Свідоме, несвідоме, підсвідоме як складові психіки особистості

Несвідоме проявляється і в так званих імпульсивних ді­ях, коли людина не дає собі ради в наслідках своїх учинків. Наші наміри далеко не завжди виражаються в наслідках наших дій адекватно, так, як нам би цього хотілося. Іноді, здійснивши той або інший вчинок, людина сама не може зрозуміти, чому вона вчинила саме так. І досить часто саме про такі імпульсивні вчинки, коли їхні наслідки не прогно­зувалися усвідомлено, нам і доводиться шкодувати.

Несвідоме проявляється в тій інформації, що накопи­чується протягом усього життя й осідає у пам’яті як досвід. З усієї суми наявних у нас знань у кожний даний момент у центрі свідомості осідає лише невелика їх частка. Про деякі знання, що зберігаються в пам’яті, люди навіть не підозрю­ють. Проте спеціальні дослідження показали, що в регулю­ванні поведінки людини значну роль відіграють враження, отримані в ранньому дитинстві і закладені в глибинах несві­домої психіки.

Дослідження останніх років поглибили знання про несвідоме. А.В.Петровський (1996) вважає, що нижчий рівень психіки утворює несвідоме – сукупність психічних процесів, актів і станів, обумовлених діяннями, у впливі яких людина не дає собі звіту. Будучи психічним, несвідоме являє собою таку форму відбиття дійсності, при якій втрачається повнота орієнтування у часі та місці дії, розладжується мовне регулювання поведінки, неможливі цілеспрямований контроль за скоєними діями та оцінка їх результатів.

До області несвідомого входять сновидіння, «субсенсорні» реакції, неусвідомлювані рухи, деякі безцільні спонукання до діяльності, марення, галюцинації тощо.

Несвідоме не можна прирівнювати до тваринної психіки, тому що воно відрізняється суспільними умовами існування людини, виступаючи як часткове, недостатньо адекватне відбиття світу в мозку людини.

З.Фрейд під несвідомим розумів потяги людини, які їй не вдалося реалізувати, оскільки вони виявилися суперечними соціальним нормам. Це, за Фрейдом, призводило до їх витискування до сфери несвідомого. Своє існування ці потяги виявляють у обмовках, застереженнях, сновидіннях.

У духовному світі несвідоме достатнього ступеня виражене у менталітеті — сукупності прийнятих і, в основному, ухвалених суспільством поглядів, форм та способів поведінки, яка відрізняє його від інших людських спільностей. Він має над свідомий характер, тому що «не закріплений у матеріалізованих продуктах, а розчинений у атмосфері суспільства». Тут діє механізм установки, свою залежність від якої людина не усвідомлює, тому що установка склалася незалежно від її волі та діє на несвідомому рівні. Саме тому менталітет не дає можливості суб’єкту здійснити рефлексію. Носій його перебуває в переконанні, що він сам сформував свої позиції та погляди. У цій обставині полягають величезні труднощі перебудови свідомості людини у світі, що змінюється.

Разом з тим слід визнати, що у світлі наявних наукових даних питання про відносини між свідомими та іншими рівнями психічної регуляції поведінки, зокрема несвідомим, залишається складним і не вирішується цілком однозначно. Основною причиною цього є той факт, що існують різні типи несвідомих психічних явищ, які по-різному співвідносяться зі свідомістю. Є несвідомі психічні явища, що знаходяться на підсвідомому рівні.

Підсвідомий рівень психічної діяльності – узагальнені, автоматизовані в досвіді даного індивіда стереотипи її поведінки – вміння, навички, звички. Це поведінкове ядро ​​індивіда, сформоване на ранніх стадіях його розвитку. Сюди ж відноситься імпульсивно-емоційна сфера, тобто неусвідомлювані устремління індивіда, його потягу, пристрасті, установки. Це мимовільна сфера особистості, «друга натура людини», «центр» індивідуальних поведінкових штампів, манер поведінки.
Саме підсвідомість, очевидно, має багаторівневу структуру: автоматизми і їх комплекси на нижньому рівні та інтуїція – на вищому. Автоматизми підсвідомого рівня – це комплекси стереотипно відбуваються дій в типових ситуаціях, динамічні стереотипи – ланцюгові послідовності реакцій у звичній обстановці (звичне управління технікою, виконання звичних обов’язків, манера поводження з звичними предметами, мовні і мімічні штампи). Ці поведінкові автоматизми розвантажують свідомість для більш кваліфікованої діяльності. Свідомість звільняється від постійних повторних рішень стандартизованих завдань.
У підсвідомість витісняються і різні комплекси – нереалізовані бажання, пригнічені прагнення, різні побоювання і занепокоєння, амбіції і завищені претензії (нарцисизму, неповноцінності та ін.) Ці комплекси мають тенденцію до гіперкомпенсації, черпаючи великий енергетичний потенціал у сфері підсвідомості, вони формують стійку підсвідому спрямованість поведінки особистості. Підсвідомі прояви завжди присутні в процесах свідомості, вони відповідальні за переробку підпорогової (неусвідомлюваних) впливів, формують неусвідомлені спонуки, емоційно орієнтують свідомість на найбільш значущі сторони діяльності. Підсвідомість – це сфера внутрішніх станів і установок, у тому числі і установок вищого, морального рівня. Підсвідомість активно включається у всіх випадках, коли вичерпуються можливості свідомої діяльності (при афектах, стресових станів, в ситуаціях крайнього психічного перенапруження).

