Принципи інформаційної діяльності в органах державного управління в регіонах України

    Київський Національний Університет Культури і Мистецтв

    Інститут  державного управління і права

    Кафедра  
 
 
 
 
 

    РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:

    «ПРИНЦИПИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ОРГАНАХ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В РЕГІОНАХ УКРАЇНИ» 
 
 
 
 

                                                                                                       Виконала:

    студентка 3 курсу ДМ-49-к

    Крюк  Вікторія Василівна 
 
 
 

    Київ

    2011

    ПЛАН 

1. Принципи інформаційної діяльності в органах державного управління в регіонах України.
2. В чому полягає зміст управлінської діяльності?
3. Принцип науковості інформації. Його особливості.
4. Значення принципу своєчасності інформування.
5. Принцип змістової несуперечності інформування. Що він передбачає?
6. Принцип адаптованості інформування.
7. Принцип достатності інформування. В чому він полягає?
8. Принцип формалізації інформування. Сутність цього принципу.
9. Принцип документованості інформування. В чому полягає його допомога?
10. Принцип інструментальності інформації.
11. Принцип трансляційності інформації.
12. Принцип синдикативності інформації. Що він передбачає?
13. Принцип скомпенсованості асиметричної інформації. Що саме означає цей принцип?
14. Використані джерела.

    Для розкриття змісту інформаційної діяльності органів державного управління в регіонах України обов’язковим є визначення принципів такої діяльності, адже вони вказують на ті суттєві характеристики, що виступають фактично засадами інформаційного забезпечення державної служби.

    Теоретичне  окреслення принципів інформаційної діяльності органів державного управління є передумовою їхнього правового закріплення у законодавчих актах, що регламентують державну службу та управлінську діяльність.

    Принципи  інформаційної діяльності органів державного управління впливають як на ефективність функціонування державних органів, діяльність службовців, так і на стабільність державно-службових відносин та встановлюють особливі умови для оновлення [1].

    При цьому необхідно зважати на те, що інформаційна діяльність органів державного управління в регіонах України впливає на ефективність діяльності органів державного управління центральної та вищої ланки.

    Принципи  інформаційної діяльності органів державного управління обумовлені принципами функціонування держави, державних органів і державного управління. Їх дослідження дає змогу відповісти на головні питання інституту державної служби, що супроводжує систему державно-службових відносин.

    Дослідження з питань принципів інформаційної діяльності органів державного управління України не знайшли широкого представництва у монографічних наукових дослідженнях. Окремі проблемні питання висвітлювалися у працях В. Троня, О. Бандурка, С. Дубенко, І. Ібрагімової, Р. Калюжного, О. Литвиненко, Н. Нижник, С. Чукут та ін.

    Метою цієї статті є визначення поняття "принципи інформаційної діяльності органів державного управління в регіонах України", а також окреслення класифікаційних ознак цих принципів.

    Принципи  інформаційної діяльності органів державного управління нерозривно пов’язані з принципами державної служби. Останні – це основоположні ідеї управління, які відображають об’єктивні закономірності та визначають напрями реалізації компетенції, завдань і функцій державних органів, повноважень державних службовців. Принципи державної служби встановлюють найважливіші закономірності в системі організацій і функціонування органів державного управління, обумовлюють значимість, закономірність і соціальну цінність відносин, які виникають в системі державної служби.

    Взаємозв’язок простежується у наступному. Як зауважує Ю. О. Тіхоміров: "Управлінська діяльність – це понад усе соціально-політична діяльність, процес цілеспрямованого впливу на свідомість людини та її волю. У ній застосовуються численні засоби та методи, зокрема прогнози, плани, прийняття рішень, методи організаційної та інструктивної роботи, державного та суспільного впливу, методи використання матеріально-технічних дій. Отже, інформацію правомірно розглядати як умову будь-якої діяльності органів державної влади, посадових осіб. Особливо це стосується розробки та прийняття управлінських рішень, яким не тільки передує збір та обробка інформації, але які самі містять великий інформаційний потенціал" [2].

