Технократизм і екологізм – два різних погляди на досягнення науки і техніки і біосферу

Вступ 

       Неперервне породження нових знань і їх практичне використання докорінно видозмінює інтелектуальне середовище людини, її світогляд. Стиль і форми організації виробництва і соціуму перестають бути стабільними: відбувається інтенсивний процес розширення номенклатури продукції короткострокового і одноразового споживання (наприклад, паперовий одяг, посуд, іграшки), швидко скорочується життєвий цикл товарів, здійснюється масове виробництво товарів, подвійного призначення (наприклад, крісло-ліжко, машина-дім, шафа-стіл і т. ін.), створюються розбірні ігрові майданчики, тимчасові шкільні будівлі, торговельні центри, які, подібно одноразовому одягу, дають людині розуміння про непостійність його середовища. Виникають цілі архітектурні тимчасові споруди.

       Інтенсивність інноваційних процесів у країнах світу істотно загострює проблеми взаємозв'язку людини з навколишнім середовищем. Через зростаюче використання природних ресурсів та забруднення довкілля відходами людської діяльності (сільського господарства, промисловості, транспорту та ін.) прискорюється екологічна криза. Глобальне потепління, кислотні дощі, хімічне забруднення води, грунту, повітря, їжі пестицидами, токсинами становлять загрозу не тільки здоров'ю людей, а й самому існуванню цивілізації. Але чи можна досягти екологічної рівноваги і збереження біосфери за допомогою подальшої активізації інноваційного процессу і розвитку технологій? 

Технократизм  і екологізм –  два різних погляди  на досягнення науки  і техніки і  біосферу 

  Людина давно живе не в “природі”, а мешкає в середовищі антропогенно зміненому, трансформованому під впливом своєї діяльності. В життєвому циклі людина і навколишнє середовище утворюють постійно діючу систему “людина – довкілля”.

      Людство, розростаючись чисельно і розповсюджуючись на планеті, автоматично і неминуче відтіснило інших мешканців природи. Та і саму природу воно відкинуло на задвірки біосфери, замінюючи останню вже не ноосферою Вернадського, а техносферою, або біотехносферою.

      Техносфера  – це регіон біосфери в минулому, перетворений людиною за допомогою прямого або непрямого впливу технічних засобів з метою найкращої відповідності своїм матеріальним і соціально-економічним потребам.

      В той час як біосфера - своєрідна оболонка Землі, що містить усю сукупність живих організмів і ту частину речовини планети, що знаходиться в безупинному обміні з цими організмами.

      Виникнення  техносфери внаслідок активного  розвитку науково-технічного прогрессу  було неминучим. Створюючи техносферу, людина прагнула до підвищення комфортності довкілля, до зростання комунікабельності, до забезпечення захисту від природних негативних впливів. Усе це позитивно вплинуло на умови життя і в сукупності з іншими факторами (поліпшення медичного обслуговування тощо) на тривалість життя людей. Техносфера включає в себе регіони міста, промислової зони, вироб-ничого і побутового середовищ. До нових, техносферних, належать умови проживання людини в містах і промислових центрах, виробничі, транспортні і побутові умови життєдіяльності. Але, нераціональна господарська діяльність, бага-торазово підсилена здобутками на науковотехнічного прогресу, призвела до пошкодження і вичерпання природних ресурсів, зміни регенераційних механізмів біосфери, деформації сформованого протягом багатьох мільйонів років природного кругообігу речовин та енергетичних потоків на планеті, порушення динамічної рівноваги глобальної земної соціоекосистеми.

      Співвідношення  техносфери і біосфери під час  розвитку людства не завжди були однаковими. Чим далі у своєму розвитку йшов науово-технічний прогрес, тим швидшими темпами збільшувалась доля техносфери у данному співвідношенні. За деякими даними, на сьогоднішній момент воно становить 60% техносфери/40% біосфери, хоча все більше і більше джерел кажуть про те, що вже ми маємо 60%/40%.

      Чи  є така ситуація загрозливою? Безумовно. Рано чи пізно при такій тенденції  все наше життєве середовище у  майбутньому може перетворитись  на величезні мегаполіси з фантастичних антиутопічних романів.

