Индексний метод

План 
Вступ 
1. Статистичне спостереження як перший етап статистичного дослідження. Форми статистичного спостереження 
2. Абсолютні показники в статистиці та їх види 
3. Динамічні ряди та їх роль в аналізі показників. Види динамічних рядів. Моментні та інтервальні ряди 
4. Суть індексів та їх роль у статистико – економічному аналізі. Методологічні принципи побудови індексів 
Висновки  
Список використаної літератури  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 
 
 Статистичне спостереження — це планомірне, систематичне, науково організоване збирання даних про явища суспільного життя шляхом реєстрації їх істотних ознак. Усі дані, які ми одержуємо під час проведення статистичного спостереження, на наступних етапах статистичного дослідження можуть істотно вплинути на вірогідність теоретичних і практичних висновків. Найважливішими завданнями статистичного спостереження є: 
  - повнота одержання даних, тобто усі явища і процеси повинні бути зареєстровані в повному обсязі; 
  - вірогідність, об'єктивність відображення явищ, що реєструються; 
  - порівняність одержаних даних, тобто слід таким чином збирати дані, щоб їх можна було порівняти з даними, які були одержані раніш і в інших територіальних одиницях, 
 Статистичне спостереження відповідно до вимог статистичної науки має бути всебічно продуманим, добре підготовленим і чітко організованим. Воно складається з чотирьох елементів: 
  1) проектування спостереження — це розробка плану статистичного спостереження, який обов'язково охоплює програмно-методологічні та організаційні питання його проведення; 
  2) підготовка спостереження — це підготовка інструментарію спостереження (друкування бланків, перевірка реєстрів об'єктів, які повинні подавати дані, підготовка осіб, які здійснюватимуть спостереження, а також проведення пробного спостереження (наприклад, до проведення перепису населення України в 1999 р. потрібно провести пробний перепис в Марійському районі Донецької області); 
  3) проведення спостереження — це процес реєстрації фактів і явищ; 
  4) контроль одержаних даних. 
 
 

1. Статистичне спостереження  як перший етап  статистичного дослідження. Форми статистичного спостереження

   До організаційних форм проведення статистичного спостереження відносяться звітність та спеціально організовані статистичні спостереження. 
 Звітність - це така форма статистичного спостереження яка характеризує систему взаємопов'язаних показників, котрі дають змогу одержати дані наслідків роботи підприємства, установи або організації за звітний період, що періодично подаються у вигляді встановлених законодавством звітних документів (статистичних звітів) статистичним та іншим контролюючим та вищим органам за підписом осіб, які відповідають за своєчасне подання і вірогідність цих даних. Тобто, це так форма статистичного спостереження, при якій кожна установа за єдиними бланками в суворо затверджені строки (кожний квартал, півріччя або за рік) подає своєму вищому органу і органу державної статистики документально обґрунтовані дані. 
 В Україні звітність є основною організаційною формою статистичного спостереження, тому що вона дає змогу одержати дані, які характеризують діяльність підприємства з різних боків, оперативно керувати розвитком соціальних явищ і процесів в суспільстві, може застосовуватися для проведення наукових досліджень. Зміст звіту, його форма та термін подання встановлюються вищим статистичним органом країни (зараз це Держкомітет статистики України). 
 Але не усі суспільні явища і процеси можна охопити статистичною звітністю. Є такі сфери діяльності суспільства, які можна встановити лише шляхом опитування громадян (наприклад, структура прибутків і витрат населення, особливості детермінації окремих видів злочинів). ' 
Для одержання даних, які не відображені у звітності, здійснюються спеціально організовані статистичні спостереження. Вони можуть проводитися для уточнення і перевірки звітних даних та даних, одержаних при проведенні перепису. В цьому разі таке спостереження називається контрольним. Спеціально організовані статистичні спостереження можуть проводитися і для вирішення самостійних наукових завдань, особливо з метою прийняття важливого управлінського або політичного рішення. 
До спеціально організованих статистичних спостережень належать переписи, різні види опитувань, одноразові обліки, несуцільне обстеження. Найбільше значення тут мають переписи, які дають певну характеристику масового явища станом на ту чи іншу дату або певний момент часу. Класичний приклад — перепис населення, тому що дані про склад родини рідну мову та інші можна одержати лише при проведенні перепису всього населення країни. 
 Більшість вчених вважають, що в майбутньому спеціально організовані спостереження матимуть значно більше значення, ніж зараз.

