Оцінка записів мінеральних ресурсів України

Як сировину для  виробництва алюмінію можна використову¬вати боксити, алуніти, сієніти, нефеліни, а  також каолін, запаси якого на території  України дуже великі. Основною алюмінієвою  рудою, на якій базується майже вся  світова алюмінієва промис¬ловість, є боксити. Запаси бокситів на території України незначні. Промислове значення мають родовища Смілянське (Черкаська обл.) і Високопільське (Дніпропетровська обл.). Вони в змозі забезпечити сировиною Запорізький алюмінієвий завод протягом певного ча¬су, але їх запасів недостатньо для збільшення виробництва алю¬мінію в Україні. Родовища бокситів відкриті, але до кінця не роз¬відані на півдні Дніпропетровської області, в Приазов'ї, Карпатах. Цінною сировиною для виробництва алюмінію є алуніти. Значні запаси їх відкриті в Закарпатській області (родовища Берегівське, Беганське). Нефелінові сієніти як сировина для виробництва алю¬мінію є в Приазов'ї і Дніпропетровській області. ^Дуже важливою сировиною для виробництва алюмінію є каолін. Його родовища є в багатьох областях України, а видобувається він переважно у Він¬ницькій, Хмельницькій, Дніпропетровській і Запорізькій областях.

Головними родовищами калійно-магнієвих солей на Україні  є Стебниківське і Калушське  у Прикарпатті та сполук магнію —  Сивашське в Криму.

В Україні відкрито цілий ряд родовищ нікелю, але  всі вони дрібні за величиною запасів. Найбільшими з них, які мають про¬мислове значення, є Побузьке і І Іридніпровське. Найбільші родовища титанових руд знаходяться в Житомирській (Іршанське і Стремигородське) і Дніпропетровській (Самотканське). Основні родовища хромітів на Україні відкриті в Кіровоградській і Дніп¬ропетровській областях, але вони ще не експлуатуються. Потреба України в хромі задовольняється його імпортом з Уралу та Ка¬захстану. Руди цирконію в Україні відкриті в Самотканському родовищі титанових руд, вони є також в Приазов'ї. В Україні є значні запаси ртуті. Основне її родовище — Микитівське, яке розташоване в межах м. Горлівки. Родовища ртуті є також в За¬карпатті та Криму. Родовища з промисловими запасами молібде¬ну, свинцю і цинку в Україні відсутні, а підвищені концентрації ванадію є тільки в Керченських залізних рудах, які можуть бути основною сировиною для його отримання. В Дніпропетровській, Кіровоградській, Донецькій і Закарпатській областях відкриті ро¬довища золота і ведеться підготовка до їх експлуатації. Само¬стійні родовища ніобію і гафнію відсутні. Ці метали зустрічають¬ся тільки в комплексних рудах з іншими металами.

Розвиток кольорової металургії як галузі металургійного комплек¬су почався з введенням  у дію в 1933 р. алюмінієвого, а в 1936 р. — магнієвого заводу в Запоріжжі, а також з організації виробництва  цинку в м. Костянтинівці (Донецька обл.). По випуску продукції кольорової металургії Україна займала третє  місце в колишньому Радянському  Союзі після Російської Федерації і Казахстану.

Комплекс підприємств цієї галузі в Україні здійснює видобу¬ток, збагачення і металургійну переробку руд кольорових і рідкіс¬них металів. До його складу входить виробництво сплавів, прокат кольорових металів і переробка вторинної сировини.

Розміщення підприємств кольорової металургії зумовлено пе-реважно двома основними факторами — сировинним і енергетич¬ним. Підприємства, які переробляють руди з незначним вмістом основного металу, тяжіють до джерел сировини (виплавка ртуті, нікелю, рідкісних металів та ін.) Енергомісткі виробництва (титано-магнієве, цинкове, алюмінієве) розміщуються в місцях дешевої електроенергії, як правило, поблизу потужних електростанцій.

У розміщенні підприємств кольорової металургії в Україні ви-діляються два основних райони: Донецький і Придніпровський.

