Шляхи та засоби естетичного виховання молодших школярів

Анастасія Беспала

Науковий керівник – доц. Рудковська І.В.

м. Горлівка

ШЛЯХИ ТА ЗАСОБИ ЕСТЕТИЧНОГО  ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Кожна людина, не дивлячись на те, ким є за професією чи родом діяльності, має любити, цінувати та розуміти прекрасне у мистецтві, природі, суспільному житті, вчинках людей та побуті. Вміння відчувати красу робить життя людини більш осмисленим, багатим та яскравим. Однак прекрасне не лише тішить, радує та надихає на високі добрі почуття та думки, великі справи та подвиги. Прагнення до краси у поведінці, у побуті та навіть в одязі нерозривно пов’язане з правильними моральними переконаннями та вихованням гарного смаку. Але почуття прекрасного не формується самостійно, його потрібно систематично розвивати з раннього дитинства. Естетичне виховання здійснюється декількома шляхами: засобами навколишньої дійсності (в тому числі родинне виховання) та системою навчально-виховного процесу у школі.

Для дитини виховне значення має все: оздоблення приміщення, охайність  костюму, форма особистих відносин та спілкування, умови праці та розваг. Все це або приваблює, або відштовхує дитину. Для дорослих задача полягає  не у тому, щоб організувати для  дітей красу навколишнього середовища, в якому вони живуть, навчаються, працюють, відпочивають, а в тому, щоб залучити усіх дітей до активної діяльності зі створення та збереження краси. «Тільки тоді краса, у створенні якої бере участь дитина, по-справжньому видна їй, стає відчутною, робить дитину щирим захисником її та пропагандистом» [2, с. 45].

Передові педагоги розуміють, як важливо в процесі естетичного виховання поєднувати всю сукупність різноманітних засобів та форм, які пробуджують та розвивають у школярів естетичне ставлення до життя, літератури та мистецтва. У школі має звертатись увага не тільки на зміст шкільних предметів, але й на засоби дійсності, на чинники, які впливають на естетичний розвиток особистості.

Г.С. Лобковська вважає естетизацію середовища важливим фактором впливу на естетичний розвиток особистості. Головне завдання естетизації середовища зводиться, на думку автора, до перебування особистості в гармонії, до «досягнення гармонії між «другою природою», яку створює людина, та натуральною природою. Проблема естетизації середовища перебування органічно пов’язана з вирішенням однієї зі складних та насущних проблем людства – проблеми раціонального використання природних багатств та охорони навколишнього середовища. Коли людина залишається наодинці з природою, тоді і розкривається його істинна естетична культура. Вивчення дітлахами законів розвитку природи, вміння бачити різноманіття її форм, збагнення її краси – це головне, чому має навчити школа» [3, с. 67].

Наступний чинник естетичного  розвитку особистості – естетизація  побуту – виділяється у роботах А.С. Макаренка, Г.С. Лабковської, К.В. Гавриловець. А.С. Макаренко у своїй педагогічній діяльності приділяв величезну увагу цьому фактору: «Колектив треба прикрашати і зовнішнім чином. Тому я навіть тоді, коли колектив наш був дуже незаможним, перш за все завжди будував оранжерею. И обов’язково троянди, не які-небудь погані квіточки, а хризантеми, троянди» [7, с. 76]. «З естетичної точки зору побут є лакмусовим папірцем рівня естетичного розвитку особистості, групи чи колективу. Матеріальне середовище побуту, його духовність чи бездуховність – показник відповідних якостей людей, які створили його», – зазначає Г.С. Лабковська [5, с. 87].

К.В. Гавриловець у своїй роботі «Морально-естетичне виховання школярів» надає особливе значення естетики побуту в естетичному виховання. На думку вченого «Естетика шкільного побуту – це обстановка класів, кабінетів, залів, коридорів тощо. Оздоблення вестибюля, оформлення загінного куточка, стендів – все це або мовчазні помічники педагога в естетичному, а отже й моральному вихованні школярів, або його вороги» [5, с. 95]. Якщо дитину з першого класу і до закінчення школи оточують речі, які відрізняються красою, доцільністю, простотою, то в її життя підсвідомо входять такі критерії, як доцільність, впорядкованість, почуття міри, тобто критерії, які пізніше визначать його смаки та потреби.

На наш погляд, естетика поведінки та зовнішнього вигляду – не менш значущій чинник естетичного виховання. У цьому випадку на дітей істотно впливає безпосередньо особистість учителя. Як зазначає К.В. Гавриловець: «У своїй роботі вчитель впливає на вихованців загальним зовнішнім виглядом. У його костюмі, зачісці виявляється естетичний смак, ставлення до моди, яке не може не впливати на смаки юних. Модний і водночас діловий стиль в одязі, почуття міри в косметиці, виборі прикрас допомагають формувати у підлітків правильний погляд на співвідношення зовнішнього та внутрішнього вигляду людини, виробляти у них «морально-естетичний критерій гідності людини» [4, с. 10].

А.С. Макаренко також приділяв велику увагу зовнішньому вигляду та стверджував, що в учнів «черевики завжди мають бути почищені, без цього яке може бути виховання? Не лише зуби, але й черевики. На костюмі не має бути жодного пилу. Та вимога до зачіски… серйозні вимоги треба приділяти до кожної дрібниці, на кожному кроці – до підручника, до ручки, до олівця» [5, с. 88].