2. Абсолютні показники  в статистиці та  їх види

   Абсолютні статистичні величини ми завжди одержуємо в результаті проведеного статистичного спостереження і зведення. Вони обов'язково характеризують розміри сукупності (наприклад, кількість засуджених, число розглянутих цивільних справ, кількість зареєстрованих злочинів) або обсяг ознаки явища (розмір заробітної плати, вік осіб, які вчинили злочини). Абсолютні величини завжди характеризують сукупність в певних просторах і конкретному місці та часі.  
 Абсолютні величини можуть бути індивідуальними та сумарними (підсумковими). Індивідуальні абсолютні величини характеризують розміри ознак у окремих одиниць сукупності. Наприклад, вік окремої людини, строк позбавлення волі засудженого, збитки, завдані одним злочином, їх одержують безпосередньо в процесі проведеного статистичного спостереження і фіксують в документах первинного обліку. Індивідуальні абсолютні величини — це основа для групування і усіх видів статистичного аналізу. 
 Сумарні абсолютні величини одержують шляхом підрахунку кількості одиниць сукупності (наприклад, загальна кількість зареєстрованих злочинів, обсяг значень ознаки у сукупності в цілому (кількість судів в Україні), загальний фонд заробітної плати усього районного відділу внутрішніх справ, загальний розмір збитків від усіх вчинених господарських злочинів). 
Абсолютні статистичні дані завжди мають найменування, тобто іменовані числа, які виражають розміри суспільних явиш в певних одиницях виміру. Інакше кажучи, в статистиці на відміну від математики кожна цифра повинна мати реальне значення і відповідати на запитання, за який проміжок часу наведені дані, що вони характеризують і в яких одиницях виміру виражаються. 
 Залежно від суті явища, яке вивчається, і конкретних завдань дослідження застосовуються натуральні, трудові т грошові (вартісні) одиниці виміру. В правовій статистиці, як правило, трудові одиниці виміру не застосовуються (до цих показників відносяться людино-година, людино-день). Натуральні одиниці виміру відображують природні (фізичні) властивості даного явища і виражаються в мірах довжини, площини, обсягу, ваги та кількості фактів чи подій. Наприклад, одиницею виміру кількості злочинів є один злочин, одиницею виміру чисельності населення — одна людина. До таких одиниць відносяться кількість зареєстрованих злочинів, кількість виявлених злочинів, кількість зареєстрованих цивільних і адміністративних справ та ін. 
 Мірою загального обсягу продукції, яка має різні споживчі вартості, є грошові (вартісні) одиниці виміру (гривня, копійка), які відображують загальну кількість різноманітних явищ і дають змогу їх зіставити і порівняти (наприклад, матеріальні збитки від вчинених злочинів, розмір позову). 
Абсолютні величини мають дуже велике практичне і теоретичне значення, тому що вони дають змогу схарактеризувати загальну кількість різних правових явищ, їх застосування також дозволяє провести економічний аналіз господарської діяльності різних підприємств, здійснювати різні види математичного модулювання і прогнозування розвитку правових явиш. 
Важливішими абсолютними показниками є рівень злочинності та рівень судимості. Рівень злочинності — це абсолютна кількість зареєстрованих злочинів і осіб, які їх вчинили, на певній території за конкретний проміжок часу (місяць, квартал або рік). Рівень судимості — це абсолютна кількість починів, по яких винесено обвинувальний вирок, і кількість суджених осіб на певній території за конкретний проміжок часу. (Зрозуміло, що рівень злочинності завжди більший, ніж Рівень судимості.) Рівень злочинності характеризує реальний стан злочинності в регіоні. Рівень судимості дає змогу охарактеризувати активність роботи органів суду в справі боротьби зі злочинністю.  
 У цивільно-правовій статистиці абсолютні показники характеризують загальну кількість зареєстрованих і розглянутих цивільних справ, кількість осіб, які проходили по тій чи іншій категорії справ, загальну суму завданих збитків, суддів, які розглядали цивільні справи, та ін. 
 В адміністративно – правовій статистиці абсолютні показники дають змогу схарактеризувати загальну кількість виявлених правопорушень, кількість осіб, які їх вчинили, розмір завданих збитків, кількість та розмір накладених штрафів, кількість різних видів стягнень, які накладені на осіб, котрі вчинили адміністративні правопорушення.

