Синдром емоційного вигорання

 

Державний вищий навчальний заклад

«Запорізький національний університет»

Міністерства освіти і науки України

 

 

 

 

 

 

 

 

Синдром емоційного вигорання

 

 

 

Виконала:

студентка 5-го курсу 

біологічного факультету

групи 8.7420-1

Линник Вікторія Вікторівна

 

Перевірила:

Рубцова Наталія Юріївна 

 

 

 

Запоріжжя

2010

 

ПЛАН

 

ВСТУП…………………………………………………………………………..3

1 Загальна характеристика  синдрому емоційного вигорання…………...5

2 Симптоми емоційного  вигорання………………………………………..6

ВИСНОВОК…………………………………………………………………...11

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………..12

 

ВСТУП

 

Синдром емоційного вигорання - це реакція організму, яка виникає внаслідок довготривалої дії професійних стресів середньої інтенсивності.

Синдром емоційного вигорання - це процес поступової втрати емоційної, когнітивної та фізичної енергії, що проявляється у симптомах емоційного, розумового виснаження, фізичної втоми, особистої відчуженості та зниженням задоволення від виконаної роботи.

Існує так звана «група ризику» працівників, які найбільш схильні до вигорання – це ті, хто працює у сфері «людина-людина» і в силу своєї професії змушені багато і інтенсивно спілкуватись з іншими людьми. Фактори, які впливають на вигорання, це індивідуальні особливості нервової системи і темпераменту. Швидше «вигорають» працівники з слабкою нервовою системою і ті, хто має інтровертований характер, індивідуальні особливості яких не поєднуються з вимогами професій типу «людина-людина».

Процес вигорання виникає в результаті внутрішнього накопичення негативних емоцій без відповідної «розрядки» і розвивається поступово. Спочатку у «вигораючого» починає зростати напруга у спілкуванні. Далі емоційна перевтома переходить у фізичну, людина не відчуває в собі сил для виконання навіть дріб’язкових справ, доводиться докладати багато зусиль, щоб примусити себе приступити до роботи. Така втома може провокувати стан пригніченості, апатію, спалахи роздратування, відчуття постійної напруги, дискомфорту. Стає усе важче зосередитись на роботі, усе частіше з голови вилітають важливі справи. Людина вже не завжди здатна стримати викликане оточуючими роздратування, виникає потреба усамітнитися, обмежити контакти. Якщо це не вдається, тоді спрацьовує певна захисна реакція організму, яка може проявитися у байдужості до людей, цинізмі і навіть агресії.

Вигорання відбувається дуже поступово (I стадія триває 3-5 років, II триває 5-15 років, III – від 10 до 20 років), на його тлі можуть загострюватись хронічні і виникати нові хвороби. Головною причиною синдрому емоційного вигорання є психологічна перевтома. Коли вимоги (внутрішні та зовнішні) довгий час переважають над ресурсами в людини порушується стан рівноваги, що і призводить до синдрому емоційного вигорання.

 

 

1 Загальна характеристика  синдрому емоційного вигорання

 

Фахівці, які  працюють у сфері «людина-людина»  рано чи пізно відчувають на собі прояв  «синдрому емоційного вигорання». Синдром  «емоційного вигорання» все ще належить до маловивчених феноменів особистісної деформації та являє собою багатоаспектний  конструкт, набір негативних психологічних  переживань, пов'язаних із тривалими  й інтенсивними міжособистісними взаємодіями  з високою емоційною насиченістю  або когнітивною складністю, а  отже, можна сказати, що  ключову  роль у виникненні синдрому "вигорання" відіграють емоційно ускладнені або  напружені стосунки в системі "людина-людина" .

Існують різні  визначення «вигорання», однак у  найбільш загальному вигляді воно розглядається  як відповідна реакція на тривалі  професійні стреси міжособистісних  комунікацій, що включає в себе три  компоненти: емоційне виснаження, деперсоналізацію й редукцію персональних досягнень.

 

2 Симптоми емоційного  вигорання

 

Емоційне вигорання є надбаним стереотипом емоційної, частіше професійної поведінки і має свої симптоми. На сьогоднішній день дослідниками виділено понад 100 таких симптомів.

