Поняття про здібності

Поняття про здібності

Здібності людини є її істотними властивостями.

Здібності і діяльність, особливо праця, органічно  взаємопов'язані. Людські здібності виникли і розвинулися в процесі праці. Здібності людини виявляються в діяльності, в праці. Здібності як рушійна сила мали вирішальне значення для розвитку науки і техніки, створення матеріальних і духовних надбань, суспільного прогресу.

З розвитком  праці та суспільного життя людські  здібності розвивалися, зазнавали  змін їх зміст і структура, виникли  й розвинулися загальні та спеціальні здібності.

Здібності - це своєрідні властивості людини, її інтелекту, що виявляються в навчальній, трудовій, особливо науковій,та іншій діяльності і є необхідною умовою її успіху.

Кожна людина виявляє власні здібності в певній діяльності. Поза діяльністю цю властивість людини не можна виявити, описати та схарактеризувати. Тому ми й робимо висновки про здібності людини за її працею та за результатами її діяльності.

Характеризуючи  здібності людини, ми робимо висновки про них, керуючись тими вимогами, які ставить перед людиною  навчальна, виробнича, наукова та будь-яка  інша діяльність, оцінюємо її як активного  діяча, творця матеріальних і духовних цінностей. Ця характеристика включає  й оцінку людини, яка готується  до майбутньої трудової, творчої діяльності, засвоюючи людські надбання в  певній галузі пізнання.

Успіх виконання людиною певної діяльності залежить, безперечно, не тільки від здібностей, а й від інших якостей. Наприклад, двоє друзів вступають до інституту. Один складає іспити, другий зазнає невдачі. Чи свідчить це про те, що один з них більш здібний? На це запитання не можна дати відповіді, доки не буде встановлено, скільки часу витратив на підготовку кожен із них.

Таким чином, одним фактом успіху, набуттям знань здібності ще не визначаються.

Кожна здібність людини - це її складна властивість, внутрішня здатність відповідати тим вимогам, які ставить перед нею діяльність, вона спирається на багато інших властивостей. До них належать, насамперед, життєвий досвід людини, надбані нею знання, вміння та навички.

Відомо, що чим багатший життєвий досвід, тим легше людині досягати успіху в діяльності. Досвідчена, науково обізнана людина ширше й глибше усвідомлює завдання, які суспільство ставить перед нею, і успішніше їх розв'язує, ніж людина, яка не має таких знань.

Істотну роль при цьому відіграє не лише наявність самих знань, а й уміння застосовувати їх до розв'язання нових навчальних, практичних, наукових та інших завдань.

Тому не можна розглядати здібності людини як властивості, незалежні від її знань, умінь і навичок.

Здібності людини спираються на наявні в неї знання, вміння та навички, на ті системи тимчасових нервових зв'язків, що формуються й розвиваються в процесі набування людиною нових знань, умінь і навичок.

Проте це не означає, що здібності людини - це лише її вміння, знання і навички. Якби це було так, то за відповіддю біля дошки або за вдало виконаною роботою ми робили б остаточний висновок про здібності людини.

А насправді, як свідчать дані спеціальних психологічних  досліджень, окремі люди, які спочатку не можуть виконувати якусь роботу, після спеціального навчання починають  опановувати певні вміння та навички  й навіть досягають високого рівня  майстерності.

Отже, здібності не тотожні знанням, вмінням та навичкам.

Здібності - це такі психологічні особливості людини, від яких залежить опанування знань, умінь та навичок, але які, проте, не є знаннями, уміннями або навичками.

Стосовно знань, умінь і навичок здібності являють собою певну можливість. Як кинуте в землю зерно ще не є колоском, а тільки має можливість розвитку залежно від складу, вологості ґрунту, погоди тощо, так і здібності людини є лише можливістю для опанування знань, умінь, навичок. А те, чи перетворяться ці можливості на здібності, залежатиме від багатьох чинників - форм і методів навчання та виховання, спокою в родині тощо.