3. Динамічні ряди  та їх роль в  аналізі показників. Види динамічних  рядів. Моментні  та інтервальні  ряди

   Кожний ряд динаміки складається з двох елементів: 
  1) переліку хронологічних дат (моментів) або інтервалів часу; 
  2) конкретних значень відповідних статистичних показників, які називаються рівнями ряду. 
 Залежно від характеру явища, що вивчається, рівні ряду динаміки можуть відноситися або до окремих проміжків часу, або до конкретної дати (моменту) часу. Тому всі ряди динаміки поділяються на інтервальні та моментні. 
 Інтервальним рядом динаміки називається такий ряд числових показників, який характеризує розміри досліджуваного явища за певні проміжки (періоди, інтервали) часу (за декаду, місяць, квартал, півріччя, рік або якийсь інші інтервали часу. 
 Характерною особливістю інтервальних рядів динаміки є те, що їх рівні завжди одержуються підсумовуванням рівнів за якийсь проміжки часу, тобто величина рівнів інтервального ряду залежить від тривалості проміжку часу, за який обчислюються показники. Чим більший інтервал часу взято, тим більший рівень ми одержимо, але обов'язково ми одержимо рівні, які дійсно характеризують це явище.

  У правовій статистиці можна побудувати значну кількість інтервальних рядів динаміки: кількість зареєстрованих злочинів; кількість осіб, які вчинили злочин; кількість розглянутих судами кримінальних, цивільних та адміністративних справ; кількість потерпілих; кількість позивачів і відповідачів тощо (більшість цих даних в статистичній звітності правоохоронних органів наводиться наростаючим підсумком). 
 Моментним рядом динаміки називається такий ряд числових показників, який характеризує розміри досліджуваного явища на якусь певну дату або момент часу.  
 Особливістю моментного ряду динаміки є те, що його рівні не можна підсумовувати, тому що окремі значення показника можуть бути присутні в декількох рівнях. Зрозуміло, що основна кількість працюючих в нашому прикладі присутня в різних рівнях ряду, деякі одиниці — в усіх рівнях ряду. Просте підсумовування в моментних рядах не застосовується також тому, що одержана сума не може мати реального змісту. Наприклад, дані про чисельність населення, які зареєстровано на певну дату, не можна підсумовувати, тому що окрема людина може декілька років входити в цей показник. Реальний зміст має різниця між рівнями ряду, яка характеризує зміну явища в часі. 
 Рівні моментного ряду залежать не від періодів обліку, а від моменту, на який вони обчислені і наведені. 
 До моментних рядів динаміки відносяться ряди про кількість правоохоронних органів на певну дату; кількість зареєстрованих до розгляду кримінальних, цивільних та адміністративних справ в судах на перше число звітного періоду (як правило, на 1 січня та 1 липня кожного року); кількість працюючих в правоохоронних органах; кількість засуджених, які відбувають покарання, на перше число кожного кварталу тощо. 
 Залежно від того, якими показниками відображені рівні ряду, усі вони поділяються на ряди абсолютних, відносних та середніх величин. 
 Ряди динаміки абсолютних величин — це такі ряди динаміки, в яких рівні ряду наведені у вигляді реально існуючих іменованих показників. Наведені в цьому розділі два приклади — це ряди динаміки абсолютних величин. До рядів динаміки абсолютних величин в першу чергу відносяться ряди, які характеризують кількість зареєстрованих злочинів, осіб, які їх вчинили, кількість працюючих тощо. У правовій статистиці вони застосовуються найчастіше. 
 На основі перетворення абсолютних показників можна побудувати і проаналізувати ряди динаміки узагальнюючих показників (відносних і середніх). 
