Ознайомлення з системою роботи з формуванн я у дітей навичок безпечної поведінки

Вступ

Динаміка соціокультурних  змін у сучасному суспільстві  характеризується зверненням до цінності особистості, особливостей її становлення, розвитку, самореалізації. Так, згідно вимог Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті, “в Україні має стверджуватися стратегія прискореного, випереджального розвитку освіти і науки, фізичних, інтелектуальних, моральних та сутнісних сил особистості, які забезпечують її самоствердження та самореалізацію.”

В останні роки особливо відчутним став педагогічний наголос на необхідності виховання життєвої компетентності у дитини, відповідно якої вона навчиться свідомо спрямувати особистісні сили та цінності на самореалізацію та збереження свого життя і здоров’я, що зумовлює актуальність наукового дослідження. Незважаючи на певні напрацювання у цьому напрямку, у дослідженнях з даної проблеми не приділено належної уваги характеристиці безпечної поведінки як складової життєвої компетентності, яка визначає рівень активності особистості, що спрямований на збереження власного життя і здоров’я у відповідності з власним суб’єктивним ставленням до соціального середовища і до себе.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Специфіка виховання  безпечної поведінки дітей у  соціальному середовищі полягає  в урахуванні їх вікових (підвищена  рухова активність, довірливість, безпосередність, емоційність, наслідуваність, навіюваність) та індивідуальних особливостей розвитку на різних етапах дошкільного дитинства. Аналіз наукових джерел засвідчив, що дошкільний вік - сензитивний період для виховання безпечної поведінки дітей.

У дошкільному віці в  дитини формується розуміння довкілля та свого місця в ньому, усвідомлення себе в контексті "Я серед інших", розвивається мотиваційна, емоційно-вольова  сфери, які забезпечують стійкість  і незалежність поведінки. Встановлено, що дитина, отримуючи знання про правила безпечної поведінки, пов'язує їх у своїй свідомості з почуттями, цінностями, установками й перетворює на внутрішні мотиви поведінки. Дошкільник починає спиратися у своїй поведінці на інтеріоризовану внутрішню систему знань про норми безпечної поведінки, що формується в процесі взаємодії з іншими людьми в соціальному середовищі.

В дошкільних закладах України  введено програму «Основи безпеки  дітей дошкільного віку». Мета цієї програми саме та, про що говорилося вище.

Освітньо - виховна робота в дошкільному закладі проводиться  за такими напрямками:

-життя серед людей  у природному та предметному  середовищі;

-правила поведінки  з вогнем;

-безпечні та небезпечні  вулиці і дороги;

-виховання вміння  надавати собі та іншим допомогу в разі потреби.

Але дошкільний заклад без  допомоги батьків не зможе сформувати у дітей навички безпечної  життєдіяльності так, щоб вони були доведені до автоматизму і стали  бар'єром від біди і неприємностей.

Формування у дитини дошкільного віку свідомої безпечної поведінки в довкіллі базується на позитивних прикладах у поведінці дорослих. Батьки повинні зрозуміти, що не можна вимагати від дитини виконання будь-якого правила, якщо дорослі самі не завжди ним керуються.Розбіжності вимог до дитини з боку батьків вдома та вихователів у дошкільному закладі можуть викликати у дитини почуття образи, збентеження та навіть агресії.

Тільки за умови тісного зв'язку з сім'єю можна досягти бажаних  результатів у навчанні дітей  правил безпеки. Малі вдома стають свідками того, як батьки досить часто нехтують найпростішими правилами безпеки, залишаючи без нагляду електронагрівальні прилади, телевізори, користуються відкритим вогнем на горищах, в коморах та інше. Це зрозуміло, не на користь справі. Дорослі не замислюються над тим, що дитина наслідує їхні дії. Наслідування, як відомо, одна з особливостей дитячої психіки, характерна риса дошкільника і разом з тим своєрідний спосіб засвоєння. Через відсутність життєвого досвіду діти наслідують правильні і негативні дії та вчинки старших, а тому цю особливість слід врахувати у виховній роботі. Дорослі повинні дбати про те, щоб перед дітьми завжди був позитивний приклад людей, які їх оточують.

