Особливості лексики сучасної німецької мови

2

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ СЛОВНИКА МОЛОДІЖНОГО СОЦІОЛЕКТУ …………………………………………………………………..5

1.1         Стилістичне розшарування словникового складу мови. Розмовна лексика……………………………………………………………………………  5

1.2         Поняття «сленг», «жаргон»………………………………………………..  8

1.3         Причини вживання зниженої лексики у мові ……………………………  9

РОЗДІЛ 2. ЛЕКСИЧНІ ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ЕМОЦІЙ В НІМЕЦЬКІЙ РОЗМОВНІЙ МОВІ………………………………………….. 12

2.1.      Модальні частки як засіб вираження та сприйняття мови. Їх класифікація та функції…..…………………………………………….   12

2.2.      Модальні частки як засіб вираження емоцій ………………………… ..14

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….

ДОДАТКИ……………………………………………………………………….

ВСТУП

В останні десятиріччя сучасна німецька мова зазнає активного впливу суспільних трансформацій. Особливо чутливою до цього процесу виявилася її лексико-семантична система, яка значно розширилася за рахунок запозичення з інших мов, професійних арго-, соціолектів, неологізмів.

Природу мови можна глибше пізнати й адекватно пояснити лише з огляду на природу людини та середовища, в якому вона проживає. Останнім часом лінгвістика все більше зосереджує увагу на комунікативній ролі мови, функціональних можливостях її одиниць, зв’язках із ментальністю народу, соціальної групи, індивіда. Саме тому антропоцентричний підхід став визначальним у процесі вивчення передусім лексичного складу, оскільки слово посідає центральне місце в мові і тісно пов’язане з одиницями всіх інших мовних рівнів. Лексичний шар виступає не тільки засобом пізнання та репрезентації мовної картини світу, а й слугує для вираження багатоаспектної палітри емоцій, почуттів, оцінок.

З огляду на зростаючий негативізм у суспільстві, прагнення до визволення від звичних норм розвивається і зміцнюється тенденція відчуження від «формалізованого» суспільства. У мові найбільш піддатливою новим віянням культури соціальної групи – мова молоді.

Однією з особливостей молодіжного сленгу є широке використання зниженою лексики.

Без знання розмовно-забарвленої лексики, на думку В.Д.Девкіна, при вивченні іноземних мов обійтися неможливо. Ця лексика становить досить вагому, цілком невід'ємну частину лексикону. Ознайомлення з розмовною лексикою потрібно, щоб усвідомити повсякденну мова, аби оволодіти важливою частиною цьогорічного лінгвокраїнознавства, щоб вміти розшифрувати підтекст, гостроти, асоціативний план висловлення.

Актуальність даного дослідження полягає у тому, щоб проаналізувати недостатньо вивчений матеріал обраної теми, яку вже протягом багатьох років намагаються дослідити відомі вчені різних країн, такі як: Р. Єманн,

В.Д. Девкін, Б.А. Ларін, Т.Г. Микитин, Г.В. Биков Ю. Кривоносов, Г.Хельбіг, Й.Буш та інші.

   Мета дослідження полягає у тому, щоб проаналізувати особливості  функціонування розмовної лексики, встановити зв’язок сленгу, жаргону та модальних часток з розмовною лексикою. 

     Та для досягнення поставленої мети необхідно розв’язати такі завдання:

    -  виділити дефініції розмовної лексики;

    -  розкрити поняття «сленг», «жаргон»;

    - винайти причини вживання зниженої лексики у мові;

    -  розкрити класифікацію та функції модальних часток.

    Об’єктом дослідження є розмовна лексика сучасної німецької мови.          Предметом даної роботи є лексичні засоби, які вживаються для вираження емоцій в німецькій мові.

    Методи дослідження:

               -  дедукція;

               -  аналіз;

               -  синтез.

    Практичне значення одержаних результатів. Результати досліджування можуть використовуватися у лекційних, практичних та семінарських заняттях по основам перекладознавства. Його результати можуть бути використані усіма, хто хоче поглибити знання з німецької мови і навчитись використовувати модальні частки для вираження емоцій.

     Структура курсової роботи: дана робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел.

