1.4 Загальнопедагогічні
чинники перевиховання педагогічно занедбаних
дітей
У процесі
перевиховання педагогічно занедбаних
дітей використовують загальнопедагогічні
методи виховання.
Незважаючи
на складність і довготривалість перевиховання,
педагоги мають вірити в силу виховного
впливу на особистість та намагатися будь-що
допомогти такій дитині стати повноцінною
людиною. Як зазначає М.М. Фіцула, школа
і сім'я можуть справитися з таким важким
завданням з урахуванням того, що результативність
процесу перевиховання залежить від вразливості,
пластичності і сили біологічних задатків,
від тривалості негативного досвіду особистості
та її готовності до виправлення. (12: с. 19)
Процес перевиховання
неоднаково впливає на всіх важковиховуваних
учнів: найбільш піддаються йому вихованці,
які дуже податливі, а виховний вплив сильний.
Слабка дія виховного впливу спостерігається
в тому разі, якщо вихованці протидіють
йому або ще не здатні позитивно сприймати
його. Наслідки впливу виховного середовища
залежать також від уміння педагога спиратися
на наявний позитивний фонд особистості,
уміння залучати її до активної співпраці
у своєму виправленні. Крім того, успіх
виховного впливу на важковиховуваних
учнів залежить від залучення їх до корисної
діяльності, забезпечення високого темпу
їх життя. Зміст виховної роботи з важковиховуваними
учнями має відповідати їх індивідуальним
і віковим особливостям, мати високу емоційну
насиченість. Процес перевиховання потребує
налагодження доброзичливих стосунків
важковиховуваних учнів з батьками, вчителями
і ровесниками, оволодіння педагогами,
батьками, представниками громадськості
методами й прийомами перевиховання, вміння
користуватися ними в конкретній життєвій
ситуації.
У роботі
з дітьми необхідно передусім використовувати
принципи індивідуального підходу до
виховання. Але у педагогічній практиці
індивідуальний підхід розуміється у
вузькому значенні, коли заходи навчально-виховного
впливу спрямовані головним чином на тих
дітей, які погано навчаються, порушують
дисципліну.
У широкому
значенні індивідуальний підхід має застосовуватися
до всіх дітей, що передбачає знання педагогом
особистості кожної дитини. Психічний
розвиток дітей протікає нерівномірно,
і педагог має своєчасно помітити відхилення
у психічному розвитку дитини, вміти реагувати
на зміни її потребово-мотиваційної і
емоційно-вольової сфери. Лише слідуючи
цим принципам, педагог зуміє обрати правильну
тактику і визначити ті індивідуальні
засоби впливу, які є найефективнішими
щодо саме цієї дитини. (4: с. 37)
Конкретні
завдання педагога при здійсненні індивідуального
підходу до дітей полягають в наступному:
– добре
знати кожну дитину, її індивідуально-психологічні
особливості і умови їх формування;
– при виборі
методів і прийомів навчально-виховного
впливу на дітей враховувати їх індивідуальні
особливості;
– виявляти
педагогічний такт і вміти передбачати
наслідки того або іншого підходу до дитини.
(11: 159)
Таким чином
здійснюючи індивідуальний підхід у вихованні
дітей, педагог, таким чином, включається
у єдиний комплексний процес клініко-психологічної
профілактики аномальних особистісних
проявів, сприяє їх ранньому виявленню
і своєчасній реабілітації дитини.
Вербальная агрессия — выражение
негативных чувств как через форму (крик,
визг), так и через содержание словесных
ответов (проклятия, угрозы).
Негативизм — оппозиционная манера поведения
от пассивного сопротивления до активной
борьбы против установившихся обычаев
и законов.
Перейти к: навигация, поиск
Делинквентное поведение (лат. delictum — проступок, англ. delinquency — правонарушение,
провинность) — антиобщественное противоправное
поведение индивида, воплощённое в его
поступках (действиях или бездействии),
наносящих вред как отдельным гражданам,
так и обществу в целом.