Охорона праці в галузі

 

ВСТУП

 

 

 Сучасні умови глобалізації  трудових та соціально-економічних та ставлять перед МОП завдання проаналізувати результати своєї діяльності та визначити нові шляхи вирішення завдань, сформульованих у статуті МОП.

 У вересні 2000 р. світові лідери підписали Декларацію Тисячоліття – зобов’язання спільно працювати для побудови більш безпечного, заможного й справедливого світу. Поставлено цілі, котрі мають бути досягнуті до 2015 р. Перша ціль – боротьба з бідністю. У 2005 р., завдяки усвідомленню, що бідність можна подолати шляхом боротьби з безробіттям, було додано пункт 1.Б: «досягти повного та продуктивного працевлаштування, гідної роботи для всіх, включаючи жінок та молодь» [12].

 У відповідності до  поставлених завдань, МОП визначає  наступні пріоритетні сфери діяльності:

- подолання проблеми  використання дитячої праці;

- створення умов для  подолання бідності та отримання  гідної роботи;

- боротьба з безробіттям.  Працевлаштування молоді, оскільки саме молодь найбільше потерпає від безробіття (молода людина втричі радше, ніж доросла знаходить роботу);

- заохочення стабільності  праці;

  – рівні права та відсутність дискримінації;

- боротьба з дискримінацію  ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД;

- дослідження окремих сфер економіки й заохочення на основі трипартизму до обміну інформацією й досвідом. Підтримка діяльності об’єднань працівників та роботодавців, тристоронньої співпраці, соціального діалогу;

- удосконалення трудового  законодавства;

- допомога трудовим мігрантам;

- безпека праці;

- підвищення кваліфікації працівників. Надання допомоги в навчанні та працевлаштуванні малозабезпеченим верствам населення та інвалідам;

- створення належних  умов праці [12].

 

1. Стратегічні цілі МОП

 

 

Створена в 1919 р. на Паризькій  мирній конференції. Метою МОП є  заохочення соціальної справедливості, поліпшення умов праці і життєвого рівня трудящих, підвищення продуктивності. Міжнародна організація праці відіграє важливу роль у сприянні руху за продуктивність у світі, особливо у зміцненні його організаційного механізму і розвитку локальної спроможності підвищення продуктивності в межах підприємства та сфери громадських послуг, а також в обміні досвідом між різними національними і галузевими організаціями продуктивності.

Стратегічні цілі

У своїй діяльності Міжнародна організація праці керується чотирма стратегічними цілями:

• просування і здійснення основних принципів і прав у сфері праці;

• створення більших можливостей для жінок і чоловіків в одержанні якісної зайнятості і прибутку;

• розширення охоплення й ефективності соціального захисту для всіх;

• зміцнення трипартизму і соціального діалогу.

Якщо коротко охарактеризувати діяльність цієї організації, то можна  виділити такі основні напрями:

• розробка міжнародної політики і програм з метою сприяння основним правам людини, поліпшенню умов праці і життя, розширенню можливостей зайнятості;

• створення міжнародних трудових норм, підкріплених унікальною системою контролю за їх виконанням; ці норми служать орієнтиром для національних органів щодо здійснення такої політики (це питання детально розглядатиметься нижче);

• здійснення програми міжнародного технічного співробітництва, що розробляється і здійснюється за активного партнерства з учасниками Організації, у тому числі надання допомоги країнам щодо її ефективної реалізації;

• питання фахової підготовки й навчання, дослідження і видавнича діяльність на підтримку цих зусиль.

Міжнародна організація  праці побудована на статутному принципі. МОП поклала початок таким досягненням індустріального співтовариства, як 8-годинний робочий день, політика зайнятості, охорона материнства, закони про дитячу працю та інші норми, що сприяють охороні праці й мирним трудовим відносинам. Жодна країна або галузь не змогли б здійснити їх без одночасних дій у цьому напрямі з боку інших.

МОП — це міжнародний  організаційний центр для аналізу  таких проблем і вироблення рішень, що ведуть до поліпшення умов праці.

 

 

2. Діяльність МОП

 

 

Тристороння структура МОП, у якій задіяні організації, що об'єднують  роботодавців і трудящих, а також  уряди, є унікальною в системі  Організації Об'єднаних Націй.

