Питна вода.Вимоги до її якості.Проблеми питної води в Україні

Питна вода. Вимоги до її якості. Проблеми питної води в Україні

Вступ……………………………………………………………………..…2

1. Питна вода……………………………………………………..……….…...3
2. Вимоги до якості питної води……………………………………….…….5
3. Проблеми питної води в Україні…………………………………….……9

Висновки…………………………………………………………………..11

Список використаних джерел……………………………………………12

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Вода є основним складником життя на нашій планеті. Можна  декілька тижнів прожити без їжі, але, не вживаючи води, людина помирає  через кілька днів. Вода вкриває  понад 70% поверхні Землі, але прісна вода складає лише 2,5% світових запасів.

Останніми роками спостерігаємо  погіршення якості поверхневої води — основного джерела централізованого водопостачання. Це зумовлено незадовільною  господарською діяльністю людини, а  саме: забрудненням річкових стоків, підземних  водоносних горизонтів органічними  сполуками, нітратами, нафтопродуктами, патогенними мікроорганізмами.

Негативний вплив на стан джерел водопостачання мають засмічення побутовими відходами водоохоронних  зон та прибережних захисних смуг. Це призводить до потрапляння у воду значної кількості неорганічних і органічних забруднень, сукупна  дія яких на організм людини, викликає реальну загрозу її здоров’ю через  вірусологічну небезпеку. Неякісна вода є однією з причин того, що в  останні роки в Україні спостерігаємо  поширення таких захворювань, як виразка шлунка, холера, черевний тиф, вірусний гепатит А, дизентерія, сальмонельоз та інших.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Питна вода

 

Вода є одним з найважливіших  елементів біосфери. Без води неможливе  життя людей, тварин і рослин. Людина без води може прожити не більше 5-6 діб. Організм дорослої людини складається  в середньому на 65 % з води. З віком  її кількість зменшується. Так, зародок  людини містить 97 % води, організм новонароджених -77 %, у 50 річному віці кількість води в організмі становить лише 60 %. Основна маса води (70 %) зосереджена  всередині клітин, а 30 % - це позаклітинна вода, яка розподілена в організмі  неоднаково: менша (близько 7 %) - це кров ї лімфа, більша - вода, що омиває клітини. У різних органах і тканинах вміст  води теж неоднаковий: скелет містить 20 %, м'язова тканина - 76, сполучна тканина - 80, плазма крові - 92, склоподібне тіло - 99 % води.

Вода є добрим розчинником. Усі біохімічні реакції, що проходять  в організмі людини і пов'язані  з процесами травлення та зас­воєння поживних речовин, перебігають у  водному середовищі. Разом із солями вода бере участь у підтримці найважливішої  фізіологічної константи організму - величини осмотичного тиску. За рахунок  малої в'язкості, здатності розчиняти  різні хімічні речовини і вступати з ними в неміцні зв'язки вода, що є основною частиною крові, відіграє роль транспортного засобу. Крім того, вона є основою кислотно-лужної рівноваги  в організмі, оскільки проявляє властивості  як кислот, так і основ. Усі процеси  засвоєння і виділення в організмі  також перебігають у водному  середовищі.

На початку ХХІ століття близько 1,1 мільярда людей на Землі  не мають доступу до безпечного водопостачання, а понад 2,4 мільярда не мають належних умов санітарії. Стрімке зростання  кількості населення протягом 1990-х  років, особливо у мегаполісах, зумовило розширення доступу людей до послуг водопостачання та водовідведення. За оцінками фахівців, у 2000 році вже на 620 мільйонів людей більше, ніж  у 1990 році, отримали доступ до водопостачання, і на 435 мільйонів більше — доступ до каналізації. Проте, незважаючи на позитивні зрушення протягом Міжнародного Десятиліття Водопостачання і Каналізації (1981—1990), усе ще залишається жахливе відставання у країнах третього світу, де мільярди людей, переважно бідних та маргіналізованих городян, мешкають у вбогому, нездоровому довкіллі.

Для задоволення фізіологічних  потреб людині необхідно 2,5-3,0 л води на добу. Вона в організм людини надходить  з питвом і харчовими продуктами. З водою потрапляє багато фізіологічно необхідних солей, в тому числі таких макро- і мікроелементів, як кальцій, магній, натрій, калій, йод, фтор тощо.

Скільки води надходить в  організм людини, стільки ж її і  виділяється. У стані спокою вода з організму людини виводиться через  нирки із сечею —1,5 л/добу, через  легені у вигляді водяної пари - приблизно 0,4 л, через кишечник з  калом - близько 0,2 л. Ще 0,6 л води виділяється  через пори шкіри, що пов'язано з  терморегуляцією організму. Таким  чином, щодоби з організму людини в стані спокою виводиться приблизно 3 л води. При важкій роботі в гарячих цехах, влітку в полі, при патологічних станах тощо її виводиться до 8-10 л.

