Захист інформації

Відомо, що інформація взагалі  передається полем або речовиною. Це або акустична хвиля (звук), або  електромагнітне випромінювання, або  аркуш паперу з текстом та ін Але ні передана енергія, ні послана речовина самі по собі ніякого значення не мають, вони являються лише носіями інформації. Людина не розглядається як носій інформації. Вона виступає суб'єктом відносин або джерелом.

Керуючись цим твердженням, можна зробити висновок, що з фізичної точки зору в природі можливі такі засоби перенесення інформації:

- Світлові промені;

- Звукові хвилі;

- Електромагнітні хвилі;

- Матеріали і речовини.

Іншої можливості для  переносу інформації в природі не існує.

Використовуючи в своїх  інтересах ті або інші фізичні  поля, людина створює визначену систему  передачі інформації один одному. Такі системи прийнято називати системами зв'язку. Будь-яка система зв'язку (система передачі інформації) складається з джерела інформації, передавачі, каналу передачі інформації, приймача й одержувача відомостей. Ці системи використовуються в повсякденній практиці у відповідності зі своїм призначенням і є офіційними засобами передачі інформації, робота яких контролюється з метою забезпечення надійної, достовірної та безпечної передачі інформації, що виключає неправомірний доступ до неї з боку конкурентів.

Однак існують певні  умови, за яких можливе утворення  системи передачі інформації з однієї точки в іншу незалежно від  бажання об'єкта і джерела. При цьому, природно, такий канал в явному вигляді не повинен себе проявляти. За аналогією з каналом передачі інформації такий канал називають каналом витоку інформації. Він також складається з джерела сигналу, фізичного середовища його поширення та приймальної апаратури на стороні зловмисника. Рух інформації в такому каналі здійснюється тільки в одну сторону – від джерела до зловмисника.

Під каналом витоку інформації будемо розуміти фізичний шлях від джерела  конфіденційної інформації до зловмисника, по якому можливий витік або несанкціоноване  отримання охоронюваних відомостей. Для виникнення (освіти, встановлення) каналу витоку інформації необхідні певні просторові, енергетичні і тимчасові умови, а також відповідні засоби сприйняття і фіксації інформації на стороні зловмисника.

З практичної точки зору, з урахуванням фізичної природи освіти, канали витоку інформації можна кваліфікувати на такі групи:

- Візуально-оптичні;

- Акустичні (включаючи і акустико-перетворювальні);

- Електромагнітні (включаючи магнітні  та електричні);

- Матеріально-речові (папір, фото, магнітні носії, виробничі відходи  різного виду - тверді, рідкі, газоподібні).

Кожному виду каналів витоку інформації властиві свої специфічні особливості. Але нас безпосередньо цікавлять саме акустичні канали.

Акустичні канали. Для людини слух є другим за інформативностю після зору. Тому одним з досить поширених каналів витоку інформації є акустичний канал.

В акустичному каналі переносником інформації виступає звук, що знаходиться в смузі ультра (більше 20 000 Гц), чутного і інфразвукового діапазонів. Діапазон звукових частот, чутних людиною, лежить в межах від 16 Гц до 20 000 Гц, і містяться в людській мові – від 100 до 6000 Гц.

Коли в повітрі поширюється  акустична хвиля, частинки повітря  набувають коливальнихї рухів, передаючи коливальну енергію один одному. Якщо на шляху звуку немає перешкод, він поширюється рівномірно в усі сторони. Якщо ж на шляху звукової хвилі виникають які-небудь перешкоди у вигляді перегородок, стін, вікон, дверей, стель та ін, звукові хвилі роблять на них відповідний тиск, приводячи їх також в коливальний режим. Ці дії звукових хвиль і є однією з основних причин утворення акустичного каналу витоку інформації.

Розрізняють певні особливості  поширення звукових хвиль в залежності від середовища. Це пряме поширення  звуку в повітряному просторі, поширення звуку в жорстких середовищах (структурний звук). Крім того, вплив звукового тиску на елементи конструкції будівель і приміщень викликає їх вібрацію.

У вільному повітряному просторі акустичні  канали утворюються в приміщеннях  при веденні переговорів у  разі відкритих дверей, вікон, кватирок. Крім того, такі канали утворюються системою повітряної вентиляції приміщень. У цьому випадку освіта каналів істотно залежить від геометричних розмірів і форми повітроводів, акустичних характеристик фасонних елементів засувок, повітророзподільників і подібних елементів.

Під структурним звуком розуміють механічні коливання  у твердих середовищах. Механічні  коливання стін, перекриттів або  трубопроводів, що виникають в одному місці, передаються на значні відстані майже не затухаючи. Небезпека такого каналу витоку полягає в неконтрольованій дальності поширення звуку.

Захист інформації від  витоку по акустичному каналу – це комплекс заходів, що виключають або зменшують можливість виходу конфіденційної інформації за межі контрольованої зони за рахунок акустичних полів.