      Останнім  часом, згідно того, що ж повиинно домінувати – біосфера чи техносфера, сформувалась 2 низки поглядів, свого роду релігій – т.з. екологісти і т.з. технократи. При цьому уряди всіх країн почергово схиляються то до одних, то до інших, і ніяк не можуть знайти золотої середини. Кого уряди не слухають ніколи - так це людей компетентних (власне вчених-екологів), бо з компетентних мало галасу і жодних демонстрацій і політичних рухів. Нижче наведена коротка характеристика кожного з цих рухів :

      Технократи  – як правило, це визначення застосовується у 3 значеннях:

1. Людина, при прийнятті рішень в першу чергу орієнтується на раціоналізм, логіку і наукові знання.
2. Прихильник технократичного руху.
3. Висококваліфіковані фахівці в галузі техніки і технології, які вважають, що більшість значущих соціальних проблем можна вирішити за допомогою технологічно орієнтованих методів.

   Фактично ж, з огляду на тему, на данний момент це прихильники теорії про те, що людство у своєму розвитку має керуватись лише технологічними прицнипами, займатись винайденням нових технологій, які полегшать життя людині, при цьому мало зважаючи на екологічні проблеми і екологічні кризи. Особливо  захоплені прнихильники вважають, що прихильники протилежного напрямку заважають прогресу людства і “звуть людство в печери”.

   Екологісти  – прихильники діаметрально протилежних поглядів. Вони вважають що головним є збереження біосфери, абсолютна мінімізація впливу на неї техносфери. До цього руху також відносяться деякі радикально настроєні індивідууми, які буквально вважають, що всю промисловість необхідно зруйнувати, жити під відкритим небом і насолоджуватись соняячним промінням. Організації типу “Грінпіс”, всілякі організації по захисту прав тварин належать саме до цієї категорії.

         Яка із цих груп права – сказати  точно навряд чи вийде. Якщо притримуватись радикально одних чи інших поглядів, то це буде не дуже вірним і раціональним. На мою думку, потрібно знайти більш- менш “золоту середину”, при якій велика увага буде приділятись новим досягненням науки і техніки, але в той же час буде проводитись вчасна і ефективна діяльність по мінімізації впливу ціх і старих досягненнь на навколишнє середовище заради його збереження. Саме тоді, досягнення рівноваги в біосфері (і як наслідок, добробуту людства, адже це взаємопов`язано) буде більш-менш реальним. 

   Нанотехнологія як приклад новітнього досягнення науки і техніки, палиця з двома кінцями

     На  думку експертів, нанотехнології стануть  рушійною силою наступної промислової  революції, і змінюватимуть наш  спосіб життя. Дослідження та розробки нанотехнологій знаходяться у стані підйому у гонитві за оригінальними та корисними речами, і в той час коли відбувається зліт фабричного виробництва, зовсім мало робиться для того, щоб ґарантувати безпеку суспільству та навколишньому середовищу.  
 
   За очікуваннями Національного наукового фонду США, за наступне десятиліття нанотехнології захоплять 1 трильйон доларів світового ринку.

     «США  щорічно вкладають у дослідження  та розробку нанотехнології близько 3 мільярдів доларів, що становить  приблизно одну третину від загального обсягу державних і приватних інвестицій у нанотехнології у світі», – говориться у прес-релізі Міжнародного центру підтримки вчених Вудро Вільсона (Вашингтон).

     Нанотехнології  обіцяють величезні потенційні вигоди у поліпшенні ледве не всіх видів  промислової продукції: комп’ютерів, автомобілів, одягу, продуктів харчування, медикаментів, батарейок і багато чого іншого.  
 
 Усе більше й більше постає питання: чи є вони безпечними?

     «Зростаюча  кількість наукових досліджень і  звітів уряду застерігає, що створені наночастинки можуть становити небезпеку для здоров’я людей та навколишнього середовища, хоча було проведено ще небагато досліджень щодо їхньої токсичності», – мовилося у недавньому звіті Vital Signs 2006-2007 Інституту глобального моніторингу (Worldwatch Institute).