Організм людини погано переносить зневоднення. Втрата 1,0-1,5 л води вже  викликає відчуття спраги. Воно пов'язано  із збуд­женням певних відділів центральної  нервової системи ("питного" центру), які беруть участь у регуляції і поповненні водних ресурсів організму. Якщо втрата води не відновлюється, тоді погіршується самопочуття, знижується працездатність, порушуються водно-сольовий обмін, терморегуляція і може настати перегрів організму. Недостатнє споживання води негативно впливає на всмоктування поживних речовин у кишках. Втрата води в кількості 15-20 % маси тіла при температурі повітря понад 30 °С є смертельною, а 25 % -є смертельною і при нижчій температурі. Це так зване фізіологічне значення води.

 

 

2. Вимоги до я кості питної води

 

Вода, що використовується населенням для пиття і господарсько-побутових  цілей, повинна відповідати певним гігієнічним вимогам, викладеним в  Державних санітарних правилах і  нормах (ДСанПіН) України № 383 1996 року "Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання". Згідно з вимогами доброякісна питна вода повинна:

1. Бути безпечною в  епідемічному відношенні. Вода не  повинна містити патогенних мікробів, вірусів та інших біологічних  включень, небезпечних для здоров'я споживачів.

2. Бути нешкідливою за  хімічним складом (хімічні речовини  не повинні завдавати шкоди  споживачеві або обмежувати ви­користання води в побуті).

3. Мати добрі органолептичні  властивості (бути прозорою, без  кольору, не мати будь-якого присмаку або запаху).

4. Бути безпечною в радіаційному відношенні.

Безпека питної води в епідемічному відношенні визначається показниками, що характеризують з достатньо високою  вірогідністю відсутність у ній  небезпечних для здоров'я споживачів (людей) бактерій, вірусів та інших  біологічних включень. Якість води оцінюють за кількістю бактерій в 1 см3 води, бактерій групи кишкових паличок  в 1 дм3 води, а також термостабільних  кишкових паличок (фекальних коліформ) в 100 см3 води, патогенних мікроорганізмів і числа коліфагів в 1 дм3 води, що досліджується.

Загальне бактеріальне обсіменіння  води, характеризується загальним мікробним  числом (ЗМЧ). ЗМЧ - це кількість колоній-утворюючих одиниць (КУО), що визначають при посіві 1 см3 води на м'ясопептонний агар після 24 год вирощування при температурі 37 °С. У воді незабруднених і добре обладнаних артезіанських свердловин кількість бактерій не перевищує 10-30 КУО/см3, у воді незабруднених шахтних колодязів - 300-400 КУО/см3, у воді порівняно чистих відкритих водоймищ - 1000-1500 КУО/см3. У водогінній, добре очищеній і знезараженій воді ЗМЧ не повинно перевищувати 100 КУО/см3. Одноразові визначення кількості бактерій ще не свідчать про якість води, їх необхідно проводити в динаміці. Раптове підвищення їх кількості є сигналом про забруднення води.

Найбільшим недоліком  хімічних показників забруднення води, як і мікробного числа, є мала специфічність, оскільки причиною наявності їх у  воді є не тільки обставини, пов'язані  із забрудненням води нечистотами. Специфічним  показником, який вказує на фекальне забруднення  джерела води, є визначення бактерій групи кишкових паличок (БГКП). При  цьому визначають індекс БГКП. Чим  більший індекс, тим більше фекальне забруднення води. У чистій воді артезіанських свердловин він становить  приблизно 2КУО/дм3, в малозабруднених і добре обладнаних колодязях близько 100 КУО/дм3 води.

Ряд експериментальних досліджень показав, що коли при знезаражуванні води хлоруванням індекс БГКП був  не більше 3 КУО/дм3, то у воді практично  були відсутні патогенні мікроби  тифо-паратетфоз-ної групи, збудники лептоспірозу, туляремії тощо. Цей показник було покладено в основу гігієнічної оцінки епідемічної безпеки води.

Стандарт зазначає, що при  підвищенні індексу БГКП додатково  проводять дослідження води на наявність  патогенних мікроор­ганізмів, визначають кількість коліфагів в 1 дм3 води І фекальних коліформ в 100 см3 води. Наявність у воді термостабільних кишкових паличок підтверджує фекальну природу забруднення.

Для уточнення походження фекального забруднення води людьми чи тваринами визначають наявність  стрептококів. У фекаліях тварин більше стрептококів, ніж кишкових паличок. Тому, якщо відношення кількості кишкових паличок до кількості стрептококів перевищує 4, то можна вважати, що вода забруднена фекаліями людини. Коли зазначене співвідношення менше 1, то вважають, що це забруднення тваринного походження.

