Значення соціально-психологічного клімату колективу

З офіційними рольовими взаємовідносинами  тісно пов'язані правові взаємовідносини. Цей тип взаємовідносин виникає  в результаті синтезу суспільно-правових відносин та адміністративно-психологічно-правових форм взаємозалежності та взаємовпливу. Та в більш загальному вигляді  це - взаємовідносини обов'язку. Вони регламентуються спеціальними законами, інструкціями, розпорядженнями. Ці відносини  впливають на якості особистості, котрі  конкретизують психологічну сторону  правових взаємовідносин людей.

В структурі взаємовідносин слід відмітити моральні взаємовідносини. Вони відображають психологічні установки, що мають відношення до етичної сторони  поведінки людей в колективі. Вони залежать від таких якостей  особистості, як доброта, вміння співчувати, проявляти турботу та інші. Прояв  моральних відносин більш довільний, ніж правових. В моральних відносинах індивідуально-психологічні особливості  виявляються сильніше, ніж в виробничих та правових.

Комунікативні взаємовідносини  відображають активність психологічних  взаємозв'язків членів колективу, характеризуючи особистісну опосередкованість  процесів спілкування. Комунікативні  взаємовідносини складаються завдяки  таким якостям особистості, як відкритість  до спілкування, безпосередність, простота та ін. Недостатність в прояві комунікативної активності пов'язана з сором'язливістю, закритістю, боязливістю.

В процесі спілкування  відбувається взаємопізнання людей, що породжує когнітивні взаємовідносини. Вони характеризуються розумінням та нерозумінням людьми одне одного в  процесі праці та спілкування. Тут  мова може йти про співчуття, співучасть та інші форми психологічного взаємопізнання.

Пізнання людини людиною  завжди має емоційний відтінок. Емоційні взаємовідносини виникають в  результаті синтезу естетичних норм та відносин, що існують в суспільстві, з формами психологічного впливу людей одне на одного.

На соціально-психологічному рівні емоційні взаємовідносини  відображають взаємну привабливість  членів колективу. В структурі цих  взаємовідносин виділяються фізична, психічна та ділова привабливість. Тут  з'являються почуття любові чи ненависті, симпатії, антипатії та інші, котрі  пов'язані з характеристикою настрою  як загального емоційного фону діяльності колективу. Позитивний емоційний фон  сприяє вольовому настрою колективу.

Вольові взаємовідносини  є синтезом суспільно-політичних та правових відносин з психологічними взаємовпливами. Вони характеризуються мірою автономності (або залежності) індивідуальних дій, вчинків та поведінки  особистості. Вольові відношення формуються на основі таких якостей особистості, як самостійність, цілеспрямованість та інші. На їхньому тлі виявляються і інші якості - невпевненість, нерішучість та інші, котрі також входять до змісту вольових взаємовідносин.

Отже, взаємовідносини - це завжди зустрічні міжособистісні відносини, в котрих синтезується вся сукупність суспільних відносин з реальними  формами взаємодії, взаємозв'язку, взаємопізнання, взаємовиявлення, взаємовпливу та взаємоприйняття.

В них чітко вимальовуються різноманітні соціально-психологічні феномени: співпраця - суперництво, симпатії - антипатії, згода - незгода, любов - ненависть (неприязнь), конформізм - нонконформізм  та інші., що характеризують стан особистісних взаємовідносин в колективі.

Отже сукупність взаємовідносин, що переживають в колективі, утворюють  структуру його соціально-психологічного клімату. 

