Отже, шум шкідливий, але чи можна зменшити його вплив на живі організми, включаючи  людину. Виявляється, можливо, і таких заходів багато. Насамперед, необхідно суворо дотримуватись чинних нормативів. На сьогодні на вулицях великих міст шум не спускається нижче 80 дБ. Для того щоб зменшити цей рівень, докладаються значні зусилля, насамперед, з удосконалення самої техніки. Конструктори працюють над малошумними двигунами й транспортними засобами, житлові забудови віддаляють від вуличних магістралей, останні відокремлюють від будинків бетонними екранами, поліпшують покриття.

     Ефективним  заходом боротьби з шумом в містах є озеленення. Дерева, які посаджені близько одне від одного, оточені густими кущами, значно знижують рівень техногенного шуму і покращують міське середовище.

     До  негативних фізичних чинників міста  належить також вібрація. Джерелами  вібрації в містах є: рейковий транспорт, автомобільний транспорт, будівельна техніка, промислові установки.

     Зазвичай  вібрація розповсюджується від її джерела  на відстань до 100 м. Найбільш потужне  джерело вібрації — залізничний  транспорт. Коливання грунту поблизу залізниці перевищує землетрус силою 6-7 балів. В метро інтенсивна вібрація розповсюджується на 50-70 м.

     Несприятливо  впливають на організм людини і електромагнітні  випромінювання промислової частоти (50 герц) та частот радіохвильового  діапазону. В помешканнях електромагнітні поля створюють: радіоапаратура, телевізори, холодильники тощо, що становить певну небезпеку. Якщо поруч знаходиться постійне джерело електромагнітного випромінювання, яке працює на аналогічній (чи є кратною) частоті, що може призвести до збільшення або зменшення нормальної частоти роботи людського органа, то наслідком цього можуть бути головний біль, порушення сну, перевтома, навіть загроза виникнення стенокардії. Найбільш небезпечним випромінювання є тоді, коли людина (а особливо дитина) спить.

     Безперечно, обійтися без електропобутових приладів неможливо, та й не потрібно. Головне  — дотримуватись певних правил:

     • у спальні не варто встановлювати  комп'ютер, «базу» для радіотелефона, а також вмикати на ніч пристрої для підзарядки батарейок та акумуляторів;

     • телевізор, музичний центр, відеомагнітофон  на ніч треба вимикати з електромережі;

     • електронний будильник не повинен  стояти в головах;

     • потужність мікрохвильових печей може змінюватись, тому час від часу треба  звертатися до майстра, щоб контролювати рівень випромінювання.

 

      РОЗДІЛ 3. Екологічний стан окремих  міст та регіонів України, заходи його поліпшення

     3.1 Екологічний стан м. Київ

 

     Київ. Київ — це столиця України, великий  культурний, історичний та торговельно-промисловий  центр. Столиця незалежної України  славиться своїми архітектурними пам'ятками, економічним та науково-технічним  потенціалами, вигідним географічним положенням і чудовим ландшафтом.

     Київ  є одним, з провідних центрів  машинобудування й точного приладобудування, хімічної, легкої та харчової промисловості. Він має потужну енергетичну  базу, будівельну індустрію, житлово-комунальне господарство, розвинуту мережу підприємств  торгівлі, побутового обслуговування та громадського харчування. Для Києва характерні великі масштаби і галузева різноманітність, наявність галузей важкої та легкої промисловості, випуск широкого асортименту продукції виробничого призначення і товарів народного споживання.

     Зростання населення і промислового виробництва  зумовили необхідність інтенсивного індустріального, житлово-комунального та соціально-культурного  будівництва, розширення транспортної та енергетичної мереж; міста. Щільність  забудови в Києві безперервно збільшується, що негативно впливає як на міське природне середовище, так і на міського жителя. Через нарощування промислово-енергетичного і транспортного потенціалів підвищується рівень забруднення навколишнього природного середовища.

     Основними джерелами забруднення навколишнього середовища в Києві є промислові підприємства, насамперед енергетичного комплексу, а також хімічні й транспорт, особливо автомобільний.

