Характеристика Аргентини

 

 

Реферат на тему:

 

Характеристика  Аргентини

 

 

 

 

 

 

 

2010 рік

 

 

План:

Вступ

1. Економічна оцінка природно-ресурсного потенціалу Аргентини
2. Демографічна характеристика та потенціал
3. Загальна характеристика економіки Аргентини
4. Фінансово-кредитна система країни
5. Країна в системі світо-господарських зв’язків та відносини з Україною

Висновок

Література

 

Вступ

Аргентина - одна із найрозвинутіших держав Латинської Америки., країна в Південній Америці, що межує на півдні і заході з Чилі, на північно-заході з Болівією, на сході з Парагваєм, Бразилією, Уругваєм і Атлантичним океаном. Аргентина - індустріально-аграрна країна з високотоварним сільським господарством; виробляються зернові, вовна, танін, арахіс, лляна олія; добувається вугілля, мідь, молібден, золото, срібло, цинк, свинець, барій і уран. Країна має величезні запаси нафти, природного газу і гідроелектричної енергії.

Розвиток і ускладнення  зовнішньої торгівлі знайшло відображення в еволюції теорій, що пояснюють  рушійні сили цього процесу. У  сучасних умовах розходження в міжнародній  спеціалізації можна проаналізувати лише на основі сукупності всіх ключових моделей міжнародного поділу праці.

Якщо розглядати зовнішню торгівлю в плані тенденцій її розвитку, то в наявності з одного боку - явне посилення міжнародної  інтеграції, поступове стирання границь  і створення різних міждержавних торговельних блоків, з іншого боку - поглиблення міжнародного поділу праці, градація країн на промислово розвиті і відсталі.

Але якщо роль Аргентини  у світовій торгівлі невелика, то для  самої Аргентини значення зовнішньоекономічної сфери досить істотне. Зовнішня торгівля залишається важливим джерелом надходження інвестиційних товарів, а також відіграє велику роль у постачанні населення Аргентини продовольством і різними товарами.

 

У загальному вигляді  зовнішня торгівля є засобом, за допомогою якого країни можуть розвивати спеціалізацію, підвищувати продуктивність своїх ресурсів і в такий спосіб збільшувати загальний обсяг виробництва.

Суверенні держави, як і окремі особи і регіони  країни, можуть виграти за рахунок  спеціалізації на виробах, що вони можуть робити з найбільшою відносною ефективністю, і наступного обміну на товари, що вони не в змозі самі ефективно робити.

Важливим напрямом розвитку Аргентини є її ефективна  інтеграція до світового економічного простору. Від успіху зовнішньоекономічної діяльності країни залежить її дальший економічний і соціальний розвиток як підсистеми світової економіки, що і визначає актуальність даної теми.

 

1. Економічна  оцінка природно-ресурсного потенціалу  Аргентини

Природа Аргентини  різноманітна внаслідок великої довжини країни з півночі на південь і розходжень у рельєфі.

По будові поверхні країну можна розділити приблизно  по 63про з.д.  на дві половини: рівнинну -- -і північну й східну, піднесену -- -і західну й південну.

Уздовж всієї  західної границі Аргентини простираються могутні Анди, підняті в основному під час альпійського горотворення. Вони відрізняються складністю й розмаїтістю геологічної будови.

На заході, між  північною границею країни й 28про  ю.ш. , на висоті 3000- 4000 м лежить велике замкнуте вулканічне плато -- -і Пуна. Гори, що обрамляють Пуну зі сходу, піднімаються до 6500 м і закінчуються величними сніжними вершинами -- -і невадос. Південніше 28об Анди різко звужуються. Найбільшої висоти досягають вони в центральній частині (між 32 і 37° ю.ш. ), де переважають альпійські загострені форми рельєфу. Тут піднімаються увінчані потужними сніжними шапками найвищі вершини Південної Америки: Аконкагуа (6960 м), Тупунгато, Мерседарьо. Сполучення різноманітних форм рельєфу з різною колірною гамою схилів і сніжним убранням гір створює величну й неповторну красу гірських ландшафтів Анд.

На півночі, від північної границі до 29про  ю.ш. , і до р. Парани на сході розстеляється  рівнина Гран-Чако, заповнена уламковим  матеріалом і алювіальними наносами.

Межиріччя Парани й Уругваю -- -і це в основному  рівнинна область, складена червоними  піщаниками й мергелями, перекритими  товстим шаром глинистого аллювия  й лесу. Північна частина області  являє собою лавове плато, що є  частиною лавового плато Бразильського плоскогір'я. Центральна частина Межиріччя -- -і плоска заболочена низовина. А південь -- -і горбиста рівнина, пересічена пісковиковими грядами -- -і кучильяс.

