Рельєф як рекреаційний ресурс

                                              Вступ

 

Найпоширеніше визначення рельєфу  трактує його як «суспільність нерівностей (форм) земної поверхні,що утворюються  на межі літосфери з атмосферою та гідросферою»

Досить часто в туристичній  літературі ототожнюються поняття»рельєф»  і «ландшафт»,хоча рельєф є лише однією з багатьох складових ландшафту.При цьому він виступає цілком самостійним рекреаційним ресурсом(гірські вершини,каньйони,печери,скелі і т.п.)

Рельєф України досить різноманітний. На рівнинній території України, що є частиною великої Східноєвропейської рівнини, чергуються низовини і височини. На її заході підносяться гірські  пасма Українських Карпат, на крайньому  півдні височать пасма Кримських  гір.

   Поверхня території України  формувалася протягом багатьох  геологічних епох. На її розвиток  вплинули новітні (сучасні) тектонічні  рухи, давні зледеніння і відкладання  лесів (жовтувата пориста порода, що утворилась в льодовиковий  період), коливання рівня моря, ерозійна  робота річок і вітру, господарська  діяльність людини.

   70 % сучасної поверхні України  займають низовини, 25 % – це височини  і тільки 5 % – гори.

   Низовини, височини і гори  неоднакові за висотою і формами  рельєфу. 

   Піднятість рівнинної частини  території України над рівнем  моря становить у середньому 175 м. На Азово-Чорноморському узбережжі  абсолютні висоти коливаються  в межах 10-15 м, на височинах  – 300-400 м. Гірські хребти досягають  1700-2000 м, і найвищою точкою всієї  України є гора Говерла (2061 м) в Українських Карпатах.

 

 

 

1.Рельєф як рекреаційний  ресурс

1.1 Рельєф України

Територія України має загалом  рівнинний характер поверхні: 70% її займають низовини і 25% — височини. Лише 5% на крайньому півдні і заході зайняті горами. Абсолютні висоти території коливаються від 10 м (узбережжя  Чорного й Азовського морів) до 2061 м (г. Говерла).

    Такий характер рельєфу зумовлений тривалою історією геологічного розвитку території, взаємною діяльністю внутрішніх і зовнішніх сил Землі. Найбільші і великі форми рельєфу утворилися, головним чином, внаслідок внутрішніх процесів. Вони мають зв'язок з основними тектонічними структурами. До найбільших форм рельєфу належать Східноєвропейська рівнина, Карпати і Кримські гори, до великих — розташовані в їх межах окремі низовини, височини, гірські хребти і масиви.

Поверхня даних одиниць рельєфу  ускладнюється меншими формами, створеними переважно зовнішніми процесами  — роботою давніх льодовиків і  талих льодовикових вод, тимчасових і постійних водотоків, підземних  вод, вітру, діяльністю людини. Такими формами рельєфу, зокрема, є: горби, пасма, кряжі, гори-останці, відроги  хребтів, річкові долини з терасами, яри, балки, карстові лійки і печери, зсуви, кар'єри і терикони в місцях гірничих розробок і т. д.

    Абсолютна більшість території України лежить на південному заході великої Східноєвропейської рівнини, в основі якої залягає давня платформа з цією ж назвою. Середня висота рівнинної частини України становить 175 м над рівнем моря, найвищі її точки знаходяться на заході. Це — г .Берда (515 м) на невеликій Хотпинській височині (у межиріччі Дністра і Пруту) і г. Камула (471 м) в Гологорах — західній окраїні Подільської височини.

