Формування основних компетентностей учнів у освітньому просторі сільської школи

Формування основних компетентностей учнів у освітньому просторі сільської школи 

  

В умовах реформування освіти значна роль приділяється вихованню  особистості, здатної самореалізуватись, самовизначитись, самоусвідомитись у  реаліях сучасного життя. 

Отже, необхідне нове, більш широке розуміння стратегії освіти – створення потужного, духовно насиченого і різноманітного освітнього середовища України – складової європейського освітнього простору. Стратегія освіти (як складова всеукраїнської) – це план колективної педагогічної діяльності, що забезпечує єдність самоорганізації і управління для формування єдиного освітнього простору, де дитина реалізує себе саму. 

Освітній простір  сільської школи

Завдання школи: формування життєвих компетенцій особистості, підготовка учнів до успішної самореалізації в сучасному житті.

Мета: створити умови для розвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина  України – патріота своєї держави, який усвідомлює свою належність до сучасної світової цивілізації, чітко орієнтується в сучасних реаліях і перспективах соціокультурної динаміки, підготовлений до життя і праці у ХХІ столітті.

Зміст навчання: формування життєвих компетентостей через  інтерактивні форми, виховання позитивної «Я-концепції» випускника.

Форми роботи: ажурна пилка, мозковий штурм, коло ідей, вільний мікрофон, акваріум.

Результати навчання: високий рівень знань випускників, сформованість основних життєвих компетентностей. 

  

Умови формування життєвих компетентностей: 

1.     Матеріально-технічна база 

2.     Морально-психологічні умови (відсутність конфліктів, повага до старших, гордість за школу) 

3.     Позитивний імідж навчального   закладу (школа на селі –  храм духовності) 

4.     Комфортні умови для саморозвитку, самовдосконалення, самоосвіти 

5.     Школа створює умови для досягнення вершин духовної, розумової, соціальної досконалості 

Складові освітнього простору Новоукраїнської ЗОШ І-ІІІ  ступенів: 

Авторська школа  «Філолог»,  

модель учнівського  самоврядування «Держава – це ми», 

 модель виховної  системи «Держава – це Я». 

У «Рекомендаціях з освітньої політики» як стратегічний напрямок зазначено: «Сьогодні актуальності набуває поняття компетентностей, що пов’язано з багатьма чинниками, оскільки компетентності… є тими індикаторами, які дозволяють визначити  готовність учня. випускника до життя, його подальшого розвитку й активної участі в житті суспільства». 

На думку сучасних педагогів, саме набуття цих життєво  важливих компетентностей дає людині можливість орієнтуватись в сучасному  суспільстві, формує здатність особистості швидко реагувати на запити часу. Ідея компетентностно - орієнтованої освіти – це одна з відповідей системи освіти на соціальне замовлення. 

«Навчання як процес реалізує дві основні людські  потреби: перша – це знання світу, нагромадження відомостей про нього; друга – пізнання й формування власної особистості, розвиток інтелектуальних та емоційних якостей, уміння застосовувати свій розум,»- твердить вчитель В. Микитюк. 

Компетентності  – загальна здатність, що базується  на знаннях, досвіді, здібностях, набутих завдяки навчанню. Отже, поняття компетентності не зводиться тільки до знань і навичок, а належить до сфери складних умінь і якостей особистості» К. Бабанов.  

Компетентність  – загальна здатність особистості, яка характеризується складними вміннями, навичками, що базуються на знаннях, які дають змогу ефективно діяти або виконувати певну функцію. 

Основна різниця  між поняттями «компетенція»  і «компетентність» полягає в  тому, що перше визначається державою, певними установами або окремими особами, які організовують той чи інший вид діяльності, а друге набувається в процесі оволодіння знаннями, вміннями, навичками (компетенціями) і вказує на здатність і нахил індивіда до виконання певного виду діяльності. 

Принципи компетентнісного навчання: 

науковість 

емоційність 

раціоналізм у  методах і прийомах 

діагностичність 

інноваційність 

інтерактивність 

співтворчість. 

У педагогіці є  аксіома: інтелект формується інтелектом, характер виховується характером, особистість  формується особистістю, успішні діти виховуються успішним учителем.  

Проблема вибору методу перед учителем виникала в  усі часи. Але в нових умовах соціально-економічного розвитку потрібні методи (їх сукупність), які дозволять  по-новому організувати процес навчання (учіння) та взаємовідносини між учнем і вчителем. Ідеться про комунікативну компетенцію, що стає цінністю сучасного суспільства. Отже, необхідність формування ключових компетенцій, як і знань для життя, вимагають інших методів, технологій навчання й виховання. 

 Дослідження,  проведені Національним тренінговим центром США у 80-х роках ХХ ст., засвідчують, що інтерактивне навчання вможливлює різке збільшення відсотків засвоєння матеріалу, що впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття, волю. Результати цих досліджень дістали назву “Піраміда учіння”, яка демонструє, що найменших результатів можна досягти за умов пасивного навчання (лекція – 5%, читання – 10%), а найбільших – за умов інтерактивного (дискусійні групи – 50%, практика через дію – 75%, навчання інших або негайне застосування знань – до 90%). 

Словесник Євген  Ільїн відзначає: „Посередній учитель  викладає, гарний – пояснює, видатний – показує, великий – надихає”. 

