Перспективи розвитку електронної комерції в Україні

Найбільш далекоглядні фірми  використовують Інтернет для підвищення ефективності усіх аспектів свого бізнесу. На цьому рівні Інтернет стає глобальним діловим середовищем, що об'єднує  працівників підприємства, його клієнтів, партнерів, постачальників, виробників та учасників мережі продаж. Така модель використання Інтернету розширює поняття  електронної комерції, і тому її називають більш загальним терміном «електронний бізнес».

Вираз «електронний бізнес»  містить головну ідею: зробити  торгівлю більш ефективною та оперативною  за допомогою переходу до електронної  торгівлі. На перший погляд це неважко, однак суть електронного бізнесу  не обмежується використанням програмного  забезпечення та комп'ютерів. Реалізація простої і зрозумілої ідеї потребує перегляду всієї моделі ділового обігу.

Електронний бізнес, як будь-який інший, потребує комплексного підходу, що включає планування та управління, яке підтримується технологією, процесами та структурою. Основна  складність підтримки в електронному бізнесі полягає у необхідності дотримання безпечності та надійності програмного та апаратного забезпечення, мережі, каналів зв'язку і звісно Інтернету в цілому.

За мірою розповсюдження та росту популярності таких можливостей  Інтернету, як освіта, розваги, мандрування, зв'язок і відвідування магазинів, постійно збільшується масштаб та рівень його використання: електронний бізнес охопив усі галузі застосування Інтернету, включаючи платіжні операції.

Намагаючись дати визначення електронному бізнесу, відзначимо, що це поняття має на увазі всі  сторони ділових відносин в Інтернеті, у тому числі продажі, маркетинг, фінансовий аналіз, платежі, пошук працівників, підтримку користувачів та партнерських відносин.

Електронний бізнес - це не далеке майбутнє. Завдяки можливостям Інтернету  він розвивається вже зараз. Ризикнемо  заявити, що концепція електронного бізнесу навіть старіша, ніж персональний комп'ютер. Додатки електронного обміну даними (Electronic Data Interchange, EDI) та електронного переказу коштів (Electronic Funds Transfer, EFT), що використовувалися ще у 70-х роках, можна вважати першим досвідом електронного бізнесу.

Тепер, коли десятки мільйонів  підключених до Інтернету ПК об'єднують  компанії одна з одною та зі всією  споживацькою аудиторією, змінилася  сама структура ділових відносин. А підприємства, які колись першими  розпочали використовувати комп’ютерні  мережі, успішно опановують електронний  бізнес.

Для України актуально  на сьогоднішній день, для ведення  бізнесу в Інтернет, вирішення  наступних питань:

• прийняття та регламентація законів, нормативних актів, інструкцій;
• фінансування наукових досліджень;
• криптографії;
• цифрового підпису;
• платіжних систем для ведення розрахунків в Інтернет;
• створення в правоохоронних органах, зокрема в МВС, підрозділів по боротьбі з кіберзлочинами.

Україна у відношенні до ведення бізнесу в Інтернет сильно відстає від західних держав. По останнім даним дослідних груп, Інтернет у пасивному режимі (ознайомлення, листування, пошук) на Україні використовує порядку 7% працездатного населення країни. І усього 0,3% використовують його активно, роблячи перші комерційні кроки. Значна частина населення, порядку 30-35%, узагалі нічого не знають про Інтернет. А 30% працездатного населення тільки чули про нього.  Але ситуація змінюється: згідно даним Всеукраїнської рекламної коаліції (ВРК), в 2005 році обсяг рекламних засобів, виділених на онлайн у нашій країні, склав $2,5 млн. Це на 67 % більше, ніж роком раніше. Причому, за прогнозами коаліції, цього року ринок онлайн-реклами в Україні виросте ще на 60 % і досягне $4 млн. У цілому, обсяг рекламного ринку України в 2005 році, за останнім даними ВРК, склав $835 млн. (без обліку податків) [4].

