Зигмунд Фрейд

Зміст

 

1. План………………………………………………………………..…3
2. Біографія……………………………………………………………..4
3. Наукова діяльність………………………………………………….8
4. Основні праці………………………………………………………16
5. Список використаних джерел ……………………………………19

 

 

 

План

1. Біографія

      1.1 Сім'я. Фройди та Україна

      1.2 Юність

      1.3 Зрілість

      1.4  Сметрь

2. Наукова діяльність

      2.1 Народження психоаналізу

      2.2 Метод вільних асоціацій

      2.3 Теорія сновидінь

            2.3.1 Сенс сновидінь

            2.3.2 Приховане сновидіння

            2.3.3 Робота сновидіння

            2.3.4 Символи

    2.4 Табу на теорії Фрейда та психоаналіз

    3. Основні праці

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Біографія 

1.1 Сім'я. Фройди та Україна

Зиґмунд Фройд народився  в сім'ї Якоба Фройда та Амалії Натансон^[1]. Батьки психоаналітика походять з Бучача (нині Тернопільська область), де жили до переселення внімецьке місто Фрайберг, що знаходилося поблизу кордонів Прусії та Австрії (нині — місто Пржибор у Чехії).

У статті «Моє життя і  психоаналіз» Зигмунд писав: «Я народився 6 травня 1856 року у Фройбурзі в Моравії, маленькому містечку в нинішній Чехословаччині. Мої батьки були євреї, і сам я залишаюся євреєм. Про моїх предків з батьківського боку я знаю, що вони колись мешкали в рейнських землях, у Кельні; у зв'язку з черговим переслідуванням євреїв в XIV або XV століттях, сімейство перебралося на схід, і впродовж XIX століття воно перемістилося з Литви через Галичину до німецькомовнихкраїн, до Австрії».

Якоб Фройд народився  в 1815 році в місті Тисмениця (сучасна Івано-Франківська область), в Галичині, і провів там перші 25 років свого життя. У Тисмениці він уперше одружився і дав життя двом старшим братам Зигмунда — Еммануелю і Філіпу. Амалія Натансон також народилася в Україні, в місті Броди на Львівщині, виросла в Одесі. В 1860 році родина Фройда у зв'язку з фінансовими труднощами перебралась до Відня. В 9 років Фройд вступає до гімназії Сперл (середня школа), де став одним з кращих учнів, та закінчив її на відмінно в 17 років.

1.2 Юність

Після завершення гімназії Фройд планував зробити воєнну або ж політичну кар'єру, але в наслідок антисемітських настроїв та матеріальних труднощів його амбіції були повністю знищені цими причинами.

У 1881 році він на відмінно здає випускні екзамени та отримує ступінь доктора медицини. В березні 1876 року Фройд під пильним наглядом професора Карла Клауса досліджує статеве життя вугрів . В частковій мірі, вивчав наявність сім'яників у самців. Це була його перша наукова робота. В 1884 році винайшов метод зафарбовування нервових шляхів хлоридом золота, спосіб такого роду був визнаний недосконалим.

У 1882 році Фройд приступив  до медичної практики. Наукові інтереси привели його до головної лікарні  у Відні, де він почав дослідження в Інституті церебральної анатомії. На початку 1880-тих років зближується з Йозефом Брейєром та Жаном-Мартеном Шарко, які значно вплинули на вибір Фройдом напрямку наукової діяльності^[2].

У 1886 році Фройд вступає в шлюб з Мартою Бернейс (Martha Bernays)^[3]. В подальшому у них народилось шестеро дітей — Матильда (1887—1978), Жан Мартін (1889—1967, названий в честь Шарко), Олівер (1891—1969), Ернст (1892—1970), Софія (1893—1920) та Анна (1895—1982). Саме Анна Фройд стала послідовницею батька, заснувала дитячий психоаналіз, систематизувала та розробляла психоаналітичну теорію, внесла значний вклад в теорію та практику психоаналізу в своїх роботах.

