Успеваемость студентов

Успішність студентів визначається не лише рівнем організації навчального процесу у вищій школі, а й наявністю сформованих у студентів необхідних навчальних дій і операцій. До причин неуспішності студентів можна додати такі:

-недооцінка значущості теоретичних знань;

-неволодіння раціональними методами пізнання;

-несформованість операцій мислення;

-прагматична спрямованість на близьку мету (отримати залік, скласти іспит тощо).

Психологи А.Ф. Ануфрієв і С.Н. Костроміна виділили ряд труднощів в навчанні і можливі психологічні причини даних труднощів:

Приблизно 20% дітей  можуть пропускати букви в письмових  роботах. Це явище має декілька причин - низький рівень розвитку фонемного  слуху, слабка концентрація уваги, несформованість прийомів самоконтролю, індивідуально-типологічні особливості особи.

19% хлопців постійно  допускають орфографічні помилки,  хоча при цьому можуть напам'ять  відповісти будь-яке правило, - це  випадок так званої “нерозвиненості  орфографічної зіркості". Можливі  причини такі: низький рівень  розвитку довільності, несформованість прийомів учбової діяльності, низький рівень об'єму і розподіли уваги, низький рівень розвитку короткочасної пам'яті, слабкий розвиток фонемного слуху.

Біля 17% класу  страждають неуважністю. Причини були виділені наступні: низький рівень розвитку довільності, низький рівень об'єму уваги, низький рівень концентрації і стійкості уваги.

14,8% дітей зазнають  труднощі при рішенні математичних  задач - погано розвинене логічне  мислення, слабке розуміння граматичних  конструкцій, несформованість уміння орієнтуватися на систему ознак, низький рівень розвитку образного мислення.

Приблизно 13,5% хлопців  випробовують утруднення при переказі тексту. Причини: несформованість уміння планувати свої дії, слабкий розвиток логічного запам'ятовування, низький рівень мовного розвитку і образного мислення, занижена самооцінка.

13,1% дітей непосидючі. Частіше за все це викликано  низьким рівнем розвитку довільності,  індивідуально-типологічними особливостями  особи, низьким рівнем розвитку  вольової сфери.

12,7% дітей зазнають  труднощі в розумінні пояснення  вчителя з першого разу. Психологами  А.Ф. Ануфрієвим і С.Н. Костроміної були виділені наступні причини: слабка концентрація уваги, несформованість прийому учбової діяльності, низький ступінь сприйняття і довільності.

У 11,5% дітей постійний  бруд в зошиті. Причина може знаходитися  в слабкому розвитку дрібної моторики пальців рук і в недостатньому  об'ємі уваги.

10,2% хлопців погано  знають таблицю складання (множення). Це пов'язано з низьким рівнем  розвитку механічної пам'яті і  довготривалої пам'яті, із слабкою  концентрацією уваги і з несформованістю прийомів учбової діяльності.

9,6% дітей часто  не справляються із завданнями  для самостійної роботи. Причини  - несформованість прийомів учбової діяльності, низький рівень розвитку довільності.

9,5% дітей постійно  забувають будинки учбові предмети. Причини - низький рівень розвитку  довільності, низький рівень концентрації  і стійкості уваги і основна  причина - висока емоційна нестабільність, підвищений імпульс.

Дитина погано списує з дошки - 8,7% - не навчився працювати  за зразком.8,5% дітей домашню роботу виконують відмінно, а з роботою  в класі справляються погано. Причини  різні - низька швидкість протікання психічних процесів, несформованість прийомів учбової діяльності, низький рівень розвитку довільності.

6,9% - будь-яке  завдання доводиться повторювати  кілька разів, перш ніж учень  почне його виконувати. Найімовірніше,  винуватий низький рівень розвитку  довільності і несформованість навику виконувати завдання по усній інструкції дорослого.

