Глобальная екополитика

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 17 Декабря 2012 в 18:55, реферат

Описание

На сьогоднішній день, не дивлячись на бурхливий розвиток політології, термін “політика" залишається недостатньо визначеним. Платон сказав, що це - “мистецтво жити разом", або, якщо спробувати підібрати більш сучасне визначення - це участь усіх рівних громадян у прийнятті рішень спрямованих на влаштування суспільного життя. Для інших - “брудний профіль людської діяльності”, тобто справа далека від етики, спрямована на задоволення власних потреб і амбіцій. Навіть, можна відчути на собі усю “спроможність політичних інституцій."

Содержание

1. Екологічна політика
1.1 Виникнення та поняття екологічної політики
1.2 Причини виникнення екологічної політики
2. Глобальна екополытика.
2.1 Міжнародне співробітництво у природозахисній діяльності.
2.2 Поняття глобальної екополітики.
Використана література

Работа состоит из  1 файл

Екополітика.doc

— 63.50 Кб (Скачать документ)

План

 

1. Екологічна політика

1.1 Виникнення та поняття екологічної політики

1.2 Причини виникнення екологічної політики

2. Глобальна екополытика.

2.1 Міжнародне співробітництво у природозахисній діяльності.

2.2 Поняття глобальної екополітики.

Використана література

 

 

1. Екологічна політика

 

1.1 Винекнення та поняття екологічної політики

 

На сьогоднішній день, не дивлячись на бурхливий розвиток політології, термін “політика" залишається недостатньо визначеним. Платон сказав, що це - “мистецтво жити разом", або, якщо спробувати підібрати більш сучасне визначення - це участь усіх рівних громадян у прийнятті рішень спрямованих на влаштування суспільного життя. Для інших - “брудний профіль людської діяльності”, тобто справа далека від етики, спрямована на задоволення власних потреб і амбіцій. Навіть, можна відчути на собі усю “спроможність політичних інституцій."

Дещо розглянувши термін “політика" спробуємо подібним чином дослідити “екологію”.

Термін “екологія" був введений відомим німецьким науковцем Е. Геккелем у 1866 році.

Екологія (від грецького oicos - дім, logos - наука) - це складе співіснування рослинного і тваринного світів з неживою природою, взаємовідношення організму з живою і неживою природою, що його оточує.

Сама ж екологія як галузь наукового дослідження була закладена дуже давно: у перших індійських епосах “Махабхараті” і “Рамаяні” зазначається по те як природні умови впливають на психологічний ті фізичний стан людини.

Остаточне становлення ідей класичної екології сталося після появи теорії Ч. Дарвіна. Значний внесок у подальший розвиток екології як науки зробили М.О. Сєвєрцов, В.В. Докучаєв, В.І. Вернацький, а серед українців М. Левітт, В. Межжерін.

Екологічна практика в сучасному світі займає домінуючі позиції. Хоча в соціальній практиці дуже нечітко вимальовується усвідомлення важливості теми, хоча йдеться про майбутнє усього людського роду. Розвиток екологічного стану на планеті спонукає людей до пошуку шляхів подолання екологічної кризи.

Політика та екологія, до недавнього часу, були дещо індиферентними поняттями стосовно одна одної. У сучасній політиці з‘явився новий напрямок діяльності - екологічна політика.

Екологічна політика - організаційна та регулятивно-контрольна діяльність суспільства та держави, спрямована на охорону та оздоровлення природного довкілля, ефективне поєднання функцій природокористування та природо охорони та забезпечення нормальної життєдіяльності.

 

1.2 Причини виникнення екологічної політики

 

Для знаходження найбільш прийнятних форм співіснування людини і природи це не тільки вираховування антропогенних чинників, а також всебічне екологічне обґрунтування господарських проектів, організація постійного моніторингу стану довкілля, запровадження незалежної, обов‘язково компетентної служби екологічних експертів, охорона окремих важливих природних об‘єктів, контроль за раціональним використанням природних ресурсів, полісторонній розвиток екологічної освіти, виховання, а найголовніше - екологічної свідомості.

Найнагальнішою проблемою сучасності є створення безпеки людської цивілізації.

Неефективна екологічна політика або ж відсутність як такої може спричинити екологічну катастрофу, порушення екологічної рівноваги, що загрожує існуванню живих організмів і природи взагалі, не тільки в локальному, а й у глобальному масштабі. Екологічні катастрофи можуть бути викликані природним (виверження вулкану, тайфуни, повені, землетруси, ураганні бурі) і антропогенними чинниками. Останні є причиною більшості сучасних негараздів.

Не можна нехтувати й тим, що очевидні раптові порушення рівноваги, раптові катаклізми справляють належне враження, тоді як поступове звикання до загрозливих екологічних реалій. Людство, не скидаючи обертів, не втомлюється “перевиконувати план": перегрів планети, пере промисловість, виснаження надр, забруднення атмосфери, кліматичні аномалії. Даючи оцінку сучасній екологічній ситуації усі експерти одностайно пророкують через кілька десятків років настання необоротних процесів - катастрофічних процесів.

