Екологічний моніторинг

                        Національна музична академія України  ім. П. І. Чайковського

                             

                                                    Диригентський факультет

  
 
 
 
 
 
 

                                                  

      «Екологічний моніторинг» 
 
 
 
 
 
 

                                                  Контрольна робота №2

                                                                               з екології

                                                                              студентки 1-го курсу

                                                                                           кафедри хорового диригування

                                                                                          Жданової Діани Олегівни    
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

                                                             Київ - 2011                                                                             

                                                          План:

   1. Екологічний моніторинг. Система екологічної інформації

   2. Види та рівні екологічного моніторингу

    3. Об'єкти і суб'єкти державного моніторингу та їх діяльність

    4. Геоекологічний моніторинг у системі природоохоронного законодавства України 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                       

              Екологічний моніторинг. Система екологічної інформації 

           Моніторинг (лат. - контролювати, наглядати) - це процес неперервного спостереження за об'єктами - повітрям, водами, рослинами, тваринами, землями. Цей термін з'явився в 1972 р. на Стокгольмській конференції ООН з охорони довкілля. При проведенні моніторингу важливо виділити підсистеми спостережень, реакції основних складових біосфери: абіотичної - геофізичний моніторинг та біотичної - біологічний.

              Найпростіший моніторинг був  започаткований ще в 16 сторіччі, в Європі, коли зміни в природі  стали вже очевидними й особливо  великого розміру вони набули  в середині 20 сторіччя. Вчені повною  мірою зрозуміли глобальну небезпеку  негативного впливу техногенних  чинників на природу, її об'єкти, ресурси. Сучасні ботаніки підрахували,  що кількість рідкісних рослин  і тих, що перебувають під  загрозою зникнення, або потребують  охорони, нараховується біля 12 тис.  видів. Тільки на території  Європи, 2000 видів віднесені до  рідкісних і таких що зникають. Таким чином, кожний один вид  із п'ятьох потребує охорони.  За результатами моніторингу  складають аналіз стану будь-якої  території, який відображує відносини  людини, суспільства з природою - флорою, фауною. На підставі таких  даних складають карти екологічного  змісту, які характеризують соціально-екологічні  проблеми, як результат відносин  людини з природою.

       http://pidruchniki.ws/15840720/ekologiya/osnovi_ekologiyi_-_myagchenko_op 

      Контроль якості компонентів біосфери, змінами в них, які викликані антропогенними причинами, здійснюються за допомогою екологічного моніторингу.

Моніторинг навколишнього природного середовища - це система спостережень, збору, обробки, передачі, збереження та аналізу інформації про стан навколишнього природного середовища, прогнозування його змін і розроблення наукового обгрунтування рекомендацій для винесення управлінських рішень. Залежно від призначення здійснюється загальний (стандартний), оперативний (кризовий) та фоновий (науковий) моніторинг навколишнього природного середовища.

      http://freqlist.ru/ekologiya/ekologiya-odarenko/ekologicheskiie-monitoring.-sistema-ekologicheskoie-informacii.html

                                Види та рівні екологічного моніторингу 

    Загальний (стандартний) моніторинг  навколишнього природного середовища - це оптимальні за кількістю  параметрів спостереження на  пунктах, в об'єднаннях в єдину  інформаційно-технологічну мережу, які дають можливість на основі  оцінки і прогнозування стану  навколишнього середовища, регулярно  розробляти управлінські рішення  на всіх рівнях.

    Оперативний (кризовий) моніторинг навколишнього природного середовища - це спостереження спеціальних показників на цільовій мережі пунктів у реальному масштабі часу за окремими об'єктами - джерелами підвищеного екологічного кризи в окремих регіонах, які визначені як зони надзвичайної екологічної ситуації, а також в районах аварії з шкідливими екологічними наслідками з метою забезпечення оперативного реагування на кризові ситуації та створення безпечних умов для населення.

     Фоновий (науковий) моніторинг навколишнього природного середовища - це спеціальні високоточні спостереження за всіма складовими навколишнього середовища, а також за характером, складом, кругообігом та міграцією забруднюючих речовин, за реакцією організмів на забруднення на рівні окремих популяцій, екосистем і біосфери в цілому. Фоновий моніторинг здійснюється у природних і біосферних заповідниках, на інших територіях, що охороняються, на базових станціях.

          Екологічний моніторинг здійснюється на чотирьох рівнях:

1) локальному - на території окремих об'єктів (підприємств), міст, на ділянках ландшафтів. Для ефективного контролю забруднення атмосфери в містах з населенням до 100 тис. жителів, контрольних станцій доцільно мати, принаймні, три, від 100 тис. до 300 тис. жителів - не менше п'яти, від 300 тис. до 500 тис. - сім , тоді як в населеному пункті з населенням понад 1 млн. чоловік - 11 - 24 пунктів. Промислові системи екологічного моніторингу контролюють викиди промислових підприємств, рівень забруднення промислових майданчиків та прилеглих до них районів;

2) регіональному - у межах адміністративно-територіальних одиниць, на територіях економічних і природних регіонів. Здебільшого він (моніторинг) отримує дані про забруднення атмосфери і водойм від місцевих і промислових контрольних станцій;

