Образовательная система Великобритании

       Табл. 4 Порівняльна характеристика моделей корпоративного керування

Табл. 5. Відповідність корпоративних моделей керування типам освітніх систем

       Швидкий ріст бюджетних витрат на меті  освіта в період з 1960 по 1980-і рр. відбувається наприкінці понижувального початку підвищувальної фази, що доводиться на період входження країн у п'ятий технологічний уклад (1981 - 2018 р.). У той період, коли держава перебуває у фазі зрілості й уже зрозумілі майбутні негативні зміни в народному господарстві, активізується процес інвестування в ті сфери, які є джерелом перспективного економічного росту. Однієї їхній таких сфер є сфера вищої освіта.

       Установивши ретроспективну залежність тенденцій  фінансування освіта з «циклами Кондратьєва» і періодом домінування технологічного укладу, можна припустити, що збільшення частки бюджетних витрат на меті освіта можна чекати до 2020 р.

      Як  показав факторний аналіз, ефективність сфери послуг вищої освіта різних країн залежить від структури охоплення населення освітнім процесом; ступеня відповідності потребам  ринку праці; залежності майбутніх доходів від рівня освіта; наявності державної підтримки вузів; впливу конкурентних переваг системи освіта.

      У всіх закордонних країнах освітній рівень розглядається як певна гарантія від безробіття. Найбільш ефективна освітня політика у Великобританії, США й Швеції,  про що свідчить низький рівень безробіття й позитивний вплив базових факторів.

       Ретроспективний аналіз показав,  що розширення недержавного сектора  вищого освіта визначає його зростаючу роль в економічному росту. Збільшення частки недержавних вузів у Росії за два останніх сторіччя з 12% до 38-40% визначається політикою держави, демографічною ситуацією, попитом на ринку праці,  рівнем відкритості національних ринків. Виявлено, що частка витрат у приватному секторі вищого освіта у величині загальних витрат істотна.

      Критерії  ефективності  недержавної сфери  вищого освіта мають комплексний характер і включають:

      1) задоволення зрослого попиту  на вище освіта;

      2) формування конкурентного середовища на ринку освітніх послуг, що забезпечує високу народно-господарську ефективність;

      3) максимальна відповідність потребам  ринку праці;

      4) підвищення погодженості між  ринком освітніх послуг і ринком  праці;

      5) розширення можливостей реалізації права громадян на вище освіта.

      Недержавні  вузи працюють на благо економіки  країни (швидко реагують на попит, забезпечують ринок праці необхідними фахівцями), але не одержують фінансової підтримки  від держави. Підвищити ступінь  довіри до недержавної сфери освіти можна шляхом введення хоча б часткового державного фінансування.

       Результативність  роботи сфери вищої освіти можлива за умови співробітництва бізнесу й вузів, для чого повинні бути створені відповідні умови. У роботі виділені існуючі недоліки цільової підготовки, а також запропоновані варіанти реалізації концепції корпоративного освіта: створення галузевим підприємством вузу; співробітництво галузевого вузу з підприємством; створення підприємством навчального центра для підвищення кваліфікації й профорієнтації. Найбільш оптимальним представляється другий, у якому не страждає фундаментальність освіта й підвищується адаптивність випускника.

       Можна побачити угруповання країн по виділених типах освітніх систем (таблиця 6), а також почата спроба виявити систему факторів, що визначають та або інша модель взаємодії держави й сфери вищого освіта. До цих факторів віднесені: роль держави, форми державної підтримки, тенденції зміни структури фінансування вищого освіта, роль приватного сектора, можливості «на виході» із системи освіта. Однак ступінь впливу кожного фактора в тій або іншій моделі різна, що визначається історією, менталітетом нації, рівнем економічного розвитку й базових конкурентних переваг освітнього простору.

      Табл. 6 Відповідність країни типу системи вищої освіти

       Оцінка  розвиненості кожного з конкурентних переваг дозволила визначити  пріоритетність моделі корпоративного керування сферою вищого освіта в країнах (таблиця 7). Експертним шляхом були встановлені інтервали питомих ваг для кожного з них, які в сукупності визначають конкурентоспроможність системи освіта окремо взятої країни по кожному типі моделі корпоративного керування.

       Табл. 7 Порівняльна характеристика моделей корпоративного керування

      Виділено  групи країн,  у яких переважає  певний тип моделі корпоративного керування (таблиця 8).

       Табл. 8. Класифікація освітніх систем країн по корпоративних моделях керування

       Визначено, що віднесення моделі корпоративного керування до  якого-небудь типу системи освіта досить нечітко (таблиця 9).

       Табл. 9. Відповідність корпоративних моделей керування типам освітніх систем

       Значимість  конкурентних переваг у корпоративних моделях визначає специфіку державного керування в сфері вищого професійного освіта, що знаходить своє вираження в механізмах регулювання, у тому числі через систему фінансування.