На території Донецького району знаходиться Микитівський ртутний  комбінат, який включає завод, рудники  і збагачувальну фабрику. Це підприємство дає понад 90 % продукції СНД. В цьому районі знаходяться Костянтинівський цинковий завод «Укрцинк», який працює на імпортній сировині з Північної Осе¬тії та Західного Сибіру. Розміщено цей завод з орієнтацією на енергетичну базу Донбасу. В Артемівську працює завод по оброб¬ці кольорових металів, який випускає латунь, латунний і мідний прокат. Мідь і свинець імпортується з Російської Федерації. В м. Свердловську знаходиться завод алюмінієвого прокату. При¬дніпровський район кольорової металургії спирається на потуж¬ну енергетичну базу, яку утворюють Дніпрогес, теплові і атомні електростанції. В Запоріжжі зосереджені титано-магнієвий і алю¬мінієвий заводи. Титано-магнієвий завод одержує магнієву сиро¬вину з Калуша, Стебника і Сиваша, а титанову — з Іршанського і Самотканського родовищ. Алюмінієвий завод працює на імпорт¬них бокситах з Уралу та інших територій зарубіжних країн. Для ви¬робництва глинозему, яким забезпечується Запорізький алюмініє¬вий завод, біля Миколаєва побудовано великий глиноземний завод.

У Вольногорську  поблизу Дніпродзержинської ГЕС  знаходи¬ться Верхньодніпровський  гірничо-металургійний комбінат, який працює на титано-цирконієвих рудах  Самотканського родовища, а в місті Світловодську, біля Кременчуцької ГЕС діють завод чис¬тих металів і завод твердих сплавів.

В Кіровоградській області на базі недавно відкритого родовища нікелевої руди діє Побузький нікелевий завод. Для забезпечення заводу паливом використовується донецьке коксівне вугілля і електроенергія Південно-Української атомної електростанції. Вироб¬ництво магнію здійснюється також Калушським ВО «Хлорвініл».

Україна має тісні  економічні зв'язки з іншими країнами СНД по забезпеченню її потреб у кольорових металах. Так, з Російсь¬кої Федерації надходять мідь та її сплави, цинкові концентрати, олово, дорогоцінні метали, з Узбекистану — мідь, з Казахстану — свинець і мідь, з Киргизії — сурма. 

5.Нерудні ресурси. 

Україна має великі запаси багатьох цінних мінерально-сировинних ресурсів, розміщення яких безпосередньо пов’язане з особливостями геологічного формування та будови її території. Висока геологічна вивченість надр республіки дає змогу з достатньою вірогідністю робити висновок про особливості розміщення мінерально-сировинних ресурсів, глибину та умови їх залягання, запаси, хімічний склад та механічні характеристики, про найбільш імовірні райони пошуку й розвідування нових ресурсів.

По напрямам використання нерудні корисні копалини поділяються  на:

Сировину для чорної металургії. Сюди відносяться:

вогнетривкі глини

флюсові вапняки

доломіти 

Сировину для хімічної промисловості:

сірка

калійні солі

кам’яна сіль

апатит

фосфорит

Сировину для промисловості  будівельних матеріалів:

крейда

глина

граніт

мармур

Україна багата на гірнохимічну сировину. Великі запаси калійних солей зосереджені в:

Івано-Франківській області. Родовища:

Калуське

Тростянецьке

Туро-Волинське

Львівській області. Родовища:

Стебниківське

Бориславське

Калуське,Стебниківське і Сиваські родовища багаті на магнієві солі.

Україна багата ресурсами  самородної сірки, основні запаси якої розміщені у Передкарпатському  сірконосному басейні (Львівська та Івано-Франківська області).Сірка  зосереджена в багатьох родовищах , які простягаються від Яворова (на заході Львівщини) і йдуть вздовж правобережжя Дністра.Райони Роздола і Новояворівська – головні місця видобутку і переробки сірки. Вона залягає неглибоко від поверхні (до 50 м) і розробляється відкритим способом. На більших глибинах сірку добувають шляхом підземної виплавки. Вміст сірки ,яка залягає у мергелях і вапняках високий (до 30%).

Украіна має великі та унікальні за якістю поклади кухонних солей. Слід сказати, що за хімічною частиною їх можна вважати кращими в світі. Основні запаси приурочені до Донбасу ,Придніпровської низовини ,Прикарпаття та Закарпаття ,а також до Криму. Найбільші запаси кам’яної кухонної солі зосереджені на Донбасі ,де у потужних пластах на незначних глибинах (Слов’янськ ,Артемівськ) залягають ресурси дуже високої якості. Загальна потужність шару солі в Донбасі коливається від 100 до 200 м.Тут видобувається найбільша кількість кухонної солі в Європі.В обмежених обсягах кухонну сіль добувають у Дрогобичі ,Калуші ,Долині (Прикарпаття), Солотвиному (Закарпаття).