    Інакше кажучи, зміст управлінської діяльності полягає в забезпеченні досягнення організацією поставлених цілей, розробці певних заходів, спрямованих на реалізацію цих цілей, яка здійснюється у формі прийняття та здійснення рішень. Розробка, прийняття та реалізація рішень є, таким чином, концентрованим виразом самої сутності управління.

    У процесі будь-якої діяльності виникають ситуації, коли людина чи група осіб стикаються з необхідністю вибору одного з декількох можливих варіантів дії. Результатом цього вибору і буде рішення. Отже, рішення – це вибір альтернативи, що будується на основі певних інформаційних масивів [3].

    Це положення приводить нас до першого важливого висновку про те, що існують певні засади (спеціальні принципи) інформаційної діяльності органів державного управління у процесі прийняття управлінського рішення та загальні принципи інформаційної діяльності органів державного управління, обумовлені особливими якостями, яким має відповідати інформація у сфері державного управління.

    Розглянемо їх окремо і почнемо зі спеціальних принципів інформаційної діяльності органів державного управління. Як відомо, управлінське рішення – це вибір альтернативи, який здійснюється керівником органу державного управління в межах його посадових повноважень і компетенції та спрямований на досягнення мети організації. Управлінське рішення – комплексне явище і важливим для розуміння його сутності є інформаційний аспект. Цей елемент підкреслює інформаційну природу прийняття рішень. Процес прийняття рішень у цьому випадку розглядається як процес перетворення вихідної інформації в інформацію управлінського рішення, а само рішення трактується як інформація, спеціально зібрана, проаналізована та перероблена суб’єктом управління.

    Спеціальні принципи інформаційної діяльності органів державного управління таким чином є насамперед принципами інформування – вихідними положеннями, що стосуються процесу використання інформації.

    До спеціальних принципів інформаційної діяльності органів державного управління відносимо: принцип науковості інформації; принцип своєчасності інформування; принцип змістової несуперечності інформування; принцип адаптованості інформування; принцип достатності інформування; принцип формалізації інформування; принцип документованості інформування.

    Принцип науковості інформації. Передбачає: врахування об’єктивних вимог соціальних, політичних та економічних законів та закономірностей розвитку суспільства; накопичення знань та визначення тенденцій розвитку об’єкта управління; присутність повних, достовірних та науково оброблених масивів інформаційних даних; наявність спеціальних знань, освіти та кваліфікації у особи, яка приймає рішення.

    Принцип своєчасності інформування. Відомо, що навіть оптимальне рішення, розраховане на отримання найбільшого управлінського ефекту, може виявитися некорисним, якщо його прийнято занадто пізно. Більш того, невчасно прийняте рішення може призвести до певних втрат матеріального або організаційного характеру, розбалансувати систему управління та потребувати  значних витрат для його виправлення.

    Принцип змістової несуперечності інформування. Цей принцип передбачає  враховування різних інформаційні потоків. При цьому визначальним фактором є відповідність інформаційного потоку з "центру" управління потокам, які надходять з "місцевих" джерел.

    Принцип адаптованості інформування. Фактор часу, який суттєво впливає на процес прийняття рішень, диктує необхідність адаптації процесу інформування до можливостей оцінки та сприйняття такої інформації тими чи іншими суб’єктами державного управління.

