Трудове виховання та профорыэнтацыйна робота в школы

     Наступним, другим, структурним елементом профорієнтації виступає система професійної консультації

     У більшості авторів ми зустрічаємося  з розумінням профконсультації як системи  довідкових порад щодо умов правильного  вибору професії. До такого визначення їх функцій приводить щонайменше дві обставини:

     1) розуміння професійної орієнтації  як соціальне замовної системи  управління особистістю з огляду  на регіональні проблеми суспільства  в робітничих кадрах (у до ринковий  період);

     2) занадто деталізоване дроблення  структури професійної орієнтації, за якою професійна консультація позбавляється своїх основних функцій.

     Як  уже зазначалося, домінував підхід, що позбавляв професійну консультацію функцію психодіагностики. Остання, якщо і передбачалася, то визначалася  як окрема структурна одиниця профорієнтації.

     Отже, за таким визначенням, у центрі професійної консультації, перебуває особистість у всій складності її психологічної структури, з індивідуальними особливостями прояву її психічних функцій, з її потребами, домаганнями, інтересами, зі сформованою (за допомогою профінформаційної роботи) профорієнтаційною позицією. В основі такої позиції - спрямованість особистості на самостійне вирішення проблеми власного професійного самовизначення.

     Спостереження за процесом навчальної діяльності учнів  і оцінка результатів його діяльності як методи шкільної профконсультації стають прогностичними тоді, коли розглядається й оцінюється в основному, успішна діяльність учня. В іншому випадку вчитель профконсультант використовує додаткові методи - бесіду, виявлення актуалізованих на даний час інтересів учня, цього ставлень й установок, намірів, використовує педагогічний експеримент, аналіз педагогічного впливу на учня. І це допомагає вчителю не лише скласти своє враження про психологічні особливості учнів у профконсультаційному плані, а й виявити істині причини його неуспішності з якогось виду навчальної праці.

     Зі  спеціальних профконсультаційних  методик учитель може успішно  використовувати ті, що розроблені Є.Климовим, а також групу анкетних методик, розроблених Б.Федоришиним, йдеться про методики виявлення й оцінювання загальних інтересів особистості (навчальних, побутових, спортивних, педагогічних тощо), професійних інтересів, професійної спрямованості і професійних намірів, комунікативних і організаторських схильностей.

     Третій  структурний елемент професійної орієнтації - професійний добір - визначається як система роботи з надання порад і допомоги людині щодо прийняття нею рішення про такий вибір конкретного виду професійної діяльності, який би максимально відповідав суб'єктивним і об'єктивним умовам професійного самовизначення, перспективам подальшого розвитку даної особистості та її успішній реалізації в професійній діяльності.

     Вводячи поняття професійний добір у  систему понять професійної орієнтації, ми розкриваємо його як процес добору професії для людини такої професії, що найбільшою мірою відповідає інтересам особистості цієї людини. Система профдобору є органічною складовою системи професійної орієнтації та її фінальною частиною. За своїм змістом і своєю метою профдобір протистоїть профвідбору. Йдеться про зіставлення двох полюсів; на одному - люди, на другому - професії. У разі профдобору це зіставлення полюсів набуває такого змісту: з одного боку - конкретна людина з її інтересами, потребами, домаганнями, з іншого боку - множина професій, з яких потрібно виділити (підібрати) одну, що найбільш відповідає інтересам особистості, а всю решту відсіяти, У разі ж профвідбору з одного боку розташована конкретна професія зі своїми вимогами до психологічної сфери особистості, з іншого - певна множина людей, з якої потрібно вибрати лише тих, хто задовольняє вимогам даної професій, а всіх інших людей відсіяти. Тобто, у першому випадку фільтруються і певною мірою дискримінуються професії, у другому - фільтруються і дискримінуються люди.

     4.2. Психологічні основи професійного самовизначення старшокласників

                Професійне самовизначення розглядається як процес, що охоплює весь період професійної діяльності особистості: від виникнення професійних намірів до виходу з трудової діяльності. Він пронизує весь життєвий шлях людини. Піком цього процесу, переломним моментом у житті є акт вибору професії. За часом він звичайно збігається з закінченням школи і тісно пов'язаний з попередніми етапами професійного самовизначення.У психологічній літературі існують різноманітні підходи до визначення психологічних факторів ухвалення рішення про вибір професії. Ряд дослідників дотримують точки зору на вибір професії як на вибір діяльності. Професійне самовизначення розглядається при цьому як процес розвитку суб'єкта праці. У контексті розуміння професії як вибору діяльності поширена також точка зору, що основною детермінантою правильного вибору є професійний інтерес або професійна спрямованість. Ряд авторів дотримують погляду на вибір професії як на окремий випадок соціального самовизначення, тобто вибір професії - соціально задане явище, обумовлене насамперед  соціальними характеристиками професії. Найбільш продуктивним є підхід до вибору професії як одному з найважливіших подій у цілісному житті людини. Традиційно загальна схема опису професії має на увазі чотири аспекти:

• соціально-економічний (коротка історія професії, її психологія професійної освіти, роль у системі народного господарства, зведення про підготовку кадрів, перспективах просування, заробітній платі, престижності професії);
• виробничо-технічний (дані про технологічний процес, об'єкт, знаряддя праці, робітнику місці, формах організації праці);
• санітарно-гігієнічний (інформація про кліматичні умови, характер висвітлення й інших санітарних факторів, режимі і ритмі праці, медичних протипоказаннях);
• психофізичний (вимоги професії до особливостей психічних процесів і властивостям особистості).

