Майстерність вихователя не є якимось
особливим мистецтвом, яке вимагає таланту,
а це спеціальність, якої треба вчитися.
А. С. Макаренко
Виховання в тому й полягає, що більш
доросле покоління передає свій досвід,
свою пристрасть, свої переконання молодшому
поколінню.
А. С. Макаренко
Для виховання потрібно не багато часу,
а, розумне його використання...Виховання
відбувається завжди, навіть тоді, коли
вас немає вдома.
А. С. Макаренко
Виховна робота — це перш за все робота
організатора. В цій справі немає дрібниць.
Ви не масте права щось назвати дрібницею
і забути про неї. Хороша організація в
тому й полягає, що вона не пропускає дрібниць.
А. С. Махренко
Макаренко пішов значно далі своїх сучасників,
зробивши видатне відкриття головного
методу виховання — відкриття ідеї виховуючого
колективу.
Скажемо правду, це відкриття досі не
оцінене як слід. Багато педагогів ставили
і розв'язували завдання виховання колективу.
А. С. Макаренко підійшов до цього завдання
інакше: зробив колектив вихователем особистості.
На його думку, колектив з об'єкта виховних
зусиль педагога перетворюється в суб'єкт
організації виховного процесу. Ця концепція
стала ключем для розв'язання питання
про механізм виховання колективом, показала
реальність досягнення виховної мети
і дозволила реалізувати програмування
виховного процесу. Теорія виховуючого
колективу забезпечила науковий підхід
до проблеми педагогічної майстерності
і методики виховання в цілому. Практична
реалізація ідей виховуючого колективу
сприяла вирішенню проблем теорії моралі,
учнівського самоуправління, свідомої
дисципліни, клубної творчої діяльності
тощо.
Для розвитку теорії виховання
виняткове значення мав справді науковий
погляд А. С. Макаренка на сам процес виховання
як об'єктивно-закономірне явище. «Виховання,
— стверджував він, — процес соціальний...
З усім складним світом навколишньої дійсності
дитина входить в безкінечне число стосунків,
кожне з яких обов'язково розвивається,
переплітається з іншими стосунками, ускладнюється
фізичним і моральним ростом самої дитини.
Весь цей "хаос"... створює певні зміни
в особистості дитини. Спрямувати цей
розвиток і керувати ним — завдання вихователя.»
А. С. Макаренко розглядає виховання як
невід'ємну сторону процесу життєдіяльності
особистості, робить висновок про необхідність
педагогічно відповідної організації
життя дітей, бачить форму такої організації
у виховуючому колективі. Метою виховання видатний педагог вважав не
окремі завдання окремих заходів, не загальний
ідеал, а всю програму розвитку людської
особистості, програму людського характеру.
Найголовнішою якістю особистості А.С.
Макаренко вважав почуття відповідальності.
Що ж стосується виховання
«важких» дітей, то видатний педагог
висунув такі твердження та думки:
- однією з причин появи таких дітей А.С. Макаренко вважав ненормально сформовані стосунки між дітьми й дорослими в сім'ї та школі;
- концепція А.С. Макаренко: при перевихованні не можна разом з негативним руйнувати позитивне в особі вихованця. Тому при достатньому рівні загального розвитку доцільний процес часткової зміни особистості важкого школяра — реконструкції, тобто перебудови його характеру;
- педагог вважав, що не «можна покладатися тільки на рятівне значення однієї еволюції, на поступове становлення людини», що у виняткових випадках необхідна енергійна і, можливо, миттєва ломка стереотипу, що неправильно склався . Визначаючи «вибух» як «доведення конфлікту до останньої межі», він підкреслював хворобливість і складність «вибухового маневру», закликав педагога бути гранично уважним до підлітка. «Я не мав ніколи нагоди нарочито організувати широкий досвід в цьому напрямі, я не мав права організовувати такі вибухи, але, коли вони відбувалися в природному порядку, я бачив і навчився враховувати їх велике значення».