РОЗДІЛ 1

ОСОБЛИВОСТІ СЛОВНИКА МОЛОДІЖНОГО СОЦІОЛЕКТУ

1.1. Стилістичне розшарування словникового складу мови. Розмовна лексика

У сучасному мовознавстві прийнято розрізняти три основних лексико-стилістичних розряди: книжкова лексика (наукова, офіційно-ділова, газетно-публіцистична, поетична), стилістично нейтральна (міжстилістична) лексика і розмовна (власне розмовна і просторічна) лексика. В.Д. Девкин також виділяє три основних лексико-стилістичних регістри: високий, середній і неприйнятно низький. На його думку, реєстрове забарвлення для значної кількості слів не привносить додаткових змістовних характеристик: берег, холод, місто, як і розмовні аскорбінка, редиска і бавовняних однакові за змістом з аскорбінова кислота, редька і бавовняна тканина. Не можна сказати проте, що реєстрові відмінності обмежуються самим паралелізмом. Реєстрова характеристика є, можливо, однією відмінною властивістю або ж однією з кількох, діючих складно і сукупно. Кожен лексико-стилістичний регістр обслуговує свою комунікативну сферу, на для якої характерні (або ж властиві лише їй) деякі специфічні поняття. Але якщо наукова термінологія своєю більшою частиною унікальна й немає паралелей з загальновживаним словниковим запасом, то розмовна лексика має у ній свої паралелі, які проте зводяться тільки в дублювання літературної лексики.

Розуміючи під стилістичним (реєстровим) забарвленням «відсторонене ставлення об'єкта номінації через слово», В.Д. Девкін вважає, що воно є розривом з буквалізмом, з простим індиферентним сприйняттям дистанції, проявом не байдужих відносин. Особлива експресивність, яскрава оцінність в відношенні денотатів, характерної розмовної лексики, пояснюється переважно усною комунікативною сферою її вживання, широким тематичним діапазоном розмовної лексики. У неофіційній обстановці з добре знайомими людьми можна розмовляти на будь-яку тему: про повсякденні домашні справи, роботу, політику, друзів і знайомих, хвороби близьких, нових фільмах і т.д. Тут проявляється схильність до жартів, грі слів, гіперболізації або ж заниженні деяких характеристик об'єкта. Обговорення найяскравіше виявляється у ситуації невимушеної безпосередньої розмови.

Неоднорідність лексичного складу розмовних текстів (у яких можна зустріти передусім слова, пов'язані із повсякденним життям, побутом, так звані ботутивізми: Lоffel ‘ложка’, Kochtopf ‘каструля’, Besen ‘віник’; слова, що мають яскраво виражений знижений відтінок: bleuen ‘гамселити’, einbringen ‘гарувати/ викладатися’, Flederwisch ‘живчик’; слова стилістично нейтральні, складові основного словникового фонду сучасного літературної мови: arbeiten ‘працювати’, sich erholen ‘відпочивати’, jung ‘молодий’, jetzt ‘зараз’, nie ‘ніколи’; спеціальну термінологічну лексику й окремі жаргонні вкраплення) призводить до ряду труднощів під час спроби дати чітку дефініцію як поняттю «розмовна/знижена лексика», так і поняттю «розмовність» взагалі. Існують такі дефініції даних понять:

«Розмовність» – це традиційна, дуже умовна і збірна назва того, що протиставлене ідеально правильному, непогрішному зразково-показному культурному стандарту. Відступ від цієї еталонності може бути різного ступеня – мінімальним (без порушення літературність), середньозниженим, помітним (фамільярний шар) і значним (груба і вульгарна лексика).

Розмовну лексику тлумачать як найближчу до нейтральної в протиставності фамільярній, сильно зниженій – така інтерпретація, на думку В.Д. Девкіна, є властивою лексикографічній практиці.

Розмовно-забарвлена лексика відрізняється від нейтральної своєю певною зниженістю (оцінкового, етичного і естетичного порядку) і є типовою для неофіційного середовища спілкування.

Розмовна лексика – це весь лексичний фонд повсякденного мовлення. Н.І. Гез, характеризуючи розмовний регістр, відносить до нього як лексику нейтрального чи загальновживаного стилю, так і слова з емоційно- експресивним забарвленням (пестливі, лайливі, іронічні, жартівливі і т.д.).

Розмовна лексика – це лексика, вживана в повсякденно-побутовому діалозі, властивому мовленні.

Отже, серед усіх, виділених нами дефініцій розмовної лексики, попри їх різноманітті та широті тлумачення терміна, ми можемо відзначити кілька загальних положень:

1) розмовна лексика протистоїть літературній мові;

2) між лексичним складом літературно-розмовної мови існують явища перехідності і взаємопроникнення;

3) розмовна лексика функціонує у побуті, в стихії вільного спілкування, поза офіційних норм мови.

Процеси детабулізації інвективної лексики, що спостерігаються останніми роками у пресі, на сторінках красного письменства, найяскравіший відбиток знаходять у комунікативному молодіжному середовищі, тобто в молодіжному сленгу. Прискорення темпу життя (особливо з середини 20-го століття) призводить до швидкого зростання словникового запасу, адже кожному новому поняттю має відповідати принаймні один голос. Відповідно розширюється словник сленгу, оскільки саме молоде покоління, що ще пов'язане літературною нормою, першим сприймає технічні і соціальні нововведення і надає розмовні найменування. Найчастіше шляхом переосмислення вже існуючих слів з «сусідніх» лексико-стилістичних підрівнів розмовної мови. Психологічні особливості перехідного віку грають важливу роль, адже тут віддається перевага словами з найяскравішим експресивним забарвленням.