Аргентина має  у своєму розпорядженні досить різноманітну мінерально-сировинну базу для розвитку промисловості. У капіталістичному світі вона помітно виділяється запасами стратегічної сировини -- -і уранових руд, бериллия, вольфраму. З паливно-енергетичних ресурсів найбільше значення мають нафта, природний газ, уранова сировина, роль якого в Аргентині зростає і якому належить велике майбутнє. По запасах уранової руди Аргентина входить до числа перших десяти країн капіталістичного миру. Нафта й природний газ залягають у мезозойських осадових породах прогинів Патагонської платформи (більше половини запасів), а також у межгорных прогинах Прекордильєр і Анд (провінції Мендоса, Сальта, Неукен). Вугіллям Аргентина небагата, і він невисокої якості.

Запаси металевих  руд присвячені до Андийскому складчастого пояса й кристалічних ядер Прекордильєр і Пампинских сьерр. Основна частина залізорудних запасів зосереджена в Сьерра- Гранді. Досить добре забезпечені Аргентина й легуючі метали, особливо марганцем. Країна має у своєму розпорядженні досить гарну сировинну базу для кольорової металургії: значні запаси мідних і свинцево-цинкових руд є в північних і центральних Андах і їхніх передгір'ях. Вольфрамові й берилієві руди залягають у гірських районах Прекордильєр і Пампинских сьерр.

З неметалічних копалин Аргентина має у своєму розпорядженні значні запаси самородної сірки (у північно-західних Андах) і природних боратов (у Пуні), які служать коштовною сировиною для фармацевтичної промисловості, а також використовуються для виготовлення спеціальних сортів скла. Країна має значні запаси будівельної сировини, зокрема  мармуру, граніту. Основні родовища корисних копалин Аргентини розташовані в малонаселені й слабоосвоенных районах, удалині від головних економічних центрів, що значно ускладнює їхню розробку. У той же час вони можуть служити базою для освоєння окремих районів і зіграти немаловажну роль у їхньому економічному розвитку.

Більша частина  аргентинських рік має стік в  Атлантичний океан. Річкова мережа найкраще  розвинена на північному сході, де багатоводні ріки -- -і Парана й Уругвай -- -і зливаються в загальному усті Ла-Плати.

Парана -- -і друга  по довжині (4700 км) і по площі (4250 тис. кв. км) ріка Південної Америки. Середня  глибина її -- -і 12 м, максимальна -- -і 48 м. На території провінції Мисьонес Парана тече в скелястій ущелині  й буяє протоками й водоспадами.

Ріки Парана, Уругвай і Парагвай мають нерівномірний режим з літньо-осіннім максимумом. Їхнє харчування переважно дощове Рівень води сильно коливається, особливо в Парани, тому нерідкі сильні повені, які завдають великої шкоди країні.

Парана відіграє величезну роль в економічному житті Аргентини, головним чином як судноплавна артерія і як джерело водопостачання. Її водогосподарче значення дуже велике у зв'язку з тим, що в низов'ях ріки сконцентровані найважливіші промислові центри, що споживають велику кількість води. Однак потенційні можливості Парани використані ще далеко не повністю, особливо для енергетичних цілей. В останні роки приділяється велика увага дослідженню гидроэнергопотенциала ріки й створенню проектів гідроенергобудівництва. Це має велике значення й для забезпечення електроенергією розташованих тут промислових центрів, а також для рішення інших важливих проблем: зарегулювання стоку, боротьби із замуленням, що обмежує роботу портів, створення більше сприятливих умов судноплавства, захисту від повеней.

Проблема освоєння водних ресурсів рік басейну Ла-Плати (так називають басейни Парани й Уругваю разом), що має величезне  значення для цілого ряду країн Південної  Америки, стала віссю однієї з  інтеграційних угруповань на континенті -- -і об'єднання країн басейну Ла-Плати.

Найбільш великі ріки північної Аргентини -- -і припливи Парани: Пилькомайо, Рио- Бермехо, Рио-Саладо. Всі вони мають переважно дощове харчування, улітку розливаються на величезні  простори, узимку міліють, а деякі  з них перетворюються в розірвані ланцюжки.

Майже третина  території Аргентини або безстічна, або має тільки внутрішній стік. Це центральні області Чако, замкнуті депресії Прекордильєр, великі простори західної й південної Пампи. Тут  ріки короткі, з періодичним стоком, як правило, вони губляться в пісках або солоних озерах. Багато хто з них звуться Саладо (солона). На глинистих ґрунтах води застоюються, образуя заболочені простори, а в зниженнях нерідкі солоні озера. Ці райони страждають від недоліку питної води

У деяких районах Аргентини важливе джерело водних ресурсів представляють підземні води -- -і у Вологій Пампі, біля міст Мендоса, Тукуман, Баия- Бланка, Сан-Хуан. Однак на більшій частині території вони лежать глибоко й засолені.

