджету або, інакше, джерело  коштів, необхідних для функціонування держави – безпідставна та обмежена. В дійсності податки суттєво  впливають на діяльність господарюючих  суб’єктів, податкова система виконує  функцію структурування економіки, створює та посилює одні зв’язки  або знищує інші. Недоцільно акцентувати  увагу лише на наповненні бюджету  з податкових джерел, ігноруючи при  цьому те, яким чином процедура  його наповнення впливає на економічні процеси. Мова повинна йти про  розробку такої податкової системи, яка би забезпечувала або, хоча б, не стримувала розвиток економіки.

     Існуюча податкова система не тільки не заохочує, а в ряді випадків прямо перешкоджає  зусиллям підприємств щодо розвитку виробництва і підвищення його рентабельності. Вона не відповідає цілям економічної, у тому числі промислової, політики держави.

     Податки не люблять платити всі і це характерно для будь-якої країни. Але  в Україні багато хто не сплачує  податки не тільки тому, що вони великі, несправедливі та їх сума не відповідає тій корисності, що отримується від  держави. Закони, що регламентували податкову  систему в Україні, весь час змінювались  з метою їх погодження з процесами, які мали місце у житті суспільства, за відсутності єдиної податкової політики. Закони про нові податки, збори та обов’язкові платежі приймалися відповідно до поточних потреб в фінансуванні доходної частини бюджету. За таких  умов суб’єкти господарювання та фізичні  особи опиняються в критичному становищі  – більшість громадян в державі  просто не в змозі встигнути за змінами, вони не знають, що саме, коли і за яким механізмом вони повинні  сплачувати.

     Існуюча податкова система України характеризується наступними негативними рисами:

1. Велика  чисельність нормативних документів  та невідповідність законів та  підзаконних актів, які регулюють  податкові відносини. 

2. Нестабільність  податкового законодавства, а  саме численні зміни та поправки  до існуючих законів. 3. Відсутність  регулюючої функції та зосередження  на фіскальній ролі податків.

4. Наявність  законів, які належать до інших  галузей права, але зачіпають  питання регулювання податкових  відносин.

5. Відсутність  достатніх правових гарантій  для учасників податкових відносин 

     Поширеними  вадами вітчизняної податкової системи  вважаються нестабільність, заплутаність та складність. Але найголовнішим  недоліком є те, що існуюча система  пригнічує підприємництво. На сьогоднішній день в Україні відповідно до закону У разі добросовісної сплати усіх податків та зборів підприємство зобов’язано  перераховувати до бюджету 40-46% створюваної  на ньому доданої вартості. Навіть розвиненим країнам із стабільним соціально-економічним  становищем такий рівень не властивий  і, як правило, призводить до низьких  темпів економічного зростання. Українським  підприємствам, на відміну від західних, доводиться пристосовуватися до змін у відносинах власності, опановувати  принципи корпоративного управління, адаптуватися до конкуренції. За умов існування несприятливого податкового  режиму це маловірогідне, що і підтверджується  вітчизняною практикою.

     Крім  того, велика кількість податків та численних бюджетних і позабюджетних  фондів цільового призначення істотно  ускладнює сплату податків і зборів, контроль за їх сплатою та форми  звітності. Така громіздка система  створює значні незручності безпосередньо  для платників податків. Численні зміни та поправки до податкових законів  не дають можливості підприємствам  нормально функціонувати, впроваджувати  нові технології та випускати конкурентноспроможну продукцію.

     Намагаючись вирішити проблему податкового тиску  та надмірного адміністративного контролю, господарюючі суб’єкти переносять відносини  між споживачем та виробником, а також свої доходи у тіньовий сектор економіки, частка якого за різними підрахунками становить від 45% до 95% валового внутрішнього продукту. Результатом цього становиться недоотримання державою частини податкових надходжень та намагання компенсувати це знову ж за рахунок введення нових податків та.

     Але збільшення податкового навантаження означає або банкрутство платників  податків, або значно більшою мірою, їх відхід до тіньової економіки. Таким  чином, діюча податкова система  – це та сила, яка підриває національну  економіку.

     Всі ці проблеми вказують на недосконалість та неефективність чинної податкової системи, на те, що вона сприяє поглибленню  економічної кризи. Виникає необхідність проведення податкової реформи та створення  єдиного систематизованого законодавчого  акту прямої дії, який охоплюватиме всі  без виключення питання податкового  права та відповідатиме адекватним засадам податкової політики держави.