Північну частину України займає Поліська низовина. Її західна частина  лежить у межах Волино-Подільської  плити, середня — Українського щита, а східна (на лівому березі Дніпра) —  Дніпровсько-Донецької западини. Пересічні  висоти 150-200 м, максимальна — 316 м  у межах Словечансько-Овруцького кряжа, якому відповідає брилеве  підняття кристалічних порід щита. Низовина вкрита густою мережею неглибоких річкових долин. Багато форм рельєфу  пов'язані з відкладами льодовика та водно-льодовиковою діяльністю, серед них — Волинське пасмо — смуга невисоких горбів та валів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Височини,низовини,гори

Низовини

Па півночі України розташована  Поліська низовина, що має похил  до річок Прип'яті і Дніпра. Рельєф Поліської низовини сформувався під впливом руху льодовика. Тому її висоти не перевищують 200 м, тільки Словечансько-Овруцький кряж, який не був зруйнований льодовиком, піднімається до 316 м. На Поліській низовині є густа річкова сітка. Ділянки між річками мають плоскохвилясту поверхню, на якій є горби і зниження

    Придніпровська низовина розміщена між Дніпром на заході, Середньоросійською височиною на сході, пониззям Десни на півночі і гирлом Самари на півдні. Територія, прилегла до Дніпра, має майже ідеально плоску поверхню з середніми висотами 100-150 м. На північний і південний схід низовина поступово підіймається (найвища точка – 245 м) і стає хвилястою з високими вододілами і крутими схилами річкових долин. 

 З південного заходу до  Українських Карпат прилягає  частина Середньодунайської низовини  – Закарпатська низовина. Вона  слабо похилена на південний  захід і має абсолютні висоти 120-105 м. Поверхню Закарпатської  низовини утворює плоска терасована  долина річки Тиси з її притоками. 

    Причорноморська низовина охоплює широку смугу на півдні України вздовж Чорного та Азовського морів, а також рівнинний Крим. Абсолютні висоти змінюються тут від 210-240 м на заході до 50-80 м на сході. Окремі ділянки поверхні лежать нижче рівня моря. Поверхня Причорноморської низовини дуже розчленована глибокими (до 100 м) долинами річок та балками. Складовою частиною Причорноморської низовини є Північнокримська рівнина, поверхня якої поступово знижується до Сиваша. Абсолютні висоти її не перевищують 40 м над рівнем моря.

Височини

У центральній частині України  розташована найбільша з височин  – Придніпровська, вони лежать в  межиріччі Дніпра і Південного Бугу. В її східній частині виділяється  своєрідний район — Канівські  гори з висотами 230 м.  Придніпровська височина має слабогорбисту поверхню з середніми

висотами 220-240 м. Найвища точка має  позначку 321м. Глибоко розчленована лише східна окраїна височини, що прилягає до Дніпра.

   На південному сході країни  розташована Приазовська височина  з висотами 150-300 м. Найвища точка  – г. Бельмак-Могила, 324 м. 

   У західній частині України  розташовані Подільська та Волинська  височини, поверхні їх дуже розчленовані. Вони розділені рівниною Малого  Полісся. Абсолютні висоти становлять 320-350 м (г. Камула, 471 м).

Подільська височина є однією з  найвищих частин всієї Східноєвропейської рівнини. Абсолютні висоти її перевищують 400 м. Рельєф Поділля дуже розчленований  численними річковими долинами, ярами, балками, глибина яких сягає інколи 150 м. Виділяються в його межах  окремі кряжі, пасма горбів. На більшій  частині території характерними є карстові явища водами та утворення  пустот, печер, карстових лійок). Саме тут знаходиться найдовша гіпсова  печера в світі – Оптимістична.

   Волинська височина підіймається  над рівниною Малого Полісся  в середньому на 30-50 м. Абсолютні  позначки на ній змінюються  від 200 до 300 м. 

   На сході України знаходиться  Донецька височина, її середні  висоти становлять 75-300 м (найвища  точка – г. Могила Мечетна, 367м).

  На територію України заходить південно-західними відрогами Середньоросійська височина. Висота її в межах нашої країни не перевищує 236 м.

