Психологічний тест, його ознаки і властивості

Психологічний тест, його ознаки і властивості

 

 

Вступ

Тест, його ознаки і властивості

Шкалювання. Види вимірювальних  шкал

Види тестів

Висновок

Список використаної літератури

 

Вступ

Під тестом (англ. test—  проба, випробування, перевірка) розуміється  ансамбль стандартизованих, стимулюючих певну форму активності, часто обмежених за часом виконання завдань, результати яких піддаються кількісній і якісній оцінці і дозволяють встановити індивідуально-психологічні особливості особи.

Засновником наукового  вивчення індивідуальних відмінностей вважається відомий англійський вчений Ф. Гамільтон. Під час проведення у Лондоні міжнародної виставки медичного обладнання (1884), була створена лабораторія з перевірки фізіологічних та психологічних можливостей і особливостей людини. Цим і скористався вчений: за повною науковою програмою вперше було досліджено близько 10 тис. чол.

Пропагандист ідей та методів Ф. Гамільтона американський  психолог Дж. Кеттел запровадив близько 50 "тестів" перевірки різних психо-фізіологічних  якостей людини, і ввів у психологічну науку термін "розумовий тест" (mental test) у 1889 p.

Початок розвитку сучасної тестології (психометрії) у психологічній  та соціальній роботі пов'язують з іменем французького лікаря А. Біне, котрий розробив у співавторстві з Т. Симоном вимірювальну шкалу розумового розвитку, відому під назвою "тест Біне-Симона" (1905).

Вперше масові тестування застосовувалися в США в період першої світової війни (під час "масової  мобілізації", в процесі якої було "протестовано" близько 1,7 млн солдат і 40 тис. офіцерів). 1 вже початок XX ст. характеризувався застосуванням тестів у практиці прикладних досліджень. Тести швидко почали застосовуватися в усіх країнах світу. Одним з чинників інтенсивного розвитку тестів на початку XX ст. було виникнення великої кількості науково-прикладних проблем (соціально-економічні та соціально-психологічні проблеми праці та позаробочого часу працівників).

Близьке сучасному вміст  термін «тест» як термін психологічний отримує в кінці XIX ст. У психодіагностиці відомі всілякі класифікації тестів. Вони можуть підрозділятися по особливостях використовуваних тестових завдань на тести вербальні і тести практичні, за формою процедури обстеження — на тести групові і індивідуальні, по направленості — на тести здібностей, тести особи і тести окремих психічних функцій, а залежно від наявності або відсутності тимчасових обмежень — на тести швидкості і тести результативності. Так само тести можуть розрізнятися по принципах їх конструювання. За останні десятиліття багато відомих тестів було пристосовано до середовища комп'ютера (пред'явлення, обробка даних і ін.), їх можна позначити як тести комп'ютеризовані. Активно розробляються тести комп'ютерні, спочатку конструйовані з врахуванням можливостей сучасної обчислювальної техніки.

Тест, його ознаки і властивості

Тест - це об'єктивне і  стандартизоване вимірювання вибору поведінки, яке спрямоване на визначення можливості передбачити саме поведінку, призначене для встановлення кількісних і якісних індивідуально-психологічних особливостей через вербальні або невербальні зразки відповідей або інші види поведінки.

 Це і метод вимірювання,  і оцінка різних психологічних  якостей та станів індивіда. Поява  тестових процедур зумовлювалася  потребою зіставлення (порівняння, диференціації, ранжирування) індивідів за рівнем розвитку або ступенем вираження різних соціальних та психологічних якостей (інтелект, здібності, темперамент, особистісні якості).

Кожен тест, що відповідає головним критеріям надійності та валідності (відповідності), містить такі компоненти (інакше кажучи - структура тесту):

1. Інструкція до тесту  - де викладено мету тесту і  порядок, особливості заповнення  анкети (рекомендація в кожному  твердженні обрати відповідь,  обводячи її кружком).

2. Висловлення тесту  - набір питань та відповідей.

3. Ключ шкалювання - співвіднесення  пунктів завдань зі шкалами  вимірювання якостей, що вказує  на те, який саме пункт завдань  до якої характеристики належить.

4. Ключ кодування, який  дозволяє підрахувати, скільки  балів у шкалу додає той  чи інший варіант відповіді.

5. Ключ тесту, або  інтерпретація отриманих даних.

При формулюванні висловлень тесту корисно дотримуватися  таких правил:

• висловлення повинні бути у міру можливості короткими, зрозумілими для всіх без винятку респондентів;
• вони не повинні містити натяку на правильну або схвальну відповідь;
• тестові речення не повинні містити тільки позитивних або тільки негативних суджень;
• у кожному висловлюванні тесту має стверджуватися щось одне.