Важливим засобом уникнення екологічної кризи е екологічна експертиза - система організованих, науково-практичних та культурних заходів, спрямованих на визначення соціально-екологічної ефективності передбачуваних проектів, оцінювання ймовірних впливів реалізації зазначених господарських проектів. На стан природного середовища за весь термін їх функціонування.

 

2. Глобальна екополытика.

 

2.1 Міжнародне співробітництво у природозахисній діяльності.

 Необхідність міжнародного  співробітництва у природозахисній  діяльності пояснюється багатьма  чинниками. Основні з них : 
 
– природні екосистеми і комплекси, біосфера не мають державних кордонів, тому розв‘язання питань захисту навколишнього середовища і забезпечення екологічної безпеки не під силу тільки окремим країнам, у тому числі й найбагатшим, що мають найбільшу кількість матеріальних засобів і коштів для розв‘язання проблем екологічного характеру. Глобальний характер природних процесів є головною умовою міжнародного співробітництва в екологічній сфері; 
 
– сучасні процеси глобалізації економіки, частково політики, способу життя людей вимагають глобального підходу й у розв‘язанні екологічних питань, які неможливо розглядати окремо, без врахуваннякомплексного характеру еколого-економіко-соціальних проблем; 
 
– бідні й недостатньо економічно розвинені країни не в змозі самостійно розв‘язати проблеми захисту унікальних екосистем, розміщених на їх території; етноекологічні проблеми збереження життя унікальних народів і етносів (малочисленних північних народів Росії, деяких племен Африки, Південної Америки, Океанії та інших регіонів світу); 
 
– ряд країн світу з диктаторськими режимами або іншими негативними політично-економічними особливостями є джерелом нестабільності та небезпеки, у тому числі екологічної, в окремих регіонах чи для всієї світової спільноти (джерела воєнної загрози, міжнародного тероризму, поширення наркотиків, торгівлі людьми, браконьєрства та ін.). Отже, необхідна міжнародна підтримка, контроль і регулювання відповідного “світового порядку” в питаннях екологічного характеру; 
 
– багаті країни, незважаючи на те, що вони є основними споживачами природних ресурсів і забруднювачами навколишнього середовища, мають більші успіхи у розв‘язанні багатьох екологічних проблем, і відповідні засоби для цього. Тому вони є основним джерелом фінансування міжнародних екологічних організацій, фондів, програм наукових досліджень та інших природоохоронних заходів.

2.2 Поняття глобальної екополітики.

Глобальна екополітика – проведення міжнародних, політичних і зовнішньоекономічних акцій з урахуванням екологічних обмежень в соціально-економічному розвитку, запасів наявних у світі природних ресурсів і їхнього розподілу між країнами.

Україна підписала більше 40 міжнародних правових документів, серед яких: договір про заборону випробування ядерної зброї в атмосфері, космічному просторі і під водою; Конвенцію ВОЗ про захист від іонізуючої радіації; Конвенцію про транскордонне забруднення повітря на великій відстані; Протокол про обмеження викидів сірки; Віденську конвенцію про охорону озонового шару; Конвенцію про біологічне розмаїття; Конвенцію про захист Чорного моря від забруднення; Конвенцію про зміну клімату та інше.

 

Задача.

Розрахувати суми платежів за викиди забруднюючих речовин  фактично та за планом, визначити економію витрат за викиди забруднюючих речовин.

Варіант за списком 15.

Вартість викидів згідно з податковим кодексом України.

Ціаністий водень – 50,9 грн/т;

Сірководень  - 4273,24 грн/т;

Нафтолін  - 3292,05  грн/т;

Аміак  - 249,38грн/т;

Фенол -  6035,24грн/т;

Бензол -  75,14грн/т;

Таб.№1 Кількість вікидів.

Найменування шкідливих викидів

Кількість викидів

(фактичні значення),

             т/рік

Кількість викидів

(за планом),

           т/рік.

1

Ціаністий водень

80 + 15 = 95

15 + 15 = 30

2

Сірководень

132,0 + 15 = 147,0

87,0 + 15 = 102

3

Нафталін

78,0 + 15 = 93

46,0 + 15 = 61

4

Аміак

115,0 + 15 = 130,0

103,0 + 15 = 118

5

Фенол

26,0 + 15 = 41,0

8,0 + 15 = 23

6

Бензол

258,0 + 15 = 273

187,0 + 15 = 202


 

 

 

Таб.№2 Обчислення економії витрат.

Найменування шкідливих викидів

Різниця між викидами за планом і  фактичними

т/рік

Вартість викидів

грн

1

Ціаністий водень

65

3255,85

2

Сірководень

45

192295,8

3

Нафталін

32

105377,6

4

Аміак

12

2992,56

5

Фенол

18

108634,32

6

Бензол

71

5334,94


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 
1. Баб'як О. С., Біленчук П. Д., Чирва Ю. О. Екологічне право України: Навчальний посібник. – К.: Атіка 
2. Білявський Г. О. , Бутченко Л. І. , Навроцький В.М., Основи екології: теорія та практикум. – К.: Лібра 
3. Білявський Г. О. та ін. Основи екології: Підручник / Г. О. Білявський, Р. С Фурдуй, І. Ю. Костіков. — К.: Либідь 




Информация о работе Глобальная екополитика