   На межиріччі річок Пруту  і Дністра розміщене хвилясте  горбисте пасмо, що утворює  Хотинську височину. З південного  заходу на північний схід височина  тягнеться на 50 км, з середніми  висотами 350-400 м; тут знаходиться  найвища точка рівнинної частини  України – г. Берда (515 м). Височина  складена вапняками, глинами,  гіпсами, поверхня її розчленована  притоками річок Пруту і Дністра,  які мають глибокі долини з  крутими схилами. Більша частина  височини вкрита буковими і  дубово-грабовими лісами.

Гори

Українські, або Східні, Карпати  є частиною великої Карпатської  системи. Це – молоді середньовисотні гори, що утворилися під час альпійської складчастості. Їх середні висоти коливаються в межах 1200-1600м. Гори складаються з кількох паралельних пасом, що простягаються з північного заходу на південний схід в межах України на 270 км. Гірські пасма мають простягання, близьке до субмеридіонального і називаються Зовнішніми Карпатами (Бескиди, Горгани та Покутсько-Буковинські Карпати), Вододільно-верховинські Карпати, Полонинсько-Чорногірський хребет, Рахівські і Чивчинські гори. Найвищою частиною Українських Карпат є масив Чорногора, де окрім Говерли (2061 м) є ще п'ять двохтисячників – Гутин- Томнатик (2016), Піп-Іван (2022), Бребенескул (2032), Ребра (2010), Петрос (2020). Зручними перевалами в Українських Карпатах є: Ужоцький, Борецький, Вишківський, Яблуницький.

Над рівниною Передкарпаття крутим уступом підіймаються Зовнішніабо  Скибові Карпати. Їх назва пов'язана  з тим, що складки тут насунуті на рівнину, а тому нахилені у північно-східному напрямку. Через це схили хребтів, обернені до Передкарпаття, круті, а  південно-західні – пологі. Поперечні  розломи розділяють у Зовнішніх  Карпатах масиви Бескидів, Горган, Покутсько-Буковинських Карпат. Найвища точка – гора Сивуля (1836м).

   Вододільна-Верховинська область  охоплює центральну знижену частину  Українських Карпат з низькогірним  рельєфом (абсолютні висоти –  600-700 м). Тут проходить основний  вододіл, що розділяє басейни  Дністра і Тиси.

   Полонинсько-Чорногірські  Карпати охоплюють внутрішню  найпіднятішу частину гір. Плоскі  безлісі вершини хребтів тут  називають полонинами. Розділені  долинами річок вони утворюють  окремі масиви. Найвищі серед  них Свидовець і Чорногора,  у яких виражені сліди діяльності  гірських льодовиків, що лежали  тут в епохи зледенінь. На  масиві Чорногора є шість вершин, що мають висоту понад 2000 м. 

   На південь від Білої  Тиси і Черемошу розміщена  область Рахівських і Чивчинських  гір з гострими скелястими  гребенями і слідами четвертинного  зледеніння. Це залишки давнього  гірського масиву, який сформувався  ще в герцинську епоху горотворення.

   Паралельно до Полонинсько-Чорногірських  Карпат простягається Вигорлат-Гутинський  вулканічний хребет, утворений куполами  згаслих вулканів.

 

                                                Українські Карпати

Кримські гори займають крайній  південь Кримського півострова. Вони простягаються з заходу на схід на 180 км. Виділяються три гірські  пасма: Головне з висотами 1200-1500 м, Внутрішнє з висотами 400-600 м та Зовнішнє з висотами 250-350 м. Схили  пасом асиметричні: південні – круті  і урвисті, північні – пологі Такі асиметричні форми рельєфу називають  куестами. Між куестовими пасмами  в результаті ерозії утворилися зниження.

У рельєфі Кримських гір чітко  виявлені три паралельні пасма, розділені  повздовжніми міжпасмовими зниженнями.

