Педагогічні засади організації дозвілля дітей молодшого шкільного віку

До гурткових формувань дитячого дозвілля відносяться:

                              колективи, кружки й студії аматорської художньої й технічної творчості;

                              аматорські об'єднання й гуртки, клуби по інтересах;

                              школи прикладних знань і навичок;

                              інші гурткові формування, які відповідають основним принципам і видам діяльності культурно-дозвіллєвої установи.

                              Гурткове формування для організації дозвілля дітей в рамках своєї діяльності:

                              організовує систематичні заняття у формах і видах, характерних для даного гурткового формування (репетиція, лекція, урок і т.п.);

                              проводить творчі звіти про результати своєї діяльності (концерти, виставки, конкурси, змагання, показові заняття й відкриті уроки, творчі лабораторії, майстер-класи й т.п.);

                              бере участь у загальних програмах і акціях культурно-дозвіллєвої установи;

                              використовує інші форми творчої роботи й участі в культурному й громадському житті;

                              бере участь у муніципальних, регіональних, загальноукраїнських і міжнародних фестивалях, оглядах, конкурсах, виставках і т.п. [11, 120]

Гурткове формування створюється, реорганізується й ліквідується за рішенням керівника базової культурно–дозвіллєвої установи.

Гурткові формування можуть здійснювати свою діяльність:

                  за рахунок бюджетного фінансування базової культурно-дозвіллєвої установи;

                  за рахунок позабюджетних коштів базової культурно-дозвіллєвої установи;

                  за принципом часткової самооплатності, з використанням коштів базової культурно-дозвіллєвої установи, інших засновників, учасників гурткового формування, а також за рахунок коштів, отриманих від власної діяльності;

                  за принципом повної самооплатності, з використанням коштів учасників гурткового формування, а також коштів, отриманих від власної діяльності, і інших коштів. [28, 37-39]             

Наповнюваність учасниками гурткових формувань визначається керівником культурно-дозвіллєвої установи.

У гуртковому формуванні, яке діє на платній основі, його наповнюваність визначається у відповідності з кошторисом доходів і видатків, затвердженою керівником культурно-дозвіллєвої установи.

Колективи аматорської художньої творчості – це форма організованої діяльності групи дітей, заснованої на спільності художніх інтересів, спільному учбово-творчому процесі по освоєнню теоретичних основ і виконавських навичок музичного, хореографічного, театрального, циркового, образотворчого й декоративно-прикладного мистецтва. Це унікальна система по розвитку й удосконалюванню особистості дитини в процесі художньої діяльності.

Заняття у всіх колективах аматорської художньої творчості зазвичай проводяться систематично не рідше двох разів у тиждень по три навчальні години (навчальна година - 45 хвилин). Керівники можуть збирати свої колективи на репетиції частіше, наприклад, у період підготовки до концерту, фестивалю, конкурсу, огляду й іншим подібним до заходів.

Наприкінці кожного творчого сезону повинні бути організовані звітні концерти, спектаклі, представлення аматорських художніх колективів, виставки робіт учасників формувань образотворчого й декоративно-прикладного мистецтва.

За досягнуті успіхи аматорському колективу може бути привласнене почесне звання «народний, зразковий колектив аматорської художньої творчості». [26, 85-87]

Студія – самодіяльний клубний колектив з перевагою в суті роботи учбово-творчих занять. У дозвіллєвій роботі серед дітей провідне положення займають художні студії: музичні, хореографічні, вокальні, естрадні, художнього слова й ін.

У студії є свій керівник-педагог, заняття ведуться по типових програмах, затвердженим органами культури, є спеціальні класи й зали, працюють органи самоврядування. [26, с. 91]

Аматорські об'єднання й клуби по інтересах — організаційно оформлене добровільне об'єднання дітей, зайнятих соціально-корисної дозвіллєвою діяльністю з метою задоволення різноманітних духовних запитів і інтересів у сфері вільного часу.

Основними організаційними особливостями аматорського об'єднання, на відміну від творчого колективу, є наступні:

Метою участі в аматорському об'єднанні є не стільки одержання вмінь і навичок у певному жанрі самодіяльної творчості, скільки спілкування з однодумцями на основі спільних інтересів і захоплень;

Робота аматорського об'єднання будується на принципах самоврядування. Керівник аматорського об'єднання, як правило, це громадський працівник, що не одержує заробітну плату за керівництво об'єднанням;

Аматорське об'єднання може не мати строго фіксований графік зустрічей і занять, його загальний кількісний склад також може не бути постійним;

Аматорські об'єднання й клуби по інтересах розвиваються по цілому ряді напрямків, що дає підставу для їхньої зразкової класифікації:

                  художньо – творчі;

                  культурно – розважальні;

                  науково – технічні;

                  спортивно – оздоровчі;

                  колекційні;

                  екологічні, природничо-наукові й ін.