1.3 Зрілість

У 1891 році видана робота Фройда «Про афазію», в якій він уперше виступив з аргументованою критикою загальноприйнятої  на той час концепції локалізації  функцій мозку в певних його центрах  і запропонував альтернативний функціонально-генетичний підхід до вивчення психіки та її фізіологічних механізмів. У статті «Захисні нервопсихози» (1894) та роботі «Дослідження істерії» (1895, спільно з Й. Бреєром) було засвідчено, що існує зворотня дія психічної патології на фізіологічні процеси та залежність соматичних симптомів від емоційного стану пацієнту

У 1923 році у Фройда виявлений рак піднебіння. Вчений переніс 33 тяжких операції, але продовжував працювати до останніх днів свого життя. У 1930 році Фройд став лауреатом премії Ґете.

Зиґмунд Фройд навчався у Віденському університеті (медичний факультет, зараз Віденський медичний університет).

У 1876 — 1882 — працював в лабораторії психології Ернеста Брюкке вивчаючи, гістологію нервових клітин, також працював в Інституті фізіології, де займався вивченням проблем психоаналізу. Потім перейшов до головного шпиталю Відня. Одержав звання приват-доцента з неврології. Стажувався у доктора Шарко в Парижі, перекладав на німецьку праці видатного медика. Відкрив приватну практику психоаналітика.

З. Фройд, жартуючи, називав  себе Мойсеєм психоаналізу. У цьому зобразилося його життєве кредо: антагоніст Риму Ганнібал мріяв про завоювання Риму, а Фройд — про інтелектуальне завоювання світу.

Вчений вірив у розумне  й гармонійне облаштування світу під егідою диктатури еліти. У праці «Майбутнє однієї ілюзії», сповідуючи платонівські принципи раціонального влаштування держави, обстоював антидемократичні засади, заперечував визначальну роль народу у суспільному житті й державобудівництві.

5 березня 1902 року до Фройда нарешті прийшла слава й визнання: найясніший цісар Франц Йосиф I підписав офіційний указ про присвоєння вченому звання професора-асистента.

1908 — він відкриває Віденське психоаналітичне товариство, де збиралися не лише медики, але й творча інтелігенція.

1922 року Лондонський університет вшановував п'ятьох геніїв людства, зокрема й Зиґунда Фройда та Альберта Ейнштейна. Відтепер психоаналітик стає популярним не лише у Європі: його запрошують на лекції в США, гонорари за це досягають десятків тисяч доларів.

Зиґмунд Фройд — вчитель  та ідейний натхненник європейського філософа Карла Юнга.

1.4 Смерть

1923 року З.Фройда оперували (ракова пухлина). 1933 рік: у Німеччині до влади прийшли нацисти: донька вченого Анна, яка очолювала Всесвітнє психоаналітичне товариство, арештована. Родина Фройда втекла до Лондона. У 1938 році, після приєднання Австрії до Німеччини та й наступних переслідувань євреїв зі сторони нацистів, положення Фройда значно ускладнилось. Після арешту доньки Анни та допиту в гестапо, Фройд прийняв рішення покинути Третій рейх. Однак влада не поспішала випускати його з країни. Він був змушений не тільки підписати принизливу подяку гестапо «за ряд добрих послуг», але й виплатити правлінню рейха неймовірно величезний «викуп» в сумі 4000 доларів за право покинути Німеччину. В багато чому дякуючи зв'язкам грецької та датської принцеси Марі Бонапарт — пацієнтки та учениці Фройда — йому вдалось зберегти життя і разом з дружиною та донькою емігрувати в Лондон. Дві сестри Фройда були вислані в концентраційний табір, де й загинули у 1942 році. Нестерпно страждаючи від раку ротової порожнини, який був викликаний курінням, у 1939 році він просить свого лікаря та друга Макса Шура допомогти йому здійснити евтаназію, ідея якої була на той час досить таки популярною. Той дав йому дозу морфію, від якої Зігмунд Фрейд і помер 23 вересня, на той час йому було 83 роки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Наукова діяльність

 

