Розселення та форми розселення

СУЧАСНІ ФОРМИ І СИСТЕМИ РОЗСЕЛЕННЯ

 

1. Розселення та форми розселення

 

Розселення – соціально-економічний процес розміщення людей на території світу, регіону, що складається історично.

 Розселення відбувається під  впливом об’єктивних причин, які  можна  розділити   на  три  основні групи, а саме:

1.Соціально-економічні  – характер виробничих відносин,  рівень розвитку продуктивних сил та їх розміщення, що складається; місцеві та регіональні характеристики трудових ресурсів, транспортні мережі тощо;

2.Природні  – клімат, рельєф, наявність корисних копалин;

3.Демографічні  – структура населення, інтенсивність процесів його природного відтворення, характер міграційних процесів.

В  результаті  розселення утворюються  поселення різних форм. Всі поселення  в Україні   поділяються на два види(форми):

• м і с ь к і , куди входять міста й селища міського типу;
• с і л ь с ь к і – це селища, дачні поселення, хутори.

В міських  поселеннях  (містах)  населення  займається  в основному не с/господарською  діяльностю,   а в сільських  –  основною  сферою діяльності населення  являється  ссільськогосподарське  виробництво.

Міське  поселення (місто) концентрує  виробництво, науку, управління, галузі обслуговування  населення (різноманітні), тобто усі сфери діяльності, що не вимагають територіального розосередження.Сільське поселення містить галузі с/господарського виробництва, лісного, риболовного, мисливського  господарства,  частково  відпочинку, що вимагають широких територій.

Україна, є однією з урбанізованих країн. В її містах проживає 68% , а в селах - 32% населення країни.Найбільша кількість міст в Україні сконцентрована в Донецькій області (51 місто), Львівській області (43 міст); Луганській області (37); Київській (25); Дніпропетровській (20); в Криму (15). Найменша кількість міст – в Житомирській (9); Миколаївській (9); Херсонській (9). Всього міст на Україні – 448, селищ міського типу – 894, сіл-28739.

Система  поселень – це цілеспрямована сформована група міських і сільських населених місць різної  величини і народногосподарського профілю,  які обєднані розвинутими територіально-виробничими, інформаційно-діловими та іншими  зв’язками,  загальною   інженерно-транспортною  комунікаційною структурою,  єдиною  мережею громадських центрів і місць дозвілля населення.

З урахуванням  існуючих адміністративно-територіальних одиниць системи поселень   поділяються  на  національну,  міжобласні,  обласні, міжрайоні,  районі, низові.  Кожному   рівню   відповідають   свої  центри  і під центри   розселення, які виконують певні соціально-економічні та адміністративно-управлінські функції.

У рамках єдиної системи розселення  України на перспективу  виділені   такі    системи     поселень:    Автономна     Республіка   Крим,        8 міжобласних,   24  обласних,    76 міжрайоних,     490 районних (Рис.1.1).

 

 

Рис.1.1.  Системи поселень на території  України:

1 — межа обласної системи  поселень; 2 — межа міжрайонної системи поселень;     З — межа Автономної Республіки Крим; 4 — центр обласної системи поселень; 5 — центр міжрайонної системи поселень.

 На  національному   рівні   розробляється генеральна схема планування території України. В ній для систем поселень національного та міжобласного рівнів вирішуються питання територіального районування, напрямків масштабів перспективного ровитку розселення , соціально-економічної бази як основи систем  поселень, містобудівні проблеми найзначніших    міст,   формування підцентрів  міжобласного значення, інженерно-транспортної    інфраструктури,   охорони   навколишнього середовища, природокористування та ін..

На  обласному   рівні   в схемах планування територій відповідних областей визначаються  пропорції розвитку між обласним центром, зоною його впливу та периферійними районами, уточнюється кількість і масштаби розвитку внутрішньо обласних( міжрайонних ) центрів та центрів адміністративних районів, Обласні центри повинні виконувати функції управління та соціально- культурного обслуговування в рамках своїх регіонів.

Формування  міжрайонних систем має  забезпечити комплексний ровиток у межах окремих частин області міст, селищ і сільських поселень у залежності від їх значення в структурі розселення, спеціалізації окремих міст як у сфері їх містоутворюючої бази ( наукові, промислові, агропромислові, рекреаційні центри), так і у сфері культурно-побутового та громадського обслуговування, об’єкти якого доцільно концентрувати і координувати в окремих центрах і під центрах з урахуванням потреб населення оточуючих населених місць та особливостей сільського розселення. 

На  районному  рівні  визначається пропорції розвитку між містом-центром та іншими міськими і сільськими поселеннями районів,  виділяються опорні центри  обслуговування с/г-го виробництва і сільського  населення.

На  низовому  рівні  розглядається формування  систем сільських поселень.

Площа території систем поселень з  урахуванням  адміністративно-територіального  поділу України  коливається для  міжобласних  систем від  27 до 100тис.км² , обласних – від 8 до 33 тис.км² , міжрайонних -  від 4  до  12 тис.км²  і районних  систем  від 1 до 3 тис.км².

У залежності  від чисельності  населення  міста-центру, його соціально-економічного потенціалу, положення в структурі  системи розселення, розвинутості інженерно-транспортної інфраструктури, регіональних природньо-кліматичних та інших умов радіус його зони впливу для міжрай1онних систем поселень становить від 40 до 80км.

У залежності від частки населення  зони  впливу (включно з рай-центрами) , охопленої послугами міста-центру, виділяються: високорозвинуті міжрайонні  системи, які охоплюють понад 75% населення території, розвинуті – 50-75% , менш розвинуті – 30 – 50 % та   ті , що формуються і охоплюють 10 – 30 % населення регіону.

Міські і сільські поселення  в залежності від чисельності  населення , функціонального значення і народногосподарського профілю  поділяються на різні   групи  і   підгрупи.

Класифікація поселень за чисельністю  постійного населення є найбільш прийнятною. Відповідно до ДБН 360-92* міські і сільські поселення в залежності від проектної чисельності населення на розрахунковий строк поділяються на групи(Табл. 1.1)

     Таблиця 1.1

Класифікація груп поселень за чисельністю  населення

Група поселень	Населення , тис.чол.
	міст	сільських поселень
Найзначніші	Понад  1000	-
Значні	Більше 500  до 1000	Понад 5 Більше 3 до 5
Великі	Більше 250  до  500	Більше 1 до3 Більше 0,5 до 1
Середні	Більше 100 до 250; Більше 50 до 100	Більше 0,2 до 0,5
Малі	Більше 20 до 50; Більше 10 до 20; До 10	Більше 0,05 до 0,2 До 0,05
До групи малих міст входять  селища міського типу.