Основи педагогіки

Лекційні  спецкурси звичайно виходять за рамки навчальної програми, значно розширюючи й поглиблюючи наукові знання, одержані в рамках програми, полегшують їхнє творче осмислення. Через спецкурси слухачі вводяться в проблематику певної наукової школи, проходять школу творчого пошукового мислення. Найчастіше спецкурси читаються на матеріалі науково-дослідної роботи лектора.

Як показує  практика, питання після лекції –  і за витраченим часом, і по виховній значимості такого виду контакту з  студентами – нерідко перетворюється в самостійний вид роботи лектора. Це означає, що можна говорити про право на існування особливої активної форми: лекції-брифінгу. Така лекція складається з короткого (15–20 хвилин) повідомлення лектора і його відповідей на питання слухачів (курсантів, студентів) (45–60 хвилин). Принципово нових елементів методики лекція-брифінг не пропонує, але при підготовці необхідно особливо ретельно продумати зміст і форму вступного повідомлення. Воно повинно бути інформативним, зрозумілим, коротким, композиційно завершеним. Виступів студентів не передбачається. Принципова методична структура така: повідомлення лектора – питання студентів – відповіді лектора.

Зрозуміло, що будь-яка класифікація є достатньо умовною, тож тільки від самого викладача залежить, які  форми і методи роботи обрати під  час лекції. Це певною мірою залежить і від досвідченості лектора, і від рівня його методичної підготовленості, іноді, навіть, від сміливості, адже не так вже і просто відійти  від усталених, випробуваних шляхів і спробувати щось нове. Безумовно, обираючи нетрадиційний вид лекції, викладач обов’язково повинен зважити: а чи готова до такої діяльності аудиторія? Що роботи, якщо під час  самого заняття з’ясується, що є  відхилення від заздалегідь запланованого?  і т.ін.  Неабияке значення має  і психологічна готовність до експерименту (в тому числі, і до його невдалого  результату) самого викладача. Разом з тим,  це не означає, що слід взагалі відмовитися від випробовування інновацій. Можливо, іншим разом все вийде найкращим чином і врешті решт студенти відчують, що їх викладач відповідає вимогам освіти ХХІ століття.

Проте, я вважаю, що на сучасному  етапі розвитку вищої освіти в  нашій країні слід експериментувати і сміливо йти назустріч освітянським інноваціям. Адже участь у Болонському  невідривно супроводжується революцією у викладанні. Сучасні потреби  ринку вимагають інтелектуальних  спеціалістів, новаторів, винахідників. Тому лекцію як основну форму проведення навчальних занять у вищій школі, слід оновити і розширяти, запроваджуючи нотки не традиційності і свободи думки.

Для викладання в технічних  вузах слід використовувати принципи наочності. Наприклад, для такої  дисципліни як «Вантажні перевезення» слід читати комбіновані лекції, де читання супроводжується демонстрацією  дослідів, засобів, необхідних документів, ілюстрованого, аудіо- і відеоматеріалів. Крім того, саме лекція-екскурсія допоможе найкраще засвоїти студентам викладений матеріал, а лекція-конференція або диспут як заключна – це найкращий спосіб проаналізувати наскільки точно й послідовно була донесена інформація і як сприйняли її слухачі.

 

2. МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ІДЕАЛЬНОЇ ЛЕКЦІЇ З ДИСЦИПЛІНИ «ВАНТАЖНІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ»

 

Про те, як слід читати лекцію, накопичилось чи мало порад і рекомендацій, викладених в методичній літературі.

Діяльність викладача  під час лекції є поліфункціональною. Певною мірою, її можна порівняти  з театром, але в даному випадку  одна та й сама особа виступає і  сценаристом (вона сама готує для  себе текст виступу), і режисером, і актором. З іншого боку, лектор водночас є науковцем (разом з  аудиторією він досліджує складні  проблеми науки), і працівником транспортного підприємства (він враховує особливості відомчої освіти, досить часто - власний досвід практичної діяльності з вантажними перевезеннями), і педагогом, і психологом.

Слід відразу зацікавити студента, повідомивши про методи і засоби проведення лекції, тобто  про вид лекції, її не традиціоналізм і її переваги.

Повідомлення основних питань теми певним чином “заціплює” і  утримує протягом всієї лекції увагу  слухачів. Так, з самого початку програмується  свідомість студентів, формується їх інтерес  і очікування відповідей на поставлені питання. Починати лекцію необхідно  не поспішаючи, впевнено і переконливо, усвідомлювати себе силою і авторитетом  у даній галузі знань, тобто без  сумнівів у словах, але й без  будь-якої амбіційності.

Розмова повинна починатися одразу ж з суті справи і бути проникнута свідомістю серйозності  всього того, про що говориться.

Успішне прочитання лекції залежить від багатьох об’єктивних  і суб’єктивних факторів, від таких, наприклад, як вміння себе правильно  і з гідністю тримати, переборюючи  скутість і не впадаючи в розкутість. Вражають скупий виразний жест, простий  і пристойний костюм без відволікаючих  деталей, розумно жвава міміка.

Але більш всього допомагає  успіху мова, коли вона проста, зрозуміла  і виразна, не перевантажена цитатами і цифрами, зарозумілими термінами. Якісна лекція передбачає індивідуалізований (свій) стиль мовлення, вільний від  шаблонів і граматичної сухості, гарно інтонований.

Лектор повинен проводити  лекційний процес таким чином, щоб  не лише для себе, але і для  студентів перетворити його в своєрідну інтелектуальну діяльність.