2.1 Народження психоаналізу

Історія психоаналізу бере свій початок в 1880-тих роках у  Відні, коли Зігмунд Фрейд працював над розробкою ефективнішого  способу лікування неврологічних  та істеричних захворювань. Деякий час  раніше Фрейд зіткнувся з тим  фактом, що частина розумових процесів не усвідомлювалась ним як результат  його неврологічних консультацій у  дитячій лікарні, і при цьому  він виявив, що у багатьох дітей, які мають розлади мовних функцій, відсутні органічні причини для  виникнення даних симптомів. Пізніше  у 1885 році Фрейд проходив стажування в клініці Сальпетрієр під керівництвом французького невролога та психіатра Жана-Мартена Шарко, який здійснив на нього дуже сильний вплив. Шарко звернув увагу на те, що його пацієнтки часто страждали такими соматичними захворювання, як параліч, сліпота, пухлини, не маючи при цьому ніяких характерних в таких випадках органічних порушень. До роботи Шарко вважалось, що жінки з істеричними ознаками мали блукаючу матку (hystera по-грецьки означає «матка»), але Фрейд встановив, що у чоловіків також могли виникати подібні психосоматичні симптоми. Фрейд також ознайомився з експериментами в області лікування істерії, які проводив його наставник та колегою Йозефом Бреєром. Це лікування являло собою поєднання гіпнозу та катарсису та й пізніше у цьому методі процеси розрядки емоцій отримали назву «абреакція».

Попри те, що більшість вчених вважали сновидіння або набором  механічних спогадів про минулий  день, або безглуздим набором фантастичних образів, Фрейд розвивав точку зору інших дослідників про те, що сновидіння є зашифрованими повідомленнями. Аналізуючи асоціації, які виникали у хворих у зв'язку з тою чи іншою частиною сновидіння, Фрейд робив висновки про розлади (етіологія). Усвідомлюючи виникнення свого захворювання, пацієнти, як правило, виліковувались.

У молоді роки Фрейд зацікавився гіпнозом та його використанням для допомоги душевнохворим. Пізніше він відмовився від гіпнозу,надаючи перевагу своєму власному методу вільних асоціацій та аналізу сновидінь. Ці методи стали основою психоаналізу. Фрейд також цікавився тим, що називали істерія, а зараз відомо нам як конверсійний синдром.

Уперше термін «психоаналіз» був використаний Фрейдом французькою мовою 30 березня 1896 року в опублікованій ним статті про етіологію неврозів у «Неврологічному Журналі». В 1900 році він видає свою першу самостійну роботу «Тлумачення сновидінь», яка присвячувалась аналізу неврозів з допомогою вивчення сновидіньаналізанта. Здійснювати дослідження з використання методу вільних асоціацій, він прийшов до висновку, що джерелом неврозу більшості аналізантів є придушені сексуальні бажання (лібідо). При порушеннях розвитку лібідо (наприклад при фіксації на матері - едіпів комплекс) воно не може бути вдоволене і проявляється у вигляді симптомів психічного захворювання. Також невгамований потяг може бути перенаправлено на не сексуальні цілі (сублімація). Відповідно, у цій концепції прояви заглушених сексуальних бажань можуть бути знайдені не тільки в снах та неврозах, але й в літературі та мистецтві (а також і в інших породженнях людської свідомості).

У ранніх роботах Фрейда (до 1920 року) в якості джерела неврозів розглядається конфлікт несвідомого стану (який керується «принципом задоволення») та свідомості, яка прагне до самозбереження («принцип реальності»). Внаслідок цього головна увага зосереджується на конфлікті всередині психічної інстанції, яка керується принципомреальності. У праці «Я та Воно» Фрейд виділяє в структурі психіки три компоненти — «Воно» (ід), «Я» (его) та «Над-Я» (супер-я). «Воно» відповідає за позасвідомий потяг, «Я» — принцип реальності. «Над-Я» формується в процесі засвоєння людиною соціальних норм, панування над психікою стає неусвідомленим, приводить до виникнення так званої «совісті» і неусвідомленого почуття провини.

