Організація спостережень та контролю за забрудненням атмосферного повітря

 

 

Програми та терміни спостережень

 

 

 

 

Залежно від виду постів спостережень та їх завдань визначають програми і терміни спостережень. На стаціонарних постах спостереження за забрудненням атмосферного повітря та метеорологічними параметрами проводять протягом року незалежно від погодних умов. Вони можуть працювати за повною, неповною чи скороченою програмами спостережень.

 

 

 

За повною програмою спостереження  проводять щоденно (неділя –  вихідний, субота –  чергується) о 1, 7, 13 та 19 год. за місцевим часом або інколи використовують зміщений графік. Спостереження за цією програмою передбачають вимірювання  вмісту в повітрі пилу, діоксиду сірки, оксиду вуглецю та оксидів азоту, а також тих речовин, концентрації яких перевищують ГДК.

 

 

 

За неповною програмою  спостереження проводять щоденно (субота і неділя чергуються) о 7, 13 та 19 год. У районах, де температура  повітря нижча -45°С, спостереження  проводять за скороченою програмою  щоденно, крім неділі, о 7 та 13 год. за місцевим часом.

 

 

 

Спостереження за скороченою програмою проводять у місцях, де середньомісячні концентрації менші  за 1/20 ГДК( максимально разових).

 

 

 

Усі програми спостережень обов’язково  охоплюють спостереження за метеорологічними параметрами. За несприятливих погодних умов відбір проб повітря на всіх постах повинен проводитись через кожні 3 год.

 

 

 

Визначення концентрацій на маршрутних постах проводять за годинним графіком.

 

 

 

Діюча мережа спостережень за станом атмосферного повітря, сформована зі стаціонарних, маршрутних та підфакельних постів дає змогу контролювати забруднення повітря в населених пунктах, виявляти вплив джерел забруднення на певні території та викиди стаціонарних джерел забруднення. За сприяння системи постів встановлюють динаміку забруднення атмосфери, виявляють території, де зростає вміст забруднювальних речовин у повітрі, визначають небезпечні джерела викидів.

 

Автоматизовані системи  спостереження і контролю за атмосферним  повітрям

 

 

 

Автоматизовані системи  спостереження і контролю атмосферного повітря (АСКНС-АГ) або (АНКОС-АГ) призначені для постійного контролю за змінними у часі та просторі характеристиками забруднення і метеорологічними параметрами повітряного простору. Залежно від характеру та об’єму робіт їх поділяють на такі типи:

1)промислові системи. Вони  контролюють викиди промислових  підприємств,  ступінь забруднення промислових майданчиків і прилеглих до них територій. Оснащені датчиками для фіксування характерних інгредієнтів викидів підприємств, а також метеодатчиками, які розміщують з урахуванням шкідливості викидів, рози вітрів, особливостей розміщення житлових масивів. Такі системи, як правило, функціонують у структурі підприємств;

2) міські системи. Їх  призначено для контролювання  рівня забруднення повітря міста викидами підприємств, транспорту, для вимірювання метеопараметрів. Завдяки їх функціонуванню встановлюють розмір забруднення територій з урахуванням сезону року і кліматичних факторів, параметри і частку кожного джерела забруднення, прогнозують небезпечність ситуації. Системи формуються з двох рівнів. На І рівні здійснюють вимірювання концентрацій забруднювальних речовин і деяких метеопараметрів,  перетворення виміряних значень фізичних величин, реєстрацію цих значень на машинних носіях, формування повідомлень і збереження інформації. На цьому рівні типові автоматичні станції визначають основні забруднювачі: СО – оксид вуглецю (0…160 мг/м3); SО2 –  діоксиду сірки (0…5 мг/м3); NО2, NO та суму оксидів азоту (0…7,5 мг/м3); суму вуглеводнів за винятком метану (0…45 мг/м3); О3 – озон (0…0,15 мг/м3); метеопараметри: швидкість, напрямок вітру, температуру повітря. Завершується перший рівень передачею даних в центр обробки інформації.

 

 

 

На IIрівень інформація надходить від пересувних постів, стаціонарних газоаналітичних лабораторій. На цьому рівні обробляють результати, прогнозують небезпечні ситуації, розраховують необхідні результати і передають споживачам.

 

 

 

Міська система автоматичного  спостереження і центр оброблення даних забезпечують систематичне вимірювання  заданих параметрів, автоматичний збір інформації з автоматизованих станцій, збирання інформації від неавтоматизованих ланок спостереження, оперативне оцінювання ситуації, короткостроковий прогноз.

 

 

 

Аналіз даних про концентрацію домішок триває не менше         20…30 хв., що відповідає терміну відбору  проб в поглинальні прилади.

 

 

 

Видавання автоматизованою  системою інформації може тривати від  кількох хвилин до кількох годин.

 

 

 

У міську систему включені промислові автоматизовані підсистеми;

 

 

 

3)  регіональні системи.  Переважно вони не мають своїх  контрольно-замірювальних станцій, а отримують інформацію з міських і промислових систем. Призначені для статистичної обробки і аналізу даних про забруднення навколишнього природного середовища на знач­них територіях, на базі яких проводять дослідження та прогнозування, розробляють науково обґрунтовані рекомендації щодо його охорони;

4) загальнодержавні системи.  Вони отримують відомості про  забруднення та стан атмосферного  повітря від регіональних систем, супутників Землі та космічних  орбітальних станцій; 

5) глобальні системи. Їх  використовують для досліджень атмосферних змін на основі міжнародних спостережень.

