Аутэкология, синэкология, демэкология

 АНТРОПОГЕННІ  ФАКТОРИ – чинники впливу людської діяльності на органічний світ.

    Різноманітність форм  людської діяльності, які змінюють  біотичні й абіотичні елементи  природи, багато вчених об'єднують  під загальною назвою антропогенні  впливи, або антропогенні фактори.  Український еколог О.О. Лаптев, зокрема, розглядає антропогенні фактори як породжені соціальним обміном речовин і енергії тіла, речовини, процеси і явища, які впливають на природу одночасно з природними факторами.

АНТРОПОГЕННІ  ФАКТОРИ – чинники впливу людської діяльності на органічний світ. Розрізняють такі види впливу антропогенних чинників.: непрямі та прямі, позитивні та негативні. Прямий вплив спрямований безпосередньо на живі організми (напр., штучне розведення риб, птахів тощо). Непрямий вплив здійснюється шляхом зміни клімату, фізичного стану та хімізму атмосфери і водойм, будови поверхні землі, грунту, рослинного та тваринного світу, що призводить до змін та порушень умов існування організмів.

   До антропогенних факторів  належать усі види створюваних  технікою і безпосередньо людиною  впливів, які пригнічують природу:  забруднення (внесення в середовище нехарактерних для нього нових фізичних, хімічних чи біологічних агентів або перевищення наявного природного рівня цих агентів); технічні перетворення й руйнування природних систем ландшафтів (у процесі добування природних ресурсів, будівництва тощо); вичерпання природних ресурсів (корисні копалини, вода, повітря та ін.); глобальні кліматичні впливи (зміна клімату в зв'язку з діяльністю людини); естетичні впливи (зміна природних форм, несприятливих для візуального та іншого сприймання).

 Взагалі антропогенні фактори  – це впливи людини на екосистему, що зумовлюють у її компонентів  (абіотичних і біотичних) суттєві  відгуки (реакції). Вони можуть  бути фізичними, хімічними, кліматичними, біотичними, а за характером зв'язків  – вітальними і сигнальними,  за часом дії – постійними  і періодичними, ледве помітними  і катастрофічними. Будучи за  характером впливу екзогенними,  вини діють на ендогенні фактори  і завдяки їм «зсередини» –  на екосистему або на її  компоненти. Абіотичні фактори - температура, світло, радіоактивне випромінювання, тиск, вологість повітря, сольовий склад води, вітер, течії, рельєф місцевості - це все властивості неживої природи, які прямо чи опосередковано впливають на живі організми.

 

Біотичні фактори - це форми впливу живих істот одна на одну. Кожен  організм постійно відчуває на собі прямий або опосередкований вплив інших  істот, набуває у зв'язку з представниками свого виду і інших видів, залежить від них і сам чинить на них  вплив. Навколишній органічний світ - складова частина середовища кожної живої істоти.

 

Взаємні зв'язку організмів - основа існування  біоценозів та популяцій; розгляд їх відноситься до області сінекологіі.

 Вплив людини на природу  може бути як свідомим, так  і стихійним, випадковим. Користуючись  знанням законів розвитку природи,  людина свідомо виводить нові  високопродуктивні сорти рослин  і породи тварин, усуває шкідливі  види, творить нові біоценози.  Проте нерідко вплив людини  на природу має небажаний характер. Це, наприклад, непродумане розселення  рослин і тварин у нові райони, хижацьке винищення окремих видів,  а також розорювання перелогових  земель, внаслідок чого зникають  стійкі високоорганізовані біоценози, зменшується видовий склад рослин і тварин.

 До випадкових належать впливи, які є наслідком діяльності  людини, але не були наперед  передбачені або заплановані:  випадкове завезення насіння  бур'янів і тварин (завезення з  Північної Америки колорадського  жука в Європу та кролів  в Австралію). Сюди слід віднести  випас худоби, розорювання земель, рекреаційні деградації тощо.

 Особливої шкоди природі  завдають урбогенні та техногенні процеси, які часто діють сумісно. Великі міста, як правило, мають промислові зони, транспортні магістралі, щільну забудову і, таким чином, творять великі площі мертвої підстилаючої поверхні, яка акумулює додаткове тепло. Над містами здіймаються "гарячі острови" з пилу та сажі, а також газові викиди, які погіршують якість життєвого середовища, роблячи його шкідливим для здоров'я людей.