     Е.А. Климовим запропонована оглядова класифікація професій по ознаках предмета, цілей, засобів і умов праці, яка складається з чотирьох ярусів.До першого ярусу можна віднести такі типи професій.Всі професії підрозділяються на біономічні (природа), технічні (техніка), сигномічні (знаки), артономічні (художні образи) і соціономічні  (взаємодія людей) (А.Н. Леонтьев)[5].

     Відповідно  до цього Е.А. Климов визначає п'ять  схем професійної діяльності: "Людина-природа", "Людина-техніка", "Людина-знак", "Людина-образ", "Людина-людина".:

1. "Людина - жива природа" (П). Представники цього типу професій мають справу з рослинними і тваринними організмами, мікроорганізмами й умовами їхнього існування (майстер-плодоовочівник, агроном, зоотехнік, ветеринар, мікробіолог).
2. "Людина - людина" (Л). Предметом інтересу, обслуговування, розпізнавання, перетворення тут є соціальні системи, співтовариства, групи населення, люди різного віку (продавець, перукар, організатор виробництва, лікар, учитель, соціальний працівник).
3. "Людина – техніка" (Т) і не жива природа. Працівники мають справу з неживими, технічними об'єктами праці (слюсар-збирач, технік-механік, електрослюсар, інженер-електрик, технік-технолог).
4. "Людина - знакова система" (3). Природні і штучні мови, умовні знаки, символи, цифри, формули – це предметні світи, якими займаються представники цього типу професій (оператор фотоскладального автомата, програміст, кресляр-картограф, математик, редактор видавництва, мовознавець).
5. "Людина – художній образ" (X). Явища, факти художнього відображення дійсності – це займає представників професій цього типу (художник-декоратор, художник-реставратор, настроювач музичних інструментів, концертний виконавець, артист балету, актор драматичного театру).

     Аналізуючи  склад дій для кожного типу професій, Е.А.Климов намітив чотири їхні групи:

1. Рухові (дії переміщення, розташування, повороту і т.д.).
2. Пізнавальні (гностичні) дії, куди входять дії сприйняття, уяви і логічні дії.
3. Дії між особистісного спілкування; діагностуючі, дія-вимога, дія по інформаційному керуванню партнером.
4. Дії за узгодженням зусиль.

     Що  ж визначає вибір професії? Відповідаючи на це питання, Е.А.Климов намічає вісьмох основних факторів, що визначають професійний вибір:

• Позиція старших, родини;
• Позиція однолітків;
• Позиція шкільного педагогічного колективу (учителі, класні керівники і т.д.);
• Особисті професійні і життєві плани;
• Здібності та їхні прояви;
• Домагання на суспільне визнання;
• Інформованість про ті або інші професійні діяльності;
• Схильності.

     Психологічні  вимоги професій типу "людина-природа" до людини:

• розвита уява, наочно-образне мислення, гарна зорова пам'ять, спостережливість, здатність передбачати й оцінювати мінливі природні фактори;
• оскільки результати діяльності виявляються після досить тривалого часу, фахівець повинний мати терпіння, наполегливістю, повинний бути готовим працювати поза колективами, іноді у важких погодних умовах, у бруді і т. і..

     Більшість професій  "Людина-техніка" пов'язано:

1. зі створенням, монтажем, зборкою технічних пристроїв (фахівці проектують, конструюють технічні системи, пристрої, розробляють процеси їхнього виготовлення. З окремих вузлів, деталей збирають машини, механізми, прилади, регулюють і налагоджують них);
2. з експлуатацією технічних пристроїв (фахівці працюють на верстатах, керують транспортом, автоматичними системами);
3. з ремонтом технічних пристроїв (фахівці виявляють, розпізнають несправності технічних систем, приладів, механізмів, ремонтують, регулюють, налагоджують них).

     Те  саме технічний пристрій може бути предметом праці для різних фахівців.

     Психологічні  вимоги професій "Людина-техніка" до людини:

• гарна координація рухів;
• точне зорове, слухове, вібраційне і кинестетичне сприйняття;
• розвите технічне і творче мислення й уява;
• уміння переключати і концентрувати увага;
• спостережливість.

     Більшість професій типу "Людин-знакова система" пов'язано з переробкою інформації і розрізняється по особливостях предмета праці.

     Це  можуть бути:

1. тексти на рідній або іноземній мовах (редактор, коректор, друкарка, діловод, телеграфіст, складач);
2. цифри, формули, таблиці (програміст, оператор ЕОМ, економіст, бухгалтер, статистик);
3. креслення, схеми, карти (конструктор);
4. інженер-технолог, кресляр, копіювальник, штурман, геодезист);
5. звукові сигнали (радист, стенографіст, телефоніст, звукооператор).

     Психологічні  вимоги професій "людин-знакова система" до людини:

• гарна оперативна і механічна пам'ять;
• здатність до тривалої концентрації уваги на відверненому (знаковому) матеріалі;
• гарний розподіл і переключення уваги;
• точність сприйняття, уміння бачити те, що коштує за умовними знаками;
• посидючість, терпіння;
• логічне мислення.

     "Людина-художній  образ".

     Більшість професій цього типу пов'язано:

1. зі створенням, проектуванням художніх творів (письменник, художник, композитор, модельєр, архітектор, скульптор, журналіст, хореограф);
2. з відтворенням, виготовленням різних виробів за зразком (ювелір, реставратор, гравер, музикант, актор, червонодеревець);
3. з розмноженням художніх творів у масовому виробництві (майстер по розписі порцеляни, шліфувальник по камені і кришталеві, маляр, друкар).

     Психологічні  вимоги професій цього типу до людини:

• художні здібності;
• розвите зорове сприйняття;
• спостережливість, зорова пам'ять;
• наочно-образне мислення;
• творча уява;
• знання психологічних законів емоційного впливу на людей."Людина-людина" .