Проблема самостійності в юнацькому віці

Так, як визначення сенсу життя відбувається відносно виробленої системи цінностей, то актуальним і необхідним буде дослідження  ціннісних орієнтацій молоді. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки.

Кожний  вік є важливим для розвитку людини (як фізичного, так і психічного). Але, все ж таки, підлітковий вік займає особливе місце у віковій психології. Цей період є найскладнішим з усіх дитячих періодів, він являє собою період становлення особистості, саме в цей період відбувається той важливий для кожного з нас момент – перехід від дитячого віку до дорослого. Ведучим видом діяльності виступає міжособистісне спілкування. У підлітковому віці всі сторони розвитку піддаються якісним змінам, утворюються і формуються нові психічні новоутворення, закладаються основи свідомої поведінки, формуються соціальні установки. Взагалі, якщо казати про спілкування, то це – складний процес взаємодії між людьми, що полягає в обміні інформацією, а також в сприйнятті і розумінні партнерами один одного. Структура спілкування - три взаємопов’язані сторіни: комунікативна, інтерактивна і перцептивна.

Комунікативна сторона спілкування полягає  в обміні інформацією між індивідами, що спілкуються. Інтерактивна сторона  полягає в організації взаємодії  між індивідами під час спілкування (обмін діями). Перцептивна сторона спілкування означає процес сприйняття і пізнання один одного партнерами зі спілкування і встановлення на цій основі взаєморозуміння.

Також спілкування має декілька видів: воно поділяється за змістом, метою спілкування і засобами. Виділяють соціальні та психологічні функції спілкування.

Також нагадаємо, що щодо питання визначення конкретного виду ведучий діяльності для підліткового періоду існують  дві точки зору: спілкування приймає  статус ведучого виду діяльності і має інтимно-особистісний характер, предметом спілкування виступає інша людина однолітка, а зміст і є побудовою і підтриманням особистих відносин з нею. Цієї точки зору дотримуються Д. Б. Ельконін, Т. В. Драгунова, М. С. Коган., а також як ведучий вид діяльності підлітка виступає суспільно корисна діяльність, в процесі якої відбувається подальше засвоєння різноманітних форм взаємовідносин з однолітками, з дорослими і розгортаються, як вважає Д. І. Фельдштейн, нові форми спілкування "як прилучення підлітків до суспільства". Основні важкі моменти в спілкуванні, конфлікти виникають через батьківський контроль за поведінкою, навчанням підлітка, його вибором друзів і т.д. В психології конфлікт визначається як "сутичка протилежно напрямлених, несумісних одна з одній тенденцій, окремо взятого епізоду в свідомості, в міжіндивідуальних відносинах індивідів чи груп людей, пов’язаних з негативними переживаннями". [1]

Існує п’ять стратегій поведінки у  конфлікті. Підлітки, що спираються на суперництво, в конфлікті частіш за все обирають активний спосіб поведінки. Вони не осмислюють причин, що викликали протиріччя, пошуків шляхів для їх конструктивного вирішення. Агресивність, властива їм при захисті власних інтересів, провокує ескалацію конфлікту і заважає конструктивному вирішенню проблеми. Підлітки, що обирають стратегію співробітництва, проявляють товариськість та доброзичливість у відносинах , бажання взаємодії з метою припинення конфлікту, високу активність, демонструють властивість брати на себе відповідальність за взаємовідносини.

Підлітки, які обирають компроміс, товариські, напрямлені на спільну діяльність, в якій прагнуть задовольнити потреби  всіх сторін.

Підлітки, які частіше за все обирають стратегію  уникнення, намагаються якомога  швидше анулювати конфліктну ситуацію, тому відмовляються від реалізації власних інтересів, не приймають участь в прийнятті рішень.

У підлітків, що віддають перевагу пристосуванню, особливості  самооцінки виражаються в байдужості до власного Я, тенденції недооцінювати  свою духовність, сумнівах. Через це вони очікують, що оточуючі будуть сприймати їх негативно, в першу чергу звертаючи увагу на їх недоліки. обираючи такий стиль, вони діють разом з іншими і не намагаються відстоювати власні інтереси.

Професійне  самовизначення, у взаємозв'язку всіх проявів особистості, можна представити в такому вигляді. Об'єктивна ситуація, що вимагає від випускника середньої школи вибрати свою майбутню професію, взаємодіє із суб'єктивними умовами вибору професії, актуалізує цілі та психологічні бар'єри на шляху до їх досягнення. Починається формування готовності особистості до вибору професії. Важливо, що, чим вищою є ступінь усвідомлення особистістю свого покликання, тим ефективніше відбувається формування готовності. Найбільш відповідальний момент самовизначення поєднується із ситуацією ухвалення рішення про вибір професії. Кожний із названих проявів особистості, у свою чергу, має складну структуру і взаємодіє з багатьма іншими психологічними явищами. Очевидно, що гармонізація взаємозв'язку усіх проявів особистості, що стосуються вибору професії, є важливою умовою досягнення успіху в підготовці молодої людини до вибору професійної трудової діяльності. Отже, говорячи про структуру професійного самовизначення виходячи з аналізу теоретичних положень проблеми професійного самовизначення, можна стверджувати, що це досить складне системне утворення, до якого входять взаємоподоповнюючі елементи. Узагальнення тлумачень феномена професійного самовизначення дозволяє виділити основні його компоненти: „Я-концепція", життєва позиція, цілепокладання, мотивація, цінності.