Основними заходами в  цьому виді захисту виступають організаційні  та організаційно-технічні заходи.

Організаційні заходи передбачають проведення архітектурно-планувальних, просторових  і режимних заходів, а організаційно-технічні – пасивних (звукоізоляція, звукопоглинання) і активних (звукоподавлення) заходів. Не виключається проведення і технічних заходів за рахунок застосування спеціальних захищених засобів ведення конфіденційних переговорів.

Архітектурно-планувальні заходи передбачають пред'явлення певних вимог на етапі проектування будинків і приміщень або їх реконструкцію і пристосування з метою виключення або послаблення неконтрольованого розповсюдження звукових полів безпосередньо в повітряному просторі або в будівельних конструкціях у вигляді структурного звуку. Ці вимоги можуть передбачати як вибір розташування приміщень в просторовому плані, так і їх обладнання необхідними для акустичної безпеки елементами, що виключають пряме або відбите в бік можливого розташування зловмисника поширення звуку. У цих цілях двері обладнуються тамбурами, вікна орієнтуються в бік, охороняється (контрольованої) від присутності сторонніх осіб території та ін

Режимні заходи передбачають суворий  контроль перебування в контрольованій зоні співробітників і відвідувачів.

Організаційно-технічні заходи передбачають використання звукопоглинальних засобів. Пористі і м'які матеріали типу вати, ворсисті килими, пінобетон, пориста  суха штукатурка є хорошими, звукоізоляційними та звукопоглинальними матеріалами – в них дуже багато поверхонь розділу між повітрям і твердим тілом, що призводить до багаторазового відбиття та поглинання звукових коливань.

Для облицювання поверхонь стін і стель широко використовуються спеціальні герметичні акустичні панелі, що виготовляються з скловати високої щільності і різної товщини (від 12 до 50 мм). Такі панелі забезпечують поглинання звуку і виключають його поширення в стінових конструкціях.

Ступінь віддзеркалення і поглинання звукової енергії визначається частотою звуку і матеріалом відображають (поглинаючих) конструкцій (пористістю, конфігурацією, товщиною).

Влаштовувати звукоізолююче покриття стін доцільно в невеликих за обсягом приміщеннях, так як у великих приміщеннях звукова енергія максимально поглинається, ще не досягнувши стін. Відомо, що повітряне середовище володіє деякою звукопоглинающою здатністю і сила звуку убуває в повітрі пропорційно квадрату відстані від джерела.

Всередині приміщення рівень гучності звучить вище, ніж на відкритому просторі, за багатократних віддзеркалень  від різних поверхонь, що забезпечують продовження звучання навіть після припинення роботи джерела звуку (реверберація). Рівень реверберації залежить від ступеня звукопоглинання.

Ступінь ослаблення звуку при застосуванні звукопоглинальних покриттів визначається в децибелах.

Для визначення ефективності захисту  звукоізоляції використовуються шумоміри. Шумомір – це вимірювальний прилад, який перетворює коливання звукового тиску в показання, що відповідають рівню звукового тиску. У сфері акустичної захисту мови використовуються аналогові шумоміри.

По точності показань шумоміри підрозділяються  на чотири класи. Шумоміри нульового  класу слугують для лабораторних вимірювань, першого – для натурних вимірювань, другого – для загальних цілей; шумоміри третього класу використовуються для орієнтованих вимірювань. На практиці для оцінки ступеня захищеності акустичних каналів використовуються шумоміри другого класу, рідше - першого.

У тих випадках, коли пасивні  заходи не забезпечують необхідного  рівня безпеки, використовуються активні засоби. До активних засобів відносяться генератори шуму – технічні пристрої, що виробляють шумоподібні електронні сигнали. Ці сигнали подаються на відповідні датчики акустичного або вібраційного перетворення. Акустичні датчики призначені для створення акустичного шуму в приміщеннях або поза ними, а вібраційні – для маскуючого шуму в огороджувальних конструкціях. Вібраційні датчики приклеюються до захищається конструкціям, створюючи в них звукові коливання.

Використовувані на практиці генератори шуму дозволяють захищати інформацію від витоку через стіни, стелі, підлоги, вікна, двері, труби, вентиляційні комунікації та інші конструкції з досить високим ступенем надійності. У таблиці 5 наведені технічні характеристики акустичних генераторів.

Отже, захист від витоку акустичним каналам реалізується:

- Застосуванням звукопоглинальних  облицювань, спеціальних додаткових  тамбурів дверних прорізів, подвійних  віконних плетінь;

- Використанням засобів акустичного  зашумлення обсягів і поверхонь;

- Закриттям вентиляційних каналів, систем введення в приміщення опалення, електроживлення, телефонних і радіокомунікацій;

- Використанням спеціальних атестованих  приміщень, що виключають появу  каналів витоку інформації.