Іспанія

ЕГП

Іспанія — південноєвропейська  країна. Вона займає п'ять шостих Піренейського  півострова, Балеарські і Пітіузькі  острови у Середземному морі та Канарські  острови в Атлантичному океані. Піренейські  гори важкодоступні та «ізолюють» Іспанію  від інших європейських країн, крім Португалії, що займає західну частину півострова.

За територією Іспанія є четвертою  країною в Європі, після Росії, України і Франції, та є другою за величиною в Європейському  Союзі. Іспанія омивається Середземним  морем і Атлантичним океаном. По суходолу Іспанія межує з Португалією на заході (спільний кордон — 1214 км), з Францією — по гребенях Піренейських гір (623 км), з Андоррою (63,7 км), з Гібралтаром (1,2 км), з Марокко (м. Сеута — 6,3 км, м. Мелілья — 9,6 км).

Природні умови та ресурси

Понад 3/5 території Іспанії займає плоскогір'я Месета (іспанською мовою – «стіл»). Середня висота його становить 700-800 и н.р.м. На півночі та півдні Месета оточена горами, в західному напрямку вона поступово знижується і закінчується на території Португалії.  
Месета – посушливий степ з континентальним кліматом, малородючими грунтами і бідною рослинністю. Умови для сільського господарства тут складні. Літо жарке, зими прохолодні. Середня температура липня 27°С, січня -1°С. Річна сума опадів коливається в межах 300-350 мм. Часто бувають посухи. Режим місцевих річок нестійкий. Влітку вони маловодні. Враховуючи їхнє значення для водопостачання і зокрема іригації, чимало зроблено для регулювання їх стоку. На них багато гідроспоруд і водосховищ.  
Північні гори (Кантабрійські і Піренейські) багаті на гідроресурси, ліс і пасовища. Для них характерна висотна зональність. М'який і вологий клімат має вузька рівнинна смуга узбережжя Біскайської затоки.  
Специфічну частину Іспанії становлять відкриті на південь і закриті з півночі горами узбережжя Середземного моря і Андалузька рівнина (басейн річки Гвадалквівір). Це субтропіки середземноморського типу з жарким сухим літом і м'якою вологою зимою, з родючими грунтами і можливостями для штучного зрошення. Разом з Балеарськими і Канарськими островами ця територія має найсприятливдні умови для субтропічного землеробства і рекреації.  
Іспанія має поклади високоякісних залізних руд і низької якості вугілля. Інші корисні копалини різноманітні, але невеликі за покладами. Вразливим місцем мінеральної бази країни є слабка забезпеченість власними енергоресурсами.

Населення

Найдавнішими відомими предками сучасних іспанців вважаються племена іберів, питання про походження яких залишається  невирішеним і досі. З II ст. до н. е. і до V ст. н. е. вони перебували під владою Стародавнього Риму і були романізовані. Значний вплив на формування іспанського етносу мали також араби і бербери, які в 711-718 pp. завоювали весь Піренейський півострів і яких місцеве населення називало маврами. Сучасний іспанський етнос склався під час Реконкісти – відвоювання земель у арабів, яке закінчилося тільки в 1492 р.  
Офіційною мовою є іспанська (кастильська). Вона належить до романської групи індоєвропейських мов і близька до португальської, французької та італійської. В трьох північних областях: Каталонії, Басконії і Галісії, які в свій час не були завойовані арабами, а Басконія не була завойована навіть Стародавнім Римом, зберігаються і досі місцеві мови. Вони мають статус других офіційних мов. У Каталонії – каталонська, споріднена з провансальською мовою франції; в Басконії – баскська (становить окрему мовну сім'ю); в Галісії – Галісійський діалект португальської мови. Офіційною релігією Іспанії є католицизм. Регіоналізм і католицька релігія мають великий вплив на суспільне життя країни.  
В епоху Великих географічних відкриттів іспанці масово переселялися в Новий Світ і стали важливим компонентом більшості сучасних латиноамериканських етносів. Нині за межами країни найбільше іспанців проживає у Франції.  
Понад 9/10 населення вважається міським і тільки 9% – сільським. При оцінці цього факту слід враховувати, що невеликі міста Іспанії мають порівняно високий процент аграрного населення. Найвища густота населення (понад 100 чоловік на 1 км кв.) характерна для північних вологих і південних середземноморських територій. На внутрдішій посушливій Месеті, якщо не брати до уваги столичну агломерацію Мадрида, середня густота населення не перевищує 20-30 чоловік на 1 км кв. Найбільшими містами Іспанії є Мадрид і

Барселона.