Більша частина сучасних психоаналітиків не визнає придушену  сексуальність джерелом всіх психічних  розладів, переважно сексуальне трактування  образів у снах також викликає сумніви. Водночас запроваджене Фрейдом поняття несвідомого, метод пророблення прихованих причин симптомів та «економічний» розгляд психічних процесів, як взаємодії відособлених інстанцій, лежить в основі більшості шкіл сучасного психоаналізу, психотерапії та теорії особистості. Ідея в тому, що твори мистецтва можуть розглядатись як результат невротичних переживань творця та прояву неусвідомленого. Таке тлумачення мало величезний вплив на культуру ХХ століття. Теорії Фрейда та його методи лікування викликали полеміку у Відні в XX столітті і досі залишаються предметом гарячих суперечок. Ідеї Фрейда часто обговорюються та аналізуються в літературних та філософських роботах в додаток до неспинних дискусій в наукових та медичних роботах. Його часто називають «батьком психоаналізу».

2.2 Метод вільних асоціацій

Усупереч традиціям критичного мислення XIX століття, Фрейд запропонував відмовитись від ролі свідомості, як контролера при нагляді за психічними процесами. На його думку, свідомість відсікає думки, що виникають на периферії, а також образи ще до того, як вони попадуть в поле уваги суб'єкта, тоді як при аналізі душевних рухів саме ці думки та образи можуть виявитись важливими. Фрейд став використовувати метод вільних асоціацій. Пацієнтам пропонувалось розслабитись на кушетці і говорити все, що приходить їм в голову, якими би абсурдними, неприємними або непристойними воно не здавалось з точки зору повсякденних стандартів. Коли це відбувалось, виявлялось, що потужні емоціональні потяги відносили неконтрольоване мислення в напрямку до психічного конфлікту. Фрейд стверджує, що перша випадкова думка утримує в собі якраз те, що потрібно, і є по суті забутим продовженням спогаду. Пізніше він робить застереження, що це не завжди так буває. Те, що думка, яка виникає у хворого, не може бути ідентична з забутим уявленням, повністю пояснює душевний стан хворого. У хворого під час лікування діють дві сили – одна проти іншої: з одної сторони, його свідоме прагнення згадати забуте, а з іншої – опір, яке перешкоджає витісненому або його похідній повернутись у свідомість. Якщо цей опір дорівнює нулю або є незначним, то забуте без будь-яких змін виникає у підсвідомості. Чим сильніше спотворення під впливом опору, тим менше схожості між думкою, яка виникає – замінником витісненого та самим витісненим. Все ж, ця думка має мати хоч якусь схожість із тим, що шукали в силу того, що ця думка має те ж саме походження, що й симптом. Якщо опір не дуже інтенсивний, то за цією думкою можна дізнатись так звану «істину». Випадкова думка повинна мати відношення до витісненої як певний натяк.

Поняття «асоціації» - одне з найдревніших у психології. Його можна зустріти у Платона та Арістотеля. Подібно тому, як стовбур дерева, розвиваючись, обростає новими кільцями, ці поняття, які передаються від епохи до епохи як мудрість століть, збагатились новим змістом. Правило утворення асоціацій століттями вважався головним законом психології. Воно стверджує: якщо будь-які об’єкти сприймаються одночасно або в безпосередній тісності, то поява одного з них спричиняє за собою усвідомлення іншого. Якщо глянути на яку-небудь річ, людина згадує її відсутнього власника, оскільки раніше ці два об’єкти сприймались одночасно, в силу чого між їхніми слідами зміцнився асоціативний зв’язок. Різноманітними видами асоціацій було посвячена велика кількість психологічних трактатів. Коли психологія перетворилась в науку, асоціації стали вивчати екстремально, щоб виявити закони пам’яті, уяви та інших психічних процесів. Було вияснено, з якими уявленнями асоціюються у різних людей різні слова, скільки разів потрібно повторити список слів, щоби між ними виник зв’язок, який би дозволяв цілком або частково запам’ятати це слово та.ін. У всіх випадках ставилась задача вивчення роботи свідомості. Фрейд використовував матеріал асоціацій в інших цілях. Він шукав в цьому матеріалі шлях в область тих спонук, які не усвідомлюються, натяки на те, що відбувається в «киплячому котлі» афектів, потягів. Для цього, він гадав, асоціації варто вивести з-під контролю свідомості. Вони повинні були вільними. Так народилась процедура психоаналізу, тобто його технічне використання.