Головне правило для вихователів не лякати дітей можливою небезпекою, а виховувати розумну обережність. Педагогічний процес формування у дітей основ безпечного перебування у довкіллі, на нашу думку, потребує постійної психологічної допомоги. Тому з метою запобігання виникнення у дошкільників стану підвищеного занепокоєння, тривожності психологи ДНЗ мають відслідковувати, аналізувати і здійснювати корекцію психологічного стану дитини, який істотно пов’язаний з їх безпечною поведінкою у довкіллі. А педагоги повинні розпочати роботу по вихованню безпечної поведінки з встановлення для дитини межі слухняності (необхідно навчити її правилам безпечної поведінки) з подальшим визначенням таких меж дитиною самостійно.

На жаль, ні для кого не є несподіванкою той факт, що в сучасній системі освіти відбувається значний розрив між навчанням  і вихованням: виникають дитячі навчальні заклади, метою яких є саме навчання дітей. Надмірна інтелектуалізація часто призводить до того, що діти постійно перебувають у стані психоемоційного напруження, що призводить до психоемоційних розладів, стресових станів, які можуть негативно позначитись на самопочутті та безпечній поведінці дитини. Для профілактики інтелектуального перевантаження актуальними, на нашу думку, будуть такі заходи: 

• проведення оздоровчо-лікувальних вправ, 
• психотренінгів, 
• релаксаційних пауз під час занять, 
• організація відвідувань дітьми фітобару після занять.

Величезне значення для виховання у дітей дошкільного віку безпечної поведінки має формування почуття власної гідності і забезпечення емоційно-позитивного ставлення до себе, що лежить в основі структури самосвідомості дитини.Практика показує, що набуття і закріплення настанов на здоровий спосіб життя і безпечну поведінку у дітей дошкільного віку є значно ефективнішим за умови взаємодії дошкільного закладу і сім’ї. Родина, де є діти дошкільного віку, повинна і зобов’язана відігравати значну роль у навчально-виховному процесі, тому її потрібно заохочувати до спільної роботи з ДНЗ у навчанні дітей безпечної поведінки. Адже, якщо дитина намагається вести себе згідно правил, засвоєних в ДНЗ, а вдома батьки чинять інакше, очікуваних результатів досягти важко. Тому навчати дітей дотримуватись і використовувати правила соціально безпечної поведінки педагоги можуть лише у співпраці з батьками.

Основні умови, що забезпечать ефективне виховання у ДНЗ соціально безпечної поведінки дошкільників у соціальному середовищі.

1. Розширення уявлень дитини про небезпечність довкілля повинно відбуватися не лише на інформаційному рівні, а й зачіпати емоційно-чуттєву і поведінкову сферу.
2. Виховання у дітей безпечної поведінки повинно йти з дотриманням почуття міри. Необхідно враховувати особливості дитячої психіки, її підвищену вразливість. Неприпустиме застосування так званої „шокової терапії” з акцентуванням на страшних наслідках надзвичайних ситуацій. Такий підхід може травмувати психіку дитини і в подальшому вплинути на психічний стан і поведінку дитини.
3. Процес виховання безпечної поведінки дітей дошкільного віку потребує постійної психологічної допомоги, функція якої полягає в діагностиці і корекції психічного стану дитини, який істотно пов’язаний з її поведінкою в небезпечних ситуаціях.
4. Формування норм соціально безпечної поведінки дошкільників залежить від чітко визначеної взаємопов’язаної педагогічної роботи педагогів і сім’ї.

Отже, проблема виховання  у дітей соціально безпечної  поведінки є важливою в умовах сьогодення. Дошкільний навчальний заклад спроможний підготувати дитину до безпечного існування в соціальному середовищі за умови зняття внутрішніх і зовнішніх суперечностей між завданнями педагогічного процесу з виховання соціально безпечної поведінки і науково-методичними основами його забезпечення.

В організації навчально  – виховної роботи з питань безпеки  життєдіяльності дошкільників можна визначити три основні напрямки:

- така робота не повинна обмежуватися засвоєнням норм та правил; дітей необхідно навчати обачності, навичок орієнтування і швидкої реакції в екстремальних ситуаціях;

- максимального ефекту можна досягти, якщо буде прослідковуватися єдина стратегічна лінія у діяльності педагогічного, дитячого та батьківського колективів;

- слід враховувати деякі принципові аспекти роботи з дітьми, які суттєво відрізняються від аналогічної роботи з дорослими ( розповіді, бесіди, відеофільми про наслідки пожеж, повеней, інших небезпек тощо).

Перевага в освітньо - виховному процесі має надаватися цікавим довірливим бесідам, розмовам, моделюванню та аналізу певних ситуацій, релаксаційним паузам, етюдам з психогімнастики, дидактичним та сюжетно – рольовим іграм.