 Ряди динаміки відносних величин — це такі ряди динаміки, в яких всі рівні ряду наводяться у відносних величинах. Вони також застосовуються в правовій статистиці: поширення цивільних спорів на 10 тис. населення, поширення позовних заяв на тисячу населення, коефіцієнт розлучень, коефіцієнт злочинності тощо. Показники рівнів цих рядів виражаються або у коефіцієнтах, або у відсотках, або в промілях, або в продецимілях, або в іменованих числах (наприклад, щільність населення має такий вираз: скільки чоловік припадає на один квадратний кілометр території; коефіцієнт злочинності — скільки злочинів припадає на 10 тис. населення). 
 Ці ряди можна використовувати для аналізу структурних зрушень в розвитку явища, які інакше встановити складно. Вивчати питому вагу корисливої злочинності без побудови ряду динаміки відносних величин дуже важко: якщо ми його побудуємо, то зразу побачимо, що за останні двадцять років неухильно зростає питома вага корисливої злочинності у всій злочинності в Україні. 
 Ці ряди динаміки можна аналізувати лише тоді, коли показники обчислені за єдиною методологію їх розрахунку, тобто не можна порівнювати коефіцієнти злочинності в Україні і розвитих країнах світу, наприклад, Франції. 
 Ряди динаміки середніх величин — це такі ряди динаміки, в яких рівні ряду наведені у вигляді середніх показників. Ці ряди дають змогу дослідити зміну середніх показників у часі, наприклад, за декілька років можна проаналізувати зміну кількості вогнепальної зброї, яка припадає на одну групу злочинців, щоб охарактеризувати зміну озброєності злочинців; аналогічно для характеристики змін у груповій злочинності можна за декілька років навести середню кількість осіб в групі злочинців. Ці ряди можна застосувати і для характеристики навантаження практичних працівників: проаналізувати середню кількість розглянутих справ суддею, кількість кримінальних справ, розслідуваних одним слідчим, тощо. Ці ряди в правовій статистиці найчастіше використовуються для статистичного аналізу, тобто у повсякденній роботі практично не використовуються. 
За повнотою часу, який відображений в рядах динаміки, їх можна поділити на повні, неповні та наростаючим підсумком. 
 В повних рядах динаміки моменти або періоди часу йдуть один за другим з рівними інтервалами часу. Ряди динаміки дозволяють схарактеризувати розвиток явища в часі, виявити тенденції їх зміни, а також за цими даними побудувати прогноз на наступний період лише в тому разі, коли вони побудовані вірно. 
 Основними правилами побудови і аналізу рядів динаміки є порівнянність їх рівнів. Рівні рядів динаміки формуються в результаті зведення та групування статистичних даних, а також їх обробки за різні проміжки часу. Головне, щоб рівні характеризували дійсну зміну величини показника, а не були пов'язані із змінами їх обчислення, інакше кажучи, щоб зміни в явищі, яке ми аналізуватимемо за допомогою рядів динаміки, були обумовлені природою самого явища, а не змінами, обумовленими або зміною поняття одиниці сукупності, або методикою обчислення показників, або іншими причинами, які могли істотно вплинути на рівень показника ряду динаміки. 
 Непорівнянність показників ряду динаміки може бути викликана різними причинами і умовами. У правовій статистиці можна перелічити основні з них, які впливають на рівень ряду динаміки: зміна законодавства, територіальні зміни, зміна методології обчислення показників, зміна активності застосування норм права, зміна дати обліку, зміна одиниць виміру. Зрозуміло, що ми не будемо зупинятися на такій причині, як різний проміжок часу, що іноді відмічається в підручниках із загальної теорії статистики, тому що вважаємо, що в цьому разі треба лише вказати на помилку, допущену при побудові ряду динаміки. 
 Істотне значення має і зміна методології обчислення показників. Кожний рівень ряду динаміки повинен бути обчислений за єдиною методологією. Якщо методологія обчислення показника змінилася, то необхідно або звернутися до первинних даних і перерахувати цей показник відповідно до нової методології його обчислення, або не проводити порівняння показника в межах часу його зміни.