 Антропогенні едафічні і кліматичні фактори витісняють природну рослинність, збіднюють тваринний світ, обмежують діяльність мікроорганізмів-деструкторів. Тому екосистеми великих міст та індустріальних центрів є енергетично субсидовані, їх діяльність часто повністю залежить від втручання людини (газони, квітники, сади, сквери, захисні смуги, агрокультури).

   Особливої шкоди природі  завдають урбогенні та техногенні процеси, які часто діють сумісно. Великі міста, як правило, мають промислові зони, транспортні магістралі, щільну забудову і, таким чином, творять великі площі мертвої підстилаючої поверхні, яка акумулює додаткове тепло. Над містами здіймаються "гарячі острови" з пилу та сажі, а також газові викиди, які погіршують якість життєвого середовища, роблячи його шкідливим для здоров'я людей.

 Антропогенні едафічні і кліматичні фактори витісняють природну рослинність, збіднюють тваринний світ, обмежують діяльність мікроорганізмів-деструкторів. Тому екосистеми великих міст та індустріальних центрів є енергетично субсидовані, їх діяльність часто повністю залежить від втручання людини (газони, квітники, сади, сквери, захисні смуги, агрокультури).

 Основними урбогенними негативними факторами є теплові, хімічні, радіаційні, електромагнітні, світлові, звукові, вібраційні тощо. Часто в містах вони діють одночасно, особливо це стосується транспортних магістралей із високою інтенсивністю руху. Однак не лише у великих містах діє цей комплекс антропогенних факторів. Якщо звернути увагу на лісові Карпати, то побачимо, що і в цьому віддаленому регіоні транспортні, електро- і нафтогазові магістралі, потужні трактори й автомобілі на трелюванні лісу і лісовивезенні завдають непоправної шкоди лісовим екосистемам. Зникають окремі види рослин і тварин, руйнується грунт, порушується екологічна рівновага.

 Однак не можна всю антропогенну  діяльність вважати негативною: впливи, які оптимізують екосистеми, є позитивними. Інтродукція, фіто-меліорація, біологічні методи боротьби зі  шкідниками рослин і тварин  – це позитивна антропогенна  діяльність, яка в умовах ноосферного управління повинна переважати. Згідно з висловом відомого російського еколога С.С.Шварца, прогноз розвитку науки на найближчі десятиліття включає в себе суттєві зміни структури міоцен озів Землі, створення здатних до самовідновлення і саморегулювання специфічних біогеоценозів. Учений відзначає антропогенні ландшафти, які будуть вирізнятися підвищеною стабільністю і підвищеною здатністю до біологічного очищення. Загальний баланс біосфери має підтримуватися на рівні, що забезпечуватиме оптимальний розвиток людського суспільства.

 На Конференції ЮНЕСКО "Середовище  і розвиток", яка відбулася  в 1992 р. у Ріо-де-Жанейро, прийнято  два фундаментальні документи: "Декларація  з Ріо в справах середовища" та "Глобальна програма дій – Агенда 21", в яких викладена ідея екологічного розвитку сучасної цивілізації. Про актуальність цієї ідеї свідчить те, що вона проникнула у всі галузі життя: філософію, науку, господарську діяльність, міжнародні стосунки та побут. Від уміння розв'язувати екологічні проблеми залежить наше майбутнє.

     Своєрідною формою  антропогенного впливу на природу  є діяльність лікаря ветеринарної  медицини. Цей вплив , як правило позитивний, свідомий, прямий або опосередкований . Ветеринар постійно оцінює стан сільськогосподарських біогеоценозів і бере активну участь у проведенні заходів з недопущення стресових станів у тварин, спалахів епізоотії та  ендеміцчних хвороб, вивчає та коригує вплив у біо-геоценозових пасовищах, тваринницьких ферм і комплексів на продуктивність, відтворювальну здатність та природну резистентність популяцій тварин, проводить діагностичні та лікувально-профілактичні заходи та діагностику, здійснює еколого-ветеринарні заходи при виробництві екологічно чистої продукції тваринництва. Діяльність ветеринара може мати й негативний вплив на природу. Вплив людини на природу може бути як свідомим, так і стихійним, випадковим. Користуючись знанням законів розвитку природи, людина свідомо виводить нові високопродуктивні сорти рослин і породи тварин, усуває шкідливі види, творить нові біоценози. Проте нерідко вплив людини на природу має небажаний характер.

