Интернет право в Украине

У контексті активного  використання мережі як глобального  інформаційного середовища перед Україною постає питання законодавчого врегулювання нових інформаційних відносин, що виникають у системі людина - Інтернет. Конституційне право людини на інформацію закріплене в основному законі України  та інших нормативно-правових актах  і, вочевидь, поширюється на інформаційні права людини, що виникають при  використанні Інтернет. Однак ні отримання, поширення, пошук, продукування інформації, ні будь-який інший процес, пов’язаний із використанням інформації, ще майже  ніяк не відображується в національному  законодавстві. Правда, існують декілька нормативно-правових актів у цій  галузі, в основному спрямованих  на максимальний контроль Інтернет з  боку держави (в особі СБУ), серед  них – Укази Президента “ Про  заходи щодо розвитку національної складової  глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні” (від 1 липня 2000 р., № 928) і "Про заходи щодо захисту  інформаційних ресурсів держави" (від 10 квітня 2000 р., № 582), Розпорядження  Кабінету Міністрів України "Про  передачу Державного центру інформаційної  безпеки до сфери управління Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації СБУ" (від 28 лютого 2001 р., № 63-р) тощо.

В ряді законодавчих актів України, наприклад, у Законі України “Про інформацію”, Законі України “Про зберігання науково-технічної  інформації” та інших, що регулюють  інформаційні відносини, термін “Інтернет” безпосередньо не використовується, однак його мають на увазі при  використанні таких термінів, як “інформаційні  мережі”, “міжнародні мережі передачі даних”.

Для визначення оптимального напряму законодавчого регулювання  в сфері Інтернет в ряді країн  проведені спеціальні дослідження, створені наукові центри та громадські організації, прийняті численні законодавчі  акти й кодекси поведінки і. Враховуючи, що глобальна комп’ютерна мережа створює єдиний інформаційний простір  без державних кордонів і обов’язкових обмежень для всіх її користувачів, проблема законодавчого регулювання  Інтернет є ідентичною для в усіх країн.

Офіційний курс державної  політики в галузі інформаційних  технологій в Україні окреслює перш за все Закон “Про національну  програму інформатизації”. Готуються  до прийняття такі важливідокументи, як проекти законів “Про захист персональних даних”(2010), “Про національні інформаційні ресурси”, “ Про Концепцію Національної програми інформатизації” , “Про електронний підпис”, “Про телекомунікації” та інші.

Щоб зрозуміти, яким шляхом потрібно йти Україні для створення  національного законодавства в  галузі Інтернет, і щоб при цьому  право людини на інформацію було реалізовано  повною мірою, необхідно ретельно вивчати  міжнародний досвід, і на його основі розробляти власну ефективну законодавчу  базу в даній галузі, не відкладаючи  це на невизначений термін.

Однак слід зауважити, що задекларувати розвиток Інтернет в Україні – це одне, а фактично сприяти його розвитку завдяки створенню відповідної законодавчої бази й певним заходам з боку Уряду та інших органів державної влади – зовсім інша справа. Так, наприклад, сьогодні на розгляді Верховної Ради перебуває законопроект “Про телекомунікації” № 2059 від 22 листопада 2002 р., що передбачає введення ліцензування передавання даних. Очевидно, що введення такого ліцензування, зокрема Інтернет-послуг, як і оподаткування при здійсненні електронної комерції, гальмуватиме розвиток українського сегменту мережі. Важливим є й визначення основних термінів у галузі інформаційних технологій при створенні законодавчих актів, які відповідали б сучасному уявленню про Інтернет-технології не тільки пересічного громадянина, а й спеціалістів високої технічної кваліфікації, а також міжнародним стандартам у цій галузі (йдеться про те, що законодавці при створенні Інформаційного кодексу мають бути компетентні в технічних і технологічних питаннях щодо використання комп’ютерних мереж та обміну інформацією в них).

Отже, визначення на державному рівні важливості використання Інтернет, визнання його значення для  інформаційного обміну й реалізації права на інформацію громадян України є надзвичайно важливим моментом для розвитку нашого суспільства І хоча, як правило, в нашій державі відстань між прийняттям певних державних рішень та їх впровадженням у життя може бути величезною, входження в наше життя Інтернет не викликає жодних сумнівів. Це загальносвітова тенденція, й Україні її не обійти.