 Особливу увагу  слід звернути на те, щоб максимально  використовувати наочність (ілюстрації, альбоми, картини, відеофільми  тощо); проводити цільові прогулянки, екскурсії, вечори розваг, спеціальні дні або тижні безпеки, до участі в яких необхідно залучати медиків, батьків та інших спеціалістів. Знайомлячи дітей з небезпечними чинниками довкілля, не можна у них викликати тривогу, страх, неспокій. Головне правило для вихователів і батьків – не лякати малих можливою небезпекою, а виховувати розумну обережність.

 Навчання і виховання  з питань захисту і здоров’я  у надзвичайних ситуаціях на  сьогоднішній день повинно спрямовуватися  на формування у дітей:

 розуміння цінності  власного життя та здоров’я, основ  здорового способу життя; правил безпечної поведінки на ігрових та спортивних майданчиків, під час художньої праці тощо. правил безпечного перебування на вулицях, правил поводження з незнайомими людьми; навичок безпечної поведінки при агресивному поводженні однолітків або дорослих; уявлень про небезпечні для життя отруйні рослини, ягоди, гриби та вміння реалізувати знання у природному середовищі; уявлень про стихійні природні явища (землетрус, повінь, буря, ожеледиця, гроза, град…), ознайомлення дітей з їх природою, характерними ознаками, негативними наслідками; уявлень про основні правила поведінки в екстремальних ситуаціях; бережного проводження з ліками, хімічними речовинами, побутовою хімією; відчуття небезпеки щодо вогню, електричного струму, правил протипожежної небезпеки.

Перевага в освітньо-виховному процесі надається цікавим довірливим бесідам, розмовам, моделюванню та аналізу певних ситуацій, дидактичним та сюжетно-рольовим іграм.

Більше уваги приділяємо організації різних видів діяльності, спрямованих на набуття певних навичок поведінки, досвіду, самостійного пошуку виходів з непростих ситуацій, навчанню приймати виважені, продумані рішення. Адже все, чого навчають дітей, вони повинні вміти застосовувати в реальному житті, на практиці.

Щоб здійснювати плідну роботу з дітьми, систематично проводимо роботу з педагогічним колективом та батьками, перед якими стоять три найважливіші завдання:

1.Створити безпечні умови для життєдіяльності дитини;

2. Сформувати в дитини уміння передбачати наслідки своїх вчинків;

3.Виробити в дитини навички практичних дій під час виникнення

Для цього використовуємо весь арсенал методичної роботи з  педагогічними працівниками. Така робота має бути комплексною та різноплановою. Перш ніж чомусь навчати дошкільників, педагоги повинні самі отримати чіткі знання та оволодіти навичками щодо зазначеного питання. Але головне – донести до свідомості дітей розуміння про цінність, неповторність кожної людини, викликати у них бажання опікуватися власним здоров'ям, бути обачним та цінувати особисту безпеку й життя. Але навчаючи, вихователь перш за все має здійснювати педагогічно-виховну роботу, керуючись наступними захисними принципами:

• перебування дітей у полі зору дорослих та підтримання контакту з ними – запорука особистої безпеки кожного вихованця;
• формування у дітей уявлень про існуючу в навколишньому середовищі небезпеку (зокрема, від незнайомців) – основний метод захисту дітей;
• вироблення і доведення до автоматизму у дітей звички зачиняти двері – засіб особистого захисту вихованців і захисту їхнього житла від злодіїв;
• виховання і дітей розсудливості та обережності при виборі місць для ігор – запобігання випадкам дитячого травматизму.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Тільки за умови тісного  зв'язку з сім'єю можна досягти  бажаних результатів у навчанні дітей правил безпеки. Малі вдома стають свідками того, як батьки досить часто нехтують найпростішими правилами безпеки, залишаючи без нагляду електронагрівальні прилади, телевізори, користуються відкритим вогнем на горищах, в коморах та інше. Це зрозуміло, не на користь справі. Дорослі не замислюються над тим, що дитина наслідує їхні дії. Наслідування, як відомо, одна з особливостей дитячої психіки, характерна риса дошкільника і разом з тим своєрідний спосіб засвоєння. Через відсутність життєвого досвіду діти наслідують правильні і негативні дії та вчинки старших, а тому цю особливість слід врахувати у виховній роботі. Дорослі повинні дбати про те, щоб перед дітьми завжди був позитивний приклад людей, які їх оточують.