Промисловість

Основу енергетики Іспанії становить імпортна нафта. Нафтопереробка, як правило, здійснюється в портових містах. Її річна потужність становить понад 60 млн. т сирої нафти. Власний видобуток вугілля (кам'яного і бурого) забезпечує лише 1/5 енергетичних потреб, частка невеликих ГЕС і кількох АЕС дорівнює приблизно 1/6.  
За обсягом продукції обробної промисловості Іспанія посідає в світі досить вагоме місце: вона входить до групи перших 15 промислових країн. У Західній Європі за цим показником вона поступається тільки Німеччині, Франції, Великобританії та Італії, хоча істотно відстає від них, особливо в розрахунку на душу населення. За структурою обробна промисловість Іспанії досить Різноманітна, але в ній різко переважають традиційні трудомісткі галузі.  
В країні виплавляють чорні і кольорові метали (виплавка сталі – 13 млн. т). Значного розвитку набули нафтохімія, яка тісно пов'язана 3 нафтопереробкою, а також промисловість будівельних матеріалів, Деревообробна і паперова. Важливу роль останнім часом стали відігравати металообробка і машинобудування. Нове для Іспанії виробництво – автомобілебудування – почало розвиватися з 60- 70 pp. Воно представлене філіалами західноєвропейських та американських автомобільних концернів. Випуск автомобілів становить 1,7 млн. одиниць. Машинобудівні заводи країни випускають також промислове обладнання, трактори і сільськогосподарські машини, електро- і електронну техніку, судна.

Старими галузями обробної промисловості  залишаються текстильна (переважно бавовняна), трикотажна, швейна і шкіряно-взуттєва. В харчовій промисловості широко розвинені виноробна, олійна, плодоовочева і рибоконсервна, продукція яких значною мірою орієнтована на експорт. Заслужену славу здобули іспанські поліграфічні видання, ринком для яких є, крім самої Іспанії, більша частина Латинської Америки.  
Швидкий промисловий розвиток Іспанії в останній третині XX ст., і в першу чергу розвиток машинобудування, тісно пов'язаний з великим притоком іноземних капіталів, а також з використанням іноземних технологій та з орієнтацією на зарубіжні ринки. В Іспанії іноземний капітал приваблює низька вартість робочої сили, мінімальне оподаткування та інші привілеї.  
В розміщенні іспанської обробної промисловості дуже висока частка міст Барселони, Мадрида і Більбао, а серед районів – північного і середземноморського узбереж Заводи чорної металургії і суднобудівні верфі розміщені переважно в портових містах північного узбережжя. Понад 4/5 текстилю, одягу і взуття виробляється в Барселоні. Електротехнічні та електронні заводи і поліграфічні фабрики концентруються в Мадриді і Барселоні. Головні автозаводи знаходяться в Барселоні, Мадриді, Валенсії та Сарагосі. Підприємства харчової промисловості експортного напрямку тяжіють до відповідних сировинних баз.

СГ

Галузь залишається відсталим  сектором іспанської економіки. Вона все  ще малопродуктивна і переважно  екстенсивна. Для її потреб обробляється 2/5 території (орні землі і землі  під постійними насадженнями), а  І/3 зайнята луками і пасовищами. Важливу роль відіграє штучне зрошення (3,7 млн. га – перше місце в Західній Європі). Практикувати його почали ще за часів Стародавнього Риму і, особливо, під час панування арабів. Найбільше зрошуваних земель у Середземноморській Іспанії (басейни рік Ебро і Гвадалквівір) і значно менше – в басейнах рік, що перетинають Месету – Дуеро, Тахо, Гвадіана.  
Головною галуззю є землеробство. Вирощують зернові (ячмінь, пшениця, кукурудза, рис), бобові, картоплю, цукрові буряки, бавовник, тютюн, а також овочі та фрукти помірних і субтропічних широт. Як правило, для зернових, крім рису, використовують богарні землі, врожайність їх низька. Під рис та інші цінні культури відводять зрошувані площі. Врожайність рису дуже висока і його експортують У країни Європи. Іспанія відома як експортер томатів, цибулі, мигдалю тощо.  
Особливе місце в світі Іспанія посідає як виробник винограду, оливок і цитрусових (апельсини, мандарини і лимони). Як і в інших країнах Середземномор'я, ці культури з'явилися в Іспанії ще в часи Стародавньої Греції і Стародавнього Риму. За збором винограду, виробництвом вина та його експортом країна поступається в Середземномор'ї лише Італії та Франції, вино відіграє виняткову роль в житті і традиціях населення.