     Але, насамперед, що ж таке нанотехнології? В широкому значенні слова прийнято називати міждисциплінарну область фундаментальної і прикладної науки, в якій вивчаються закономірності фізичних і хімічних систем протяжністю порядку декількох нанометрів або часток нанометра (нанометр — це одна мільярдна частка метра або, що те ж саме, одна мільйонна частка міліметра (діаметр людської волосини становить близько 80 тис. нанометрів). Вужче значення цього терміну прив'язує нанотехнології до розробки матеріалів, приладів і інших механічних і немеханічних пристроїв, в яких застосовуються подібні закономірності. Нанотехнології мають справу з процесами, які протікають в просторових областях нанометрових розмірів.Тобто нанотехнології можна означити як технології, основані на маніпуляції окремими атомами і молекулами для побудови структур із наперед заданими властивостями.

     Нанотехнології  включають у себе широкий спектр технологій для контролю над структурою матерії на рівні атомів і молекул. Нанометр – це одна мільярдна метра, ширина 10 розміщених поруч атомів водню; товщина людської волосини дорівнює приблизно 80 тисячам нанометрів. Важко навіть уявити собі щось настільки мале, ще важче повірити, що це може використовуватися у виробничих процесах. На такому мікроскопічному рівні матерія поводить себе не так, як у нашому повсякденному житті у цьому світі, де панує класична ньютонова фізика. У наносвіті «властивості матерії обумовлюються складним і багатим поєднанням класичної фізики та квантової механіки», – мовилося в ексклюзивному онлайн-випуску журналу Scientific American за січень 2006 р. Також у більших кількостях мініатюрні наноречовини можуть мати величезну потужність через їх значно більше відношення площі поверхні до об’єму.

     Вже зараз нанотехнології знаходяться на передньому краю різноманітних наукових, економічних та соціальних напрямків розвитку.

      В даний час вже є дослідні зразки наноконтейнерів для прицільної доставки ліків до уражених органів  і нановипромінювачів для знищення злоякісних пухлин; для створення  матеріалів, необхідних при лікуванні опіків і ран; у стоматології; у косметології.За прогнозами журналу Scientific American, вже в найближчому майбутньому з'являться медичні пристрої розміром з поштову марку. Їх достатньо буде накласти на рану. Цей пристрій самостійно проведе аналіз крові, визначить, які медикаменти необхідно використовувати, і уприсне їх в кров.

      Особливі  надії на нанотехнології покладають фахівці у галузі електроніки  і інформаційних технологій. У 1965 році можна було вмістити на одному чипі лише 30 транзисторів. У 1971 році — 2 тис. Нині один чіп містить близько 40 млн. транзисторів величиною 130—180 нанометрів, і з'явилися повідомлення, що вдалося створити транзистор розміром 90 нанометрів. Цей процес зробив складну електронну і комп'ютерну техніку доступною для більшості споживачів: у 1968 році один транзистор коштував у США $1, нині за ці гроші можна придбати 50 млн. транзисторів.У 1965 році Гордон Мур, фахівець у сфері фізичної хімії, зробив знамените передбачення, яке було названо «Закон Мура». «Закон Мура» проголошує, що число транзисторів на чіпі буде подвоюватися кожні 18 місяців. Протягом декількох десятиріч цей прогноз доводив свою точність. Нині виробники комп'ютерних чіпів зіштовхнулись із складностями мініатюризації: щоб підтверджувати «Закон Мура», потрібно, щоб транзистор був не більшим 9 нанометрів. За прогнозом Міжнародного Консорціуму Напівпровідникових Компаній, цей рівень розвитку технології буде досягнуто до 2016 року.

      Нанотехнології  здатні здійснити революцію в  сільському господарстві. Молекулярні роботи можуть виробляти їжу, замінивши сільськогосподарські рослини і тварин. Наприклад, теоретично можливо виробляти молоко прямо з трави, минаючи проміжну ланку — корову.

      Нанотехнології  здатні також стабілізувати екологічну обстановку. Нові види промисловості не вироблятимуть відходів, що отруюють планету, а нанороботи зможуть знищувати наслідки старих забруднень. Крім того, нанотехнології нині використовуються для фільтрації води і інших рідин.

      Військові дослідження в світі ведуться в шести основних сферах: технології створення і протидії «невидимості» (відомі літаки-невидимки, створені на основі технології stealth), енергетичні ресурси, системи (наприклад, які дозволяють автоматично лагодити пошкоджену поверхню танка або літака), що самостійно відновлюються, зв'язок, а також пристрої виявлення хімічних і біологічних забруднень. Передбачається, що в 2014 році буде представлено перші бойові наномеханізми.