Культурно-исторический потенциал Великобритании

Ім'я «Біг Бен» вона отримала від назви Великого дзвону годинника, який сам зазнав декілька перейменувань. Спочатку він називався «Королівська Вікторія», потім просто «Вікторія», а пізніше знайшов ім'я «Бен» з подальшим додаваннямслова «великий». Остаточним своєю назвою Великий дзвін зобов'язаний, імовірно, розпорядникові робіт зі зведення нової будівлі Вестмінстерського палацу серу Бенджамину Холлу. Через значні розміри Холла прозвали Великим Беном. Але існує також припущення, що Біг Беном дзвін і Годинникова вежа стали іменуватися завдяки дуже популярному у той час в Лондоні боксерові Бену Канту, що також відрізнявся вражаючими габаритами.

 

Вестмінстерський  палац (англ. Palace of Westminster) — будівля на березі річки Темзи в Лондонському районіВестмінстер, де проходять засідання Британського парламенту. З'єднується з Трафальгарською площею вулицеюВайтхолл.

Спочатку (до 1529 р.) був столичною резиденцією англійських королів. Після пожежі 1834 року палац перебудовано заново за неоготичнім проектом Ч. Баррі та А. У. Пьюджина. Від середньовічного палацу вціліли Вестмінстерська залаприйомів (1097) та башта Дорогоцінностей (побудована для зберігання казни Едуарда III).

В палаці близько 1100 приміщень, 100 сходів та 4,8 кілометра коридорів. З палацових веж найбільш відома годинникова — Біг Бен. В 1987 р. палац та церква святої Маргарити (1486-1523), що розташовуються поряд, були визнані гідними включення в Список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

У 2012 році у зв'язку із реконструкцією палацу запланована евакуація палат лордів і громад парламенту, вперше з часів Другої світової війни. П'ятирічний ремонт будівлі британського парламенту обійдеться в 3 млрд фунтів стерлінгів^[1].

 

Собор Святого Петра у Вестмінстері, який майже завжди називають Вестмінстерське аббатство — готична церква уВестмінстері, (Лондон), на захід від Вестмінстерського палацу. Будувався з перервами з 1245 по 1745. Мав статус кафедри з 1546–1556. Сьогодні знаходиться у виключній власності британської монархії. Традиційне місце коронації монархів Великобританії і захоронень монархів Англії.

[ред.]Історія

За давнім переказом  храм був заснований у 616 році на місці, де звичайному рибалці з'явилося видіння Святого Петра. У960-х чи на початку 970-х Святий Дунстан, за сприяння короля Едгара, заснував тут осередок бенедиктинських монахів.

Кам'яне Абатство було вибудоване біля 1045—1050 королем Едвардом Сповідником. Храм освятили 28 грудня 1065 року, лише за тиждень до смерті короля. Коронація наступника, Гарольда II, стала останньою перед Норманською навалою. Пізніше у 1245 році собор відбудує Генрі III.

Єдиним оригінальним зображенням у романському стилі, що збереглося в Абатстві, є гобелен Байє.

 

Гобелен Байє

Впродовж бурхливих 40-х років XVII ст. собор зазнав страшного  нищення від пуританських іконоборців. Врятували Абатство його давні тісні зв'язки з урядом.

Всесвітньо  відомі дві західні вежі абатства були збудовані між 1722 та 1745 архітектором Ніколасом Хоуксмуром з портландського каменя. Сьогодні вони є взірцем архітектури готичного Відродження. Подальша перебудова та реконструкція проводилась у XIX ст. під керівництвом Сера Джорджа Гілберта Скотта.

До XIX ст. Вестмінстер був третім науковим осередком в Англії, після Оксфорда та Кембріджа. Саме тут ще у 1611 переклали першу третину Біблії короля Якова зі Старого Завіту та останню другу половину Нового Завіту. У ХХ ст. Нова Англійська Біблія також була складена у Вестмінстерському абатстві.

 

Стоунхе́ндж, Стоунге́ндж (англ. Stonehenge, від староанглійського Stan Hengues — «Висячі Камені») — дольмен, що складається з декількох кілець із гігантських (до 8,5 м висотою) каменів. Розташований в Англії на горбистій пустці поблизуміста Солсбері (графство Вілтшир) за 130 км на південний захід від Лондона на Солсберійській рівнині. Тричі перебудовувався між 3500 і 1100 роками до н. е. Стоунхендж I був кільцевим ровом з двома валами і, можливо, слугував кладовищем. По колу вздовж зовнішнього валу розташовані 56 маленьких похоронних «ямок Обрі», названих так на честь Джона Обрі, який першим описав їх в XVII столітті. На північний схід від входу в кільце стояв величезний, семиметровий П'ятковий камінь.

