Автор работы: Пользователь скрыл имя, 07 Марта 2013 в 11:11, реферат
Далі емоційна перевтома переходить у фізичну, людина не відчуває в собі сил для виконання навіть дріб’язкових справ, доводиться докладати багато зусиль, щоб примусити себе приступити до роботи. Така втома може провокувати стан пригніченості, апатію, спалахи роздратування, відчуття постійної напруги, дискомфорту. Стає усе важче зосередитись на роботі, усе частіше з голови вилітають важливі справи. Людина вже не завжди здатна стримати викликане оточуючими роздратування, виникає потреба усамітнитися, обмежити контакти. Якщо це не вдається, тоді спрацьовує певна захисна реакція організму, яка може проявитися у байдужості до людей, цинізмі і навіть агресії.
ВСТУП…………………………………………………………………………..3
1 Загальна характеристика синдрому емоційного вигорання…………...5
2 Симптоми емоційного вигорання………………………………………..6
ВИСНОВОК…………………………………………………………………...11
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………..12
Державний вищий навчальний заклад
«Запорізький національний університет»
Міністерства освіти і науки України
Синдром емоційного вигорання
Виконала:
студентка 5-го курсу
біологічного факультету
групи 8.7420-1
Линник Вікторія Вікторівна
Перевірила:
Рубцова Наталія Юріївна
Запоріжжя
2010
ПЛАН
ВСТУП…………………………………………………………………
1 Загальна характеристика
синдрому емоційного вигорання…
2 Симптоми емоційного вигорання………………………………………..6
ВИСНОВОК…………………………………………………………
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………..12
ВСТУП
Синдром емоційного вигорання - це реакція організму, яка виникає внаслідок довготривалої дії професійних стресів середньої інтенсивності.
Синдром емоційного вигорання - це процес поступової втрати емоційної, когнітивної та фізичної енергії, що проявляється у симптомах емоційного, розумового виснаження, фізичної втоми, особистої відчуженості та зниженням задоволення від виконаної роботи.
Існує так звана «група ризику» працівників, які найбільш схильні до вигорання – це ті, хто працює у сфері «людина-людина» і в силу своєї професії змушені багато і інтенсивно спілкуватись з іншими людьми. Фактори, які впливають на вигорання, це індивідуальні особливості нервової системи і темпераменту. Швидше «вигорають» працівники з слабкою нервовою системою і ті, хто має інтровертований характер, індивідуальні особливості яких не поєднуються з вимогами професій типу «людина-людина».
Процес вигорання виникає в результаті внутрішнього накопичення негативних емоцій без відповідної «розрядки» і розвивається поступово. Спочатку у «вигораючого» починає зростати напруга у спілкуванні. Далі емоційна перевтома переходить у фізичну, людина не відчуває в собі сил для виконання навіть дріб’язкових справ, доводиться докладати багато зусиль, щоб примусити себе приступити до роботи. Така втома може провокувати стан пригніченості, апатію, спалахи роздратування, відчуття постійної напруги, дискомфорту. Стає усе важче зосередитись на роботі, усе частіше з голови вилітають важливі справи. Людина вже не завжди здатна стримати викликане оточуючими роздратування, виникає потреба усамітнитися, обмежити контакти. Якщо це не вдається, тоді спрацьовує певна захисна реакція організму, яка може проявитися у байдужості до людей, цинізмі і навіть агресії.
Вигорання відбувається дуже поступово (I стадія триває 3-5 років, II триває 5-15 років, III – від 10 до 20 років), на його тлі можуть загострюватись хронічні і виникати нові хвороби. Головною причиною синдрому емоційного вигорання є психологічна перевтома. Коли вимоги (внутрішні та зовнішні) довгий час переважають над ресурсами в людини порушується стан рівноваги, що і призводить до синдрому емоційного вигорання.
1 Загальна характеристика синдрому емоційного вигорання
Фахівці, які
працюють у сфері «людина-людина»
рано чи пізно відчувають на собі прояв
«синдрому емоційного вигорання». Синдром
«емоційного вигорання» все ще належить
до маловивчених феноменів особистісної
деформації та являє собою багатоаспектний
конструкт, набір негативних психологічних
переживань, пов'язаних із тривалими
й інтенсивними міжособистісними взаємодіями
з високою емоційною
Існують різні визначення «вигорання», однак у найбільш загальному вигляді воно розглядається як відповідна реакція на тривалі професійні стреси міжособистісних комунікацій, що включає в себе три компоненти: емоційне виснаження, деперсоналізацію й редукцію персональних досягнень.