Аматорські об'єднання й клуби по інтересах сприяють організації змістовного дозвілля дітей молодшого шкільного віку, створюють сприятливі умови для живого дитячого спілкування, беруть участь у пропаганді досягнень вітчизняної й світової культури, літератури, мистецтва, науки, формують світогляд, виховують естетичний смак, прищеплюють навички самоврядування й самоосвіти, розвивають ініціативи й заповзятливість. [29, с. 101-104]

Діагностика сформованості дозвіллєвої культури дітей молодшого шкільного віку здійснюється на основі критеріїв і показників, що характеризують її якісний та кількісний аспекти: мотиваційно-регулятивних, змістовно-діяльнісних, когнітивних, ціннісно-орієнтаційних, афективних.

Мотиваційно-регулятивні критерії визначають спрямованість дозвіллєвих інтересів і потреби дітей, їх динаміку і виявляються у процесі вибору дозвіллєвих занять, які здійснюються "не заради якоїсь цілі, а заради себе самої" (Д.Келлі). Змістовно-діяльнісні критерії відображають характер, основні напрями, види і форми діяльності дитини у вільному часі.

На основі ціннісно-орієнтаційних критеріїв виявляються гуманістичні, естетичні та етичні компоненти діяльності та поведінки дитини, які сформувались чи доповнили наявні в результаті фольклорно-ігрового дозвілля, що реалізуються у стосунках з друзями, ровесниками, однокласниками, педагогами, батьками, старшими людьми і знаходять своє вираження в культурі поведінки і ставленні до культурних цінностей.

Відпочинок дітей, так само як і їхній робочий час, потрібно правильно організувати. Не можна допускати, щоб вихідні дні стали для дітей — днями неробства й нудьги. «Ледарство — мати пороків», — говорить народна мудрість. У ці слова вкладений глибокий педагогічний, зміст. Діти, у яких багато вільного часу, які безцільно блукають по вулицях, часто починають порушувати порядок і дисципліну. Разом з тим від безладного проведення часу вони швидше, стомлюються, виснажують свої сили.

Треба навчити дітей весело й розумно відпочивати, відновлювати сили. Від правильної організації вільного часу дітей багато в чому залежить їхня працездатність.

Особливо важливо добре організувати вихідний день школярів. Школам заборонено давати домашні завдання на вихідний день. Школярі, що навчаються в першу зміну, готовлять уроки в суботу, а учні другої зміни мають можливість виконати домашні завдання в понеділок ранком. Вихідний же день треба цілком використовувати для відпочинку й розваги дітей. Зрозуміло, у кожній родині вихідні дні дітей протікають по-різному. Мати чотирьох учнів на батьківських зборах розповіла: вихідні дні в нас протікають по-різному, залежно від того, які заходи в ці дні проводить школа і яка участь моїх дітей у цих заходах. Доводиться рахуватися також з порою року й з погодою. Звичайно після сніданку молодші діти йдуть гуляти, а старші допомагають по господарству, після обіду можна відпустити старших у кіно або погуляти. Влітку й восени в денні години є можливість виїхати до лісу. По вечорах читаємо вголос книги». [22, с. 16-18]

Багато батьків свої вихідні дні намагаються проводити разом з дітьми. Особливо цінні прогулянки з дітьми у святкові дні: новорічні свята, 8 березня, Пасхальні свята, Перше травня, 9 травня, 24 серпня - день незалежності України й ін. Вони залишають велике враження в дітей. Гарно прикрашене місто, ілюмінація, портрети й плакати, святковий настрій батьків — все це викликає в дітей радість і надовго запам'ятовується в пам'яті. У ці дні діти, веселі і святково вдягнені, гуляють з батьками по жвавих вулицях, бувають у дитячому театрі або в клубі на дитячому ранку, грають із іншими дітьми в обстановці святкового підйому й разом з подарунками несуть враження радості й щастя. Ці переживання сприяють вихованню дітей у дусі патріотизму до своєї держави, до звичаїв свого народу, регіону, у дусі любові до свого народу.

Для дітей особливо корисний відпочинок активний, пов'язаний з фізичними вправами, різноманітними рухами, туристськими походами, спортивними іграми. Тому батькам потрібно подбати про організацію походів і подорожей, спортивних ігор і розваг. Діти люблять заняття, пов'язані зі зміною місць, з новими враженнями. Це прагнення дітей до нових місць і необхідно використовувати для організації їхнього активного відпочинку у вихідні дні й під час шкільних канікул.