При будівництві  Стоунхенджа II була прокладена земляна  алея між П'ятковим каменем і входом. Були зведені два кільця з 80 величезних кам'яних брил блакитного кольору, які, ймовірно, доставлялися за 320 км з Південного Уельсу. На завершальному етапі будівництва була проведена перестановка мегалітів. Блакитні камені замінили кільцевою колонадою з 30 трилітів, кожен з яких складався з двох вертикальних каменів і горизонтальної плити, що спиралася на них. Усередині кільця була встановлена підкова з п'яти окремо стоячих трилітів.

В цілому Стоунхендж є спорудою з 82 п'ятитонних мегалітів, 30 кам'яних блоків, вагою по 25 тонн і висотою понад 4 м. Зверху на них поклали плити-перемички довжиною 3,2 м. В центрі стояли 5 П-подібних величезних так званих трилітів, каменів, вага яких досягає 50 тонн. Складені кам'яні блоки утворюють арки, які служили колись бездоганним покажчиком сторін світу. До недавнього часу науковці припускали, що цей монумент споруджений в 3100 році до нашої ери племенами, що жили на Британських островах, для спостереження за Сонцем і Місяцем.

В 20-х роках 20 століття геолог X. Томас встановив, що камені для зведення комплексу доставлялися з каменоломень, які знаходилися більш ніж за 300 кілометрів від місця будівництва. В кінці 1994 року професор Уельського університету Девід Боуен за допомогою новітнього методу визначив вік Стоунхенджа. Виявилось, що він становить 14 000 років.

Астроном Фред Хойл, вивчивши всі геометричні особливості Стоунхенджа, визначив, що творці цієї споруди знали точний орбітальний період Місяця і тривалість сонячного року. За висновками інших дослідників, ямки, що знаходяться усередині кола, яке утворюється кам'яними блоками, точно позначають траєкторію Полюса світу 12-30 тисяч років тому! У 1998 році учені-астрономивідтворили за допомогою комп'ютера первинний вид Стоунхенджа і провели різні дослідження. Їх висновки стали шокуючим. Виявляється, цей стародавній моноліт є не тільки сонячним і місячним календарем, як гадали раніше, але є і точною моделлюСонячної системи в поперечному розрізі. Згідно з цією моделлю, сонячна система складається не з дев'яти, а з дванадцяти планет, три з яких розташовані за орбітою Нептуна, а ще одна — між орбітою Марса і Юпітером, де зараз розташовується пояс астероїдів. У принципі, ця модель підтверджує припущення сучасної астрономічної науки і повністю узгоджується з уявленнями багатьох стародавніх народів, які також вважали, що число планет в нашій сонячній системі рівне дванадцятьом.

 

План Стоунхенджа

Особливістю всіх стародавніх мегалітів є їх незвичайно висока сейсмостійкість. Дослідження показали, що при їх будівництві використовувалися спеціальні платформи, що пом'якшували або повністю гасили підземні поштовхи. На таких платформах споруджено більшість стародавніх споруд. Окрім того, такі фундаментипрактично не дають «усадки ґрунту», яка неминуче відбувається при сучасному будівництві.

Після проведення ретельних досліджень стало зрозуміло, що зведення цього величезного «мегаліта» стародавніми племенами потребувало величезних знань з астрономії, математики, геології і архітектури. Також потрібні були знання технологічних прийомів, що дозволяли невеликій групі людей зводити цю споруду.^[1][2]

На північ від Стоунхеджа, в районі Огборн, біля населеного пункту Ейвбері, знайдено ще більш грандіозний об'єкт. Це гігантське коло, обмежене кам'яним частоколом із вертикально розташованих монолітних плит. В середині великого кола знаходяться ще два, теж окреслені каменями. Основне коло перетинає алея, також із кам'яних глиб. З обох сторін вона розсікає всю споруду, виходячи на протилежний край великого кільця. Контури кілець добре видно, попри те, що на місці стародавньої споруди побудовано житловий масив. Деякі камені з Ейвбері за своїми розмірами більші глиб Стоунхенджа. Площа цієї споруди також значно більша.

Недалеко від  цих споруд над долиною височіє  пагорб висотою 45 метрів — це Сільбурі Хілл. Він насипаний вручну і є найбільшим штучним курганом в Європі. Пагорб має конусоподібну ступінчату форму.

Стоунхендж, Сільбурі Хілл та Ейвбері створюють рівносторонній трикутник, сторона якого дорівнює 20 км. Очевидно, що всі три об'єкти складали частину чогось одного цілого. Вчені встановили, що Сільбурі Хілл та Ейвбері споруджені за 2000 років до Стоунхенджа

.Легенди

За місцевою легендою, гігантські блакитні камені мають цілющу силу, вони з'явилися на цій землі завдяки чарівнику Мерліну, чародію при дворі короля Артура, який переніс їх з Ірландії. Походження величезного П'яткового каменя пов'язане вже з іншою легендою. Говорять, одного разу диявол побачив серед каменів ченця, що ховається. Перш ніж нещасний встиг сховатися, диявол запустив в нього величезним валуном, який придавив йому п'яту.