Економічний гідропотенціал аргентинських рік оцінюється в 30 млн. кВт, більша частина його доводиться на Парану, Уругвай і ріки Патагонії. Серед інших водних артерій найбільшим потенціалом володіють ріки Атуэль, Тунуян, Мендоса. По ступені використання гідроресурсів Аргентина набагато уступає ряду латиноамериканських країн, особливо Бразилії, Мексиці, Чилі. Найбільше енергетично освоєні ріки, що стікають зі східних схилів Сьеррас-Де- Кордова, що пояснюється не тільки сприятливими умовами для будівництва ГЕС, але й близькістю їх до основних центрів споживання енергії. Саме тут, на Рио- Примеро, в 1890 р. була побудована перша в Аргентині ГЕС -- -і Сан- Долі.

 

 

 

2. Демографічна  характеристика та потенціал

 

Чисельність населення - 40 537 943 чіл.

Вікова структура: до 14 років - 25,6% (чоловік. - 5 170 723, дружин. - 4938171); від 15 до 64 років - 63,9% (чоловік. - 12 626 711, дружин. - 12627026); старийше 65 років - 10,6% (чоловік. - 1 712117, дружин. - 2463197) (2005). Середній вік для населення в цілому - 29,42р.; чоловіків - 28,52р.; жінок -30,4р. (2005). Приріст населення - 0,98% (2005);

народжуваність - 16,9 на 1 тис.чіл. (2005);

 смертність - 7,56 на 1 тис.чіл. (2005);

міграція - 0,4 на 1 тис.чіл. (2005).

 Співвідношення статті при народженні - 1,05 чоловік/жінку; до 14 років - 1,05 чоловік/жінку; від 15 до 64 років - 1 чоловік/жінку; старше 65 років - 0,7 чоловік/жінку; для населення в цілому - 0,97 чоловік/жінку.

Загальна дитяча смертність - 15,18 на 1 тис. немовляти; дівчинок - 13,19 на 1 тис. новонароджених; хлопчиків - 17,07 на 1 тис. новонароджених . Очікувана тривалість життя для населення в цілому - 75,91р.; чоловіків - 72,17р.; жінок - 79,85р.. Загальний рівень народжуваності - 2,19 дитини/дружин.. Частка дорослого населення, інфікованого ВІЛ - 0,7% (2001); інфікованих - 130 тис.

 У країні проживають іспанці й італійці -97%, метиси, індіанці або інші групи небілого населення - 3%. Віруючі. Католики - 92% (менш 20% відвідують церкву), протестанти -2%, іудеї - 2%, інші - 4%. Мови: іспанський (офіційний), англійський, італійський, немецький, французький. Грамотність (особи 15 років і більше, що вміють читати й писати) у цілому -97,1%; чоловіків - 97,1%; жінок - 97,1%

Для розуміння  демографічного потенціалу в країні слід розглянути історичні умови  утворення теперішньої структури  населення.

В XVІ столітті іспанські завойовники, винищуючи корінне індійське населення, захопили багато земель у Південній Америці. Одна з колоній була заснована на півдні материка. Її назвали Аргентина, що означає "срібна". Але іспанці не знайшли там ні золота, ні срібла. Біля трьох сторіч Аргентина була занедбаною колонією Іспанії. Змін не відбулося й після завоювання незалежності на початку XІ століття (9.VІІ. 1816 р.). Боротьба між різними групами олігархії за владу супроводжувалося численними переворотами й контрпереворотами. Проникнення в країну іноземного капіталу, спочатку англійського, а потім і американського, вело до посилення залежності, росту соціальної й політичної нестабільності.

Але в другій половині минулого сторіччя Аргентина  стала великим постачальником продовольства в Західну Європу. Цьому сприяло те, що країна розташована в південній півкулі: коли в Європі зима, в Аргентині - літо й дозріває врожай. Посіви пшениці й кукурудзи займають простори Пампи - рівнини, розташованої поблизу від Атлантичного океану. Пампа  мовою індіанців означає "земля без лісів". Там на пасовищах пасеться велика рогата худоба.

Наприкінці  XІ століття, щоб освоїти й заселити Пампу з її родючими землями й  м'яким кліматом, в Аргентину кинувся  потік переселенців з різних країн  Європи, в основному іспанців і італійців. Були також німці, шотландці. Таким чином, населення Аргентини зложилося в значній мірі під тиском масової європейської імміграції. Це типово переселенська країна. Місцеве індійське населення було майже повністю винищене в ході іспанської колонізації. Нині індіанців і метисів в Аргентині 650 тисяч чоловік.

Аргентинські  нації сформувалася із креолів (нащадків іспанських завойовників), що частково змішалися з місцевими індіанцями, а пізніше, в XІ столітті із численними іммігрантами в основному з Європи. Тому Аргентина ставиться до "білого" державам Латинської Америки (разом з Уругваєм).