Дослідженням симптомів емоційного вигорання займалось багато зарубіжних та вітчизняних дослідників, зокрема серед них можна виділити: H.G.Freudenberg, Н.Kuunarpuu, Б.Пелман та Є.Хартман, Е.Maher,  К.Маслач, С.Джексон, В.В.Бойко, Н.Є.Водоп’янова, О.С.Старченкова, А.К.Маркова, Н.В.Гришина, В.Е.Орел, Т.Н.Ронгинская та інші.

Отже, Б.Пелман та Є.Хартман, узагальнивши численні визначення зазначеного поняття, виокремили його основні симптоми: емоційне та фізичне  знесилення, деперсоналізація, знижена  робоча продуктивність[5].

Згодом, Е.Maher (1983) у своєму огляді розширює перелік  симптомів «емоційного згоряння» [4]:

1. втома, стомлення, виснаження;
2. психосоматичне нездужання;
3. порушення сну;
4. негативне ставлення до колег;
5. негативне відношення до своєї роботи;
6. убогість репертуару робочих дій;
7. зловживання хімічними агентами (кава, тютюном, алкоголем, наркотиками, ліками);
8. переїдання або відсутність апетиту;
9. негативна Я-Концепція;
10. агресивні почуття (дратівливість, тривожність, напруженість, занепокоєння, схвильованість, гнів);
11. поганий настрій й пов'язані з ними емоції: цинізм, песимізм, почуття безнадійності, апатія, депресія, почуття безглуздості;
12. переживання почуття провини.

Н. Kuunarpuu (1984) називає  останні три симптоми «руйнуючими», а інші - їхніми наслідками. К. Кондо визначає «burnout» як дезадаптованість до робочого місця через надмірне робоче навантаження і неадекватні міжособистісні стосунки.

Бойко до таких симптомів відносить наступні[1]:

1. симптом «незадоволеності собою»;
2. симптом «загнаності у клітку»;
3. симптом «редукція професійних обов’язків;
4. симптом «емоційна відчуженість»;
5. симптом «особистісна відстороненість /деперсоналізація» .

Дослідники називають  п’ять ключових груп симптомів, характерних  для синдрому емоційного вигорання [3].

Фізичні симптоми (фізична втома, виснаження; зміна  ваги; безсоння; поганий загальний  стан здоров'я, неритмічне дихання, нудота, запаморочення тощо; підвищення артеріального  тиску; виразки й запальні захворювання шкіри; хвороби серцево-судинної системи).

Емоційні симптоми (брак емоцій; песимізм, цинізм і черствість у роботі й особистому житті; байдужність; відчуття безпорадності і безнадії; агресивність, дратівливість; тривожність, посилення ірраціонального занепокоєння, нездатність зосередитися; депресія, почуття провини; істерія; втрата ідеалів, професійних перспектив; збільшення деперсоналізації; почуття самотності).

Поведінкові симптоми: під час роботи з'являється втома; байдужність до харчування; мале фізичне навантаження; виправдання вживання тютюну, алкоголю, ліків; нещасні випадки - падіння, травми, аварії тощо; імпульсивна емоційна поведінка.

Інтелектуальні  симптоми (зниження інтересу до нових теорій та ідей у роботі, до альтернативних підходів у вирішенні проблем; нудьга, туга, апатія, втрата інтересу до життя; більша схильність до шаблону, ніж до творчого підходу; байдужність до нововведень; мала участь чи відмова від участі в розвиваючих експериментах; формальне виконання роботи).

Соціальні симптоми (низька соціальна активність; зниження інтересу до дозвілля, захоплень; обмеження  соціальних контактів; відчуття ізоляції, нерозуміння інших; відчуття браку  підтримки з боку родини, друзів, колег.

Таким чином, синдром  емоційного вигорання характеризується поєднанням симптомів порушення  у психічній, соматичній і соціальній сферах життя.

Проте, найпоширенішою класифікацією симптомів є їх поділ на три основні групи: психофізичні, соціально-психологічні і поведінкові.