Отже, освічена людина в сучасному суспільстві  не тільки і не скільки людина, що володіє знанням, а людина, яка вміє здобувати, набувати знання, робити це цілеспрямовано, з потреби, вміє застосовувати знання у будь-якій ситуації. 

  Я вважаю, що філологічна освіта дійсно  покликана зробити вагомий внесок  у формування компетентностей  випускника, що базуються на знаннях, досвіді, здібностях, які набуто завдяки активному навчанню. Такий тип навчання передбачає застосування методів, які стимулюють пізнавальну активність і самостійність учнів. Активність як риса особистості передбачає, що учень стає  суб’єктом діяльності й керує своїм власним розвитком з урахуванням загальнолюдських цінностей, вимог суспільства. Стан активності виявляється в психологічному настрої діяльності учня: зосередженості, уваги, розумових процесів, в інтересі до самостійної діяльності, особистісної ініціативи.    

Уміння і бажання  навчатися – це той фундамент, який  маю закласти  як вчитель.  

Найкращий педагог  той, хто все обміркував, організував, передбачив так, що його роль на уроці  непомітна, а учні творчо працюють, опановуючи новий матеріал. Тому  перед будь-яким уроком шукаю відповідь на «вічне» запитання: як побудувати навчальну роботу, щоб вона викликала емоційне піднесення у школярів, неодмінно позитивно впливала на їхні почуття і мислення, збагачувала їх досвідом самостійних пошуків і роздумів. Учні мають усвідомлювати, що в майбутньому вони самі братимуть безпосередню участь у вдосконаленні науки і виробництва , діятимуть самостійно, а не за підказкою. Адже не можна жити за готовими рецептами. 

     Я  навчаю дітей не боятися помилок.  Розумні люди тому і розумні,  що прийшли до мудрості через  свої помилки і поразки. Навчаю  робити висновки, узагальнювати,  прищеплюю потрібні до роботи  навички, пускаю їхню думку  в рух. І тих, що програли  в нас немає. 
 

Використання  ділових ігор в старших класах дозволяє наблизити учасників до реальних життєвих ситуацій через моделювання  їх під час ділової гри та знаходженні  більш оптимального розв’язку проблеми, закладеної в сюжеті гри. Такі ігри закріплюють теоретичні знання, розвивають творчість, формують функціональні вміння, вчать ділового спілкування, їх використання значно полегшує перенесення вмінь та навичок, сформованих під час навчання, на конкретні види діяльності. 

Результативність  роботи вчителя –філолога: 

1.     Сформованість мовленнєвих умінь,  високий рівень мовленнєвої культури.

2. Самостійність  (соціалізація).

3. Отримання  достатнього рівня знань для  продовження навчання у вищій  школі.

4. Прилучення  до цінностей мистецтва слова.

5. Вільне володіння  державною мовою на різних рівнях.

6. Знання двох  мов.

7. Опанування  мовної системи та вміле використання  її у різних видах та сферах  мовленнєвої діяльності.

8. Знання історії  літератури

9. Орієнтація  у потоці інформації.

10. особистісний  розвиток.

11. Формування потреби самостійного здобуття знань, розвитку інтелектуальних і творчих здібностей (критичне і творче мислення). 

  

Літературна компетенція  – інтегрований результат навчальної діяльності учнів, який базується на сумі знань, отриманих у процесі  літературної освіти, і виявляється у вміннях, необхідних для сучасного життя: 

·        здатність активно приймати рішення; 

·        готовність брати на себе відповідальність; 

·        врегулювання конфліктів ненасильницьким  шляхом; 

·        опанувати усним і писемним спілкуванням; 

·        оволодіння інформаційними технологіями; 

·        уміння здобувати, критично осмислювати  й використовувати різноманітну інформацію; 

·        потреба й уміння самореалізовуатися й самоорганізовуватися.   

  

Вважаю одним  із кращих прикладів формування та розвитку життєвих компетенцій учнів є проектна методика, яка сприяє розвитку ініціативи, самостійності, організаторських здібностей, стимулює процес саморозвитку.   

  

Технології, які  використовую як вчитель словесності  та інформатики: 

технологію саморозвитку особистості 

технологію формування творчої особистості 

технологію створення  ситуації успіху 

проектні технології 

комп’ютерні технології 

технологію критичного мислення 

авторську технологію «Корисному навчатися самому». 

Тільки модульне використання зазначених технологій може гарантувати позитивний результат: підготовка мовно грамотної особистості  з високим рівнем комунікативної компетенції. 

Комп’ютерні технології займають одне з перших місць серед  засобів досягнення мети навчання учнів рідної мови, поєднуючи з вихованням особистості. 

Стратегія успіху: технологічний підхід до процесу  навчання та виховання позитивної “Я – концепції”(соціальна компетенція)  

Основа викладання рідної мови:  

особистісно-зорієнтований  аспект навчання, природній потяг дітей до творчості, розвиток високого рівня мовленнєвої компетенції  через систему творчих робіт, опорних конспектів.

Основа викладання української літератури:  

проведення уроків вільного спілкування, що покликані  формувати особистість дитини на кращих зразках духовної культури нашого народу, використання активних прийомів формування в учнів розуміння тексту, система творчих робіт. 

Урок із використанням  інтерактивних технологій забезпечує: 

    ефективність - досягти поставленої мети; 

    оптимальність  структури - навчальні ситуації  відповідно рівню життєвого досвіду; 

    емоційний  фон - емоційно і вдумливо сприймати  твір мистецтва слова;