Варто заохочувати колективні заняття й розваги дітей у години дозвілля. Різні ігри, спільне читання, відвідування кіно, театрів, музеїв — все це зближає дітей і розвиває в них навички колективізму, спільності інтересів.

Вільний час у школярів буває не тільки у вихідні й святкові дні, але й у звичайні робочі дні, після готування уроків. Потрібно стежити за тим, щоб цей час діти проводили головним чином на повітрі, займалися спортом, рухливими іграми.

Важливими формами організації дозвілля дітей молодшого шкільного віку є також заняття фотозйомкою, конструюванням, авіамоделюванням і т.п. Таке переключення досить корисно. У процесі діяльності діти привчаються до праці й дисципліни, здобувають коштовні практичні навички. Серйозну помилку допускають ті батьки, які прагнуть надати своїм дітям готові розваги й задоволення, які не вимагають від них затрат якихось зусиль. Це суперечить дитячій натурі, особливостям дітей, які прагнуть до активності й самостійності.

Дозвілля це особлива сфера соціалізації дітей, у якій природно реалізуються їхні інтереси і потреби, особистісні і соціальні амплуа, розвивається активність, творча ініціатива, здійснюється пошук нових ціннісних орієнтирів шляхом вільного вибору видів діяльності. Дозвілля визначається як особлива сфера життя особи та суспільства, що містить великі можливості для виховання дитини, становлення й розвитку особистості, набуття досвіду вирішення життєвих проблем. У процесі дозвіллєвої діяльності формуються ціннісні орієнтації, культурні потреби, смаки, емоційно-вольова сфера дітей та молоді.

Виходячи з того, що культура суспільства являє собою складну багатогранну систему, складовими якої є мова, мистецтво, наука, політика, релігія, традиції, звичаї, ідеологія, під дитячою дозвіллєвою культурою розуміється стан і рівень організації дозвілля дітей в суспільстві на певному етапі його розвитку. Дитяча дозвіллєва культура втілює національні, етнорегіональні, сімейні та дитячі традиції (духовні, святкові, художні, ігрові), відтворює світосприйняття дитини, сприяючи реалізації різноманітних потреб особистості (пізнавальних, комунікативних, творчих, естетичних, розважальних, гедоністичних). Дозвіллєва культура особистості являє собою певну інтегративну якість, що виявляється на індивідуальному рівні організації вільного часу, реалізується через систему установок, знань, цінностей, емоцій у різноманітних видах дозвіллєвої діяльності (грі, художній і технічній творчості, спорті, спілкуванні).

Дозвіллєва діяльність розглядається науковцями як певний спосіб виявлення суспільних відносин, форма функціонування і розвитку суспільства, спосіб життєдіяльності людини, її індивідуального самоствердження та спілкування, усвідомлення свого буття у часовому континіумі – минулому, сьогоденні та майбутньому; процес активного засвоєння особистістю суспільних та виробничих відносин, що залежить від інтересів і потреб її політичного, культурного та морального розвитку; підсистема духовного та культурного життя суспільства, що поєднує в собі соціальні інститути, які забезпечують поширення та активне засвоєння культурних цінностей з метою формування творчої особистості.

Таким чином, дозвілля має значний виховний потенціал у формуванні громадянських якостей дітей та підлітків, що може бути спрямований на національне виховання підростаючого покоління.

Велике значення в організації дозвілля дітей має специфіка педагогічної праці вчителя з організації культурно-дозвіллєвої діяльності учнів. В організації навчально-виховного процесу вищої педагогічної школи, незважаючи на кардинальні зміни в соціокультурних пріоритетах та інноватизацію шкільної практики, дотепер не відбувається перехід на підготовку нового типу фахівців – менеджерів навчально-виховного процесу, здатних до продуктивної реалізації функцій педагогічної праці з організації культурно-дозвіллєвої діяльності учнів. Причиною цього є застарілий зміст загальнопедагогічного компонента вищої професійної освіти, недосконалість її культурологічної складової, а також порушення пріоритету форм і методів професійного виховання і самовиховання майбутнього вчителя, неможливості його повноцінної самореалізації у сфері дозвілля.

В умовах сучасної школи особливого значення набуває формування в учнів у процесі позакласної і позашкільної роботи мистецьких інтересів, спрямованих на розширення й поглиблення знань, образотворчих умінь і навичок, естетичне виховання молодших школярів. Поряд з пізнавальними завданнями в системі позакласної і позашкільної роботи розв’язуються й виховні: виховання естетичних почуттів, любові, емоційного ставлення до природи, мистецьке виховання. Крім того, позакласна і позашкільна робота розвиває такі риси особистості, як колективізм, відповідальність за доручену справу, акуратність та наполегливість. Отже, правильно організована позакласна і позашкільна робота є одним із засобів виховання школярів.