3) національному - на території країни в цілому моніторинг означає статистичну обробку та аналіз даних про забруднення навколишнього середовища від регіональних систем з штучних супутників Землі і космічних орбітальних станцій. Вони функціонують разом зі Службою погоди Держкомгідромету Україні і здійснюють прогноз якості навколишнього середовища на великих територіях країни;

4) глобальні системи моніторингу навколишнього середовища використовуються для досліджень та охорони природи і здійснюються на основі міжнародних угод у цій сфері. Ряд країн має мережу надземних станцій, на яких здійснюється безперервний вибір та аналіз проб на наявність в атмосфері забруднюючих речовин, СО2, СО, пилу, свинцю, радіонуклідів.

      http://freqlist.ru/ekologiya/ekologiya-odarenko/ekologicheskiie-monitoring.-sistema-ekologicheskoie-informacii.html 
 
 

           Об'єкти і суб'єкти державного моніторингу та їх діяльність 

         Моніторинг об'єктів навколишнього середовища здійснюють суб'єкти моніторингу за загальнодержавною і регіональними (місцевими) програмами реалізації відповідних природоохоронних заходів. Фінансуються роботи за рахунок коштів, передбачених у державному та місцевих бюджетах згідно з чинним законодавством.

         Основними завданнями суб'єктів державного екологічного моніторингу є довгострокові систематичні спостереження за станом довкілля. Вони забезпечують аналіз стану довкілля та прогнозують його зміни, надають інформаційно-аналітичну підтримку в прийнятті управлінських рішень у галузі охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та екологічної безпеки.

         Суб'єкти ДСМД забезпечують удосконалення підпорядкованих їм мереж спостережень за станом довкілля, уніфікацію методик спостережень і лабораторних аналізів і систем контролю, створення банків даних для багатоцільового колективного використання з допомогою єдиної комп'ютерної мережі, яка забезпечує автономне і спільне функціонування складових цієї системи та її зв'язок з іншими інформаційними системами, що діють в Україні і за кордоном.

          Відносини суб'єктів системи моніторингу ґрунтуються на спільній інформаційній підтримці рішень у галузі охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та екологічної безпеки, координації дій під час планування, організації та проведення спільних заходів з моніторингу довкілля, ефективному використанні наявних організаційних структур, засобів спостережень за об'єктами довкілля та комп'ютеризації роботи усієї ДСМД.

         Для підвищення ефективності роботи державної та регіональних програмам моніторингу довкілля організовано розробку методичних рекомендацій з підготовки регіональних та державної програм моніторингу довкілля. З 2002 р. створюються регіональні системи ДСМД в Донецько-Придніпровському регіоні.

         Ведуться науково-дослідні роботи в цьому напрямі в столиці України, розроблено "Програму створення системи моніторингу довкілля міста Києва". Ведуться такі роботи і в інших областях, але створення вказаних систем стримується слабкою матеріально-технічною базою служб спостережень.

            http://pidruchniki.ws/15430422/ekologiya/ekologiya_-_yurchenko_li 
 

                          Геоекологічний моніторинг у системі

                       природоохоронного законодавства України 

        Геоекологічний моніторинг довкілля в Україні — сучасна форма реалізації процесів екологічної діяльності за допомогою засобів інформатизації. Геоекологічний моніторинг забезпечує регулярне оцінювання та прогнозування стану середовища, життєдіяльності суспільства й умов функціонування екосистем для прийняття управлінських рішень щодо екологічної безпеки, збереження природного середовища та раціонального природокористування.

          В Україні створено Державну службу моніторингу довкілля, тобто систему установ, які збирають, аналізують, зберігають і поширюють інформацію про стан довкілля, прогнозують його зміни та надають науково обґрунтовані рекомендації для прийняття відповідних рішень. Державна служба моніторингу довкілля — це складова національної інформаційної інфраструктури України, яка є відкритою інформаційною системою.

          В Україні є розвинута нормативно-правова база для проведення геоекологічного моніторингу. Постановою Кабінету Міністрів від 30 березня 1998 р. затверджене "Положення про державну систему моніторингу довкілля", за яким визначається порядок створення та функціонування Державної служби моніторингу довкілля.

         Постановою Кабінету Міністрів України затверджено Порядок організації та проведення моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря від 9 березня 1999 р. За цим Порядком встановлюються основні вимоги до організації та проведення моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря, визначаються джерела його фінансування, взаємовідносини центральних органів виконавчої влади в організації та здійсненні моніторингу. Моніторинг атмосферного повітря проводиться з метою отримання, збирання, оброблення, збереження й аналізу інформації про рівень забруднення атмосферного повітря, оцінювання та прогнозування його змін і ступеня небезпечності, розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень у галузі охорони атмосферного повітря.

        У зв'язку з багатодисциплінарним і міжвідомчим характером проблем, що розв'язує природоохоронна політика, інформаційно-методичне забезпечення цієї діяльності є специфічним і складним завданням. У зв'язку з настійною потребою поліпшення інформаційно-методичного забезпечення природоохоронної політики зумовлений розвиток екологічного моніторингу. В документах міжнародної конференції ООН із питань навколишнього середовища (Стокгольм, 1972) була висунута ідея моніторингу в формі національних систем постійного спостереження за змінами в біосфері з метою одержання достовірних відомостей про збільшення техногенного впливу на її компоненти, екологічне прогнозування й обґрунтування рішень щодо регулювання взаємодії техносфери з біосферою.