Такі марочні іспанські вина, як «Малага» та «Херес», мають світову славу. За збором цитрусових та їх експортом Іспанія посідає перше місце в Середземномор'ї, а за вирощуванням оливок, виробництвом і експортом оливкової олії – перше місце в світі. Головний район цитрусових та оливок – середземноморське узбережжя й Андалузька рівнина. Культура винограду розповсюджена ширше, вона охоплює також південну половину Месети і Арагонську рівнину.  
Тваринництво в Іспанії розвивається в складних умовах. Тільки у північній вологій частині природні кормові угіддя дозволяють утримувати велику рогату худобу. Пасовища посушливої Месети придатні для розведення овець та кіз. Саме в умовах Месети була виведена порода знаменитих кастильських мериносів, які пізніше стали основою тонкорунного вівчарства в посушливих степах Австралії та Південної Африки. Інтенсифікація тваринництва здійснюється шляхом розширення свинарства і птахівництва. Окреме місце займає вирощування спеціальних биків для кориди.  
В лісовому господарстві Іспанії, як і в сусідній Португалії, важливу роль відіграє збір кори коркового дуба. Значного розвитку набуло рибальство у водах північної Атлантики.

Транспорт

У транспортній системі Іспанії  передує автомобільний транспорт, як у перевезенні вантажів, так  і людей. Задовільною можна вважати  мережу автошляхів з твердим покриттям. Значення залізниць падає. Досить розвиненими стали авіаційний і морський транспорт. Найбільші аеропорти знаходяться в Мадриді та Барселоні, провідними морськими портами є Барселона, Більбао і Альхесірас. Іспанія традиційно має широкі водні зв'язки з іспаномовними країнами Латинської Америки. Зараз їх доповнили повітряні. Через її територію здійснюються польоти в Латинську Америку з інших країн Західної Європи. Сучасною і розгалуженою є транспортна система, яка обслуговує рекреаційні зони. Зокрема міжнародні аеропорти є в Малазі, на Балеарських і Канарських островах.  
Баланс зовнішньої торгівлі Іспанії зводиться з дефіцитом. У значній мірі він покривається доходами від іноземного туризму. Найбільша стаття експорту за вартістю – автомобілі. Крім того, значне місце займають сталь і сталеві вироби, текстиль і текстильні вироби, цитрусові, оливки і оливкова олія, вина. В імпорті на першому місці стоять нафта і нафтопродукти. Імпортують також кукурудзу і соєві боби, машинне обладнання і хімікати. Головними торговими партнерами Іспанії є Німеччина, Франція та інші країни Західної Європи, а також Мексика, США, Саудівська Аравія та Японія.

Зовн.економ. зв’язки

Головними економічними партнерами Іспанії  є країни ЄС, перш за все Великобританія, Франція, Німеччина і Польща. Іспанський капітал в свою чергу також діє на Європейському просторі через ТНК. «Ендеса» володіє потужностями з виробництва та розподілення електроенергії у всіх країнах Південної Європи, її присутність особливо помітно в Італії (7 відсотків генеруючих галузей) і у Франції (15 відсотків ринку). «Телефоніка» володіє ліцензіями на мобільний зв'язок третього покоління в Німеччині, Італії, Швейцарії та Австрії. Особливо вдало через географічне розташування йде освоєння португальського ринку: залізничні, енергетичні та банківські системи обох піренейських країн все більш тісно переплітаються і приходять всі в більш тісну взаємодію. Іспанська «BSCH» є третім за величиною в банківських операціях у Португалії, контролюючи 10% кредитного ринку. Іспанський капітал присутній у текстильній і харчовій промисловості, в операціях з нерухомістю, в роздрібній торгівлі (найбільші мережі «Корте Інглес», «Індітекс») та ін Також за кордоном часто ведуть виробництво малі, іноді сімейні, фірми. Це, наприклад, «Фікоса» - виробник автозапчастин, 70% продукції якої випускається на підприємствах, розташованих на чотирьох континентах; парфумерна компанія «Антоніо Пуїг», яка придбала французьку «Ніна Річчі»; кооперативний комплекс «Мондрагон» з дочірніми та спільними підприємствами під Франції, Єгипті та Марроко; «Індо», що випускає оправи для окулярів в Китаї та інші.