Тим часом А.С. Макаренко застосовував емоційно-позитивний «вибух»: доручав колишньому злодію отримати велику суму грошей в банку, довіряв колишнім безпритульникам під час чергування ухвалювати рішення, яким підкорявся навіть він сам. Пригадаємо типовий «вибух», який організовувався при перевихованні безпритульників в комуні ім. Дзержинського. Нове поповнення знімали з потягів, насильно заштовхували в середину ладу колоністів, приводили в комуну. Це було сильною негативною дією. Але потім їх вибудовували перед комунарами і говорили, що їх відпустять, якщо їм тут не сподобається. Потім їх знайомили з цехами, спальними корпусами, мили, одягали в новий одяг, смачно годували і вже знов розводили по загонах. А старий одяг поливали бензином і спалювали на знак того, що все - кінчено з минулим життям. Це був, по суті, позитивний «вибух». А найголовніше починалося потім, коли на ранок наступного дня вони разом зі всіма вставали, працювали, долали свої погані звички.
- типовим зразком перемикання в практиці А.С. Макаренко була, наприклад, боротьба колишніх правопорушників з браконьєрами, бандитами, кулаками. Нерідко в школі з підлітків, які псують електропроводку, приймачі, наочні допомоги, створюються при шкільних кабінетах хімії, фізики бригади по ремонту побутової техніки, кухлі радіосправи, бюро раціоналізаторів і винахідників. І підлітки вже не ламають, а ремонтують, не руйнують, а створюють своїми руками потрібні школі допомоги. А.С. Макаренко вміло перемикав увагу і сили своїх вихованців на яскраві, цікаві справи. Фактично навіть організація первинних колективів в колонії будувалася на перемиканні: замість отамана або ватажка — командир, замість анархічної дисципліни — військова, замість помилкової поруки не «видавати» — колоністський закон «нікому із сторонніх не скаржитися», не «пищати» і т.д.
- ще одна цікава особливість видатного педагога. Як правило, запам'ятовуються покарання нетрафаретні, що б'ють в ціль. Майстром такого типу покарань був, як відомо, А.С. Макаренко. В спогадах його вихованців ми знаходимо найнесподіваніші приклади таких покарань: вкрав — користуйся вкраденим у присутності всіх, тим самим покажи, що ти є; не можеш відучитися говорити нецензурні слова — пішли в ліс, ось тобі поляна, лайся 6 годин і т.д.
- але найбільш вражало те, що педагог не ставив своїм вихованцям високих вимог, якщо вони не були готові до цього. Першою вимогою при організації життя в колонії ім. Горького було: якщо ви їси, то повинні працювати! І це розуміли найважчі підлітки. Наступна вимога: є дім, є нормальне житло, тому не треба перебувати ночі невідомо де. Ви маєте ночувати в колонії! Через деякий час – нова вимога: у вас є дім, одежа, їжа. Вам не треба красти! І тільки потім: не палити, не пити і т.п. Вимогу добре вчитись А.С. Макаренко зміг поставити тільки тоді, коли вихованці були підготовані до цього всім попереднім життям. Кожна вимога чітко мотивована, створені умови для неможливості зробити по-іншому. (А скільки немотивованих, подекуди нездійсненних вимог доводиться чути сучасному підлітку!)
Таким чином А.С. Макаренко
зробив значний внесок у розвиток практики
виховання безпритульних. Він довів, що
виховання в інтересах держави плідне
лише тоді, коли його поєднувати з розвитком
творчої індивідуальності, стимулюючи
водночас як моральні почуття, так і емоції.
Література
- А.С.Макаренко. Педагогічна поема.
- А.С.Макаренко. Прапори на баштах.
- А.С.Макаренко. Книга для батьків.
- А.С.Макаренко. Лекції про виховання дітей.
- А.С.Макаренко. Проблеми шкільного виховання.
Міністерство
освіти і науки України
Сумський
державний педагогічний університет
ім.А.С.Макаренка
Стаття на
тему : « Виховання «важких» дітей
»
Виконала студентка
221 групи
Інституту філології
Штагер Марина Сергіївна
Науковий керівник
Кривонос О. Б.
Суми-2012