Поняття та види юридичних осіб

а) госпрозрахункові юридичні особи. Госпрозрахунковими юридичними особами визнаються ті, що

знаходяться на самоокупності. Вони один раз (при заснуванні) отримують від засновника кошти на праві повного господарського відання, а відтак хазяйнують самі, несуть усі витрати тощо. Вони також можуть бути власниками певного майна, у чому проявляється ознака відокремленості майна юридичної особи та інших осіб;

б) бюджетні юридичні особи.

Бюджетні -- отримують від держави кожного року кошти для забезпечення своєї діяльності. Такі юридичні особи мають самостійний кошторис, а керівник юридичної особи користується правами розпорядника кредитами. Майно належить таким юридичним

особам на праві оперативного управління. Бюджетним юридичним особам забороняється займатися комерційною діяльністю.

4) Залежно від функцій на:

а) юридичні особи, що господарюють -- такі, що ставлять перед собою завдання виробництва продукції, виконання робіт тощо;

б) юридичні особи, що не господарюють, тобто не мають виробничих завдань. До них належать різноманітні громадські організації, політичні партії, школи, музеї, суди тощо. Слід зазначити, що деякі негосподарські організації та об'єднання можуть мати у своєму складі юридичних осіб, що господарюють (наприклад, випускають продукцію, необхідну для забезпечення основної діяльності вказаних організацій).

5) Залежно від відношення засновників до майна на:

а) юридичні особи, засновники яких мають право власності на майно відповідної юридичної особи;

6) юридичні особи, засновники яких мають лише корпоративні права (право вимоги) щодо майна створеної ними юридичної особи.

б) Залежно від кількості засновників на:

а) унітарні юридичні особи -- такі, що виникають унаслідок волевиявлення одного власника;

б) юридичні особи, створені кількома засновниками, -- господарські товариства, об'єднання підприємств, громадян тощо.

7) За типом правосуб'єктності та функціями на:

а) юридичні особи публічного права. Створюються для виконання функцій публічної влади -- управління, забезпечення публічного правопорядку тощо;

б) юридичні особи приватного права. Створюються для досягнення мети, яка має приватний характер, для отримання прибутку та задоволення інших потреб їх засновників.

8) Залежно від організаційно-правової форми на:

а) господарські товариства;

б) установи;

в) об'єднання громадян;

г) об'єднання юридичних осіб тощо.

Можливі також класифікації юридичних осіб за змішаними критеріями (суб'єкт, форма власності, мета створення тощо). Проте більшість з них уявляються надто узагальненими, внаслідок чого певною мірою втрачаються критерії розмежування між деякими видами юридичних осіб1.

Слід зазначити, що з усього розмаїття класифікацій юридичних осіб, що пропонувалися у вітчизняній цивілістиці, у ЦК використана лише одна -- поділ юридичних осіб на особи приватного права та особи публічного права. При цьому критерієм поділу названо порядок створення тих та інших юридичних осіб. Зокрема ч.2 ст.81 ЦК встановлює, що юридичні особи залежно від порядку їх створення поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до ст.87 ЦК.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

З приводу обрання у ЦК критерію для класифікації варто зробити таке зауваження. Очевидно, ним насамперед слід вважати усе ж таки не порядок, а цілі створення, а також галузь, у якій має діяти та чи інша особа. Якщо юридична особа має діяти у галузі публічного права і виконувати відповідні адміністративні, освітні, культурні тощо функції, то вона є суб'єктом публічного права і мас створюватися у порядку, визначеному для таких осіб. Якщо ж юридична особа має функціонувати у галузі приватного права, як його суб'єкт, то вона має створюватися у порядку, встановленому для юридичних осіб приватного права.

Стосовно класифікації юридичних осіб, запропонованої у ЦК, слід також зауважити таке.

Оскільки ч.З ст.81 ЦК передбачає, що цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус лише юридичних осіб приватного права, можна припустити, що такий поділ обраний як первісна підстава для подальших класифікацій юридичних осіб саме приватного права.

Зокрема один з критеріїв поділу юридичних осіб приватного права міститься вже в ч. І ст.81 ЦК, де встановлено, що юридична особа може бути створена шляхом об'єднання осіб та (або) майна.

Отже, звідси випливає, що згідно з ЦК юридичні особи приватного права можуть бути:

а) такими, що являють собою об'єднання осіб;

б) такими, що являють собою об'єднання майна;

в) такими, що являють собою об'єднання осіб та майна. Такий поділ становить не лише теоретичний, а й практичний

інтерес, оскільки від виду юридичної особи приватного права залежить визначення переліку установчих документів, обсяг правосуб'єктності такої юридичної особи, порядок придбання та реалізації прав і обов'язків тощо.

Відповідно до Закону "Про товарну біржу" специфічним видом юридичних осіб є біржа, яка є організаційно-правовою формою оптової торгівлі

Товарна біржа -- це організація, що об'єднує фізичних і юридичних осіб, які здійснюють виробничу та комерційну діяльність, І має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту й пропозиції на товари, вивчення, впорядкування і полегшення товарообігу та пов'язаних з ним операцій.

Фондова біржа займається виключно організацією укладення угод купівлі-продажу цінних паперів. Вона не може здійснювати

операції з цінними паперами від власного імені й за дорученнями клієнтів, а також виконувати функції депозитарію

Слід підкреслити, що біржі незалежно від їх виду (товарна, фондова, універсальна тощо) не є комерційними організаціями і не можуть мати за мету отримання прибутку в результаті здійснення основної діяльності.

Банки -- це установи, функцією яких є кредитування суб'єктів господарської діяльності і громадян за рахунок залучених коштів підприємств, установ, організацій, населення, інших кредитних ресурсів, а також касове і розрахункове обслуговування, здійснення валютних та інших банківських операцій.