До психофізичних  симптомів професійного вигорання  відносяться такі, як [1;2;5]:

1. відчуття постійної втоми, яка не проходить, не тільки вечорами, але і вранці, відразу після сну (симптом хронічної втоми);
2. відчуття емоційного і фізичного виснаження;
3. зниження сприйнятливості і реактивності на зміни зовнішнього середовища (відсутність реакції цікавості на чинник новизни або реакції страху на небезпечну ситуацію);
4. загальна астенізація (слабкість, зниження активності і енергії, погіршення біохімії крові і гормональних показників);
5. часті безпричинні головні болі; постійні розлади шлунково-кишкового тракту;
6. різка втрата або різке збільшення ваги;
7. повне або часткове безсоння (швидке засипання і відсутність сну рано вранці, починаючи з 4 години  ранку або, навпаки, нездатність заснути увечері до 2-3 години ночі і "важке" пробудження вранці, коли потрібно вставати на роботу);
8. постійний загальмований, сонливий стан і бажання спати протягом всього дня;
9. задуха або порушення дихання при фізичному або емоційному навантаженні;
10. помітне зниження зовнішньої і внутрішньої сенсорної чутливості: погіршення зору, слуху, нюху і дотику, втрата внутрішніх, тілесних відчуттів;
11. можливо, професійне вигорання є однією з причин зниження тривалості життя на Україні, особливо у чоловіків.

До соціально-психологічних  симптомів професійного вигорання  відносяться такі неприємні відчуття і реакції, як:

1. байдужість, нудьга, пасивність і депресія (знижений емоційний тонус, відчуття пригніченості);
2. підвищена дратівливість на незначні, дрібні події;
3. часті нервові "зриви" (спалахи невмотивованого гніву або відмова від спілкування, "відхід в себе");
4. постійне переживання негативних емоцій, для яких в зовнішній ситуації причин немає (відчуття провини, образи,  підозрілості, сорому, скутості);
5. відчуття неусвідомленого неспокою і підвищеної тривожності (відчуття, що "щось не так, як треба");
6. відчуття гіпервідповідальності і постійне відчуття страху, що "не вийде" або людина "не справиться";
7. загальна негативна установка на життєві і професійні перспективи (за типом "Як не старайся, все одно нічого не вийде").

До поведінкових симптомів професійного вигорання  відносяться наступні вчинки і форми  поведінки працівника:

1. відчуття, що робота стає все важчою, а виконувати її - все важче;
2. співробітник помітно міняє свій робочий режим дня (рано приходить на роботу і пізно йде або, навпаки, пізно приходить на роботу і рано йде);
3. незалежно від об'єктивної необхідності працівник постійно бере роботу додому, але удома її не робить;
4. керівник відмовляється від ухвалення рішень, формулюючи різні причини для пояснень собі та іншим;
5. відчуття даремності, невіра в поліпшення, зниження ентузіазму по відношенню до роботи, байдужість до результатів;
6. невиконання важливих, пріоритетних завдань і "застрявання" на дрібних деталях; не відповідна службовим вимогам витрата більшої частини робочого часу на мало усвідомлюване або не усвідомлюване виконання автоматичних і елементарних дій;
7. дистанційованість від співробітників і клієнтів, підвищення неадекватної критичності;
8. зловживання алкоголем, різке зростання викурених за день сигарет, застосування наркотичних засобів.

 

ВИСНОВОК

 

Отже, "емоційне вигорання" – це комбінація цілого ряду взаємопов'язаних між собою  симптомів, проте, на даний момент часу, не існує єдиної точки зору на симптоми емоційного вигорання. Потрібно зазначити, що симптоми, які включає синдром  емоційного вигорання, всі не проявляються одночасно, оскільки існують індивідуальні  варіації і індивідуальна ситуація професійного розвитку може посилювати або згладжувати їх вплив.

Образа, злість, невдоволення, критика себе та інших – все це найшкідливіші для нашого організму емоції. Наш мозок викидає гормони стресу на будь-які подразники, що загрожують нашому спокою. При цьому йому зовсім байдуже, реальні вони чи вигадані. Тому, на надуману проблему організм відреагує, як на справжню. Отже, важливо навчитись контролювати свої думки і емоції. Відомий дослідник стресу Сельє зазначав, що має значення не те, що з вами відбувається, а те, як ви це сприймаєте.

Важливо навчитись звертати увагу на позитивні моменти життя  і вміти бути вдячними за них. Негативне  запитання «За що?» бажано перетворювати  на позитивне «Для чого?». Для чого у моєму житті з’явилась та чи інша неприємна ситуація? Які  висновки я маю з неї зробити? Чого я маю в цій ситуації навчитись?