Про естетику поведінки, або культури поведінки багато говорив В.О. Сухомлинський. До культури поведінки він включає й «культуру спілкування: спілкування між дорослими й дітьми, а також спілкування в дитячому колективі». «Сила виховного впливу внутрішньоколективних відносин на естетичних розвиток особистості полягає в тому, що досвід спілкування, навіть якщо він недостатньо усвідомлюється, глибоко зазнається людиною. Це переживання «себе серед людей», прагнення зайняти бажану позицію серед них є міцним внутрішнім стимулом формування особистості» [5, с. 93].

Благополучний емоційний  стан, відчуття захищеності, як назвав його А.С. Макаренко, стимулює найбільш повне самовираження особистості у колективі, створює сприятливу атмосферу для розвитку творчих здібностей школярів, розкриває красу чуйних відносин один з одним. В якості прикладу прекрасних естетичних відносин можна розглядати такі відносини, як дружба, взаємодопомога, порядність, відданість, доброта, чуйність, увага. Участь дітей у різноманітних стосунках разом із дорослими позначається на дитячий особистості, роблячи їх поведінку прекрасною чи жахливою. Через всю сукупність відносин й здійснюється формування морально-естетичного складу дитини.

Важливим джерелом емоційного досвіду школярів є внутрішньородинні відносини. Формуюче та розвиваюче значення родини є очевидним фактом. Однак не всі сучасні родини звертають увагу на естетичний розвиток своєї дитини. В таких родинах доволі рідко мають місце розмови про красу оточуючих нас предметів, природи, а про походах у театр чи музей не може бути й мови. Класний вчитель має допомогти таким дітям, спробувати поповнити брак емоційного досвіду особливою турботою у класному колективі. Задачею класного керівника є проведення бесід, лекцій з батьками з естетичного виховання підростаючого покоління.

Окрім впливу на дітей засобів  оточуючої дійсності, важливим шляхом естетичного виховання є навчально-виховний процес у школі. За словами Д.К. Ушинського, кожний предмет у школі може естетично виховувати: «в будь-якому предметі присутній більш-менш естетичний елемент». Будь-який предмет, чи то математика, фізкультура чи природознавство, викликає у школяра певні емоції через свій матеріал. Щоб він став засобом естетичного виховання, вчителю достатньо творчо підійти до предмету своєї науки, пробудити у школярів творчій інтерес до нього. «Багато природничо-наукових понять (гармонія, пропорція, міра, симетрія тощо) має безпосередній естетичний зміст. Можна розглядати пропорційність різних прямокутників, гармонічні коливання, форми кристалів, типи математичних доведень, фізичні, математичні і хімічні формули, – у всіх цих випадках можна виявити красу і гармонію, тобто прояв естетичного». Крім того, досвідчені педагоги відзначають, що «пояснення нового природничо-наукового терміну та одночасне визначення в ньому естетичного елементу є одним із засобів розвитку пізнавальної активності школярів. Процес навчання набуває для школярів привабливі риси, абстрактний науковий термін стає зрозумілим. Все це сприяє розвитку інтересу до самого предмета» [6, с. 30].

На нашу думку, одним з важливих джерел естетичного досвіду школярів є різноманітна позакласна та позашкільна робота. У ній задовільняються насущні потреби у спілкуванні та відбувається творчий розвиток особистості. На позакласних заходах діти мають великі можливості для самовиявлення. Вітчізняна школа накопила великий досвід з естетичного виховання школярів у процесі позакласної та позашкільної діяльності. Великий практичний досвід у цій справі належить А.С. Макаренку та С.Т. Шацькому. В організованих ними виховних закладах діти брали активну участь у підготовці самодіяльних вистав, творчіх драматичних імпровізацій. Вихованці часто слухали художні твори та музику, відвідували та обговорювали театральні постанови та кінофільми, працювали в гуртках та студіях образотворчого мистецтва, проявляли себе у різних видах літературної творчості. Все це слугувало дієвим стимулом розвитку кращіх рис та якостей особистості.

Таким чином, засоби та форми  естетичного виховання досить різноманітні – починаючи з предметів природничо-математичного  циклу у школі і закінчуючи «шнурками на черевиках». Естетично виховує буквально все, вся оточуюча нас дійсність. В цьому сенсі до важливих джерел естетичного досвіду дітей відноситься й мистецтво, тому що: «Мистецтво є найбільш концентрованим вираженням естетичного ставлення людини до дійсності і тому грає провідну роль в естетичному вихованні» [1, с. 14].

ЛІТЕРАТУРА

1. Ванслова Е. Раздвигаем границы эстетического образования / Е. Ванслова // Искусство. – 2008. – № 2. – С. 28-29.
2. Воспитание и образование в современной школе: материалы всероссийской научно-практической конференции студентов, аспирантов и молодых учёных / под. ред. О.Ю. Елькиной. – Новокузнецк: Искусство КузГПА, 2006. – 349 с.
3. Дмитриева Л.Г. Методика музыкального воспитания в школе: Учеб. пособие для студ. сред. пед. учеб. заведений / Л.Г. Дмитриева, Н.М. Черноиваненко. – М.: Академия, 1998. – 240 с.
4. Ильина Е. Воспитание искусством / Е. Ильина // Искусство в школе. – 2009. – № 1. – С. 13-15.
5. Креативный ребёнок: Диагностика и развитие творческих способностей / Сост. Т.А. Барышева, В.А. Щекалов. – Д.: Феникс, 2004. – 416 с.
6. Лукьянов Б.Г. В мире эстетики / Б.Г. Лукьянов. – М.: Просвещение, 1983. – 192 с.
7. Неклопочина Е. Систематизация эстетического опыта младших школьников в процессе взаимодействия видов искусств / Е. Неклопочина // Искусство в школе. – 2008. – № 5. – С. 65-69.