Довгий час  руїни Стоунхенджа асоціювалися з жрецьким культом стародавніх кельтів-друїдів, хоча фахівці цей зв'язок заперечують.

Букінге́мський  пала́ц (англ. Buckingham Palace) — палац, офіційна лондонська резиденція британських монархів і найбільший за розмірами з діючих королівський палац у світі. Загальні дані

У теперішній час Букінгемський палац є резиденцією королеви Великобританії Єлизавети II.

Букінгемський палац розташований навпроти вулиці Пел-Мелл. На майданчику перед центральним  входом до палацу на невеликому узвишші  стоїть білий мармуровий з позолотою пам'ятник на честь королеви Вікторії.

Букінгемський палац обіймає територію в 20 га, з яких 17 зайняті Королівськими садами.

З історії будівництва

Початково Букінгемський  палац був відомий як будинок Букінгема, зведений для герцога Букінгемського в 1703 році.

У 1762 році його було придбано королем Георгом III для його приватної резиденції, адже Сент-Джеймський палац перестав влаштовувати його через розміри і зовнішній вигляд. Упродовж наступних 75 років архітектори Джон Неш та Едвард Блор прибудували три флігелі довкола центрального корпусу будівлі палацу. Вартість будівництва сягнула 700 000 фунтів — астрономічної в ті часи суми — за рахунок використання таких розкошів, як 500 блоків каррарського, найдорожчого з прожилками, мармуру.

 

Букінгемський палац, 1909 рік

Головною резиденцією  британських королів Букінгемський  палац було офіційно оголошено за три роки після зведення — у1837 році під час вступу на престол королеви Вікторії в 1837 році. Са́ме за її правління зроблені останні великі доповнення до зовнішнього вигляду палацу і прилеглої території — зокрема, прибудова ще одного флігеля і перенесення колишньої парадної брами Мармурової Арки (Marble Arch) на її теперішнє місце знаходження в Ораторському закутку в Гайд-парку.

У Букінгемському палаці в 1841 році народився британський король Едуард VII і тут же помер у 1910 році.

За правління  Єлизавети ІІ, у теперішній час, на два теплих місяці року (серпень  і вересень) вона покидає Букінгемський палац. Саме в цей час парадні покої відкривають для відвідування охочими — за цей період палац відвідують близько 30 000 гостей (дані сер. 2000-х років).

Зараз у палаці містяться басейн, кінотеатр і своє власне поштове відділення.

Опис інтер'єру

Початковий  григоріанський інтер'єр включав штучний мармур та лазуровий і рожевий ляпіс.

У 1853 році було обладнано велику бальну залу.

За правління  короля Едуарда VII (роки правління — 1901—10) внутрішню остановку Букінгемського палацу було змінено з канонами пануючої тоді французької Belle Époque, надавши інтер'єру кремові і золотаві кольорові тони. Численні маленькі приймальні і покої було обставлено в китайському стилі меблями з королівського палацув Брайтоні та з палацу Карлтон-Хаус.

У теперішній час  у палаці близько 600 кімнат. Тут міститься дуже велика картинна галерея з роботами Рембрандта, Рубенса та інших визнаних світових майстрів образотворчого, монументального і декоративного мистецтва. У Букінгемському палаці також значна колекція севрської порцеляни, антикварні французькі та англійські меблі.

Цікаві традиції та факти, пов'язані з Букінгемським палацом

 

Зміна караулу, 12 червня 2005 року

• За загальним правилом, лише під час перебування британської королеви в палаці, на даху гордо майоріє королівський штандарт Юніон Джек.
• Напевно, найвідоміша традиція, яка стала своєрідною візитівкою Лондона і приваблює сотні туристів щодня, пов'язана з охороною палаца — придворним дівізіоном, що складається з полку гвардійської піхоти і Королівського конно-гвардійського полку — щодня об 11:30 від квітня до серпня відбувається зміна караулу (в решту днів року церемонія відбувається через день), яка являє яскраве дійство з чітко виписаним сценарієм.
• Один із головних будівничих Букінгемського палацу — Едвард Блор є також автором Воронцовського палацу в Алупці(Крим, Україна).
• Збереглись свідчення, що Джон Неш, будучи придворним будівничим, полюбляв «освоювати» кошти, будуючи похапцем і з сумнівною якістю — так, при вступі на престол королеви Вікторії в 1837 році, тобто за 3 роки після зведення будівлі, в ній майже неможливо було проживати, адже більшість із близько тисячі вікон палацу елементарно не відчинялися.
• Королівські сади Букінгемського палацу, також переобладнані Джоном Нешем, а також Вільямом Ейлтоном, є найбільшими приватними садами Лондона. Вони також обмежено бувають відкриті для відвідування. У Королівських садах є став і штучні водоспади. Картину природної ідилії доповнюють фламінго, що призвичаїлися навіть до гулу королівських гелікоптерів, які раз-по-раз пролітають над територією Букінгемського палацу.