Дякуючи лекторському красномовству  в доказах, почуттю і знанням, розуму і дотепності у студентів прокидається і весь час підтримується увага. В результаті всього досягається повний контакт, злиття аудиторії з лектором, тиша в залі, атмосфера загальної зацікавленості. Цієї кульмінації може досягти і досягає лише сам лектор, але велика роль і студентів увага яких надихає, емоційно “підхльостує” його. Тому, не випускаючи з виду всю аудиторію, корисно знайти двох-трьох найбільш старанних і доброзичливих студентів і час від часу звертатися безпосередньо до них. Це також надає лекції неповторні фарби і ту гарячу задушевність тону, котра робить її по-справжньому переконливою і яскравою.

В кінці лекції необхідно  пов’язати закінчення з початком, щоб підкреслити вичерпність  змісту даної теми.

Під час проведення лекції викладач повинен враховувати наступне:

• досвідченість лектора проявляється в його вмінні трансформувати  заздалегідь підготовлений текст в залежності від рівня підготовленості, настрою аудиторії, її готовності сприймати матеріал;
• лекція і доповідь на науковій конференції є різними жанрами наукової діяльності. Викладач має справу з майбутніми, а не теперішніми колегами, тож іноді слід більш детально зупинитися на складних питаннях, ґрунтовніше проаналізувати поняття, розтлумачити терміни;
• рівень навичок конспектування у різних слухачів (курсантів, студентів) не однаковий. Тому під час лекції слід знайти правильний темп, а іноді й зосередити увагу на матеріалі, який слід обов’язково записати;
• для того, щоб викликати інтерес і підтримувати його протягом всієї лекції слід створити чітку мотивацію навчання, продемонструвати, наскільки важливим у професійній діяльності є тема, що розглядається, сприяти самоудосконаленню кожного, хто її слухає, вчити критичному мисленню, знаходити зв’язок із емпіричним життєвим досвідом кожного.

Головна умова повноцінного засвоєння – це розуміння. Керувати процесом засвоєння – означає  своєчасно виявляти ускладнення  студента і допомагати йому швидше їх усувати. Тому необхідно одразу ж  поставити перед собою задачу домогтися розуміння студентами лекційного матеріалу. З цією метою бажано поставити себе не місце студента і проаналізувати сприйняття ним матеріалу.

Робота лектора, направлена на досягнення студентами розуміння, вимагає  значних затрат лекційного часу, необхідного  для викладення всього матеріалу  програми. На різних потоках затраченим часом можна варіювати в залежності від швидкості переробки інформації, обумовленої властивостями нервової системи слухачів студентів.

Використання емоційних  прийомів викладання – це засіб, що посилює сприйняття лекції слухачами  студентами, що заглиблює їх розуміння  і запам’ятовування. Атмосфера лекції залежить також від того, як лектор відноситься до свого предмету.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

Лекція – провідна, головна  форма навчання. Такою вона була і залишається тому, що з неї  починається кожна навчальна  дисципліна, розділ і більшість тем, що передбачені програмами. Лекція є незамінною формою організації  навчання через те, що вона не повторює підручник, а доповнює його останніми  даними науки, іноді ще неопублікованими, але вже відомими викладачу, фактами  з життя, особистим розумінням і  відношенням до матеріалу, що викладається. В лекції наука оживає і слухачам доноситься в емоційному, доступному, цікавому і зрозумілому вигляді.

Існують різні види лекції: тематична, вступна, заключна, оглядова, консультативна, настановча, поточна, узагальнююча, міні-лекція, кіно(відео)лекція, інструктивна, лекція вступу, лекція конкретизація, лекція інтеграція – це лекції, що мають  пасивну форму, тобто традиційну; а лекція-брифинг, лекція-бесіда, лекція-диспут, лекція-анкета, лекція-дует, «круглий стіл»  – це лекції, що мають активну  форму, тобто види спілкування лектора  зі слухачами, які пов’язані з  традиційною лекцією, але можуть бути розглянуті як самостійні, нові методичні типи лекцій, що є необхідними для сучасної кредитно-модульної системи вищої освіти.

Проведення лекції є головним етапом,  результатом роботи. На лекції особливо важливо встановити психологічний  контакт з аудиторією, захопити її увагу і мислення, діяти в унісон, що посилить вплив лектора на неї.

Читання лекцій в технічних  вищих навчальних закладах повинне  супроводжуватись прикладами, ілюстраціями, презентаціями й знайомством з практичною основою дисципліни.

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Закон України "Про вищу освіту" від 17.01.02.
2. Вербицкий А.А. Активное обучение в высшей школе: контекстный подход. - М., 1991.
3. Гузеев В.В. Методы и организационные формы обучения.–М. 2001.–128 с.
4. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. Навчальний посібник. 3-є видання, доповнене. - К., 2001.
5. Навчальний процес у вищій педагогічній школі: Навчальний посібник / За заг. Ред. О.Г.Мороза. –К. 2001. –337 с.
6. Назарова Т.С., Полат Е.С. Средства обучения (Технология создания и использования). - М., 1998.
7. Одарченко Н.І. Використання відеоінформації при проведенні лекційних і семінарських занять у школі нового типу. – Суми. 1999. –79 с.
8. Педагогика и психология высшей школы: Учебное пособие. - Ростов н/Д., 2002.
9. Педагогика: педагогические теории, системы, технологии. Учеб. для студ. - /Под ред.С.А.Смирнова. - М., 2000.
10. Подласый И.П. Педагогика. Новый курс. - В 2 т. - Т.1. - М., 2001.
11. Фокин Ю.Г. Преподавание и воспитание в высшей школе. - М., 2002.
12. Хуторской А.В. Современная дидактика. /Учебник для вузов. - Питер, 2002.