Педагогічний контроль за фізичною підготовленістю школярів

Педагогічний контроль за фізичною підготовленістю школярів 

Перевірка рівнів розвитку рухових якостей.

   Шкільною  програмою рекомендується визначення  рівнів розвитку рухових якостей  за допомогою тестів на початку  та кінці учбового року. Річні  зміни виявляються виявляється  шляхом порівняння з кожного  тесту після попередньої та  стогової перевірок та можуть  бути виражені в відцотках приросту. Однак тільки по річним зрушенням важко судити про ефективність учбової праці школярів та обраною вчителем системи впливів. Тим паче зрушення не можуть слугувати орієнтиром для поточної корекції учбово-виховного процесу, так як вони не визначають якісної сторони ціх вимірювань на окремих етапах навчання. В результаті неможливо достатньо обґрунтовано використовувати засоби та методи розвитку окремих рухових якостей в ході освоєння одного чи декілька рухових дій.

   Використання  кількісних показників розвитку  рухових якостей потребує якісної  характеристики кожного індивідуального  результату. Це здійсненно лише при можливості порівняння кількісного досягнення із раніше установленим стандартом (типовим зразком), прийнятим за обґрунтований критерій оцінки результатів відповідного контингенту учнів. Такі стандарти визначаються в ході статистичної обробки кількісних результатів з кожного тесту визначеного числа учнів, складаючих рівну за віком, статтю, фізичному розвитку та місту проживання групу.

   Результати  статистичної обробки по кожному  віку ділять на п’ять категорій, які характеризують різні рівні фізичної підготовленості: низький, нижче середнього, середній, вище середнього, високий – і приводяться до спеціальних оціночних таблиць.

   Оціночні  таблиці допомагають вчителю  керувати процесом фізичного  вдосконалення учнів, що виражається  в наступному. По-перше, проявляється можливість об’єктивно оцінювати рівень розвитку рухових якостей кожного учня на окремих етапах навчання шляхом порівняння показуваних ним результатів і відповідними табличними даними. По-друге, можна визначити відстаючі рухові якості та намітити засоби і методи їх розвитку. Якщо, наприклад, в стрибку в довжину з місця учень показав результат середнього рівня, в метанні набивного м’яча – високий, то це дає підстави рахувати рівень розвитку швидкісно-силових якостей м’язів ніг недостатніми, загальний розвиток – негармонійний. Це означає, необхідним переглянути (вточнити) засоби та методи впливів на розвиток рухових якостей. По-третє, по схожості та різниці рівнів розвитку рухових якостей можливо виділити групи учнів із приблизно однаковим рівнем підготовленості, що полегшить диференціювання учбово-виховного процесу. В-четвертих, вчитель отримує відносно об’єктивні критерії для визначення необхідного рівня розвитку окремих рухових якостей у учнів конкретного контингенту . Наприклад, якщо більшість учнів, віднесені по тестовим показникам до середнього рівня розвитку швдкісно0силових якостей, виконує нормативи шкільної програми зі стрибка в довжину з розбігу, цей рівень і треба вважати відповідною мінімальною вимогою.

   Оціночні  таблиці правомірно використовувати  лише в певних районах країни, схожих за кліматичним, соціальним, матеріальним вимогам національному кладу життя. Це обумовлено залежністю фізичної підготовленості від перелічених факторів. Крім того, допустима тривалість використання оціночних таблиць не більше – 5-6 років, після чого потрібно перегляд стандартів. Це диктується тим, що пришвидшенні темпи розвитку сучасних школярів, в порівнянні із дітьми того же віку минулих років, призводять до помітних різниць основних ознаках фізичного розвитку і в результатах виконання нормативних вимог.

   Складання  таблиць стандартів, особливо регіональних, справа, розуміється складне і  трудомістке, часто підсильне  лише науковому працівнику, колективу  наукової установи. Однак відсутність  подібних таблиць в багатьох  містах, областях, а також їх практична  значність для грамотної побудови учбового процесу змушує складати таблиці місцевого значення на матеріалі конкретної школи. Для полегшення праці приводимо варіант спрощеної методики складання оціночних таблиць.

Організація тестових перевірок.

   Одно із важливих вимог успішного використання тестів – чіткість планування перевірок.

