Конфлікт. Стадії розвитку та його попередження

3) переведення  конфлікту з емоційного на  інтелектуальний рівень - виявляється  у забороні нетактовних нападок,  образ, погроз із метою подолання  надмірного збудження сторін  та регулювання їх взаємовідносин. Це має здійснюватися спокійним голосом, без упередженості: підкреслюється незначність приводу, через який виник конфлікт, та необхідність його вирішення, робиться спроба переключити увагу учасників на інші аспекти діяльності, не пов'язані з предметом загострення стосунків між ними;

4) трансформація  мотивів конфронтації (протиборства) у мотиви пошуку згоди - здійснюється  за допомогою роз'яснення небажаних  наслідків конфлікту для його  учасників та оточення (родичів,  близьких, колективу тощо), аморальності  боротьби заради задоволення власних егоїстичних інтересів. Зміна позиції та пошук згоди не є проявом слабкості, поразки, це нормальний шлях регулювання взаємостосунків між людьми.

Конкретними засобами вирішення  конфлікту можуть бути:

1) вирішення  проблеми, що стала причиною його виникнення;

2) компроміс,  що базується на взаємних розумних  поступках;

3) поступове  згладжування протиріч;

4) відсторонення  конфліктуючих від безпосереднього  спілкування на певний час,  повне припинення стосунків між  ними.

Якщо йдеться  про втручання працівників правоохоронних органів у сімейно-побутовий конфлікт, доцільна така послідовність дій:

1) роз'єднати  конфліктуючих, ізолювати їх один  від одного;

2) вислухати  конфліктуючих поодиниці, щоб  дати їм змогу виговоритися, знизити  емоційну напруженість, а самому зробити попередні висновки. Слід пам'ятати, що одержана таким чином інформація надто експресивна та досить упереджена;

3) з'ясувати думку  свідків та інших зацікавлених  осіб, зібрати додаткову інформацію  про особливості особистості  конфліктуючих, мотивацію їх поведінки та причини виникнення конфлікту;

4) прийняти попереднє  рішення про можливі шляхи  вирішення конфлікту, пам'ятаючи  при цьому, що не буває абсолютно  правої та винуватої сторони;

5) вислухати  конфліктуючих уже в присутності  один одного, скоректувати їх висловлювання та оголосити своє рішення;

6) організувати  спостереження за конфліктуючими  протягом певного часу. Це необхідно,  бо "їх поведінка у вашій  присутності відрізняються від  звичайної побутової, а негативні  емоції та почуття інерційні і можуть зберігатися протягом тривалого часу. Особливу увагу слід приділити при цьому конфліктуючій стороні, яка більш неправа, і після стороннього втручання відчуває значний дискомфорт.

Не менш важливим є питання про попередження конфліктів. Попередити конфлікт - означає завчасно збагнути можливість його виникнення та усунути причину. Для цього потрібно пам'ятати, що людина, як правило, конфліктує в суб'єктивно значимій для себе ситуації, з якої не бачить іншого виходу. Щоб запобігти цьому, спробуйте зрозуміти, чому дана ситуація така важлива для вашого партнера, чому вона викликає такі переживання.

Причина не завжди "в сьогоднішньому", конфлікт може бути відстроченим у часі. Людину образили, повелися з нею несправедливо, але  вона чомусь не змогла належним чином (у власному розумінні) відповісти; напруженість у стосунках поступово накопичується, і врешті-решт конфлікт спалахує з незначного, зовні неадекватного приводу, причому суперечка, яка виникла у сфері ділових стосунків, може трансформуватись на особисті відносини і навпаки. Метою стає боротьба сама по собі, психологічний зміст якої - довести свою вищість над суперником.

Існують досить прості, але ефективні правила  поведінки, щоб не провокувати конфлікт:

- при поганому  настрої чи в момент роздратування обмежте спілкування;

- якщо відчуваєте, що зустріч із людиною чи  ситуація можуть викликати у  вас роздратування, завчасно підготуйтесь  до такого контакту;

- керуйтеся здоровим  глуздом і завжди обирайте  розумну лінію поведінки;

- ваші слова  та дії мають бути правомірними і зрозумілими для оточуючих;

- не прагніть  принизити співбесідника, бо в  цьому випадку дуже велика  ймовірність отримати зворотну  реакцію;

- не наполягайте  на тому, чого людина безсумнівно  не може виконати.

Найбільш типова форма ексцесів, що сигналізують про конфлікт, - взаємна лайка, яка сама себе живить: різке слово викликає грубість у відповідь, докір - стимулює відповідну реакцію, але вже на іншому рівні, більш експресивно. Щоб не втягнутись у конфліктну ситуацію, будьте підкреслено спокійні: тримайтесь упевнено, говоріть стримано і владно, уникайте багатослів'я, дивіться співбесіднику в очі. Витримка не принижує вашого авторитету, а надто емоційна реакція - є демонстрацією слабкості та невпевненості у своїй правоті.

Таким чином, конфлікт - складне психологічне явище, що може мати багато різновидів залежно від причин виникнення, кількості і складу учасників, форми вияву, результатів та ін. Кожен конфлікт розвивається і має певну послідовність стадій. Під час конфлікту його учасники займають різні (часто - протилежні) позиції, по-різному усвідомлюють та переживають ситуацію, що виникла. Для попередження і вирішення конфліктів доцільно дотримуватись певної послідовності психологічно оптимальних дій з урахуванням конкретної ситуації.

Література

1. Баев О. Я.  Конфликтные ситуации на предварительном  следствии. - Воронеж, 1984.