Тому можна зробити  висновок що питання ведення бізнесу  в Інтернет для України яскраве  майбутнє, але хочеться зауважити, що якщо посилатися на об'єктивні труднощі і нічого не робити, то Україна знову  буде відгородженою від світу  завісою. Тільки цього разу не залізною, а електронною. І тим більше для  безпеки ведення бізнесу в Internet від злочинів та злочинців на державному рівні повинно бути створено підрозділи по боротьбі з комп'ютерною злочинністю  та кіберзлочинами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3. Проблеми розвитку електронної комерції в Україні

В Україні існує ринок  товарів і послуг, для оплати яких електронна комерція є зручним платіжним  інструментом. До кола таких товарів  і послуг відносяться: бронювання і  продаж квитків (авіаквитків, квитків  на інші види транспорту); продаж комп’ютерів, іншої комп’ютерної техніки та комплектуючих  до неї; продаж книг і видань, компакт-дисків, аудіо- і відеоапаратури; резервування і оплата проживання в готелях; продаж туристичних путівок; оплата користувачами  Інтернету послуг своїх операторів доступу до Інтернет-провайдера (Internet Service Provider, ISP); підписка на різні послуги (наприклад, газети, журнали); продаж медикаментів і т. ін. Але в нашій державі  цей ринок і досі перебуває  в ембріональному стані та напевне  йому буде потрібно більше часу для  власного розвитку, ніж аналогічному ринку в розвинених країнах.  
Це пояснюється низкою причин.

По-перше, в Україні сьогодні існує ряд юридичних проблем, які ускладнюють використання електронної  комерції. В нашій державі, окрім  Концепції системи розрахунків  за товари та послуги [6], відсутня необхідна нормативно-правова база електронної комерції, яка б гармонізувала з рекомендаціями та правилами міжнародних організацій.

По-друге, – на шляху розвитку електронної комерції в Україні  стоїть ряд перешкод, таких, як шахрайські трансакції, зроблені за допомогою  викрадених реквізитів карт, магазини, що без вісти зникають з ринку  після успішно виконаних афер, фіктивні магазини, призначені для  збору інформації про карти клієнтів, психологічний фактор і т. ін.

Найнебезпечнішими, звичайно, є шахрайства. За допомогою Інтернету  здійснюється більше тридцяти видів шахрайських дій.

Найбільш характерними типами шахрайства через Інтернет, що приводиться  міжнародними платіжними системами, є: трансакції, виконані шахраями з використанням правильних реквізитів картки; компрометація даних з метою їх використання у шахрайських цілях; магазини, що виникають, як правило, на недовгий час для того, щоб зникнути після одержання від покупців коштів за неіснуючі товари чи послуги; зловживання торгівельних підприємств, пов’язані зі збільшенням вартості товару по відношенню до ціни, яка пропонуються покупцям, або повтором списань з рахунка клієнта; магазини і торгові агенти (Acquiring Agent), призначені для збору інформації про реквізити карт та інших персональних даних покупців [7, с. 63].

У світі нараховується більше мільярда банківських карток. Як фінансовий інструмент вони постійно удосконалюються, розширюється коло послуг з їх використанням. Проте, платіжні картки, як і будь-який бізнес (особливо у сфері грошового обігу) є особливо привабливим об’єктом для злочинних посягань. Вони стали мішенню для протиправних посягань.

Характерними для злочинів на основі використання пластикових  платіжних засобів є висока латентність, ”інтернаціональність”, складність збирання доказів по встановлених фактах і  складність доказу в суді подібних дій, великі збитки, навіть від одиничного злочину. Згідно із зарубіжними джерелами у поле зору правоохоронних органів потрапляє лише 15 % вчинених подібних злочинів.

Для здійснення такої діяльності злочинці створюють фіктивні фірми  та банки, вдаючись при цьому до різних махінацій. Наприклад, відкривають корпоративні рахунки, видаючи їх клієнта за індивідуальні. Коли ж власники переконавшись, що картки функціонують без проблем у країні та за кордоном, перераховують на них великі суми грошей, злочинці тільки чекають на це. Вони, маючи таке ж право як і клієнт щодо розпорядження коштами на рахунках, витрачають ці суми на свій розсуд.

В Україні переважна більшість  таких шахрайств скоюється у  м. Києві, оскільки це місто має найбільш розвинену структуру закладів, які приймають до сплати пластикові картки (в першу чергу, супермаркети, фірмові магазини, казино, готелі і т. ін.).

Найчастіше для вчинення злочину використовуються картки загублені, викрадені та картки, одержані в  банківських установах за фіктивними документами.

Сьогодні більш широкого застосування набуває міжбанківська  система електронних платежів та взаєморозрахунків – комп’ютерна  система електронного зв’язку, яка, зрозуміло, не може бути абсолютно надійною. Складається ситуація, що заохочує злочинців отримувати несанкціонований доступ до комп’ютерних банків даних  для вчинення незаконних маніпуляцій з корисливою метою.