6,4% дітей постійно  перепитують. Це може говорити  про низький рівень об'єму уваги,  про слабку концентрацію і  стійкість уваги, про низький  рівень розвитку перемикання  уваги і розвиток короткочасної  пам'яті, про несформованість уміння прийняти учбову задачу.

5,5% хлопців погано  орієнтуються в зошиті. Причини  - низький рівень сприйняття і  орієнтування в просторі і  слабкий розвиток дрібної мускулатури  грон рук.

4,9% - часто піднімають  руку, а при відповіді мовчать.  Не сприймають себе як школяра,  або ж у них занижена самооцінка, але можливі труднощі в сім'ї,  внутрішньо стресовий стан, індивідуально-типологічні  особливості.

0,97% - коментують  оцінки і поведінку вчителя  своїми зауваженнями. Причини - труднощі  в сім'ї, перенесення функції  матері на вчителя.

0,7% дітей довгий  час не можуть знайти свою  парту. Причини приховані в  слабкому розвитку орієнтування  в просторі, в низькому рівні  розвитку образного мислення  і самоконтролю.

Усе це шкодить  розвитку творчих здібностей студента, знижує рівень засвоєння наукового  змісту вищої освіти («Довге дихання  науки зміню­ється на коротке  дихання діловитості…»). Звідси в частини студентів формальне ставлення до оволодіння науковими методами навчальної ро­боти. У засвоєнні наукової інформації в них переважає репродуктивна, короткочасна пам’ять (із пропуском суттєвої інформації). Знижується факт прирощування знань до індивідуального досвіду, що є показником псевдоосвіти.

Серед психологічних  причин неуспішності студентів є  такі їхні осо-бистісні якості:

--низький самоконтроль і недостатня довільність психічних функцій;

-недисциплінованість і неорганізованість;

-Несистематична самостійна робота, що знижує її ефективність;

лінощі, пасування перед труднощами;

-емоційна нестабільність і високий рівень тривожності;

-відсутність самоідентифікації з роллю «студент»;

-наявність прогалин у знаннях;

-надання переваги відпочинку, веселощам тощо. Причинами неуспішності студентів можуть бути ще й такі:

Нейрофізіологічні: загальна ослабленість організму (перевтома, не­якісне харчування, несприятливі екологічні умови, недостатня рухова ак­тивність  та ін.), слабкий тип ВИД, порушення  зору, слуху та артикуляції, мікропошкодження кори головного мозку (у т. ч. і через токсичний вплив нікотину, алкоголю і наркотиків).

Педагогічні причини: низька інтенсивність навчально-професійної  діяльності («від сесії до сесії»), низька її ефективність (невміння вчити­ся самостійно), пропуски занять, відсутність індивідуального, диферен­ційованого підходу і контролю з боку викладачів, незадовільні побутові умови проживання, важкий матеріальний стан, відсутність допомоги й підтримки  від батьків.

Шляхи усунення причин неуспішності студентів:

І) Перевести  опанування знаннями у процес самостійної пізнаваль­ної діяльності студентів. Підвищувати результативність організації са­мостійної навчальної роботи систематичним педагогічним контролем і оцінкою її результатів.

Виховувати культуру мислення студентів. Грамотне мислення завж­ди індивідуальне, воно формує свою автономну систему знань, розвиває власні вихідні поняття і шляхи вирішення проблем, що й становить осно­ву для об’єктивної творчості (В.Т. Кудрявцев).

Свобода навчання, звичайно, залишає студентові деяке право вирі­шувати, що йому потрібно, а що ні. Проте критичне ставлення до педаго­гічного процесу – це не гординя і не бездіяльність. Треба брати до уваги все краще й нове, вміти критично оцінювати самого себе, щоб уникати помилок бездіяльності та не обмежувати цим себе, не втрачати можли­вості розвитку своїх потенційних сил (а то буде псевдоосвіта замість са­моосвіти). Найголовніше – не протиставляти себе відкрито освітній сис­темі, а самому додавати те, що вона дати не може (І.В. Вачков).