Основні вимоги до тестів:

- надійність -тест повинен бути внутрішньо узгодженим, давати тіж самі результати при повторному тестуванні;

- валідність - тест повинен вимірювати те, для чого він призначений;

- дискримінантність - здатність окремих завдань тесту і тесту в цілому диференціювати респондентів відносно максимального та мінімального результатів тесту;

- наявність нормативних даних. Безпосередній первісний показник ні про що не говорить, поки не буде оцінюватись у відповідній системі норм. Традиційно нормою в тестології були середньостатистичні дані, що отримані в результаті попереднього тестування на визначеній групі осіб. Останнім часом все більше розповсюдження мають критеріально-орієнтовані тести, що дозволяють оцінювати респондента не у порівнянні із середньостатистичними даними популяції, а у відношенні до заздалегідь заданої норми. Критерієм оцінки в таких тестах виступає ступінь наближення результату тестування особи до так званої "ідеальної норми".

Слід визначити основні  принципи, на котрі необхідно зважати, конструюючи тести для застосування їх у масових опитуваннях під час емпіричного соціологічного дослідження:

- універсальність (методика  має вимірювати найсуттєвіші  індикатори (ознаки) досліджуваного  явища, що дає можливість застосувати  практично в кожному соціологічному  дослідженні, яке передбачає аналіз даного явища);

- інтегральність (обґрунтоване  зведення різних вимірювань різноманітних  характеристик досліджуваного явища  до одного інтегрального показника);

- об'єктивність - чіткість  мети вимірювання, котра дозволяє  значною мірою уникати спрямовану фальсифікацію суб'єктом результатів тестування;

- компактність (обсяг  методики повинен бути компактним  з можливістю використання в  масових опитуваннях, не переобтяжуючи  головного інструментарію дослідження);

- якісність (методика повинна  "паспортизуватися" статистичними показниками надійності та валідності).

- стандартизованість - встановлення  норм рівня вимірюваного параметра,  що дозволяє співвідносити одержані  в конкретних дослідженнях дані  з певними параметрами;

- чутливість - шкала повинна відповідати досить високій точності вимірювання, що уможливлює реєстрацію різних змін у реальному стані людей.

Тесту, як і будь-якому іншому інструменту  пізнання, властиві особливості, які  в конкретних обставинах дослідження  можуть розглядатися як його достоїнства або недоліки. Ефективне використання тестів залежить від обліку багатьох чинників, з яких до найважливіших відносяться: теоретична концепція, на якій базується той або інший тест; сфера застосування; весь комплекс відомостей, обумовлених стандартними вимогами до психологічних тестів, їх психометричних характеристик. Поширені уявлення про «простоту» і доступність тестів не відповідають дійсності. Будучи засобом дослідження складних психічних явищ, тест не може тлумачитися спрощено як пропозиція завдання (завдань) і реєстрація його рішення. Наукове використання тестів можливе лише за умови опори на загальнопсихологічні знання, компетентність в області теорії і практики відповідних психодіагностичних досліджень. Не менше істотний дотримання етичним нормам психодиагностики.

Тестові завдання мають суттєві переваги над іншими формами контролю: вони високотехнологічні, можуть розроблятися, проводитися й перевірятися з використанням комп'ютерної техніки, потребують невеликих часових ресурсів для проведення та перевірки, порівняно нескладні в проведенні, що дає змогу спростити саму процедуру контролю від його підготовки та здійснення до перевірки й аналізу, а також вивільнити час для інших видів роботи. Також вони дозволяють динамічно визначити рівень засвоєння учнями теоретичного матеріалу й уміння його застосовувати на практиці та відповідно корегувати цей рівень. Як порівняно нова й сучасна освітня технологія тести активізують пізнавальну діяльність школярів, сприяють розвитку в них уміння концентруватися, робити правильний вибір, усувати неточності й неповноту у формулюванні певних тверджень. А найголовніше - саме за їхньою допомогою процес перевірки навчальних досягнень учнів (рівень їхніх знань з предмета, сформованість у них відповідних умінь і навичок) значно об'єктивується й убезпечується від суб'єктивної думки вчителя або іншого перевіряльника, забезпечують для кожного з учасників освітнього процесу реально рівні умови під час контролю результатів навчання. Ці переваги, тестів над іншими формами контролю є найсуттєвішими, оскільки й учні, і їхні батьки, і керівники навчальних закладів між усіма іншими вимогами до оцінювання на перше місце ставлять саме його об'єктивність.

Психологічний тест може бути охарактеризований  як ефективний, якщо він відповідає будові на шкалі інтервалів.

 

 

Шкалювання. Види вимірювальних шкал

Шкала - форма фіксації сукупності ознак досліджуваного об'єкта з упорядкуванням їх у певну числову систему. Просто кажучи, шкала – це мірка, без якої вимірювання неможливе.

С. Стівенс запропонував класифікацію з 4-х типів шкал вимірювання, ієрархічно впорядкованих за точністю. Тип шкали, що закладається до тесту, буде визначати всі подальші процедури з конструювання і перевірки тесту, а також методи обробки і аналізу даних, які будуть отримані за допомогою цього тесту. Ці шкали носять назви: номінативних, порядкових, інтервальних і шкал відношень.

