Англіцизми в українській мові

АНГЛІЦИЗМИ В  СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ  

Англійська мова стала  справді світовою мовою. Нею володіє  близько півтора мільярда осіб. Вісімдесят відсотків наукових досліджень у  світі вперше публікується англійською. Нею друкується близько п'ятдесяти відсотків з 10 000 щоденних газет. Англійська мова є рідною для 12 націй, які налічують 350 мільйонів осіб (Велика Британія, США, Канада, Австралія, Гренада, Барбадос, Гвіана, Ямайка, Багами, Трінідад та інші). Її словниковий запас налічує півмільйона слів. Нині американець чи англієць, подорожуючи світом, може розмовляти лише англійською, розшукати екземпляр "Times", придбати звичний для нього "Big Mac". Англійська мова має міцні зв'язки з іншими мовами індоєвропейської сім'ї, якими розмовляє третина людства.

Наприкінці ХХ - на початку  ХХІ ст. активізувалися також українсько-англійські мовні контакти, результатом яких стала значна кількість запозичень у різних сферах діяльності: в економіці (фандрейзинг, баєр, лот); у суспільно-політичній сфері (аплікант, омбудсмен, ньюсмейкери, спічрайтер); у засобах зв'язку, ЕОМ (роумінг, баннер, лептон, і-мейл, он-лайн); в науці, культурі, освіті (едиція, перфоманс, коледж, гендер, уфологія, фентезі), зокрема у молодіжній субкультурі (ді-джей, рейв-культура, чил-аут), у масовій культурі (трилер, блокбастер, хепі-енд); у спорті (стритбол, маунтинборд, скейтинг, ферплей); у побуті (фліпси, хот-дог, сигнет, памперси, степлер); у ЗМІ (копірайтер, програма у стилі "лайф", інтерв'юер); у рекламі (слоган, біг-борд, басорама, пабліситі, шоуїнг); у дизайні (стайлінг).

Це зумовлено розмаїттям позамовних чинників, об'єктивних і  суб'єктивних: розвитком економічних  зв'язків, впливом стилю американського життя, модою на іноземні слова, досягненнями англомовних країн в окремих сферах діяльності, пожвавленням культурних зв'язків, двомовністю, умовами функціонування української мови, зрушеннями комунікативно-прагматичного характеру, престижем англійської мови, стереотипи сприйняття США та Великої Британії пересічним громадянином, вживанням англіцизмів для демонстрації освіченості або неординарності та внутрішньомовними потребами (необхідністю назв для нових предметів, процесів, понять (пейджер, хакер, пейнтбол, модем), прагненням мовної економії (копірайт - авторське право, лейбл - товарна етикетка з фірмовим знаком, дартс - метання дротиків, чил-аут - місце для відпочинку у танцювальних закладах), потребою поповнити експресивні засоби (бакси, упс, о'кей), уточнити, деталізувати поняття (хайтек-компанія, медіа-ринок, веб-дизайнер), поділ сфери семантичного впливу (бейдж - посвідчення особи на конференціях, форумах, з'їздах, рентинг - короткотермінова оренда машин, постер - плакат у періодичному виданні, рієлтер - агент, торговий посередник з продажу нерухомого майна).

Внаслідок цього маємо загрозливу мовну ситуацію: функціонування у мові дублетів (міленіум - тисячоліття, офіс - контора, пабліситі - реклама, блокбастер - бойовик, аплікант - заявник), збільшення кількості небажаних омонімів (кеш - економічний та комп'ютерний термін, шейк - коктейль і танок), запозичення власних назв без перекладу (Muppets-show, на відміну від перекладених - "Прихована камера"), вживання штампів-варваризмів (no problem, no comment, made in, and company), запозичення прислівників та вигуків (вау, о'кей, фіфті-фіфті, міді), що мають на меті імітувати чуже.

Нині перед українським  мовознавством постала низка  проблем, пов'язаних з функціонуванням  нового гетерогенного матеріалу.

По-перше, виникла потреба  збільшити реєстр орфографічного словника української мови за рахунок лексичних запозичень, давши їм відповідне орфографічне оформлення. Гостро стоїть проблема унормування правопису запозичень (які слова писати в лапках, де подвоювати приголосні тощо).

По-друге, слід встановити чіткі  критерії зарахування запозичень до складу української мови (розрізнтити епізодизми, ефемеризми, спорадизми). Зокрема за частотою вживання іншомовного слова, наявністю в розмовному мовленні, у творах сучасних українських письменників (за винятком представників мас-культури), за ідіомотворчим потенціалом тощо. Зрозуміло, слід насамперед перевірити, чи є відповідник в українській мові - у спадщині класиків української літератури, у живому народному мовленні, у словниках Б. Грінченка, А. Кримського та інших, які витримали випробування часом, у фразеологічних словниках, у творах сучасних авторів.

По-третє, є потреба фіксувати  контексти, у яких вживаються англіцизми (зокрема розмовні ситуації), визначити  засади етимологічної ідентифікації (з якої чи з якої через яку  мову запозичено), врахування культурного та країнознавчого компонента. При написанні відповідних лексикографічних праць слід зважити на випадки зіткнення мовної традиції та практики.

На наш погляд, доцільним  було б створення окремого словника складних слів та словосполучень, які запозичені українською мовою, з метою виявлення семантики складових, що характеризуються високим ступенем частотності: борд - дошка (маунтинборд, сноуборд, скейтборд), саунд - звук (саундтрек, саунд-продюсер), мейкер - той, хто займається створенням (кліпмейкер, хітмейкер), райтер - той, хто займається написанням (сонграйтер, спічрайтер). Це перешкодить тенденції до втрати "внутрішньої форми" запозиченнями, а також сприятиме пошуку відповідників в українській мові.