 

1.4 Форми прояву  соціально-психологічного клімату  в колективі

Соціально-психологічний  клімат формується в процесі сумісної діяльності людей та виявляється  в їх поведінці, довільних та мимовільних  реакціях один на одного, в способах спілкування. Соціально-психологічний  клімат є результатом відображення матеріальних, організаційно-управлінських  та психологічних умов, спільної діяльності у свідомому відношенні людини один до одного. "Справжніми людьми в їх справжньому спілкуванні створені емпіричні відносини, і вже потім, заднім числом, люди ці відносини відображають, уявляють собі, закріплюють та справджують..."(12)

Емпіричні відносини в  колективі виражаються у вигляді  взаємовідносин, що розписані в попередньому розділі. Слід відмітити, що в конкретних дослідженнях не всі види взаємовідносин попадали в поле зору дослідників. В  вітчизняних розробках найбільше  дослідженим аспектом взаємовідносин є колективістські види взаємовідносин. В процесі їх вивчення виявляються  нові групові ефекти, що дозволяють проникнути в суть соціально-психологічного клімату колективу. Так в процесі  експериментального вивчення взаємопоєднуваності  людей М.М. Обозов виділив ефект  спрацьованості між ними в спільній діяльності. "Співпрацьованість - відмітив він, - це результат взаємодії конкретних людей в конкретній діяльності."(13) Недостатній розвиток цього феномену породжує виробничі та між особистісні  конфлікти котрі є однією з  форм прояву соціально-психологічного клімату.

Рівень конфліктності  в колективі залежить від рівня  згоди між його членами з питань спільної діяльності. "Згода визначається як спільність точок зору, дружні стосунки. "(14) Згода передбачає спільне  прийняття рішень, підтримку позицій  інших членів колективу по відношенню до загальних об'єктів взаємодії  і цілей діяльності. Вона дає змогу  об'єднати зусилля колективу в  одному напрямку. Розбіжності ведуть до дестабілізації відносин в колективі, погіршення соціально-психологічного клімату. Згода є яскравим показником сприятливого стану соціально-психологічного клімату та є передумовою згуртованості  людей.

Відмічені раніше форми прояву соціально-психологічного клімату  інтегруються в особистих взаємовідносинах дружби як полі вищої форми розвитку психологічного прийняття людей."...Дружба - відношення саме цінне, що саме по собі є цінністю. Дружба - відношення глибоке та інтимне, що передбачає не тільки взаємодопомогу, а й внутрішню близькість, відвертість, довіру, любов."(15).

Ці та інші особистісні  взаємовідносини, що виникають в  спільній діяльності, виявляються в  різноманітних способах спілкування  людей.

В спілкуванні через поведінку  та діяльність розкриваються суб'єктивний зміст реальних відносин людей одне з одним, особливості їх психологічного взаємного прийняття, можливості взаємодії, характер взаємовідносин. Рівні форми  спілкування, в котрих здійснюються між особистісні стосунки, можна  розглядати як об'єктивні характеристики соціально-психологічного клімату. До таких же характеристик відносяться  засоби спілкування, форми звертання, структура безпосередньої та опосередкованої  комунікації в колективі (комунікативна  сітка).

Засоби спілкування - вербальні (мова, голос) кінетичні (міміка, пантоміміка), а також технічні, створені людиною (письмо, телефон, радіо та інші) - використовуються для обміну інформацією між членами  колективу з метою регуляції  взаємодії, взаємозв'язку та взаємовідносин в спільній діяльності. Експресивні  компоненти цих засобів (інтонації, жест, поза, та інші) є важливими показниками  психологічного взаємозв'язку людей  в колективі. (16) Це дає змогу розглядати їх в якості форм прояву соціально - психологічного клімату. Наприклад, показова інтонація характеризує авторитарний стиль керівництва.

Суттєвим показником особливостей взаємовідносин є форми звертань як засобів вербального спілкування. Переваження яких-небудь одних форм звертання - наказів чи прохань, пропозицій чи питань, порад — характеризує особливості взаємовідносин в колективі  і тим самим служить показником соціально-психологічного клімату.

Вивчення комунікативних зв'язків в колективі по числу  та спрямованості контактів, по їх змісту теж може свідчити про стан взаємовідносин в ньому. Неякісний розвиток взаємовідносин приводить до уособлення(відокремлення)окремих  членів колективу, скорочення числа  контактів в ньому, до переваження  опосередкованих способу зв'язку над безпосередніми, до згортання  сітки комунікативних зв'язків до формально необхідних, до затримки інформації в каналах опосередкованого спілкування, до порушення зворотного зв'язку між учасниками діяльності. Таким чином, комунікативні зв'язки в колективі виступають в якості емпіричних показників його соціально-психологічного клімату.

