Мова шкільної математики

   Міністерство освіти і науки України Волинський національний університет

   імені Лесі Українки

                                                                                        Кафедра алгебри і геометрії 

   Самостійна робота на тему:

   «Мова шкільної математики» 
 
 
 
 

                                                                                                Виконала:

                                                                                                студентка 41 групи

                                                                                                математичного ф-ту

                                                                                                Корнелюк Катерина

                                                                                                Перевірила:

                                                                                                Шиян Л.Д. 

                                            Луцьк 2011

     Вивчаючи математику, користуючись її термінами, кожен з нас хоч раз замислювався над їх походженням. І це не випадково, адже кожен термін має свою історію, яка тісно пов'язана з історією означуваного поняття. Мовна наука й математична думка тут тісно переплітаються.

   На наш погляд, дуже корисно дійти до вищої математики тим же шляхом, який долало людство в процесі еволюції математики взагалі. І тут допоможуть знання про походження математичних термінів.

   Але знайомлячись з історією конкретних термінів, більшість людей не звертає уваги на те, що в походженні окремих груп цих слів є спільні риси, що дозволяє їх класифікувати за певними принципами, з метою системного дослідження їх місця в математичній науці. І не дивно, адже подібну інформацію нелегко знайти в літературі, хоча вона, насправді, реально допомагає розширити й поглибити лінгвістичні знання та розширити математичний світогляд.

   Слово «математика» (mathematike) походить від (mathema) — наука, знання. В свою чергу це слово походить від дієслова , початкове значення якого — «вчусь через розміркування».

   Вислів  «Що і треба було довести» (по-латині — Quod erat demonstrandum) вперше зустрічається у великого грецького математика Евкліда. У його книзі «Начала» цими словами закінчується доведення кожного математичного твердження.

   В перше знак рівності «=» у 1556 році почав використовувати англійський математик Роберт Рекорд (1510—1558), який помер у Лондоні у борговій в'язниці. Він пояснював його використання тим, що нічого не може бути більш рівним, ніж два паралельні відрізки однакової довжини.

   Едмонт  Гунтер, або Гюнтер (1581 — 1626), англійський астроном і математик, першим склав таблиці логарифмів синусів і тангенсів, ввів терміни «косинус» і «котангенс», винайшов шкалу, на основі якої створено логарифмічну лінійку (1624).

   Слово «раціональний» походить від латинського ratio — розум, відношення: — буквально — розумний, пов'язаний з відношенням. А термін ірраціональний, тобто нерозумний, несумірний.

   Гермін  «натуральне число» вперше застосував римський державний діяч, філософ, автор праць з математики і теорії музики Боецій (480—524), але ще грецький математик Нікомах з Герази (жив між 30 і 150 роками до н. є.) говорив про натуральний, тобто природний, ряд чисел. Поняттям «натуральне число» у сучасному його розумінні послідовно користувався видатний французький математик, філософ-просвітитель Д'Аламбер (1717—1783).

   Слово «точка» — основне поняття  геометрії — є перекладом латинського  слова «pungo», що означає «тикаю», «доторкаюся», звідси походить і медичний термін «пункція». Слово «лінія» походить від латинського слова «lіnеа», що значить «льон», «льняна нитка»; іноді це слово розуміють як «пряма лінія», і звідси походить назва пристрою для креслення прямих ліній  - «лінійка».

   Сучасні позначення додатних і від'ємних чисел із знаками «+» і «—» запровадив наприкінці XV ст. німецький математик Відман (1460 — І половина XVI ст.)- Але і в XVI ст. багато математиків не визнавали від'ємних чисел (наприклад, видатний французький математик Ф. Вієт (1540—1603)).

     Сучасні знаки «+» і «—»  здобули загальне визнання на  початку XVII ст. Знак «х», як знак дії множення зустрічається у друкованих працях вже в XVII ст. Але його часто застосовували й раніше.

   Cучасний запис пропорції за допомогою двокрапки і знака рівності, тобто у вигляді a: b = c: d, ввів на початку XVIII ст. німецький математик і філософ Г. Лейбніц.

   Знак абсолютної величини |€| ввів у середині XIX ст. німецький математик К. Вейєрштрасс.

   Прийняту  у наш час кому для відокремлення  цілої частини від дробової у  десяткових дробах запропонував німецький астроном і математик Й. Кеплер (1571 — 1630).

   Слово «процент» походить від латинського  pro centum, що означає «на сто». Знак процента % виник внаслідок скорочення «pro 100» («пер центо» означає — «на сто»), який зустрічається в італійських рукописах періоду середньовіччя.