   Виявленню  початкових показників повинні  бути відведені перші два тижня  вересня. Цього досить достатньо  для ознайомлення учнів із  правилами та умовами виконання  уроків нового учбового року  на рівень підготовленості учнів.

   Строки  наступних перевірок намічаються с урахування двох обставин:

Перше. Різні рухові якості мають різну варіативність змін; більша варіативність змін; більша варіативність спостерігається у гнучкості, менше – у швидкості і ще менше – у сили та витривалості. Через це частіше треба перевіряти ті якості, які в більшій мері схильні до змін.

Друге. Основу змісту розділів учбової програми складають рухові дії, різнохарактерні за своєю формою та проявами рухових якостей. Прийняте в практиці чергування розділів програм протягом року потребує урахування впливу вивченого учбового матеріалу на розвиток тих чи інших рухових якостей. Щоб уникнути затримки розвитку окремої якості, треба проводити перевірку специфічних для змісту розділів програми рухових якостей на стиках розташування розділів в річному циклі, а якості неспецифічних - в середини проходження кожного розділу. Така система контролю забезпечує достатню частоту (приблизно один раз на місяць по кожному тесту) отримання вчителем інформації про ефективності використовуваних засобів і методів, дозволить своєчасно вносити корективи в учбову роботу.

   Підсумкова  перевірка проводиться в останні  дні навчального року, але не  пізніше 25 травня. Це дозволить  зібрати достатньо повну інформацію  про продуктивність навчальної  праці, проаналізувати систему  контролю і своєчасно повідомити  учням їх результати.

  Методика  тестових перевірок повинна забезпечувати  мінімальні затрати часу на  виконання тестів, органічний зв'язок  кожного тесту зі змістом заняття, об’єктивність результатів тестування, оперативність обробки та аналізу результатів. Здійсненно це при дотриманні наступних рекомендацій.

  В урок  доцільно включати не більше  одного тесту, причому в ту  частину уроку, яка відведена  розвитку рухових якостей. Виконання  тесту слід організовувати одночасно  в декількох підгрупах чисельністю  до 10 осіб в кожній.

   Кількість  спроб в стрибку в довжину  з місця та кидку набивного  м’яча достатньо обмежити двома  спробами, в бігу с участю в  забігах двох учнів та фіксацій  результатів кожного окремим  секундоміром – однією спробою.

   Час про  бігання заміряється вчителем, тому-що робота із секундоміром потребує навичок, надбаних при тривалій практиці. Вимірювання результатів стрибків та кидків можна доручити суддям-помічникам. Вони можуть бути учнями, звільненими від занять, або назначені старші підгруп. При роботі в парах учні можуть по черзі вимірювати результати одне-одного. Не виключені і інші способи організації роботи помічників. Точність вимірювань гарантується при раніше підготовленої відмітки вихідних положень, місць приземлення та падіння м’яча (з точністю до 1 см), при інструктуванні учнів та випробуванні ними суддівства на попередніх уроках.

   Результати  вносять до протоколу підгрупи  чи виготовлені кожним учнем  індивідуальні картки тестування. На їх основі вчитель складає  зведений протокол.

  Подібні  протоколи дозволяють отримати  цілісне уявлення про рівень  розвитку рухових якостей, а  зіставлення протоколів різних  строків перевірок – прослідкувати  характер зрушень.

   Об’єктивність  перевірок підвищується, якщо кожний  учень вміє виконувати тестову  вправу. Тому воно повинне бути  розучено на попередньому уроці.  Вивчення організує фронтально на початку основної частини уроку відповідно з логікою його змісту.

   В ході  вивчення тестової вправи учням  пояснюється сутність та значення  систематичного контролю за розвитком  рухових якосте, призначення кожного  тесту, правила їх виконання,  вимірювання результатів та принцип  оцінки.

   Необхідна  стандартизація тестів за змістом,  формі та умовах виконання  як при повторних спробах в  одному випробовуванні, так і  на любому етапі перевірки.  Наприклад, якщо в первісній перевірці стрибка в довжину з місця виконувалася з попереднім замахом руками, а при повторній – із статичного положення старту плавця, то отримані результату окажуться непорівнянні.