Головне пасмо Кримських гір  найвище. Воно становить суцільний  ланцюг плоских безлісих масивів, що називаються яйлами: Байдарська яйла, Ай-Петринська, Ялтинська, Нікітська, Гурзуфська, Бабуган, Чатирдаг, Демерджі, Довгоруківська, Карабі-яйла. На Бабуган-яйлі знаходиться  найвища точка Кримських гір  – г. Роман-Кош (1545 м). В Криму є  ще чотири вершини з відмітками понад 1500м – Демір-Капу, Зейтін-Кош, Кемаль-Егерек, Еклізі-Бурун. Характерною рисою  Кримських гір, особливо Головного  пасма, де поширені вапнякові породи, є наявність різноманітних карстових  форм рельєфу. Зустрічаються дуже глибокі  провалля, печери. На дні багатьох із них зустрічаються підземні потоки і озера, які є важливим джерелом живлення для річок Криму.

Південний крутий схил Головного пасма  утворює вузьку (від 1 до 12 км) смугу  Південного берега Криму. Між стрімкими  уступами гір і узбережжям моря трапляються  гірські амфітеатри, виходи вулканічних  порід у вигляді куполоподібних піднять — лаколітів (гори Аюдаг, Кастель та ін.), зсуви. Поверхня яйл  складається з вапняків, що сприяє розвитку тут карстових форм рельєфу (лійки, печери, шахти, улоговини, канали та ін.). Кримські печери у вапняках дещо відрізняються від карстових печер у гіпсах на Поділлі. Вони здебільшого короткі, глибокі, мають великі об'єми і значні висоти галерей. З-поміж відомих нині близько 200 карстових порожнин найглибшою є Солдатська (500 м), найдовшою — Червона печера, або Кизил-Коба (13,7 км). Перша знаходиться на Карабі-яйлі, друга — на Довгоруківській яйлі.

   Таким чином рельєф України  надзвичайно різноманітний.

 

 

 

 

                      

                               Кримські гори. Заповідник Карадаг

 

 

 

 

 

 

2.Рекреаційні ресурси України

2.1 Печери та шахти

Наявність печер і шахт характеризує не всі області України(проявом  картування є також поверхневі форми  рельєфу-вирви,лінійки,понори,озера).Шахт дуже багато.

    За останніми спелеологічними даними найдовші в Європі карстові системи знаходяться в Україні, на Тернопільщині, у межиріччі річок Се-рета, Збруча і Дністра. Чемпіонкою по довжині є гіпсова печера, що носить назву Оптимістична. Загальну довжину її коридорів нині оцінюють у 201 км. Більш точні відомості надати важко, бо внаслідок спелеологіч-них досліджень її офіційні розміри весь час збільшуються у середньому на 1 — З км на рік. Цей велетенський підземний лабірінт спелеологи відкрили у 1966 році. Крім своїх розмірів ця печера має ще одну незвичайну властивість: дуже висо­кий рівень іонізації повітря та мінералів, що її складають. Через це в печері зовсім відсутні бактерії, що могли б спричинити якусь хворобу. З нині відомих печер Оптимістична поступається за розмірами лише Мамонтовій печері, якає найбільшою на Північноамериканському континенті. Загальна довжина коридорів Мамонтової печери дорівнює 341 км.

Серед печер Тернопільскої області  безумовно варто згадати і  печеру Озерну. Крім своїх вражаючих  розмірів (114 км), вона відома також тим, що майже третина її території  заповнена водою. Тут налічується  приблизно 20 підземних озер. Вхід до Озерної печери являє собою величезну  карстову воронку — провалля, діаметр  якого становить 237 м, а глибина  — 13 м. Найбільші підземні галереї  тут мають висоту 18 м.

    Печера Кристалічна відома людям з ХУНІ століття. її було відкрито у 1721 році. Своїми розмірами вона значно поступається двом попереднім, але більш відома широкій публіці. Насамперед через те, що давно відкрита і практично суха, тож дуже зручна для відвідування пересічними туристами. Усі її коридори можна здолати, не одягаючи гідрокостюма. До того ж, вона справедливо вважається найкрасивішою серед українських печер.