Міжнародна конференція  праці проводиться щорічно. Вона є міжнародним форумом, на якому  обговорюються соціально-трудові проблеми, виробляються мінімальні міжнародні трудові норми і загальна політика МОП. Кожні два роки Конференція приймає дворічну програму діяльності МОП та її бюджет, що фінансується державами-членами.

Кожна держава-член має право  послати на Конференцію чотирьох делегатів: двох — від уряду і  по одному — від трудящих і від роботодавців, кожний з яких може виступати і голосувати самостійно.

МОП посідає унікальне місце серед інших міжнародних організацій, оскільки представники і роботодавців, і трудящих — "соціальні партнери" з економічної діяльності — мають рівний голос із представниками урядів у визначенні їх політики і програм.

МОП заохочує трипартизм і  всередині держав-членів, сприяючи "соціальному діалогу" між профспілками і роботодавцями у виробленні й — там, де це необхідно — проведенні національної політики в соціально-економічній і багатьох інших галузях.

У період між конференціями  роботою МОП керує Адміністративна  рада, до якої входять 28 представників урядів, 14 представників трудящих і 14 представників роботодавців.

Міжнародне бюро праці  в Женеві є секретаріатом МОП, її оперативною штаб-квартирою, дослідницьким і видавничим центром.

Адміністрація і керівництво  децентралізовані по регіональних і  місцевих представництвах у понад 40 країнах.

Адміністративній раді і  Міжнародному бюро допомагають в  їх діяльності тристоронні комітети, що охоплюють основні галузі промисловості, і комітети експертів з таких  питань, як фахове навчання, удосконалення  методів управління, гігієна й охорона праці, трудові відносини тощо.

Для обговорення питань, що мають особливий інтерес для  різних регіонів світу, регулярно проводяться регіональні конференції держав — членів МОП.

 

 

 

 

3. Міжнародні трудові норми

 

 

Одна з найважливіших  функцій МОП — прийняття тристоронньою  Міжнародною конференцією праці (за участю представників урядів, роботодавців і трудящих) конвенцій і рекомендацій, що встановлюють міжнародні трудові норми. Ратифікуючи конвенції, держави-члени беруть на себе зобов'язання послідовно проводити в життя їх положення. Рекомендації служать керівництвом у галузі політики, законодавства та практики.

Держави-члени повинні  подавати всі конвенції і рекомендації, прийняті Конференцією, компетентним національним органам, що вирішують, які відповідні заходи мають бути вжиті. Число ратифікацій конвенцій продовжує збільшуватися. Щоб забезпечити їх застосування в законодавстві і на практиці, МОП встановила процедуру контролю. Вона заснована на об'єктивній оцінці незалежними експертами того, як виконуються зобов'язання, і на розгляді окремих випадків тристоронніми органами МОП.

Навчання підприємців  управлінню малим бізнесом, зміцнення  систем соціального забезпечення, сприяння економічній реінтеграції колишніх учасників військових конфліктів, допомога профспілкам у поліпшенні охорони та гігієни праці, створення кооперативів у сільських районах, робота з урядами щодо перегляду трудового законодавства — це лише деякі з багатьох програм технічного співробітництва, що МОП проводить приблизно у 140 країнах і територіях. З початку 50-х років XX ст. МОП здійснює технічне співробітництво з країнами на всіх континентах і на всіх стадіях економічного розвитку. За останнє десятиліття щорічно виділялося в середньому близько 130 млн дол. на проекти технічного співробітництва. Вони здійснюються в тісній координації між країнами-одержувачами, донорами і МОП, що має у своєму розпорядженні мережу регіональних і місцевих представництв у всьому світі.

Щоб наблизити технічне співробітництво  до його кінцевих одержувачів, МОП з 1990 р. створила 14 зведених консультативних  груп в Африці, Азії, Латинській Америці, Центральній і Східній Європі і на Ближньому Сході: вони надають  технічні консультації з питань політики і допомогу в розробці й здійсненні програм розвитку.

 

 

4. Результати діяльності МОП

 

 

Продуктивна, вільно обрана зайнятість — один із головних принципів МОП. Глобалізація економіки принесла і процвітання, і нерівність, вона випробовує наше розуміння колективної відповідальності. Але й тут МОП, як і раніше, зберігає схильність до ідеї досягнення повної зайнятості у світі. Занепокоєність соціальними витратами через глобалізацію посилює необхідність у поліпшенні міжнародної координації макроекономічної політики, що може скоротити їх. МОП продовжує дослідницьку й аналітичну роботу, надає консультації своїм партнерам, а також іншим зацікавленим сторонам — управлінцям, фахівцям з інвестицій, банківської справи та торгівлі, розвитку підприємств — у питаннях створення якісних робочих місць. Сюди входять сприяння малим підприємствам, фінансування та розвиток ефективних систем фахового навчання.