 

 

 

Автоматизовані системи  спостереження і контролювання  атмосферного повітря різних типів обов’язково оснащені автоматичними системами відбору проб та приладами автоматичного визначення забруднювальних речовин (газоаналізаторами).

 

11.7 Екологічне нормування  якості атмосферного повітря

 

 

 

З метою обмеження і контролювання антропогенних впливів на навколишнє середовище запроваджують екологічне нормування – комплекс заходів для встановлення граничних меж, в яких можуть коливатися параметри показників, які характеризують стан природного середовища. Екологічному нормуванню підлягають усі небезпечні речовини. До них належать речовини, що надходять до навколишнього середовища як продукти чи супутні утворення людської діяльності й становлять пряму чи опосередковану загрозу суспільству або довкіллю загалом, знешкодження яких у поточний момент часу може бути здійснено тільки завдяки значним техніко-економічним та організаційним витратам.

 

 

 

Кількісну оцінку вмісту речовин  в атмосфері позначають поняттям „концентрація” –  кількість речовини, яка міститься в одиниці об’єму повітря, приведеного до нормальних умов.

 

 

 

Якість атмосферного повітря  –  сукупність властивостей повітря, яка визначає ступінь впливу фізичних, хімічних і біологічних факторів на людей, рослинний та тваринний  світ, а також на матеріали, конструкції і довкілля загалом.

 

 

 

Оцінюють рівень забруднення середовища та його якість, використовуючи показники гранично допустимих концентрацій.

 

 

 

За прямої дії забрудника людина відчуває загальне погіршення стану, яке виражається різними симптомами. Накопичення в організмі шкідливих речовин понад визначену дозу може спричиняти патологічні зміни окремих органів або організму в цілому. Опосередковано впливають такі зміни й на довкілля: вони не діють на живі організми, але погіршують звичні умови життєдіяльності (пошкоджують зелені насадження, збільшують кількість туманних днів тощо).

 

 

 

Отже, основним критерієм  встановлення нормативів ГДК для  оцінювання якості атмосферного повітря  є обсяг і особливості дії  наявних у повітрі забруднювальних речовин на організм людини. Для визначення якості атмосферного повітря послуговуються двома ГДК –  макси­мально разовою (ГДКм.р.) і середньодобовою (ГДКс.д.).

 

 

 

Максимально разова гранично допустима концентрація (ГДКм.р.) –  основна характеристика небезпечності  шкідливої речовини, яка встановлюється для попередження рефлекторних реакцій  у людини (відчуття запаху, світлової чутливості, біоелектричної активності головного мозку) при короткотривалому впливі атмосферних домішок.

 Максимально разові  ГДК застосовують при оцінюванні  умов праці у забруднених приміщеннях. 

 

 

 

Середньодобова гранично допустима концентрація (ГДКсд.) –  характеристика небезпечності шкідливої  речовини, встановлена для попередження загальнотоксичного, канцерогенного, мутагенного та інших впливів речовин на організм людини. Речовини, які оцінюють за цим нормативом, здатні тимчасово або постійно накопичуватися в організмі людини. ГДКм.р. встановлюють для промислових підпри­ємств, а ГДКс.д. –  для зон житлової забудови. Різниця між цими показниками зумовлена тим, що на підприємствах до роботи допускають, як правило, здорових людей, які пройшли медичний огляд і стійкіші до дії на організм шкідливих речовин. Отже, ГДКм.р. більші, ніж ГДКс.д. На основі ГДК інженерні служби розраховують розміри гранично допустимих викидів (ГДВ) речовин в атмосферу. Зазвичай у різних країнах використовують два показники: ГДК та гранично допустиме екологічне навантаження (ГДЕН) на природні об’єкти. Санітарно-гігієнічне оцінювання якості атмосферного повітря здійснюють, дотримуючись таких необхідних вимог:

-  допустимою може бути тільки така концентрація, яка не спричиняє прямої, побічної шкідливої або неприємної дії на людський організм, не знижує працездатності, не впливає на настрій, забезпечує фізіологічний оптимум життя;

- звикання до шкідливих  речовин є неприйнятним, і концентрація, яка може його викликати, не  допускається;

-  недопустимі такі  концентрації шкідливих речовин,  які негативно впливають на  рослини, клімат, прозорість атмосфери. 

 

 

 

В Україні запроваджуються  заходи, спрямовані на попередження забруднення  атмосферного повітря та зниження вмісту шкідливих домішок, а саме:

- поліпшення наявних та  впровадження нових технологічних  процесів, які виключають поширення шкідливих речовин;

-  поліпшення складу  палива, апаратів карбюрації та  зменшення надходження викидів  в атмосферу за допомогою очисних споруд;

- запобігання забрудненню  атмосфери за допомогою раціонального  розміщення ймовірних джерел  шкідливих викидів та розширення площ зелених насаджень.

 

 

 Комплексне застосування  цих заходів сприяє поліпшенню  стану атмосферного повітря над містами. За чистотою повітря та його змінами постійно стежать органи санітарного контролю санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров’я України.