В Україні є також  незначні родовища фосфоритів – сировини для виробництва добрив (у Придністров’ї  в межах Тернопільської, Хмельницької і Вінницької областей; найбільш відоме Незвиське); на північному сході республіки знаходяться Кровельницьке (Сумська обл.); на північному сході Харківської обл. – Ізюмське родовища. У тісному зв’язку з кристалічними відкладами на Житомирщині зосереджені значні скупчення іншої цінної сировини для виробництва фосфатних добрив – апатитів. Їх родовища вивчені ще слабо. Але оцінки свідчать про їх чималі та перспективні для промислової розробки запаси. Перспективним є також родовище апатитів у Приазов’ї.

Розвиток чорної металургії в країні потребує різноманітних нерудних матеріалів – флюсових ,вогнетривких і формувальних глин. Великі запаси флюсових вапняків розміщені в Донецькій області та Автономній Республіці Крим, а доломіти – у Донецькій, Дніпропетровській і Закарпатській областях. Основні запаси вогнетривких глин у Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій і Черкаській областях, кварцитів – у Житомирській (Овруцьке),Кіровоградській (Малоскеле-ватське) ,Сумській(Банницьке) та Донецькій (Красногорівське) областях. Найбільші родовища формувальних матеріалів є в Донецькій, Дніпропетровській, Харківській і Запорозькій областях.

Особливо багато в Україні високоякісного каоліну, запаси якого зосереджені в Житомирській, Хмельницькій, Черкаській, Дніпропетровській  і Запорізькій областях. Каолін використовують в основному для виробництва вогнетривких виробів, у фарфоро-фаянсовій, паперовій і гумовій промисловості.

В Україні є запаси фосфоритів, що залягають у Придніпров’ї(Незвиське), Сумській(Кролевецьке) і Харківській (Ізюмське) областях. Нещодавно відкрито Покровсько-Керченське родовище апатитів.

У республіці нараховується 61 прийняте на баланс родовище крейди, поклади якої оцінюються у 450 млн т. Основні запаси крейди зосереджені у Донецькій обл. (218 млн т). Далі йдуть Сумська, Луганська, Чернігівська, Харківська області.

Високоякісний мармур і мармуроподібний вапняк, туфи розробляють  у Закарпатській області, мармуроподібний  вапняк, вапняк і туфи – у Кримській, пісковик – Івано-Франківській, Тернопільській, Львівській та інших областях.

Значні запаси граніту  зосереджені в Кіровоградській, Запорізькій, Дніпропетровській і Донецькій області.

В Україні є багато родовищ різноманітної сировини для виробництва будівельних матеріалів(наприклад, 36 родовищ цементної сировини, 61 – крейди). Україна багата на родовища облицювального каменю:

Гранітів

Мармуру

Лабрадоритів

Базальту

Поклади облицювального каменю є в більшості областей, але найцінніші види його залягають у Поліських областях:

Рівненській

Житомирській

Запорізькій

Закарпатській

Хмельницькій

У Волинській і Рівненській областях, Приазов’ї і Кривому Розі є запаси кольорового каміння. Трапляються:

берил

топаз

бурштин

аметист

агат

яшма

Бентонові глини  залягають у Закарпатській (Гобське), Тернопільській (Пщчаївське) і деяких інших областях.

Слід зазначити ,що Україна має великі можливості для експорту сірки ,калійних солей та іншої сировини.

В цілому Україна  добре забезпечена різноманітними мінерально сировинними ресурсами, які широко використовуються в народному господарстві, йдуть на експорт. У республіці склався досить високий рівень задоволення власних потреб у сировині і паливі. По вогнетривких глинах, наприклад, у 1990 р. він становив 105%, сірці – 200%, солі кухонної – 150%, сировині для виробництва скла – 157%, каменю будівельному – 116%, цементній сировині – 100%. Словом, багато цінних мінерально-сировинних ресурсів Україна може експортувати у великих кількостях практично в усі зацікавлені країни.

Використання та переробка мінеральних ресурсів призводить до утворення відходів. Вони забруднюють навколишнє середовище, знижують цінність ще не використаних ресурсів.

Раціональне використання мінеральних ресурсів передбачає їх комплексне освоєння, застосування у  виробництві енерго - та ресурсозберігаючих технологій, активне впровадження оборотного (або повторного) використання ресурсів. У багатьох економічно розвинутих країнах  послідовно реалізується саме така політи¬ка. Найглибшій утилізації (вторинному використанню) підлягають промислові та побутові відходи в Японії, країнах Західної Європи та США. Виробництво з ви¬користанням повторних ресурсів чорних та кольорових металів, паперово-кар¬тонних виробів, будівельних матеріалів, скла та інших дає значну економію мінеральних, біологічних ресурсів та енергії.