Отже, важливо розглянути загальні характеристики молодіжної комунікації і виділити характерні її особливості. Однак у першу чергу, необхідно розмежувати поняття «сленг» і «жаргон», які у сучасної лінгвістиці трактуються найчастіше як синоніми.

1.2. Поняття «сленг», «жаргон»

Своєю появою на світ термін «жаргон» зобов'язаний розвитку цехового виробництва в середньовічній Європі, що і сприяло виникненню особливої кодованої мови майстрів – арго. Слово «арго» походить від фр. “argot” – мова певних, замкнутих груп, що створюється з єдиною метою - мовного відокремлення. Це переважно спеціальна чи своєрідно освоєна загальновживана лексика. Нині слово «арго» застаріло, і замість нього використовується поняття «жаргон».

Будучи досить рухливими в розмовній лексиці, жаргон і/або сленг містять у собі широко поширену мікросистему, що має емоційне забарвлення, своєрідний вокабуляр. Сам термін «жаргон» дійшов до нас з французької, а «сленг» – з англійської. У французькій лінгвістиці термін «жаргон» найчастіше трактується як неправильний, спотворений чи штучно введений у мову, зрозумілий лише членам конкретного угрупування .

Для англомовного мовознавства характерне розмежування понять «жаргон» і «сленг». У англомовній лінгвістиці прийнято вживати термін «сленг» для позначення некодованої мови. Нині в словниках зустрічається мінімум два основних тлумачення слова сленг. По-перше, це особлива мова підгруп чи субкультур суспільства, і, по-друге, це лексика широкого вживання для неформального спілкування.

Л.И. Антрушина, І.В. Арнольд, С.А. Кузнєцова не диференціюють жаргон і сленг як різні явища у мові. Вони тлумачать їх як мову соціально й професійно зумовленої групи.

І.Р. Гальперін, навпаки, розмежовує ці поняття, зазначаючи, що жаргон має соціальну приналежність, представляє собою кодову систему, яка відповідає певним словниковим значенням. Сленгу ж, на відміну жаргону непотрібне ні трактування, не секретний код, який легко розуміють люди, що ним розмовляють, і сприймають вживання цих слів, як щось дуже повсякденне або як «перекручення нормальної мови». Жаргонізми можуть переходити з однієї соціальної групи до іншої і з часом навіть ставати нормою літературної мови.

У цій роботі дотримуємося думки І.Р. Гальперіна щодо розмежування понять «жаргон» (мова-шифр соціально/професіонально обмежених груп) і «сленг» (мову неформального спілкування різних соціальних/вікових груп). Молодіжне комунікативне середовище характеризується використанням всіх лексико-стилістичних регістрів, тяжіючи до зниженої лексики, лише незначну частину якої становить учнівський/студентський жаргон.

Отже, розглядаючи молодіжний сленг, маємо можливість простежити всі явища, характерні, як для самого молодіжно-комунікативного середовища, так і усного комунікативного середовища загалом, виявити джерела поповнення регістру і функціональне навантаження окремих стилістичних кластерів. Безсумнівно важливим є розуміння причин вживання сленгу як основної форми мови неформального спілкування.

1.3. Причини вживання зниженої лексики у мові

При розгляді умовно-професійної мови, можна виділити наступний ряд причин їх споживання членами комунікативних груп: по-перше, щоб спілкуватися один з одним у присутності чужих, залишаючись незрозумілими, по-друге, є бажання приховати секрети свого ремесла і торгівлі, по-третє, вони відчувають потребу в ізоляції від вороже налаштованих сил (кримінальний жаргон). Ще однією важливої причиною може бути прагнення мовної виразності. Сленг, будучи більшою мірою соціалектом ніж професійною мовою, виконує диференційну (захисну, розмежувальну) функцію лише в тому випадку, коли люди при спілкуванні використовують саме жаргонну лексику. Щодо нерозуміння між поколіннями, існує цікава думка в Р. Єманна, який приводить наступний приклад: «Часто може бути таке, що люди (батьки, вчителі, або соціальні педагоги) намагаються «примазатися» до рідної мови підлітків, помилково вважаючи, що цим відкриють собі вхід в «світ» молоді, або ж сподіваючись домогтися від останніх цим більшої поваги. Ця спроба майже завжди терпить крах, оскільки дорослі більше звучать автентично і тільки можна поводяться, як слони в посудній крамниці. Плюс до всього, мовне «підлизування» дорослих сприймається підлітками як запровадження в їх інтимну сферу».