1. Номінативні шкали  (шкали найменувань) – класифікація, що встановлює відповідність ознаки тому або іншому класу. Найпростіший випадок номінативної шкали - дихотомічна шкала, що складається всього лише із двох пунктів: «має братів і сестер - єдина дитина в родині»; «іноземець - співвітчизник»; «проголосував «за» - проголосував «проти»» і т.п. Ознака, що виміряється за дихотомічною шкалою найменувань, може приймати всього два значення. Тоді можна говорити про те, що та або інша ознака «виявилась» або «не виявилась». Наприклад «Ознака наявності досвіду праці виявилась у 8 досліджуваних з 20. У 12 досліджуваних не виявилося досвіду праці».

Складніший варіант номінативної шкали - класифікація із трьох і більше пунктів «вибір кандидатури А - кандидатури Б - кандидатури В - кандидатури Г» і т.п. Допустимо, що кандидатуру А вибрали 7 досліджуваних, кандидатуру Б - 11, кандидатуру В - 28, а кандидатуру Г - усього 1.Тепер можна оперувати цими числами, що представляють собою частоти зустрічальності різних найменувань, тобто частоти прийняття знаком «вибір» кожного з 4 можливих значень.

Порядкові (рангові, ординальні) шкали – тут елементи шкали впорядковані (ранжирувані) за принципом «більше - менше», але в цій шкалі не враховуються відстані між ними. У шкалі найменувань не має значення, в якому порядку розташовані класифікаційні категорії, а в шкалі порядків вони утворюють послідовність від пункту «найменше значення» до пункту «найбільше значення» (або навпаки). У порядковій шкалі повинно бути не менше трьох рангів, наприклад в методиці Ч.Осгуда «Семантичний диференціал» 7 рангів: -3, -2, -1, 0, 1, 2, 3. Є багато опитувальників з варіантами відповідей, які утворюють порядкову шкалу, наприклад: «Буває, що я ніяк не можу прийняти якесь остаточне рішення»...а) Повністю згоден. б) Можу погодитися. в) Не впевнений. г) Скоріше не згоден. д) Зовсім не згодний.

Шкали інтервалів (рівних інтервалів, кількісні). Вони класифікують за принципом «більше на певну кількість одиниць – менше на певну кількість одиниць». В них різниці між значеннями у всіх точках даної шкали рівні. Рівноінтервальними можна вважати лише шкали в одиницях стандартного відхилення шкали, і те лише за умови, що розподіл значень у вибірці стандартизації був нормальним.

Шкали відносин (рівних відносин, пропорційні). Шкали відносин крім усього, чим характеризуються інтервальні шкали, мають значиму нульову точку. Тобто на відміну від інтервальної шкали, де нульова точка довільна (умовна), в шкалі відносин вона справжня, і вказує на повну відсутність вимірюваної властивості. Наявність такого справжнього «нуля» - проблема для більшості психологічних змінних. Можливості людської психіки настільки великі, що важко уявити абсолютний нуль у будь-якої психологічної змінній (абсолютна дурість або абсолютна чесність - поняття скоріше життєвої психології). Хоча існують методи конструювання тестів, які дозволяють використати цю можливість. Вважається, що прикладами шкал рівних відносин у психології є шкали порогів абсолютної чутливості аналізаторів. До шкал відносин наближуються тести, сконструйовані також за моделлю Раша (теорією завдання-відповідь або item-response theory - IRT). До шкал відношень можуть застосовуватися всі найбільш точні й потужні статистичні методи обробки даних. В ідеалі розроблювач тестів повинен прагнути використовувати шкали відносин. Якщо це неможливо, бажано будувати шкали інтервалів. Проте, як можна бачити, дуже багато поширених у СНД тестів і методик будуються на ранговій шкалі.

 

 

Види тестів

Найбільш відомими в  психології є три види тестів: тести  досягнень; тести здібностей; проективні тести.

Тести досягнень являють  собою методики психологічної діагностики, які мають на меті вияв ступеня оволодіння певними уміннями, навичками і знаннями. Використовують їх у професійному доборі. Наприклад, тести «Перевірте, який ви керівник», «Чи вмієте ви проводити ділове обговорення?» тощо.

Тести здібностей дозволяють визначити рівень розумового потенціалу, творчих здібностей, а також рівень готовності до розв'язання певних типів навчальних та професійних завдань.

Проективні тести - це методики цілісного вивчення особистості. Назва їх пов'язана з використанням у них процесу проеціювання, коли випробуваний свідомо чи підсвідомо переносить свої установки, емоційні стани чи особистісні якості на запропоновані до розв'язання завдання чи ситуації. Приміром, дописати речення чи розповідь, зробити малюнок на вільну тему, скласти розповідь за малюнком тощо. Виконуючи такі завдання, він допомагає скласти уявлення про свою індивідуальність. До найбільш застосовуваних проективних методів належать тести Рошарха і Люшера, тематичний операційний тест тощо.