     Створення нової законодавчої бази в сфері  оподаткування повинно віддзеркалювати  традиції існуючої податкової системи  та відповідати світовим тенденціям розвитку податкових систем. В Україні  необхідно формувати податкову  політику, направлену на побудову стабільної та зрозумілої системи оподаткування, зменшення податкового тягаря і  забезпечення збалансованості інтересів  держави та інтересів суб’єктів  господарювання.  
 
 
 
 
 

2.Засади  та шляхи реформуваннясистеми оподаткування в Україні

     В процесі реформування податкової системи  України чинні норми та положення, що регулюють процес оподаткування, необхідно переробити у відповідності  до обраних пріоритетів та напрямків  розвитку податкової системи, привести їх до впорядкованої, єдиної, логічно  узгодженої системи.

     Проведення  податкової реформи в Україні  повинно грунтуватись на таких засадах реформування системи оподаткування: 1) загальне спрощення правової бази оподаткування, забезпечення зрозумілості норм основного законодавчого акту з оподаткування; 2) уніфікація підходів і методів визначення елементів за всіма податками (зборами) та вимог до ведення обліку нарахування податків (зборів); 3) зменшення кількості податків та скасування податків (зборів, обов’язкових платежів), витрати на адміністрування яких перевищують доходи від їх стягнення; 4) зниження рівня податкового навантаження на суб’єктів оподаткування та зрівняння податкового тиску на різні категорії платників податків; 5) зменшення ставок податків (зборів) з одночасним збільшенням податкової бази, що означає максимальне розширення кола платників податків (зборів) та скасування безпідставних податкових пільг; 6) збільшення розміру суми неоподатковуваного мінімуму доходів фізичних осіб; 7) застосування замість податкових пільг системи цільових бюджетних дотацій, направлених на підтримку найменш захищених верств населення та на розвиток приоритетних галузей господарства України; 8) підтримка розвитку та поширення малого підприємництва шляхом запровадження спеціальних режимів оподаткування суб’єктів малого підприємництва; 9) стимулювання здійснення реінвестицій, а також направлення коштів на інноваційну діяльність, проведення фундаментальних і прикладних наукових досліджень та впровадження нововведень; 10) урахування міжнародних аспектів (оподаткування доходів нерезидентів та іноземних доходів резидентів, дія міжнародних угод в сфері оподаткування) та досвіду побудови податкових систем в розвинених країнах.

     Зміни податкової системи, проведення яких передбачається під час здійснення податкової реформи  в Україні, направлені на вирішення  наступних завдань реформування податкової системи України:

     1. Побудова стабільної, зрозумілої  та прозорої податкової системи,  встановлення правових механізмів  взаємодії всіх її елементів  у рамках єдиного податкового  простору.

     З метою забезпечення стабільності податкового  законодавства після закінчення проведення податкової реформи передбачається встановлення 5‑річного мораторію на внесення змін до законодавчих актів з питань оподаткування, якщо такі зміни торкаються основних складових податкової системи (переліку податків і зборів, їх ставок (крім акцизів), принципів нарахування, заборони безспірного стягнення коштів з рахунків платників податку). Щодо ставок акцизного податку, то будуть визначені їх граничні значення, в межах яких за поданням Кабінету Міністрів України будуть встановлюватись та затверджуватись Верховною Радою України конкретні величини ставок акцизного податку.

     Після закінчення терміну мораторію нормативно-правові  акти, які регулюють податкові  правовідносини, приймаються не пізніше, ніж за шість місяців до початку  нового бюджетного року, та набирають  чинності не раніше, ніж з початку  нового бюджетного року.

     Що  стосується дії податкового законодавства  у часі, то буде встановлено, що акти податкового законодавства не можуть мати зворотної дії у часі, крім випадків, коли такі акти скасовують податки, зменшують розміри податкових ставок, скасовують чи пом’якшують відповідальність за правопорушення в сфері оподаткування.

     Зрозумілість  норм та положень податкового законодавства  України – це необхідна передумова його життєздатності та прийняття до застосування всіма суб’єктами відносин, що виникають в процесі оподаткування. Положення законодавчих актів, які регулюють питання оподаткування, повинні викладатися із використанням загальноприйнятої та широковживаної лексики.

     Спрощення податкової системи досягається  зменшенням загальної кількості  податків і зборів, зокрема шляхом об’єднання тих податків і зборів одного рівня, які мають однакову податкову базу, а також скасуванням  неефективних та безпідставних податків з незначними частками в бюджетних  доходах. Для спрощення процесу  обліку та нарахування податків (зборів) і зменшення витрат на контроль за їх сплатою, для основних податків і  зборів встановлюються однакові податкові  та звітні періоди.