   Італійський математик Дж. Кардано (1501 — 1576) при  розв'язанні рівнянь вже користувався від'ємними числами, але називав їх «фіктивними».

   Гемрін «радикал» походить від латинського слова radicalis — корінний. Знак кореня вперше зустрічається в XVI ст. У 1637 р. французький математик Р. Декарт надав знаку кореня сучасний вигляд. Проте лише у XVIII ст. він дістав загальне визнання.

   А знак кореня , яким ми користуємося тепер, вперше застосував математик Рудольф у 1525 році.

   Термін  «функція» (від латинського functio — діяльність, виконання) ввів німецький математик Г. Лейбніц. Як і Р. Декарт, Г. Лейбніц надавав йому геометричний зміст. А І. Ньютон пов'язав поняття функції з поняттями механіки.

   Знаки нерівності «>» (більше) і «<» (менше) застосовували ще на початку XVII ст. У 1670 році англійський математик Дж. Валліс ввів знаки «>» (більше або дорівнює) і «<» (менше або дорівнює). Ці символи з 1734 р. зустрічаються вже і в роботах французького математика П'єра Буге. До деякої міри здобули розповсюдження, особливо у фізиці і техніці, знаки «>>» — значно більше і «<<» — значно менше.

   Поняття «максимум» (латинське maximum — найбільше) і «мінімум» (латинське minimum — Найменше) об'єднуються поняттям «екстремум». Цей термін походить від латинського extremum, що означає крайнє, останнє.

   Слово «бісектриса» походить від латинських слів bis —двічі і seco — січу. Отже, в перекладі на українську мову це слово означає «та, що розтинає надвоє».

   Поняття «прямий кут» — одне з найстародавніших геометричних понять. Знак величини прямого кута «d» є початковою буквою латинського слова directus і, разом з тим, французького слова droit (друа). Ці слова означають «прямий».

   Слово «перпендикуляр» походить від латинського слова рег-pendicularis, яке в перекладі на українську мову означає «прямовисний». Цей термін з'явився у середні віки. Знак перпендикулярності було введено у XVII ст.

   Слово «теорема» грецького походження. Грецьке слово «тео-рео» у перекладі на українську мову означає придивляюсь, спостерігаю. Від цього джерела беруть початок і наше слово «теорія», тобто спостереження, і слово «театр».

   Слово «циркуль» латинського походження. Латинське circulus означає коло, круг, обвід.

   Слово «діаметр» походить від грецького «діаметрос» — поперечник. Звідси і позначення величини діаметра буквою D або d. Слово «хорда» походить від грецького «корде» — струна.

   Термін  «градус» латинського походження. Gradus означає крок, ступінь.

   Від грецького «пері» — навколо і «метрео» — вимірюю походить слово периметр (буквально — довжина замкненої лінії).

   Слово «медіана» походить від латинського  medius, яке у перекладі означає середній. Першу букву т цього латинського слова і використовують для позначення медіан.

   Слово «катет» грецького походження. Грецьке «катетос» — це висок, перпендикуляр. Цей термін поширився лише з XVIII ст.

   Слово «паралельний» грецького походження. Грецьке «паралелей» означає ті, що йдуть поряд. Цей термін почали застосовувати ще в IV ст. до н.е. піфагорійці.

   Назва «паралелограм» походить від поєднання  грецьких «паралелос» — той, що йде  поряд, і «грамма» — риска, лінія. Цей термін вперше зустрічається у Евкліда.

   Гермін  «діагональ» походить від поєднання двох грецьких слів: «діа» — через, крізь і «гоніа» - кут, тобто означає той, що йде від кута до кута. Цей термін став загальноприйнятим лише у ХVІІІ ст.

   Слово «ромб» грецького походження. Воно означало в стародавні часи будь-яке кругле або обертове тіло.

   Слово «квадрат» походить від латинського  quadratus — чотирикутник. Квадрат був першим чотирикутником, який розглядався в геометрії.

   Слово «трапеція» — грецьке. Воно колись означало столик. Термін трапеція спочатку застосовувався в розумінні будь-якого чотирикутника і лише у XVIII ст. набув сучасного змісту. До речі, цей термін і слово «трапеза» мають спільне походження, тобто слово «трапеза» дослівно означає «застілля».

   Слово «коло» було відоме ще у Київській Русі. Воно означало круг, колесо і збереглося до наших днів в українській, білоруській, польській і чеській мовах.

   Слово «циліндр» походить від грецького  «киліндрос», що означає вал, коток.