2 Симптоми емоційного вигорання
Емоційне вигорання є надбаним стереотипом емоційної, частіше професійної поведінки і має свої симптоми. На сьогоднішній день дослідниками виділено понад 100 таких симптомів.
Дослідженням симптомів емоційного вигорання займалось багато зарубіжних та вітчизняних дослідників, зокрема серед них можна виділити: H.G.Freudenberg, Н.Kuunarpuu, Б.Пелман та Є.Хартман, Е.Maher, К.Маслач, С.Джексон, В.В.Бойко, Н.Є.Водоп’янова, О.С.Старченкова, А.К.Маркова, Н.В.Гришина, В.Е.Орел, Т.Н.Ронгинская та інші.
Отже, Б.Пелман та Є.Хартман, узагальнивши численні визначення зазначеного поняття, виокремили його основні симптоми: емоційне та фізичне знесилення, деперсоналізація, знижена робоча продуктивність[5].
Згодом, Е.Maher (1983)
у своєму огляді розширює перелік
симптомів «емоційного
Н. Kuunarpuu (1984) називає останні три симптоми «руйнуючими», а інші - їхніми наслідками. К. Кондо визначає «burnout» як дезадаптованість до робочого місця через надмірне робоче навантаження і неадекватні міжособистісні стосунки.
Бойко до таких симптомів відносить наступні[1]:
Дослідники називають п’ять ключових груп симптомів, характерних для синдрому емоційного вигорання [3].
Фізичні симптоми (фізична втома, виснаження; зміна ваги; безсоння; поганий загальний стан здоров'я, неритмічне дихання, нудота, запаморочення тощо; підвищення артеріального тиску; виразки й запальні захворювання шкіри; хвороби серцево-судинної системи).
Емоційні симптоми
(брак емоцій; песимізм, цинізм і черствість
у роботі й особистому житті; байдужність;
відчуття безпорадності і безнадії;
агресивність, дратівливість; тривожність,
посилення ірраціонального
Поведінкові симптоми: під час роботи з'являється втома; байдужність до харчування; мале фізичне навантаження; виправдання вживання тютюну, алкоголю, ліків; нещасні випадки - падіння, травми, аварії тощо; імпульсивна емоційна поведінка.
Інтелектуальні симптоми (зниження інтересу до нових теорій та ідей у роботі, до альтернативних підходів у вирішенні проблем; нудьга, туга, апатія, втрата інтересу до життя; більша схильність до шаблону, ніж до творчого підходу; байдужність до нововведень; мала участь чи відмова від участі в розвиваючих експериментах; формальне виконання роботи).
Соціальні симптоми (низька соціальна активність; зниження інтересу до дозвілля, захоплень; обмеження соціальних контактів; відчуття ізоляції, нерозуміння інших; відчуття браку підтримки з боку родини, друзів, колег.
Таким чином, синдром емоційного вигорання характеризується поєднанням симптомів порушення у психічній, соматичній і соціальній сферах життя.
Проте, найпоширенішою класифікацією симптомів є їх поділ на три основні групи: психофізичні, соціально-психологічні і поведінкові.
До психофізичних симптомів професійного вигорання відносяться такі, як [1;2;5]:
До соціально-психологічних симптомів професійного вигорання відносяться такі неприємні відчуття і реакції, як:
До поведінкових симптомів професійного вигорання відносяться наступні вчинки і форми поведінки працівника:
ВИСНОВОК
Отже, "емоційне вигорання" – це комбінація цілого ряду взаємопов'язаних між собою симптомів, проте, на даний момент часу, не існує єдиної точки зору на симптоми емоційного вигорання. Потрібно зазначити, що симптоми, які включає синдром емоційного вигорання, всі не проявляються одночасно, оскільки існують індивідуальні варіації і індивідуальна ситуація професійного розвитку може посилювати або згладжувати їх вплив.
Образа, злість, невдоволення, критика себе та інших – все це найшкідливіші для нашого організму емоції. Наш мозок викидає гормони стресу на будь-які подразники, що загрожують нашому спокою. При цьому йому зовсім байдуже, реальні вони чи вигадані. Тому, на надуману проблему організм відреагує, як на справжню. Отже, важливо навчитись контролювати свої думки і емоції. Відомий дослідник стресу Сельє зазначав, що має значення не те, що з вами відбувається, а те, як ви це сприймаєте.
Важливо навчитись звертати увагу на позитивні моменти життя і вміти бути вдячними за них. Негативне запитання «За що?» бажано перетворювати на позитивне «Для чого?». Для чого у моєму житті з’явилась та чи інша неприємна ситуація? Які висновки я маю з неї зробити? Чого я маю в цій ситуації навчитись?