Отже, сенс життя - це природжена мотиваційна тенденція, властива всім людям і що є основним двигуном поведінки і розвитку особи.

У пошуку сенсу життя виробляється світогляд, розширюється система цінностей, формується той етичний стержень, який допомагає впоратися з першими життєвими неладами, хлопець починає краще розуміти навколишній світ і самого себе, стає насправді самим собою.

На основі виробленої системи цінностей відбувається визначення сенсу життя. Потреба в сенсі життя, в тому, аби усвідомлювати своє життя не як серію випадкових, розрізнених подій, а як цілісний процес, що має певний напрям, спадкоємність і сенс, - одна з найважливіших потреб особи в юнацькому віці 

Список  використаної літератури.

1. Беличева С. А. Основы превинтивной психологии. – М.: Редакционно-издательский центр Консорциума «Социальное здоровье России», 1994.
2. Божович Л. И. Проблемы формирования личности: Под ред. Д. И. Фельдштейна / Вступит. статья Д. И. Фельдштейна. – М.: Издательство «Институт практической психологии», Воронеж: НПО «МОДЭК», 1995.
3. Выготкий Л. С. Педология подростка. – М., 1929-1931.
4. Выготский Л. С. Собрание сочинений: В 6 т. Т.4. М., 1983.
5. Гаврилова Т. П. Личностные трудности и проблемы подростков// Психологическая наука и образование. – 1997.- №1.
6. Заика Е. В., Крейдун Н. П., Ячина А. С. Психологическая характеристика личности подростков с отклоняющимся поведением// Вопросы психологии. – 1990.- №4.
7. Кле М. Психология подростка: (психосексуальное развитие)/ Пер. с фр. – М.: Педагогика, 1991.
8. Козлов В. В. Социальная работа с кризисной личностью. Методическое пособие. – Ярославль, 1990.
9. Колесов Д. В., Мягков И. Ф. Учителю о психологии и физиологии подростка. – М.: Просвещение, 1986.
10. Кон И. С. Психология ранней юности: Кн. Для учителя. – М.: Просвещение, 1989.
11. Кривцова С. В. и др. Подросток на перекрестке эпох. – М.: Генезис., 1997.
12. Кудрявцев И. А., Морозова Г. Б. и др. Психологический анализ смыслообразующих факторов делинквентного поведения подростков// Психологический журнал. – 1996.- Т.17, №5
13. Кулюткин Ю. Что такое взрослость?: [Из цикла ст. «Беседы о развитии личности»]// Семья и школа .- 1987.- №6, с. 19-21.
14. Личко А. Е. Психопатия и акцентуация характера у подростков. – Л.: Медицина, 1983.
15. Мудрик А. В поисках своего «Я»: [Проблемы психологии раннего юношеского возраста]// Семья и школа.- 1987.- №6, с. 19-21.
16. Наш проблемный подросток: Уч. Пособие. – СПб.: Союз, 1999
17. Обухова Л. Ф. Детская психология: теории, факты, проблемы. – М., 1998.
18. Подлеснова Второе рождение: (психологические проблемы подростков) // Семья и школа. – 1998.-№7
19. Поливанова К. М. Психологическое содержание подросткового возраста // Вопросы психологии 1996.- №1.
20. Прихожан А. М. Проблемы подросткового кризиса // Психологическая наука и образование. – 1997.- №1.
21. Психология. Словарь/ Под общ. ред. А.В. Петровского, М. Г. Ярошевского. –2-е изд., испр. и доп.- М.: Политиздат, 1990.
22. Психология современного подростка / Под ред. Д. И. Фельдштейна; НИИ общ. и пед. психологии. АПН СССР.- М.:Педагогика, 1987.
23. Ремшмидт Х. Подростковый и юношеский возраст: Проблемы становления личности: Пер. с нем.- М.: Мир, 1994.
24. Соколов Д. К. Каким быть подростку. – М.: Советская Россия, 1988
25. Сухомлинский В. А. Духовный мир школьника (подросткового и юношеского возраста). – М.: Учпедгиз, 1961.
26. Толмасова А. Ищу человека: Психолог об истоках подростковой преступности // Сов. профсоюзы. – 1990.-№3/4.- с. 92-94.
27. Учителям и родителям о психологии подростка: Науч. – попул. / Г. Г. Аракелов, Н. М. Жариков,  Э. Ф. Зеер и др. ; Под ред. Г. Г. Аракелова. – М.: Высш. шк., 1990.
28. Формирование личности в переходный период от подросткового к юношескому возрасту. – Под ред. Дубровиной И. В. – М.: Педагогика. 1987.