У деяких випадках проводять  дослідження води на наявність вірусів. Якщо у хлорованій воді відсутні кишкові  палички, то в такій воді відсутні й патогенні віруси. У таких  випадках вірусологічне дослідження  води не проводять і вода є безпечною для пиття.

За паразитологічними показниками вода не повинна містити патогенних кишкових найпростіших (клітин, личинок, цист лямблій, криптоспор), а в разі епідускладнень -дизентерійних амеб, балантидій, хламідій тощо. Не допускається у питній воді також наявність клітин, яєць і личинок кишкових гельмінтів. Ці показники нормуються у 25 дм3 питної води.

Показники нешкідливості  хімічного складу питної води включають  регламенти для неорганічних і органічних компонентів. Переважно до них відносяться1 високотоксичні хімічні елементи (2-го класу небезпеки). Вони допускаються у питній воді в такій кількості: алюміній — 0,2 (0,5) мг/дм3, барій і нікель - 0,1 мг/дм3, миш'як, селен і свинець  не більше 0,01 мг/дм3. Дещо у вищих  концентраціях допускається вміст  фтору (1,5 мг/дм3) і нітратів (45,0 мг/дм3). Сумарна концентрація пестицидів не повинна перевищувати 0,0001 мг/дм3, тригалометанів (ТГМ) - 0,1 мг/дм3,інакше вода буде негативно впливати на здоров'я людей.

Наявність токсичних речовин  у воді головним чином пов'язана  із забрудненням водойм промисловими стічними водами. У цих випадках ознайомлення з технологією виробництва, санітарною ситуацією або клінічною  картиною виниклих захворювань дає  можливість спеціалістові вирішувати питання про те, якими дослідженнями  треба доповнити програму аналізу  води. Про загальне забруднення води органічними речовинами можуть свідчити окисненість і вміст органічного вуглецю. Окисненість води марганцевокислим калієм не повинна перевищувати 4,0 мг/дм3, а вміст загального органічного вуглецю - 3,0 мг/дм3.

Хімічний склад води може впливати на виникнення і перебіг  захворювань, викликаних надходженням в організм людини ряду мікроелементів. Відомо, що з водою в організм потрапляють такі мікроелементи: фтор, йод, мідь, цинк, селен, нікель тощо, що ма­ють велике значення в обміні речовин. Вони в природі розподілені нерівномірно. Люди можуть одержувати їх з їжею і  водою в недостатній або надлишковій  кількості. Такі захворювання називають  ендемічними, а місцевості - геохімічними провінціями. Як правило, вони охоплюють  велику кількість людей і характерні для окремої місцевості, де в мінеральному складі ґрунту і води відсутні чи присутні в надлишкових кількостях ті чи інші мікроелементи.

При недостатній кількості  йоду у воді та їжі порушуються  нормальний розвиток і функція щитоподібної залози, виникає ендемічне воло (зоб) (рис. 4.1). Для попередження цієї хвороби  в ендемічних за волом регіонах люди повинні вживати сіль, в яку  дано йодид калію (йодована сіль).

Велике гігієнічне значення має також наявність у воді фтору. Вміст його у воді в кількості  від 0,7 до 1,5 мг/дм3 сприяє нормаль­ному розвитку і мінералізації кісток та зубів. Надходження в організм води з підвищеною кількістю фтору (понад 1,5 мг/дм3) викликає захворювання, яке називають флюорозом (рис. 4.2-4.5). Воно проявляється ураженням зубів  у вигляді пігментованих білих, жовтих і коричневих плям на емалі  різців (передніх зубів). При вмісті фтору у воді понад 5 мг/дм уражаються не тільки зуби, але і кістково-суглобовий апарат. Недостатня кількість фтору  у воді (менше 0,7 мг/дм3) призводить до розвитку іншого захворювання зубів - карієсу (гнилі зуби). З метою профілактики карієсу зубів на головних спорудах деяких великих водогонів проводять  збагачування води фтором. Фторують воду фторидом чи кремнефторидом натрію. При надлишку фтору її дефторують.

 

 

 

4. Проблеми питної води в Україні

 

Проблема якості питної води  для України була і продовжує  залишатися вкрай актуальною і надзвичайно  гострою. За власними запасами води, доступними до використання, Україна є однією з найменш забезпечених країн  Європи. Водні ресурси України  складаються з річкового стоку, що формується на території, і стоку, що надходить з території Білорусії  і Росії по Дніпру, Десні і Сіверському  Дінцю, а також запасів підземних  вод. Крім того, використовується вода ріки Дунай і морська вода.

Близько 80% водних ресурсів України складають ресурси басейну  Дніпра. Протягом віків Дніпро відіграє значну роль у житті Києва. При  цьому ріка зазнавала і продовжує  зазнавати певних змін. З одного боку, вони зумовлені природними, з  іншого – антропогенними чинниками.