     Сучасне місто не можна уявити без транспорту, проте саме транспорт, насамперед автомобільний, належить до найбільших і найшкідливіших джерел забруднення повітря (до 70%). До того ж, із цим видом забруднень боротися важко і складно. Двигуни викидають у повітря значну кількість оксидів карбону, вуглеводних сполук, оксидів нітрогену, сполук свинцю та інших токсичних і канцерогенних речовин. І чим більше автомашин у місті, чим інтенсивніший їхній рух, тим вищі рівні забруднення навколишнього середовища, тим відчутніша шкода здоров'ю людини. Смог все сильніше наступає на Київ, а загазованість атмосферного повітря — складова частина екологічної кризи великого міста.

     Несприятливий вплив на стан атмосферного повітря  має аеропорт «Жуляни», який розташований неподалік від центральної частини  міста. Окрім того, він є джерелом підвищеного шумового впливу.

     Зростаюче шумове забруднення великого міста  також спричиняє чимало неприємностей  городянам, негативно відбивається на їхньому здоров'ї та психічному стані. З розвитком усіх видів  транспорту, інтенсивного будівництва  збільшуються шумові навантаження на людину, зумовлюючи її роздратування, психічну неврівноваженість, безсоння і як наслідок — серцево-судинні та психічні захворювання. Тепер на вулицях Києва в багатьох районах шум іноді досягає у денні часи 80-90, а в нічні — 50-60 децибелів, що не є нормальним явищем. Дослідження показують, що саме акустичне забруднення міського середовища є одним з найвірогідніших чинників, що призводять до зростання гіпертонічної хвороби та інфаркту міокарда.

     Унаслідок екологічно безграмотного господарювання на стічні канави перетворилися малі річки, які могли б бути окрасою нашого міста. Наприклад, відома річка Либідь, яка протікає по територією семи районів Києва. На її берегах розташовано понад 350 великих і малих підприємств та господарських об'єктів. У стічних водах, які потрапляють у річку Либідь з промислових майданчиків без очищення, вміст забруднювачів часто в 30-40 разів перевищує гранично допустимі концентрації. Значна кількість їх стікає потім у Дніпро.

     Однак слід зауважити, що достатньо успішно, порівняно з іншими містами України, в Києві вирішено проблеми очищення міських стічних вод та захоронення побутових відходів. Окрім того, в кожному районі міста відкрито бювети з джерельною водою.

     Київ  — місто новобудов та інтенсивної  реконструкції, зокрема, житлового  фонду. Недотримання комплексного підходу, в тому числі екологічного, до освоєння тієї чи іншої території, що забудовується, часто призводить до перетворення житлових мікрорайонів у будівельні майданчики. При цьому знищуються дерева, зазнають шкоди рослинний покрив, асфальтові та інші покриття, відбувається інтенсивне забруднення середовища пилом і викидними газами будівельної техніки, а також шумове забруднення.

     Для Києва залишається актуальною проблема радіоактивного забруднення, тому що на ньому лежить відбиток Чорнобильської катастрофи.

     Дуже  сприятливо відображається на екологічному стані міста те, що більше половини усієї території Києва займають зелені насадження. На південному сході  міста розташований великий лісовий  масив Пуща-Водиця, на півдні — Голосіївський ліс. У межах міста є 13 великих парків, численні сквери, два ботанічні сади та різноманітне вуличне озеленення. За площею зелених насаджень на одного мешканця (160-170 м²) Київ займає друге місце в Європі.

     3.2 Донецька область: екологічні проблеми

 

     Донецька  область є регіоном із критичним  станом навколишнього середовища.

     Займаючи  менше ніж; 4,5% території України, Донецька область виробляє приблизно  п'яту частину її промислової  продукції. Техногенний стан у регіоні  такий, що на кожний квадратний кілометр тут щорічно випадає близько 70 т шкідливих викидів. Це у багато разів перевищує середні показники по країні.

     Донецька  область — одна з найменш забезпечених водними ресурсами. На кожного жителя тут припадає у п'ять разів менше води, ніж: у середньому по Україні. При цьому головними споживачами води є промислові підприємства, а не люди.

     Загальне  скидання стічних вод, у тому числі  вкрай мінералізованих шахтних, коливалося в області за останні  роки від 1969 до 1.751 млн м³/рік і становило третину всіх забруднених стоків України. І це менше ніж: на 4,5% її території!

