Ідея вiльного виховання в педагогiчнiй теорii Л.М. Толстого

УДК

ІДЕЯ ВІЛЬНОГО ВИХОВАННЯ В ПЕДАГОГІЧНІЙ ТЕОРІЇ Л. М. ТОЛСТОГО

У наш час, час перетворень у соціальному та духовному житті суспільства, актуальними є педагогічні пошуки Л.М. Толстого щодо проблем навчання та виховання підростаючого покоління, а також щодо демократизації системи народної освіти. У роздумах Л. М. Толстого про нову школу і нову педагогічну науку ми знаходимо ідеї та розробки, які мов відображають проблеми сьогодення та пропонують нам свіжий, оригінальний погляд на питання сучасної педагогіки.

Мета даного дослідження: Охарактеризувати ідею вільного виховання в педагогічній теорії Л. М. Тольстого. Згідно цього постають певні завдання статті: 1. З'ясувати, що є "критеріумом свободи" в педагогіці Л. М. Толстого; 2. Виявити особливості вільного виховання у педагогічній системі видатного письменника.

Життя, діяльність і спадщина Л. М. Толстого були досліджені  багатьма  вченими. Художні та педагогічні твори, практичний досвід Л. М. Толстого викликали величезний резонанс у суспільно-педагогічних колах і були підтримані такими представниками філософської та педагогічної думки, як Н. Г. Чернишевський, Д. І. Писарєв, С. Т. Шацький, Н. К. Крупська, С. І. Гессен, С. Н. Дурилін та іншими. Саме ідею вільного виховання в педагогічній теорії Л. М. Толстого розглядали Н. В. Кудрявая, Н. В. Самойличенко, Н. Б. Ромаєва.

Найважливіше місце в педагогічній теорії Л.М. Толстого належить ідеї вільного виховання. Л. М. Толстой вважав, що людина має право вільно формувати свої переконання і погляди, без будь-якого насильства і примусу з боку суспільства, і що дітям притаманна природна досконалість і високі моральні якості. На думку Толстого, вільне виховання сприяє саморозвитку, саморозкриттю моральних якостей, схильностей і здібностей, закладених в дитині від народження.

Толстой приділяв велику увагу розкриттю сутності принципу свободи у вихованні та навчанні дітей, він запропонував своє рішення проблеми. Вже на ранньому етапі становлення педагогічних поглядів Л. М. Толстой вказував на те, що необхідно вивчити головний "критерій" педагогіки - свободу: "Нам потрібно визначити, що таке є та свобода, яка служить для нас критерієм всієї освіти" [2, с.82].

По-перше, Л.М. Толстой розглядав питання про свободу з точки зору організації народної освіти в країні. Письменник вважав, що царський уряд не повинен позбавляти селян права вільно влаштовувати свої школи і самим вибирати вчителів і предмети. Він висловлювався проти будь-якого примусу людської особистості. У статті "Про народну освіту" (1874) він робив відповідний висновок: "У народній школі право визначати те, чому треба вчитися, з якого б боку ми не розглядали це питання, належить народу" [3, с.374].

Лев Миколайович глибоко вірив у творчі здібності народу. У роботі "Про народну освіту", яка була написана у 1862 році, він підкреслює природне прагнення простих людей до знань і небажання уряду йти назустріч простому люду в питаннях освіти: "Потреба освіти лежить в кожній людині, народ любить і шукає освіту, як любить і шукає повітря для дихання. Уряд і суспільство згоряють бажанням утворити народ, і, незважаючи на всі насильство, хитрості і завзятість урядів і громад, народ постійно заявляє своє невдоволення пропонованою йому освітою і крок за кроком здається тільки силі" [2, с.64].

По-друге, Л.М. Толстой розвивав ідею про свободу вибору як основний принцип, що визначає сутність виховання і навчання та взаємовідносини вчителя й учнів у школі.

Необхідно зазначити, що переконання видатного педагога зазнавали змін разом з еволюцією його філософських поглядів та громадянської позиції. У ранніх педагогічних статтях Л.М. Толстой розумів під традиційним вихованням умисне та примусове формування свідомості учнів. У своїй роботі "Виховання і освіта він пише:" Виховання є примусовим, насильницьким впливом однієї особи на іншу з метою утворити таку людину, яка нам здається гарною " [3, с.242]. Він різко протиставляв виховання освіті. Сутність освіти він бачив в елементарному засвоєнні дітьми фактичних знань, що повідомляються в школі. Вільне виховання Л.М. Толстой розумів як процес мимовільного розкриття високих моральних якостей, споконвічно притаманних дітям, також як процес збагачення їх свідомості за допомогою педагога, який не має права "примусово" впливати на формування поглядів дітей.