 

До випадкових належать впливи, які  є наслідком діяльності людини, але  не були наперед передбачені або  заплановані; випадкове завезення  насіння бур'янів і тварин (завезення  з Північної Америки колорадського  жука в Європу та кролів в Австралію). Сюди слід віднести випас худоби, розорювання  земель, рекреаційні деградації тощо.

 

Особливої шкоди природі завдають урбогенні та техногенні проце-си7які часто діють сумісно. Великі міста, як правило, мають промислові зони, транспортні магістралі, щільну забудову і, таким чином, творять великі площі мертвої підстилаючої поверхні, яка акумулює додаткове тепло. Над містами здіймаються "гарячі острови" з пилу та сажі, а також газові викиди, які погіршують якість життєвого середовища, роблячи його шкідливим для здоров'я людей.

 

Антропогенні едафічні і кліматичні фактори витісняють природну рослинність, збіднюють тваринний світ, обмежують діяльність мікроорганізмів-деструкторів. Тому екосистеми великих міст та індустріальних центрів є енергетичне субсидовані, їх діяльність часто повністю залежить від втручання людини (газони, квітники, сади, сквери, захисні смуги, аг­рокультури).

 

Основними урбогенними негативними факторами є теплові, хімічні, радіаційні, електромагнітні, світлові, звукові, вібраційні тощо. Часто в містах вони діють одночасно, особливо це стосується транспортних магістралей із високою інтенсивністю руху. Однак не лише у великих містах діє цей комплекс антропогенних факторів. Якщо звернути увагу на лісові Карпати, то побачимо, що і в цьому віддаленому регіоні транспортні, електро- і нафтогазові магістралі, потужні трактори й автомобілі на трелюванні лісу і лісовивезенні завдають непоправної шкоди лісовим екосистемам. Зникають окремі види рослин і тварин, руйнується грунт, порушується екологічна рівновага.

 

Однак не можна всю антропогенну діяльність вважати негативною: впливи, які оптимізують екосистеми, є  позитивними. Інтродукція, фітомеліорація, біологічні методи боротьби зі шкідниками рослин і тварин — це позитивна антропогенна діяльність, яка в умовах ноосферного управління повинна переважати. Згідно з висловом відомого російського еко­лога С.С. Шварца, прогноз розвитку науки на найближчі-десятиліття включає в себе суттєві зміни структури біоценозів Землі, створення здатних до самовідновлення і саморегулювання специфічних біогеоценозів. Учений відзначає антропогенні ландшафти, які будуть вирізнятися підвищеною. стабільністю і підвищеною здатністю до біологічного очищення. Загальний баланс біосфери має підтримуватися на рівні, що забезпечуватиме оптимальний розвиток людського суспільства.

 

На Конференції ЮНЕСКО "Середовище і розвиток", яка відбулася  в 1992 р. у Ріо-де-Жанейро, прийнято два  фундаментальні документи: "Декларація з Ріо в справах середовища" та "Глобальна програма дій — Агенда 21", в яких викладена ідея екологічного розвитку сучасної цивілізації. Про актуальність цієї ідеї свідчить те, що вона проникнула у всі галузі життя: філософію, науку, господарську діяльність, міжнародні стосунки та побут. Від уміння розв'язувати екологічні проблеми залежить наше майбутнє.

 

 

Використана література:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                            Література

   1  Кучерявий В.П. Екологія - Антропогенні фактори впливу на середовище

  2. А.К. Запольський, А.І. Салюк. Основи екології.

  3 Корсак К.В., Плахотнік О.В. Основи сучасної екології

  4 Мусієнко М.М., Серебряков В.В., Брайон О.В. Екологія: Тлумачний словник

  5 Екологія: Підручник / С. І. Дорогунцов, К. Ф. Коценко, М. А. Хвесик та ін. — К.: КНЕУ, 2005. — 371 с