Принципи побудови програми самонавчання студентів:

Оптимальне співвідношення процесів розвитку і саморозвитку. Ко­жен студент навчається за допомогою придатних для нього засобів, виро­бляючи індивідуальний стиль навчально-професійної діяльності.

Розвиток творчості студентів на всіх етапах професійного навчан­ня. Проблемні творчі завдання є джерелом нових знань і реалізації потен­ційних можливостей кожного студента. Формування у студентів наста­нови на глибоке проникнення в сутність предмета сприяє досягненню не тільки близької мети навчання, а й віддаленої, пов’язаної з майбутньою професійною діяльністю.

Індивідуальні риси особистості розвиваються лише завдяки само­стійному виконанню завдань, які студент ставить перед собою. Важли­во вчасно коригувати план, ускладнювати завдання. Тільки таким чи­ном у кожного студента формуються індивідуально-розумові здібності та воля.

Не менш важливо розвивати рефлексивний досвід студента, який забезпечує усвідомлення та перетворення особистісного досвіду шляхом його переосмислення, пропонувати шляхи його вдосконалення.

У зміст професійного навчання з будь-якої спеціальності треба включати психолого-педагогічні знання про критерії та показники сфор-мованості знань і вмінь студентів. Це має значення для розвитку в них самоконтролю, самооцінки якості засвоєння навчального матеріалу.

Рекомендувати студентам відпрацьовувати свій індивідуальний стиль організації самостійної навчальної роботи. Успіхів можна досягти різними засобами, проте головний предмет уваги студента – він сам як індивідуальність. Важливо допомагати йому усвідомлювати себе в ролі суб’єкта навчально-професійної діяльності. Уміння, яке не вбудовано у процес розвитку особистості, має дезінтеграційний вплив, а то й спотво­рює розвиток особистості студента. «Знання без виховання – меч у руках божевільного» (Д.І. Менделєєв).

Це стратегічні принципи організації навчально-професійної діяльнос­ті студентів, які спрямовані на створення оптимальних умов для підви­щення якості професійного навчання та розвитку особистості майбут­нього фахівця.

Питання для самоконтролю

Обґрунтувати, чому навчально-професійна діяльність є провідною ді­яльністю в студентському віці? Які зміни в структурі особистості сту­дента відбуваються під її впливом?

Коли студент  стає суб’єктом власної навчальної діяльності? Чи кожен студент є суб’єктом цієї діяльності? Довести, що суб’єктність у на­вчально-професійній діяльності є рефлексією власних самозмін, го­товністю до них.

Який зміст поняття «вміння вчитися»? Які дії студента характеризу­ють його вміння вчитися самостійно? Дайте поради Вашим майбутнім студентам щодо забезпечення ефективного учіння.

Які причини неуспішності студентів і шляхи їх подолання?

Які можливості для розвитку самостійного творчого мислення сту­дентів у процесі навчання? Доведіть, що «навчатися і не розмірко­вувати над вивченим – даремно витрачати час, розмірковувати не навчаючись – згубно» (Конфуцій).

Чи можна поставити рівність між творчістю і мисленням? Що заважає студентам розвивати творчий потенціал?

У чому полягає особистісний аспект пізнання? Розкрийте складники інтелектуальної ініціативи, інтелектуальної компетентності, інтелек­туальної творчості, інтелектуальної саморегуляції.

Організовуючи навчання, викладач мусить насамперед забезпечити мету чи мотив? Чому?

Які мотиви сприяють успішному навчанню студента? Чи можуть мо­тиви обов’язку (зобов’язання) у навчанні не тільки раціонально, але й емоційно стати сильнішими порівняно з тими, які їм протидіяли?

Чим відрізняється засвоєння матеріалу від його запам’ятовування? По­рівняти «знання-інформацію» та «наукові знання – життєві знання».

Нині вчені вважають, що найкращим засобом засвоєння знання є не прослуховування лекції, а опрацювання друкованої сторінки.