Психологія, заперечуючи тотожність здібностей та важливих компонентів діяльності - знань, умінь і навичок, наголошує  на їх єдності.

Тільки після спеціального навчання можна встановити, чи має людина здібності до певної діяльності. Помилкою педагога є віднесення до нездібних тих учнів, у яких немає знань. Ігнорування відмінностей між здібностями та знаннями в певний момент навчання часто призводило до помилок в оцінюванні можливостей.

Так, М. В. Гоголя - геніального письменника - було оцінено свого часу як людину з посередніми здібностями. Молодий Суриков не був зарахований до Академії мистецтв як людина з посередніми художніми здібностями. Його ще недосконалі малюнки були приводом до цього. За три місяці Суриков опанував техніку малюнка, набув необхідних вмінь і був зрештою зарахований до Академії мистецтв.

Таким чином, здібності та знання тісно і складно взаємопов'язані. Здібності залежать від знань, але здібності визначають швидкість та якість опанування цих знань. Щодо знань, умінь і навичок здібності скоріше виявляються не в їх наявності, а в динаміці опанування ними, тобто в тому, наскільки за однакових умов людина швидко, глибоко, легко і міцно опановує знання та вміння. Тому можна дати більш точне визначення здібностей.

Здібності - це індивідуально-психологічні особливості  особистості, які є умовою успішного  здійснення певної діяльності і які  визначають відмінності-в оволодінні необхідними їй знаннями, уміннями та навичками.

Структура здібностей

Здібності виявляються у всіх сферах діяльності людини.

Вони поділяються  за змістом і характером діяльності. Так, вирізняються здібності до навчання, малювання, музики, спорту, науки, організації, до конструювання, артистичні, педагогічні  здібності тощо. У різних сферах діяльності здібності мають багато спільного і разом з тим  мають специфічні риси.

Кожна здібність (наприклад, до малювання, музики, техніки, науки тощо) - це синтетична властивість  людини, яка включає цілу низку  загальних і часткових властивостей у певному їх поєднанні.

Структура синтетичної сукупності психічних  якостей, що постають як здібності, визначається конкретною діяльністю і є різною для різних видів діяльності. Стверджувати, що певну (окрему) якість можна розглядати як "еквівалент" здібностей, неправомірно.

Вивчаючи  конкретно-психологічну характеристику різних здібностей, можна виокремити в них більш загальні здібності (здатність виконувати не лише певний вид діяльності, а й певні її різновиди) та спеціальні (здатність  виконувати певну, спеціальну діяльність); ці якості не слід протиставляти.

Загальними  називаються здібності, які певною мірою виявляються в усіх різновидах діяльності - навчанні, пращ, грі, розумовій  діяльності тощо. Люди, що мають загальні здібності, легко переходять від  одного різновиду діяльності до другого, використовуючи наявні засоби для їх виконання. В учнів загальні здібності  виявляються в успішному опануванні різних навчальних дисциплін.

Спеціальні  здібності виявляються в спеціальних  різновидах діяльності. Наявність певних властивостей є підґрунтям спеціальних  здібностей. Так, уява — важлива  ознака літературних здібностей, музичний слух - підґрунтя музичних здібностей. Загальні та спеціальні здібності взаємопов'язані, вони доповнюють одні одних.

Серед видатних діячів було багато людей, які у своїй  діяльності поєднували високий рівень розвитку загальних і спеціальних  здібностей (М. В. Ломоносов, Т. Г. Шевченко, М. Ю. Бородін та ін.).

До загальних  властивостей особистості, які в  умовах діяльності постають як здібності, належать індивідуально-психологічні якості, що характеризують належність (за І. П. Павловим) людини до одного з  трьох типів:

"художнього", "мислительного" та "середнього".