В суспільному житті людей  взаємовідносини набувають особливої  цінності для кожної людини, суть кожної людини розкривається тільки в зв'язках  з іншими людьми. "Людська суть наявна тільки в спілкуванні, в єдності  людини з людиною, в єдності, що спирається тільки на реальність несхожості між "Я" та "ТИ". (17). Людина, виходячи з  цього, може зрозуміти власну цінність, якщо її справи набувають суспільної значущості, її самооцінка виростає на основі тих відносин, які складаються  у неї з оточуючими людьми. Через  взаємовідносини людина усвідомлює свою суспільну цінність. Згідно з  цим самооцінка виступає в якості групового ефекту і, значить, як одна з форм прояву соціально-психологічного клімату.

 

Успішне управління організацією та діяльністю її персоналу передбачає обізнаність не лише з діловим, а  й поза діловим спілкуванням. Психологічний  клімат в організації може підсилювати  чи знижувати предметну діяльність людей так само, як і професійні завдання організації істотно впливають на психологічний клімат. Саме тому одним із чинників успішності діяльності групи (організації) є стан міжособистісних відносин, на одному полюсі якого є позитивний (сприятливий) психологічний клімат, на іншому — конфліктна ситуація, яка дезорієнтує групу, погіршує діяльність організації.

   Соціально-психологічний  клімат — якісний аспект міжособистісних  стосунків, що виявляється у  сукупності внутрішніх (психологічних)  умов, які сприяють або перешкоджають  продуктивній спільній діяльності  і всебічному розвитку особистості  у групі.

   Часто використовують  синонімічні поняття “психологічний  клімат”, “морально-психологічний  клімат”, “психологічна атмосфера”  тощо.

ітература

1. Андреева Г.М. Социальная  психология. - М.: Педагогика, 1980.-С.85.

2. Алешина Ю.Е. и др. Спецпрактикум по социальной  психологии: опрос, семейное, индивидуальное  консультирование. - М.: Изд-во Московского  унта, 1989,-89с.

3. Аникеева Н.В. Психологический  климат в коллективе. - М.: Педагогика, 1989.-246с.

4. Бурлачук Л.Ф., Савченко  Е.П. Психодиагностика (психодиагностический  инструментарий и его применение  в условиях социальных служб). – К., 1995

5. Берн Э. Игры, в которые  играют люди. Люди, которые играют  в игры. -М.: Прогресс, 1988.-400с.

6. Бойко В.В., Ковалев А.Г., ПанферовВ.Н. Социально-психологический  климат коллектива и личность. - М: Мысль, 1983.-207с. Бурлачук Л., Морозов С. Словарь-справочник  по психологической диагностике. -К.: Освіта, 1989.-С.58-73.

7. Бондаренко А.Ф. Психологическая  помощь: теория и практика: (Учебное  пособие для студентов старших  курсов психологических факультетов,  отделений университетов К.: Укртехпрес, 1997.-216с.

8. Гільбух Ю.З., Киричук  О.В. Шкільний клас: як пізнавати  й виховувати його душу. - Київ: Міжвід. наук.-практ. центр "Психодіагностика  й диференційоване навчання", 1994. - 208 с.

9. Деркач А.А. Рабочая  книга практического психолога.  Технология эффективной профессиональной  деятельности. - М.: Красная площадь, 1996.-400с.

10. Донцов А.И. Проблемы  групповой сплоченности. - М.: Мысль, 1979.-С60.

11. Донцов А.И. Психология  коллектива. - М.: Мысль, 1984.-4.1.

12. Дружинин В.В., Контров  Д.В., Контров М.В. Введение в  теорию конфликта. -М.: Наука. 1989.-С.65-67.

13.Емельянов Ю.Н. Активное  социально-психологическое обучение. -

Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1985. - 168с.