Туристичні ресурси Бразилії

Міністерство  культури України

Київський університет  культури і мистецтв

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

на  тему:

«Туристичні ресурси Бразилії»

 

 

 

 

Виконала

Студентка 1 курсу

Групи  ГРС-30

Ярмоленко Я.О.

 

 

 

 

Київ-2011 
План

 

Вступ

1. Загальна характеристика країни
2. Природний потенціал Бразилії
3. Історико – культурні пам’ятки країни
4. Характеристика туристичної галузі Бразилії

Висновки

Список  використаних джерел

 

 

Вступ

 

Туризм  як активний вид відпочинку населення  слід розглядати як підсистему у складі всієї організації відпочинку. Він потребує великих територій для своєї організації, значних капіталовкладень і трудових ресурсів. Саме це й обумовлює перетворення туризму в одну з важливих галузей господарства, яка є складовою частиною територіальної господарської системи (ТГС). Туризм володіє всіма ознаками, які визначають його як самостійну галузь національного господарства, що виникла в процесі суспільного поділу праці. Причому туристичне господарство виступає як велика система з різноманітними зв'язками між її окремими елементами як у межах господарства окремої країни, так і в межах зв'язків господарства цієї країни зі світовим господарством у цілому. Туризм варто розглядати як особливу галузь прикладення суспільної праці, що включає такі види людської діяльності, які направлені на організацію активного відпочинку населення. В цій галузі сфери послуг є свої економічні відносини. Продуктом праці тут виступають нематеріальні блага, що створюються працівниками туристичних підприємств.

 

 

1.Загальна характеристика  країни

 

Бразилія  – одна з найбільших країн світу як за величиною території, так і за кількістю населення. За розміром території вона займає п'яте місце в світі (після Росії, Китаю, Канади і США), а за числом жителів – восьме місце. Займаючи майже половину всієї площі Південної Америки, Бразилія граничить зі всіма південноамериканськими країнами, окрім Еквадору і Чилі

Бразилія  розташована в східній, найбільш широкій частині Південноамериканського материка. Територія її дуже компактна за конфігурацією. Це чотирикутник, протяжність якого з півночі на південь і з заходу на схід майже однакова (відповідно 4320 і 4328 км). Сухопутні кордони протягнулися майже на 16,5 тис. км. На північному сході, сході і південному сході Бразилія омивається водами Атлантичного океану (довжина берегової лінії – 7408 км), в якому їй належать численні острови, найбільший з них – Фернанду-ді-Норонья. Висунутість території до Атлантики обумовлює відносну близькість Бразилії в порівнянні з іншими латиноамериканськими країнами до Африканському континенту.

 

2.Природний потенціал Бразилії

 

У Бразилії повна різноманітність природного оточення: протяжна Амазонка і величезні  водоспади, буйні тропічні ліси і  рівнинні пейзажі, що нагадують напівпустелі, океанське побережжя і кокосові гаї...

На величезній території Бразилії виділяються  дві основні природні області: екваторіальні  монотонні лісові рівнини Амазонії на півночі і мозаїка тропічних  ландшафтів Бразильського плоскогір'я  на інших 2/3 країни.

Амазонія  доступна для огляду тільки з космосу, звідки можна помітити відмінності  в геологічній будові і характері  лісів, а під крилом літака лише зелене море сельви. Чи плоска акумулятивна низовина, чи пологі схили плоскогір'їв, що покриваються горбами, – все покрито гущавиною  самих густих, самих непрохідних, самих багатих вічнозелених нетрів, названих А. Гумбольдтом гілеєю (від грецького "гілестон" – ліс). Яка ж вона, Амазонія? Не так вже й однорідна.

У днищі  цієї гігантської западини спочатку вторгалося море, потім вона заповнювалася  континентальними товщами, потім знову  морськими осадами, на поверхні яких скопилися відкладення відмираючих  озер і могутні наноси могутніх річок, що згладили її поверхню. Помітні лише плоскі межиріччя та слабо врізані широкі долини. Але бразильській Амазонії належить не тільки власне акумулятивна низовина, але й низькі борти западини – пологі схили Гвіанського і Бразильського плоскогір'їв. Чим далі на схід, тим ближче вони підходять один до одного, тим вужчою стає сама низовина. На заході і на сході будова Амазонії виявляється різною.