Ця класифікація ґрунтується на відносному переважанні  функціонування першої чи другої сигнальних систем. Відносне переважання першої сигнальної системи в психічній  діяльності людини характеризує "художній" тип, другої — "мислительний". Рівновага обох систем дає "середній" тип.

Властивістю "художнього" типу є яскравість образів, вразливість, емоційність. Такі люди мають схильність до діяльності художника, скульптора, музиканта, актора тощо.

Людина "мислительного" типу виявляє вміння оперувати абстрактними поняттями, математичними залежностями.

Проте слід зазначити, що наявність поділу людей  на "художній" та "мислительний" типи не означає невисокий рівень інтелектуальної діяльності в "художнього" або, навпаки, слабкості конкретних вражень у "мислительного" типу. Ідеться про відносне переважання.

При цьому  треба зауважити, що в людини діяльність другої сигнальної системи є провідною, вона абсолютно переважає першу сигнальну систему.

До  часткових властивостей, які, поєднуючись  певним чином, складають  структуру здібностей, належать:

а) уважність  людини, її здатність тривалий час  постійно зосереджуватися на завданні, об'єкті своєї діяльності - чим складніше завдання, тим більшої

 зосередженості  воно вимагає;

б) чутливість до зовнішніх вражень, спостережливість.

Так, у здатності  до малювання важливу роль відіграє чутливість до кольорів, до їх відтінків  і поєднань, здатність охоплювати й передавати пропорції.

У структурі  музичних здібностей необхідним компонентом  є музичний слух, який включає, передусім, чутливість до різноманітних змін частоти  звуків. Психолог Б. М. Теплов, який спеціально досліджував музичні здібності, встановив, що важливими складовими музичних здібностей є:

а) почуття  ритму;

б) мелодійний слух (що виявляється в особливому сприйманні мелодії");

в) чутливість до інтонацій;

г) гармонійний  слух (що виявляється в сприйманні акордів). Кожна здібність передбачає наявність певних якостей пам'яті  люди- ни: швидкості, міри вияву, повноти запам'ятовування та відтворення.

Особливо  важливу роль у структурі здібностей відіграє здатність людини мислити, виявляти не помітні безпосередньо  зв'язки та відношення. Важливе значення тут мають такі якості мислення, як широта, глибина, якість, послідовність, самостійність, критичність, гнучкість. Наприклад, дослідження В. А. Крутецьким здібностей школярів до математики виявили важливу роль таких компонентів, як здатність до:

а) швидкого узагальнення великого обсягу математичного  матеріалу (узагальнення без попереднього тренування);

б) швидкого згортання, скорочення процесу міркування впродовж розв'язування математичних задач;

в) швидкого переключення напряму думки від  прямого до зворотного під час  вивчення математичного матеріалу.

Якості мислення та пов'язаного з ним мовлення посідають важливе місце в структурі здібностей.

Здібності включають не тільки різноманітні пізнавальні, а й емоційні властивості. Музичні  здібності ґрунтуються на особливості  емоційної реакції, музичному враженні (Б. М. Теплов); здібностям до наукової діяльності також властива висока емоційність. І. П. Павлов казав: "Будьте пристрасні у вашій роботі, у ваших шуканнях".

Існує тісний зв'язок здібностей з вольовими якостями - ініціативністю, рішучістю, наполегливістю, вмінням володіти собою, переборювати труднощі. П. І. Чайковський писав: "Весь секрет у тому, що я працюю щоденно  й акуратно. Стосовно цього я маю  залізну волю і, коли немає особливої  наснаги до занять, завжди вмію змусити себе і захопитися". 

Тому здібності  як властивість мають складну  структуру. Це своєрідне й відносно постійне поєднання низки психічних  властивостей людини, що зумовлює можливість успішного виконання певної діяльності. Недостатній розвиток окремих властивостей може компенсуватися.

Наприклад, люди, в яких відсутній слух і  зір, компенсують це посиленою тактильною, нюховою, вібраційною чутливістю.