    Принцип достатності інформування. Він полягає у тому, що кожен суб’єкт інформаційної діяльності у системі органів державного управління має отримувати чітко визначений обсяг інформації, який є достатнім для виконання в повному обсязі поставленого перед ним завдання. Правильні рішення приймаються за умови, коли суб’єкт державного управління володіє повною та достовірною інформацією щодо проблеми, яка вирішується і може спрацювати таким чином результат вибору. Зменшення такого обсягу призведе до ризику посилення імовірності помилок в процесі управлінської діяльності, а надмірне збільшенні потоку інформації може призупинити процес, оскільки необхідно аналізувати та оцінювати великі масиви отриманих даних. Невизначеність (недостатність інформування) є, як правило, наслідком неможливості кількісно оцінити ймовірність можливих результатів. Найчастіше така ситуація складається у процесі вирішення нових, нетипових проблем, коли існують фактори настільки складні, що стосовно них неможливо отримати достатньо інформації. Невизначеність характерна і для деяких рішень, які доводиться приймати в швидкозмінних ситуаціях. У зазначеній ситуації суб’єкту державного управління доцільно спробувати отримати додаткову інформацію і ще раз проаналізувати проблему з метою зменшення її новизни чи складності, що дає можливість оцінити суб’єктивну, передбачувану ймовірність можливих результатів, або за браком часу чи засобів збору додаткової інформації спиратися на минулий досвід та інтуїцію.

    Принцип формалізації інформування. Сутність принципу полягає у наступному. Деякі рішення у сфері державного управління, які мають типовий характер, можуть бути формалізовані, тобто прийматися за заздалегідь визначеним алгоритмом. Іншими словами, існує форма отримання та використання інформації, що допомагає здебільшого за умови використання різноманітних технологічно-інформаційних чинників (програмного забезпечення) приймати формалізовані рішення – як результат виконання раніше визначеної послідовності дій. Формалізація прийняття рішень підвищує ефективність управління внаслідок зниження ймовірності помилки та економії часу. Формалізація інформування зазвичай полягає у використанні різних кількісних показників того чи іншого явища, наприклад, інформації про збільшення кількості безробітних осіб у певному регіоні, впливає на рівень фінансового забезпечення допомоги по безробіттю.

    Принцип документованості інформування. Документована форма інформування допомагає в обробці, використанні та зберіганні відомостей, що мають значення для державного управління.

    До загальних принципів інформаційної діяльності органів державного управління можна віднести принципи: інструментальності; трансляційності інформації; синдикативності інформації; скомпенсованості асиметричної інформації.

    Принцип інструментальності інформації полягає у тому, що інформація у сфері державного управління має бути суттєвою для виконання певних управлінських дій.

    Принцип трансляційності  інформації полягає у тому, що інформація у сфері державного управління використовується в першу чергу для передачі критеріїв оцінювання та програм діяльності.

    Принцип синдикативності  інформації передбачає, що інформація у сфері державного управління сприяє об’єднанню особистісних якостей суб’єкта, який вирішує певні соціальні проблеми. Отже така інформація сприяє не тільки трансляції інформації від джерела до суб’єкта оцінки, а й, враховуючи її "наочність", містить у собі найбільшу кількість оціночних критеріїв і навіть цілі програми оцінки. Вступаючи у взаємодію з психологічними стереотипами суб’єкта оцінки, вона сприяє синдикації (об’єднанню) відомостей про певні обставини, події та знаходить своє втілення в певних управлінських рішеннях. Особа фактично стає безпосереднім свідком відображених у такій інформації подій і, застосовуючи свою уяву, шляхом розумової діяльності, керуючись критеріями належності, допустимості, достатності, достовірності, здійснює їх оцінку. Наприклад, з метою оцінки розміру завданої стихійним лихом шкоди, є кращим подання інформації у фіксованому вигляді за допомогою відеозапису. Наочність демонстрації інформації призводить до формування особистого переконання і більш чіткого усвідомлення характеру необхідних дій.

    Принцип скомпенсованості асиметричної інформації означає, що практично неможливою стає ситуація, коли у суб’єктів державного управління є доступ до вичерпних обсягів інформації щодо окремого явища, яке стало предметом організаційно-управлінського впливу. При цьому важливо врахувати таке положення: недостатність рівня поінформованості джерел "центральних" органів управління має компенсуватись інформацією, отриманою з джерел "місцевого" походження.

    Окреслені підходи, на наш погляд, створюють можливість визначити поняття "принципи інформаційної діяльності органів державного управління в регіонах України" як сукупність вихідних, основоположних умов інформаційного забезпечення управлінських процесів та безпосереднього використання інформації у сфері прийняття управлінських рішень.