У широкій  Західній Амазонії (до гирл Ріу-негру  і Мадейри) порівняно близько  до низовини підходить кристалічний фундамент тільки Гвіанського масиву. У рельєфі він виявляється в крупних порогах на Ріу-негру (майже до Боа-Вісту) та її правої притоки Уаупес та в конусовидних острівних вершинах по їх берегах. Вже в межиріччі Жапурі – Амазонки, на смузі шириною 100 км, переплітаються рукави і протоки обох річок і води їх змішуються ще за 600 км до злиття. Такі ж ландшафти-амфібії тягнуться між Амазонкою і нижньою Ріу-негру. Ще більш обширні вони на правобережжі, між Амазонкою, Пурусом і Мадейрою. Правобережжя Західної Амазонії – справжня плоска низовина. У Східній Амазонії пороги, що обмежують судноплавство, на притоках головної річки оконтурюють стародавні фундаменти і кромку їх щільних палеозойських порід вже в 100 км на північ від Амазонки і в 120-150 км на південь від неї. Зате на цих відрізках пониззя приток дуже глибокі і широкі, будучи внутрішніми естуаріями. Вище за пороги починаються невисокі рівнини, що покриваються горбами. Але і поблизу долини самої Амазонки межиріччя річок, що врізаються, виступають у вигляді столових плато "табулейрош", а останці палеозойської кромки – у вигляді горбів висотою іноді до 360 м.

Копалини  також інші: на заході, в осадових товщах біля гирла Мадейри, – нафта (Нова-Олінда) і в низов'ях Жаварі – буре вугілля, а на сході, в корі вивітрювання Гвіанського плоскогір'я, – марганцеві руди (Серра-ду-Навіу) і боксити. Різний і клімат. Він повсюдно жаркий: середні місячні температури 24-28°. Але на заході постійно вологий, з опадами за рік 3000-3500 мм, а на сході в серпні-жовтні, коли приходить сухий пасат з Бразильського плоскогір'я, кількість опадів за місяць знижується до 40 мм, тоді як в квітні випадає в 10 разів більше; річна сума – близько 2000 мм і лише в гирлі Амазонки знову підвищується до 3000 мм.

Рівнинні річки Західної Амазонії, розширюючи плоскі долини, підмивають береги, складені могутньою рихлою корою вивітрювання. Річки несуть масу муті, що додає водам білясто-бурий колір. Їх називають "ріос бранкос" (або бланкос) – білі річки. Ріу-негру і східні притоки Амазонки, що протікають по щільних породах плоскогір'їв, прозорі з водами, темними від рослин, що розкладаються. Це "ріос негрос" – чорні річки. Сама Амазонка в Бразилії, до впадання Ріу-негру носить назву Солімойнс, – каламутна могутня річка. Вона тече в широкій, місцями до 200 км, долині з безліччю рукавів, проток, стариць і озер і має всього 65 м падіння на 3000 км по прямій. Ширина її русла, біля Манауса рівна 5 км, після впадання Шингу досягає 80 км, так що неможливо навіть розгледіти протилежний берег. Підкреслюючи вісь прогинання западини, глибина річки біля Обідуса складає 135 м, це приблизно середня глибина Балтійського моря! Внутрішня дельта Амазонки площею 100 тис. кв. км найбільша в світі.

 

3.Історико – культурні пам’ятки країни

 

Португальські завойовники принесли до Бразилії свої звичаї, мову, релігію, архітектуру. Португальські культурні традиції сильно вплинули на формування бразильської художньої літератури, музики і т.д. Проте бразильська національна культура – це перш за все сплав португальських, індіанських і африканських елементів. Упродовж століть у країні відбувалося їх взаємопроникнення, злиття і утворення якісно нової, змішаної за своїм характером культури. У її розвитку в даний час спостерігаються дві тенденції. Перша з них – консервація багатьох місцевих традицій і звичаїв. Інша тенденція направлена, навпаки, на розмивання цих місцевих відмінності і заміну їх загальнонаціональними культурними традиціями. В цілому індіанський і африканський вплив на формування бразильської національної культури дуже великий.

Заснований  в 1502 році португальцями, Ріо-де-Жанейро залишається вже 4 століття столицею Карнавалу, краси і центром туризму Південної Америки. Визначні пам'ятки:

Цукрова голова – гора заввишки 395 метрів, що асоціативно отримала свою назву, – одна з яскравих рис ландшафту, розташована в гирлі бухти Гуанабара. Підійнятися туди можна по підвісній дорозі. На вершині – ресторан, бари, сувенірні магазини.

Ботанічний  сад, заснований у 1808 році, – оазис  у серці величезного міста, в  якому зібрано більше 7000 рослин зі всього світу. Своїми тінистими алеями, озерами і фонтанами сад здобув популярність як улюблене місце відпочинку.

Знамениті океанські пляжі Копакабана, Іпанема  і Лобний; велика кількість будівель з колоніальною архітектурою, зоопарк.

У Ріо-де-Жанейро Ви побачите величну статую Ісуса Христа. Гігантська статуя Ісуса Христа поглядає з висоти на життєрадісне місто.

Статуя  Христа Спасителя – символ Ріо. На висоті 710 метрів споруджена знаменита статуя Христа, що вітально розкинув руки. Корковадо – частина національного парку Тіжуки, що займає площу більше 3000 гектарів. Досягти вершини пагорба можна на машині або по свого роду єдиній в світі підвісній дорозі.