     Характеризуючи  стан атмосферного повітря у цілому по Донецькій області, необхідно  відзначити деяке його поліпшення і  стабілізацію рівнів забруднення. Адже багато промислових підприємств  не працюють. Проте ситуація у ряді міст залишається напруженою. В атмосферу викидається понад 40% усіх шкідливих речовин, середня щільність яких у 7 разів перевищує середньоукраїнський рівень, а в містах Маріуполі, Макіївці, Єнакієве, Горлівці — у 200 разів. Високі рівні забруднення атмосфери зафіксовано також у Красноармійську та Костянтинівці.

     Аналіз  якості атмосферного повітря виявив високі рівні забруднення (з перевищенням ГДК):

     - завислими частинками — в Маріуполі, Констянтинівці, Макіївці, в Амросіївському районі;

     - сірководнем — у Горлівці та Маріуполі;

     - фенолами — у Маріуполі, Макіївці та Краматорську;

     - оксидами нітрогену — у Краматорську, Макіївці, Єнакієвому.

     Найвищий  рівень забруднення атмосферного повітря  свинцем помічено у Донецьку та Констянтинівці. Причина цього в обласному центрі — наслідок викидів автотранспорту, а в Констянтинівці — недостатня ефективність природоохоронних заходів за високої концентрації підприємств кольорової металургії. Таким чином, у промислових містах області рівень забруднення атмосфери класифікується як небезпечний і надзвичайно небезпечний.

     Значне  забруднення повітря в Донецьку частково компенсується численними зеленими насадженнями та квітниками. Тут є більше ЗО парків та садів  і близько 60 скверів. Зеленими насадженнями зайнято більше половини загальної  площі міста.

     Скидання  неочищених і недостатньо очищених стічних вод становлять по області понад 25% загального скидання забруднених стічних вод в Україні. Щодо більшості малих річок, то вони взагалі перетворилися у стічні канави промислових підприємств, їхні береги засмічено, захаращено виробничими відходами.

     В області на державному балансі нараховується  понад 700 родовищ сировини 36 видів. Найбільш розповсюджені з них — кам'яне  вугілля, флюсові вапняки та доломіти, вогнетривкі глини, будівельний  камінь і пісок. Інтенсивна розробка корисних копалин, їхня переробка негативно впливають на навколишнє природне середовище. Робота вугільних підприємств, зокрема, спричинює розвиток деформації ґрунтів, ерозію та підтоплення земель.

     Так, в області знаходиться близько  половини усіх відходів вуглевидобутку та вуглезбагачення, понад 40% металургійних шлаків, понад 30% золошлакових відходів теплоелектростанцій. У регіоні зібралося понад 2,7 млрд. м³ отруйних відходів, і кількість їх щороку збільшується на 160 млн. т. Смітниками і нагромаджувачами відходів, кар'єрами і породними відвалами, відпрацьованими проммайданчиками, що вимагають рекультивації земель, зайнято вже близько 2% території За відсутності полігонів для їхнього збереження та заводів для переробки все це знаходиться на території підприємств, створюючи виняткову небезпеку. І поодинокими є приклади, коли відходи відправляють на переробку.

     Як  безпосередній наслідок негативних екологічних процесів можна розглядати високу смертність та малу народжуваність в області, населення якої за останні  роки зменшилося майже на 400 тисяч чоловік (загальна смертність населення за останнє десятиліття виросла з 12,7 до 17 на тисячу жителів). За цей час утричі зросла смертність від гіпертонічної хвороби, на 77,8% — від ішемічної хвороби серця, на 54,8 — від хворіб органів травлення.У 2,7 разів зросла патологія крові та кровотворних органів.

     3.3 Портове місто Одеса

 

     Одеса — важливий науковий, культурний та адміністративний центр України, одне з найбільших міст країни.

     Одеса є також: великим портом України  та має два портові міста-супутники — Іллічівськ (на березі Сухого лиману) та Южний (на Григорівському лимані). Цей портовий вузол Іллічівськ — Одеса — Южний, який простягнувся вздовж Чорноморського узбережжя на 60 км, створює досить напружену екологічну обстановку для морської екосистеми цього регіону.