Діалекти української мови. Діалектні та професійні слова

Діалекти української  мови. Діалектні та професійні слова 
 
Діалектні слова 
 
Діалектизм – це слово або стійке словосполучення, яке не 
входить до лексичної системи літературної мови, а є елементом 
лексики певного говору (діалекту). Діалектизми — це слова, 
поширення яких обмежується територією певного наріччя (діалекту). 
Діалектизми поділяються на: 
1. семантичні: вино — «виноград», масть — «жир», квасок — 
«щавель», базар — «майдан», губа — «гриб», струк — «перець», 
гірчиця — «перець»; 
2. лексичні: бараболя — «картопля», когут — «півень», блават — 
«волошка», нецьки — «ночви», тайстра — «торба», ляскавиця — 
«грім», таний — «дешевий», банітувати — «лаяти», банувати — 
«шкодувати», желіпати — «кричати», ачей — «може»; 
3. етнографічні: гуня — «жіноча свитка», каптур — «очіпок», черес 
— «широкий шкіряний пояс», бебеика — «вид кофти», жур — «страва з 
вівсяного борошна», каварма — «страва з баранини», потрібка — 
«страва з подрібненої печінки», панера — «великий кошик з 
верболозу на овочі», підря — «полиця під покрівлею в гуцульській 
хаті», колиба—«чабанська або лісорубська хатина», мольфар — «чак 
лун», арідник — «злий дух», мавка — «лісова русалка». 
Семантичні діалектизми — слова загальнонародної мови, які в 
місцевих говорах відрізняються значенням. 
Лексичними діалектизмами вважаються слова говору, що 
називають поняття, для позначення яких у загальнонародній мові 
використовуються інші назви. Найбільше таких слів серед 
повнозначних частин мови. 
Етнографічні діалектизми є назвами місцевих реалій, 
невідомих або невикористовуваних за межами певного говору. Як 
правило, це назви одягу, назви страв місцевої кухні, назви 
житлових і господарських приміщень та їх частин, знарядь праці, 
предметів побуту тощо, назви, пов'язані з місцевим мистецтвом 
(дримба, трембіта, флояра), з місцевою демонологією. 
Діалектизми відносяться найчастіше до побутової лексики. У 
художньому тексті вони є важливим засобом надання твору народного 
колориту, індивідуалізації мовної характеристики персонажів. 
Діалектні слова здебільшого називають поняття, для 
позначення яких у загальнонародній мові існують інші назви (бинда 
– “стрічка”, нездалий – “невмілий, нездатний”, файний – “гарний, 
красивий”) або місцеві реалії, відомі лише в межах певного говору 
(колиба – “житло чабанів і лісорубів”, табівка – “гуцульська 
шкіряна торбина з орнаментом, яку носять на ремені через плече”) 
тощо. 
Діалектизми не використовуються в науковому та офіційно- 
діловому стилях, крім тих випадків, коли вони є предметом опису та 
вивчення (у таких науках, як діалектологія та етнографія). 
Діалектизмами підкреслюють територіальне походження 
персонажів, їх характери, індивідуальні особливості, освіту, 
розвиток, гумор, дотепність, душевний настрій у момент зображення 
тощо. 
Діалектизми широко використовуються майстрами художньої 
літератури і в авторській мові: в етнографічно-побутових описах, у 
створенні характеру зображуваної місцевості, з метою стилізації 
мови і таке інше.