"Критеріум свободи" в педагогіці Л.М. Толстого - це новий тип підходу до особистості дитини. Толстого перш за все цікавить моральне обличчя людини та її місце на землі, "в людстві та всесвіті", формування всієї особистості дитини, а не окремих рис її розуму і характеру.

Л.М. Толстой домагався пробудження всіх творчих можливостей учня, використовуючи при цьому не примус, а зацікавленість учня. Таке дбайливе, поважне ставлення до дитини допомагає розкрити всі її творчі сили, здібності та схильності.

Видатний педагог приділяв велику увагу атмосфері уроку. Діти в Яснополянській школі бачили перед собою не звичайного вчителя, а свого кращого друга, помічника, якого взагалі не варто боятися. Прагнучи до максимального врахування життєвого досвіду, знань, умінь і навичок своїх учнів, Толстому вдавалося створити у дітей почуття радості від найменшого кроку вперед, впевненості у подоланні труднощів.

На думку Л.М. Толстого, свобода є для вчителя своєрідним засобом перевірки, наскільки задовільна постановка викладання в школі, тобто наскільки вчитель задовольняє запити дитячої душі, дитячої допитливості. Чим глибше педагог знає дитячу душу, тим вільніше почуваються діти на його уроці. Він зазначав: "Межа цієї свободи сама собою визначається учителем, його знаннями, його здатністю керувати школою, ... міра цієї свободи є тільки результатом більшого чи меншого знання і таланту вчителя" [3, с. 377]. Свобода розвиває у дітей почуття відповідальності, правдивості, свідомого ставлення до своїх обов'язків. Крім того, свобода - це мета розвитку педагогіки. Згідно Л.М. Толстому: "Будь-який рух педагогіки вперед, якщо ми уважно розглянемо історію цієї справи, полягає тільки в більшому наближенні до природності відносин між учителем та учнями" [3, с. 377].

Завдання школи, сім'ї, суспільства - розвивати в людині гуманістичні задатки і потреба жити відповідно до ідей збереження і продовження життя. Школа повинна стати школою реального буття людини і в той же час працювати на перспективу духовного оновлення. Саме така можливість криється в самому змісті вчення Льва Миколайовича Толстого [1].

Згідно з концепцією Л.М. Толстого, дитина, зберігаючи свободу вибору, робить свідомий крок у бік величі розуму і почуття, поступово творить свій шлях життя.

Л. М. Толстой оголошував свободу єдиним критерієм педагогіки, а єдиним методом - досвід. Великий педагог ставив перед собою завдання збудувати нову педагогічну систему. Лев Миколайович по-новому підійшов до розуміння сутності навчального процесу. Толстой - педагог великий тим, що глибше і всебічно, ніж будь-хто з його сучасників, послідовників і попередників, зрозумів необхідність вивчення внутрішнього світу дитини, її бажань, інтересів і прагнень. Ставлячи в центр своєї педагогічної концепції особистість дитини, він вибудовує навколо неї систему дидактичних принципів.

Л.М. Толстой веде нас шляхами педагогічних шукань, вчить бачити істинне щастя в розкритті індивідуальності кожного учня. Тепер, стільки років після смерті великого педагога, ми багато чого можемо по-новому зрозуміти, оцінити. Л.М. Толстой постає перед судом часу у величі свого гуманізму і мудрості. І тому його ім'я як великого педагога-гуманіста безсмертне.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.       Кудрявая Н.В. Лев Толстой о гуманизации наук / Н. В. Кудрявая // Педагогика. - 2004. - № 3. – С. 23-26.

2.       Самойличенко Н.В. Идеи свободного воспитания в наследии Ж.. Ж. Руссо, Л. Н. Толстого, К. Н. Вентцеля / Н.В. Самойличенко. - М., 2000. – 167 с.

3.       Толстой Л.Н. О народном образовании. Собрание сочинений. - 1987. - Т.16. – С. 242-377.