Статуя  Спасителя на вершині пагорба широко простягнула руки, як би обіймаючи і оберігаючи місто. Але це і жест тріумфування на честь століття національної незалежності

Статуя  конструювалася і виготовлялася  в Парижі. Перед початком робіт  архітектори, інженери і скульптори зустрілися в Парижі, щоб обговорити всі технічні проблеми установки статуї на вершині пагорба, де вона відкрита всім вітрам і схильна до інших метеорологічних впливів. Потім французький скульптор Поль Ландовський почав моделювати голову і руки, тоді як інженери зайнялися розробкою каркаса. Масштаби завдання, що стояло перед ними, наочно демонструються наступними статистичними параметрами: голова статуї важить 35,6 тонни, кисті рук – по 9,1 тонни кожна, а розмах рук складає 23 метри.

13 жовтня 1982 року вперше в світі на такій могутній річці, як Парана, була проведена унікальна гідротехнічна операція: на дно річки були опущені дванадцять величезних воріт, що закриваються за допомогою гідравліки. На всю операцію було витрачено рівно вісім хвилин. Потім протягом двох тижнів води річки підіймалися, зупинені гігантською бетонною стіною, до запланованої відмітки 100 метрів. З цієї висоти почалося скидання води по спеціальному каналу, досягнувши незабаром планового рівня – 60 000 кубометрів за годину.

В даний  час у Бразилії розроблений грандіозний  план спорудження на річці Парані та її притоках системи гідроелектростанцій. Всього він налічує більше тридцяти проектів, з яких частина перебуває ще в стадії підготовки, а частина вже в стадії будівництва. Реалізація плану дозволить виробляти 25 мільйонів кіловат електроенергії – це не рахуючи того, що виробляє Ітайпу, найбільша гідроелектростанція в світі, потужність якої оцінюється в 12,6 мільйонів кіловат. Проект Ітайпу зародився ще до нафтової кризи 1973 року, яка тільки зміцнила наміри бразильського уряду повніше використовувати неосяжні енергоресурси країни.

Популярності  карнавалу найбільше сприяє телебачення. Воно не тільки транслює з Ріо-де-Жанейро на всю країну хід шкіл самби першої категорії, але й знайомить з регіональними балами і ходами по місцевих і національних телеканалах. У 1995 р. ці передачі подивилися 65 млн. телеглядачів. Інша важлива новина – поява carnavalesco, фахівця з організації ходів. Він пропонує тему, створює манекени і персонажі алегорій, продумує аксесуари, підбирає необхідні тканини, знаходить колірне рішення, керує монтажем композиції, організує репетиції, а з недавніх пір втручається і у вибір тексту для самби.

Практично всі великі міста мають музеї.

Найцікавішими є:

• у Ріо-де-Жанейро:

• музей сучасного мистецтва (колекція експонатів з багатьох країн світу)

• національний музей (більше 4 мільйонів експонатів по геології, ботаніці і антропології)
• музей індіанців
• історичний музей, художній музей;
• музей сучасного мистецтва в Бразилія.

Останнім  часом для жителів СНД визначною  пам'яткою стало і місто Форталеза  на північному побережжі країни в Сан-Паулу.

Таким чином, можна констатувати наявність значних  туристичних ресурсів у країні. Серед них найзначнішим є сама природа.

 

4.Характеристика туристичної галузі Бразилії

 

Бразилія  – дивовижна країна, про яку так мріяв сам Остап Бендер. Вам трапиться унікальна нагода помилуватися красивими мулатками в розкішних карнавальних костюмах, танцюючих запалювальну самбу, побуваєте на карнавалі, "самої бразильської речі у всій Бразилії". Вас чекають Тропічні острови і прекрасні пляжі, національні бразильські блюда і напої.

Тут є  сусідами вражаюча духовність і жахлива  неписьменність, убогість і багатство, ультрасучасні форми архітектури і традиційний устрій життя. Словом, Бразилія є надзвичайним багатством життя у всіх його проявах, що наклало відбиток на її жителів: стійких, глибоко емоційних і в той же час надзвичайно веселих і оптимістичних.

Велику  частину Бразилії зручно відвідувати  у будь-який час року, за винятком півдня країни, де неймовірно задушливо влітку (з грудня по лютий) і постійні дощі взимку (з червня по серпень). У решті регіонів країни бувають час від часу короткі тропічні зливи, які навряд чи зіпсують ваші плани. Влітку (з грудня по лютий) багато бразильців у відпустці і, внаслідок цього, подорож ускладнюється і стає дорожчою. Крім того, на південь від Ріо-де-Жанейро жахливо задушливо. Але літо найсвятковіша пора року, і бразильці покидають свої будинки, прямуючи на пляж і на вулиці. Шкільні канікули починаються у середині грудня і тривають до кінця Карнавалу, який звичайно проходить у кінці лютого.