Реально електронній комерції загрожує діяльність хакерів. Вони можуть за допомогою спеціального програмного  забезпечення здобувати, а потім  продавати номери діючих рахунків кредитних  карток, а також розповсюджувати  паролі, ідентифікаційні номери, кредитну та іншу персональну інформацію через  комп’ютерні мережі, чим допомагають  злочинцям отримувати незаконний доступ до кредитних бюро та комп’ютерних систем фінансових установ.

Наприклад, при затриманні комп’ютерного хакера, у нього  був вилучений код для доступу  до інформації про номери карток Visa Aerogold. У розпорядженні хакера було 315 діючих номерів кредитних карток, які були одержані ним за допомогою  комп’ютера, без використання традиційних засобів викрадення.

В Україні діє альтернативна  Інтернет мережа FIDOnet. Для FIDO не існує  загальновизначених законів, тому хакери і спустошують сервери. Скажімо, “заломлюють” будь-яку суперсучасну комп’ютерну програму охорони американського банку, що захищена не одним рівнем захисту. Потім “скидають” в Інтернет, і з цього моменту нею починають користуватися всі.

Наприклад, певний час модно  було заказувати квіти з Голландії. Свіжі троянди приходять наступним  ранком, а розраховуватись не потрібно: існує програма – екулятор кредитної  картки. Для багатьох саме Інтернет є джерелом існування.

За даними НБУ, щоденно  фіксуються десятки спроб несанкціонованого  доступу до електронної системи  міжбанківських розрахунків. Масштаби цих правопорушень невеликі, але  не варто їх недооцінювати, оскільки злочинність розвивається паралельно з самою індустрією. Крім того, слід наголосити, що це найбільш “тіньовий” вид злочину.

Відсутність в Україні  більш-менш вагомих показників з  виявлення злочинів у сфері електронної  комерції, крім високої латентності  і ряду інших причин, пояснюється  також і невисоким рівнем розвитку самого ринку.  
Нині, коли Україна стала на шлях економічних реформ та структуризації з Європейською спільнотою, висвітлені питання актуальні для неї як сьогодні, так і в майбутньому.

Отже, сновними труднощами у сфері електронної комерції, згідно з даними закордонних джерел, є недостатня безпека даних, що передаються через Internet, яка зводиться до двох загроз - комп'ютерні підробки і шахрайство та порушення таємниці особистого життя в умовах можливості чіткої фіксації хто, що, коли і в кого купував. Також проблемою розвитку електронної комерції можна вважати невизначеність реального існування контрагента, незнання правил ведення іноземного бізнесу і т. п. та відсутність в окремих випадках універсальних стандартів взаємодії та сумісності при роботі в глобальній мережі.

Суттєве значення має невизначеність ряду юридичних та фінансових питань, зокрема захист прав інтелектуальної  власності та прав споживачів, вимоги до форми угод, їх юрисдикцію і відповідальність за неналежне виконання, захист інформації, регулювання криптографії, тарифи на виконання операцій, оподаткування угод та митні тарифи [2].

 

 

 

 

 

4. Перспективи  розвитку електронної комерції

Перспективною в Україні  є форма організації інформаційної  та торговельної взаємодії між підприємствами через Інтернет, яку прийнято називати електронною комерцією "бізнес-бізнес". В умовах поглиблення міжнародного поділу праці, активного розвитку спільної комерції, коли підприємства не тільки купують один у одного продукцію, а й спільно працюють над виробництвом нових товарів та послуг, електронна комерція набуває особливого значення, оскільки вона передбачає формування тривалих партнерських відносин між  підприємствами, які здійснюються через  комунікаційні мережі [8].

Виявлення сучасних світових тенденцій розвитку електронного бізнесу  та аналіз можливостей і перспектив участі України у всесвітній електронній  торгівлі можливе шляхом:

- визначення глобальних  тенденцій у сфері Інтернет-технологій, використовуючи досвід США як  світового лідера в електронній  торгівлі;

- вивчення можливостей  європейського ринку інформаційних  технологій та його розвиток  у найближчі роки;

- розгляду сучасного стану  українського сегмента Інтернету  та перспектив розвитку електронної  комерції в нашій країні;

- виявлення необхідних  умов для більш швидкого включення  України в міжнародну систему  електронної торгівлі.

За останні роки ріст українського сегмента Інтернету (UAnet) спостерігається  у всіх напрямках. Швидке збільшення користувачів Інтернет стане рушієм Інтернет-сектора в Україні. Інтернет-економіка  нашої країни представлена галузями комп'ютерної техніки і комунікаціями, рекламою і медіа-індустрією, Інтернет-послугами, електронною комерцією.