Міжнародний навчальний центр  у Турині (Італія) із його значним  навчальним і житловим комплексом пропонує різноманітні програми в галузях, що мають пріоритетне значення для МОП і всієї системи ООН.

Створений з метою сприяння економічному і соціальному розвитку держав — членів МОП, Центр здійснює навчання менеджерів вищої і середньої ланки приватних і державних підприємств, директорів навчальних професійно-технічних закладів і систем підготовки кадрів, керівників організацій трудящих і підприємців, урядових службовців і осіб, відповідальних за розробку та проведення соціальної політики, за питання участі жінок у процесі розвитку та управління людськими ресурсами.

Після відкриття Центру в 1965 р. в ньому пройшли підготовку понад 70 тис. осіб із 172 країн і територій.

 

 

5. МОП в Україні

 

 

Міжнародна організація  праці активно працює в Україні  з початку 90-х років XX ст. Вона вже  здійснила проекти, пов'язані з аналізом стану соціальної політики (спільно з ПРООН і Світовим банком), кризового стану ринку праці в Україні (1995 p.), розвитком соціального партнерства. Протягом усього часу МОП надавала і продовжує надавати допомогу урядові в експертній оцінці законопроектів, ознайомленні урядовців, представників профспілок і роботодавців з міжнародними стандартами статистики праці та її національною систематизацією.

Нині МОП спільно з  ПРООН та іншими агенціями здійснює в Україні важливі проекти, які  пов'язані з розробкою моделі соціального бюджету, ринком праці та професійним навчанням безробітних, розвитком малого та середнього підприємництва, соціального партнерства і діалогу.

 

ВИСНОВКИ

 

 

Отже, МОП створена в 1919 р. на Паризькій мирній конференції. Метою МОП є заохочення соціальної справедливості, поліпшення умов праці і життєвого рівня трудящих, підвищення продуктивності. Міжнародна організація праці відіграє важливу роль у сприянні руху за продуктивність у світі, особливо у зміцненні його організаційного механізму і розвитку локальної спроможності підвищення продуктивності в межах підприємства та сфери громадських послуг, а також в обміні досвідом між різними національними і галузевими організаціями продуктивності.

Міжнародна організація  праці побудована на статутному принципі. МОП поклала початок таким досягненням індустріального співтовариства, як 8-годинний робочий день, політика зайнятості, охорона материнства, закони про дитячу працю та інші норми, що сприяють охороні праці й мирним трудовим відносинам. Жодна країна або галузь не змогли б здійснити їх без одночасних дій у цьому напрямі з боку інших.

Держави-члени повинні  подавати всі конвенції і рекомендації, прийняті Конференцією, компетентним національним органам, що вирішують, які відповідні заходи мають бути вжиті. Число ратифікацій конвенцій продовжує збільшуватися. Щоб забезпечити їх застосування в законодавстві і на практиці, МОП встановила процедуру контролю. Вона заснована на об'єктивній оцінці незалежними експертами того, як виконуються зобов'язання, і на розгляді окремих випадків тристоронніми органами МОП.

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

 

1. Хаммарберг Томас. Права человека в Европе: время выполнять наши обязательства: точка зрения Комиссара по правам человека Совета Европы / Томас Хаммарберг. – Страсбург: Совет Европы, 2009. – С. 11.

2. Лукашук И. И. Международное право. Особенная часть: учебник для студ. юрид. фак. и вузов / Лукашук И. И. – [3-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Волтерс Клувер, 2007. – С. 29.

3. Международное право: Учебник для вузов /отв. Ред.. проф. Г.В. Игнатенко и проф.. О.И. Тиунов. – 3-е узд., перераб и доп. – М.: Норма, 2005. – С. 335.

4. Кантария Е.А. Международно-правовые проблемы деятельности Международной организации труда в условиях глобализации: автореферат дис. ...кандидата юридических наук: 12.00.10/ Ин-т гос. и права РАН. – Москва. – 2007. – С.10.

5. Лобода К.С. Міжнародно-правове регулювання соціальних відносин в Європі: дис. … канд. юрид. наук. – Київ. – 2008. – С. 148.