Особливо сильна концентрація іспанського  капіталу в країнах Латинської Америки. Це зумовлено як історичними, так  і культурними причинами. Капітал  в Аргентині, Бразилії, Чилі, Мексиці і Перу зосереджений в основному в стратегічно важливих областях - енергетиці, телекомунікаціях, банківській системі. У сфері енергетики особливо помітно присутність іспанської «Репсоль», із зарубіжними активами близько 30 млрд доларів, а також іспанських компаній «Ендеса» і «Ібердрола». «Телефоніка», з капіталізацією 86 млрд доларів, є найбільшою телекомунікаційною компанією в іспано-і португаломовних світі, число її абонентів наближається до 100 млн. Іспанські банки контролюють 45% коштів, акумульованих у приватних пенсійних системах восьми країн Латинської Америки. У двох провідних банків «SCH» і «BBVA» в Латинській Америці працює набагато більше персоналу, ніж на своїй батьківщині.

Культура

Іспанія володіє дивовижним художнім спадщиною. Стовпами золотого століття були художники-послідовники Толедо: Ель Греко і Дієго Веласкес. Франсіско Гойя був самим плідним художником Іспанії 18 століття і створив дивовижно правдиві портрети королівської сім'ї. На початку 20 століття на світ мистецтва вплинули одіозні іспанські художники - Пабло Пікассо, Хуан Гріс, Хоан Міро і Сальвадор Далі. Архітектура Іспанії дуже різноманітна: стародавні пам'ятники на Менорці на Балеарських островах, римські руїни в Меріді і Таррагоне, декоративна ісламська Альхамбра в Гранаді, споруди мудехар, готичні собори, палаци і замки, дивовижні модерністські монументи і химерні скульптури Гауді. 
     
Одним з найбільших у світі зразків художньої літератури є роман 17 століття "Дон Кіхот Ламанческій", написаний іспанцем Мігелем Сервантесом. Видатними іспанськими письменниками 20 століття є Мігель де Унамуно, Федеріко Гарсія Лорка і Каміло Хосе Села, лауреат нобелівської премії 1989 року в галузі літератури. Серед знаменитих письменниць - Аделаїда Гарсія Моралес, Ана Марія Матуте і Монтсеррат Роіг. Іспанські фільми колись асоціювалися з роботами генія сюрреаліста Луї Бунюеля, який прожив більшу частину життя за кордоном. В даний час вони представлені навіженими фарсами добився величезного успіху на міжнародному рівні Педро Альмодовара.

У 1790 роках в Андалусії була винайдена  гітара, шляхом додавання шостої струни до арабської лютні. Гітара знайшла  свою сучасну форму в 1870 роках. Іспанські  музиканти підняли мистецтво  гри на гітарі до вершин віртуозності: Андрес Сеговія (1893-1997) зробив класичну гітару окремим жанром. Фламенко - музика, тісно пов'язана з канто Ондо (cante hondo - глибока пісня) циган Андалусії, в даний час відроджується. Пако де Лусія - визнаний у світі гітарист, виконуючий фламенко. Його друг Ель Камарон де ла Ісла був до своєї смерті в 1992 році провідним музикантом сучасного канто Ондо. У 1980 році завдяки Пата Негра і КЕТАМ з'явилося з'єднання фламенко і року (інакше зване циганським роком), а в 1990 році з'явилося радіо "Тарифу", по якому транслювався чарівне поєднання фламенко, північноафриканських та середньовічних мелодій. Компанія "бакалау" - іспанський внесок у світ техніки, її головний офіс розташований у Валенсії. 
     
Іспанці обожнюють спорт, особливо футбол; варто відвідати футбольний матч та відчути напруженість атмосфери. Бої биків також популярні, незважаючи на безперервне тиск з боку міжнародних активістів, які борються за права тварин. 
    
Хоча католицизм пустив глибоке коріння в усі сфери життя іспанського суспільства, тільки близько 40% іспанців регулярно відвідують церкву. Багато іспанці дуже скептично ставляться до церкви; протягом громадянської війни церкви були спалені, а духовні особи розстріляні через те, що вони були прихильниками репресій, корупції і старого порядку.