Також до неусвідомлених явищ в життєдіяльності людини належить група надсвідомих процесів.

Інтуїція — спосіб прийняття рішення шляхом аналізу, при якому результат ґрунтується головним чином на здогаді.

Відомо, що більшість наукових відкриттів здійснюється самим непередбаченим шляхом. Інтуїція дійсно тісно пов’язана з творчим проривом. А.Ейнштейн любив грати на скрипці. І за цим заняттям він нерідко намагався знайти емоційний підйом для подолання труднощів мислення. Не навмисно кажуть, що його теорія ймовірності – плід геніальної інтуїції.

Однак інтуїція взагалі не є «вихлопним клапаном» для пізнаючого розуму. Вона служить достатньо самостійним і самодостатнім засобом світосприйняття.

Інтуїція — базисний природний дар людини. Випереджаючи обставини та явища життєдіяльності, вона реалізує особистішу природу.

Формою прояву несвідомого є й так звана психологічна установка. Цей психічний феномен являє собою цілісний стан людини, який виражає динамічну визначеність її психічного життя, спрямованість особистості на активність у якомусь виді діяльності, загальний нахил до дії, стінку орієнтацію на певні об’єкти, що зберігається доти, доки очікування людини виправдовуються. Проявляється несвідоме і в інших психічних процесах. Навіть мислення людини може протікати на несвідомому рівні. Що ж до уявлення або таких явищ, як інтуїція і творчість, то їх без участі несвідомих компонентів навіть важко собі уявити.

Отже, спосіб буття людини у світі завжди передбачає наявність свідомості, яка буквально "пронизує" людську діяльність, бо вона є необхідною умовою її  організації й відтворення. Свідомість як суб’єктивна реальність виступає нічим іншим, як  трансформованою в ідеальний план діяльністю, узагальненим досвідом  матеріально-предметного перетворення світу людиною, моментом теоретичної і практичної  взаємодії, ставленням до світу, формою діяльності людства. Свідомість – це вища форма відображення дійсності, яка властива лише людям і зв’язана з їх психікою, мовою, абстрактним мисленням, цілепокладанням, світоглядом, самосвідомістю, самоконтролем своєї поведінки і діяльності та передбачування результатів останньої. Поняття несвідомості не має однозначного вирішення та трактування. Воно складне, багатогранне, важкодоступне для наукового з’ясування та перевірки. Як у філософії, так і в науці, воно розглядається в основному на рівні припущень, наукових гіпотез та релігійних концепцій.

Список використаної літератури

1. Орбан-Лембрик Л. Е. Психологія управління : навч. посіб. / Л. Е. Орбан-Лембрик. – 2-ге вид., доп. - К. : Академвидав, 2010. - 544 с. - (Серія "Альма-матер").

2. Загальна психологія: навч. посібник (О. Срипченко, Л.Долинська, З. Огороднійчук, та ін.- К.: "А.П.Н.", 2001);

3. Фрейд З. "Я и Оно". Хрестоматия по истории психологии, М.,

4. Фрейд З. "Психология бессознательного". Сборник произведений. Составитель М. Г. Ярошевский. М., 1989;

5. Фрейд З. Психология бессознательного. - М., 1984;

6. Немов Р. С. "Психология"Кн.1.-М., 1995;5. "Общая психология" (под. ред. А.В. Петровского).-М.,1986;

7. Введение в психологию (под. ред. А.В.Петровского.-М., 1997);8. Годфруа Ж. "Что такое психология".-М.,1992;

8. Рубинштейн С.Л. "Основы общей психологии".Т.1.-М.,1989;

9. Максименко С.Д. Загальна психологія: Навчальний посібник.- К., 2004.

10. Дубравська Д. М. Основи психології. — Львів, 2001.

11. Загальна психологія/ О. Скрипченко, Л. Долинська,                                3. Огороднійчук та ін. — К. 2006.

12