7.Висновок.

Таким чином можна підвести підсумок в дослідженнях такого явища як юридична особа.

Отже законодавець не дав нам чіткого визначення юридичної особи, а тільки запропонував нам її ознаки до яких відносяться:

організаційна єдність;

наявність відокремленого майна;

виступ у цивільному оброті від свого імені;

здатність нести самостійну майнову відповідальність;

здатність бути позивачем і відповідачем в суді.

Розглядаючи, наведену у вступі теорію Ф.Савеньї, можна сказати, що юридична особа має властивості людської особистості, тобто, має всі права, що належать фізичній особі, крім тих, якими з об'єктивних причин може володіти тільки людина. Таким чином, законодавець, застосовуючи юридичну фікцію, створює вигаданий суб'єкт права, що існує лише як абстрактне поняття[7]

Щодо сутності юридичної особи, то тут на мій погляд адекватно її відображає теорія соціальної реальності. Згідно з її концепцією, соціальна реальність виникає на підґрунті і для реалізації норм природного права. Такий підхід адекватно відображає сучасне розуміння природного права фізичних осіб об'єднуватися в організації і таким чином захищати та реалізовувати свої права у різних сферах діяльності, насамперед у цивільних відносинах. Держава може впливати на створення та діяльність таких об'єднань лише з урахуванням цих обставин і не може забороняти створення організацій, які не посягають на громадські інтереси, що трактуються як спільні інтереси індивідів.

Виникнення юридичної особи неможливе без певних установчих документів, якими можуть бути: розпорядчий акт або статут (положення), або установчий договір і статут, або протокол зборів тощо. В установчих документах мають зазначатись найменування юридичної особи, її місце знаходження, цілі і предмет діяльності, склад і компетенція її органів, а також інші відомості, що їх передбачають законодавчі акти про юридичні особи відповідного виду.

Юридична особа повинна бути належним чином зареєстрована(ст. 80 ЦК). Дата її внесення до державного реєстру і буде вважатись датою її реєстрації (тобто першим днем існування юридичної особи ст..87 ЦК).Державній реєстрації підлягають всі відокремлені підрозділи юридичної особи.

Державна реєстрація юридичних осіб, це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру[8].

Якщо створення юридичної особи це є використання природного права людини, то реєстратор не має права без поважних причин відмовити у реєстрації, на чому законодавець і наголошує в 24 ст. Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” від 15.05.2003р., та у ст..89 ЦК України.

Юридична особа може припиняти свою діяльність у результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу) або внаслідок ліквідації.

Таким чином, можна твердити, що і законодавче визначення юридичної особи, хоча воно виходить із найбільш визнаного у науці цивільного права розуміння сутності даного суб'єкта, не може охопити усі аспекти цього правового явища, врахувати усі особливості окремих видів юридичних осіб. Це, у свою чергу, обумовлює необхідність продовження наукових пошуків.

 

8.Список використаної літератури.

1. Асканазий С.И. Об основаниях правовых отношений между государственными социалистическими организациями//Ученые записки Ленинградского юридического института. Вып. 4. Л.-1947. - с.5 - 47.

2. Братусь С.Н. Юридические лица в советском гражданском праве. М., 1947.- 363с.

3. Венедиктов А. В. Государственная социалистическая собственность. М-Л. 1948. - 840с.

4. Генкин Д. М. Юридические лица в советском гражданском праве // Проблемы социалистического права. 1939. № 1.-С.86 - 105.

5. Гражданское право: Учебник в 2 т. Том I / Отв. ред. Е.А. Суханов. М.: Издательство БЕК, 1998. 816 с.

6. Гражданское право. Учебник. Часть 1, издание третье, переработанное дополненное. Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. - М. “Проспект”, 1988.-. 605с.

7. Грибанов В.П. Юридические лица. М., 1961.- 114с.

8. Иоффе О.С. Советское гражданское право. М.,1967. 517с.

9. Красавчиков О.А. Сущность юридического лица. //Сов. государство и право. 1976., № 2. - с.36-41.

10. Ландкоф С,Н. Субъекты прав (лица) вып. 3. Научного комментария ГК, М., 1928.- 428 с.

11. Мусин В.А. Волевые акты государственного предприятия и проблема сущности юридического лица.//Правоведение, 1963, № 1. с.45-49.

12. Пугинский Б.И. Гражданско-правовые средства в хозяйственных отношениях. М., 1984.- 592 с.

13. Пушкин А.А. Правовые формы управления промышленностью в СССР. Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук. Харьков, 1964.- 840 с.

14. Советское гражданское право. Субъекты гражданского права. (Братусь С.Н., Пергамент А.И.. Дозорцев В.А.. Рахминович В.А- и др.) - Москва. Юрид. Лит. 1984.- 628 с.

15. Суханов Е.А. Правовые основы предпринимательства. М.,1993.- 491с.

16. Толстой Ю.К. Содержание и гражданско-правовая защита права собственности в СССР. Л., 1955.- 220 с.

 

[1] Гражданское право. Учебник. Часть 1, издание третье, переработанное дополненное. Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. - М. “Проспект”, 1988.-. с.116

[2] Гражданское право. Учебник. Часть 1, издание третье, переработанное дополненное. Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. - М. “Проспект”, 1988.-. с.117

[3] Гражданское право: Учебник в 2 т. Том I / Отв. ред. Е.А. Суханов. М.: Издательство БЕК, 1998. с.246.

[4] Гражданское право: Учебник в 2 т. Том I / Отв. ред. Е.А. Суханов. М.: Издательство БЕК, 1998. с.247.

[5] Там само с. 248.