4. Суть індексів  та їх роль у  статистико –  економічному аналізі.  Методологічні принципи  побудови індексів

   Слово «індекс» означає «показник» і застосовується в різних галузях науки. Індексом у статистиці називається відносний показник, який характеризує зміну рівня якогось суспільного явища з часом або його співвідношення у просторі. 
 Як відомо, більшість суспільних явищ, які вивчаються статистикою, складаються із багатьох окремих складових елементів. У практиці статистичної роботи до індексів відносяться показники, які характеризують не тільки співвідношення цих явищ у цілому, а й їх окремих складових частин. Прийнято розрізняти дві категорії індексів: індивідуальні та загальні. Індекс, який характеризує співвідношення величин окремого явища, називається індивідуальним, а індекс, котрий характеризує співвідношення рівнів усього явища в цілому або його частин, що складаються з кількох окремих елементів, які безпосередньо не піддаються підсумовуванню, — загальним. 
 Отже, індивідуальні індекси — це відносні величини планового завдання, виконання плану, динаміки (темпи зростання) і порівняння. Решта видів відносних величин до індексів не належить. Зрозуміло, що індивідуальні індекси обчислюються подібно тому, як обчислюється та чи інша відносна величина. 
 Окремі елементи, з яких складається те чи інше суспільне явище, можуть бути однорідними і неоднорідними. Однорідні елементи можна підсумовувати. Особливості індексного методу, які дають змогу відрізняти його від методу обчислення відносних величин, проявляються при розрахунку індексів для складного явища, одиниці якого не піддаються підсумовуванню, тому що вони можуть мати різні споживчі властивості (наприклад, 1 тонна пшениці та 1 тонна сталі) або різні одиниці вимірювання (наприклад кількість виробленої продукції тваринництва: молока, м'яса та ін. в натуральних одиницях виміру). 
 Безпосередня несумісність окремих частин складного явища не означає, що їх не можна взагалі зробити сумірними. У цьому разі, якщо окремі частини в розглядуваному відношенні якісно однорідні, то для них завжди можна і треба знайти загальну міру, тобто спільномірник. Інакше кажучи, для обчислення загальних індексів виникає потреба в застосуванні спеціальних засобів, які складають специфіку індексного методу. 
 В загальній теорії статистики, більшості галузевих статистиках, зокрема в соціально-демографічній, індексний метод застосовується дуже широко. Перехід на міжнародну систему статистики, який зараз відбувається в Україні, вимагає значного вдосконалення індексного методу, особливо для вимірювання динаміки розвитку всього господарства країни, а також для обчислення індексів цін та фізичного обсягу продукції. 
 У правовій статистиці найчастіше застосовуються індивідуальні індекси. Якщо необхідно обчислити динаміку однорідних показників, то можна використовувати індивідуальний індекс, який дасть змогу з'ясувати, як змінилось те чи інше явище за той чи інший час або в просторі. 
У правовій статистиці, як правило, загальні індекси практично не використовуються. Це обумовлено в першу чергу тим, що дуже важко знайти спільномірник для того чи іншого правового явища. Наприклад, необхідно обчислити середню зміну кількості зареєстрованих злочинів з урахуванням їх тяжкості, якщо відомо, що кількість деяких з них зменшилась, а інших, навпаки, зросла. Інакше кажучи, необхідно обчислити загальний індекс злочинності. Для цього спочатку треба прийняти рішення, як можна підсумовувати такі різні злочини, як, наприклад, хуліганство і обман покупців, зґвалтування і крадіжка індивідуального майна громадян, вбивство та інші види злочинів. Цим обумовлено те, що у правовій статистиці індексний метод в повному обсязі не застосовується, тобто індивідуальні індекси обчислюються використовуються, а загальні індекси — ні. 
 
 
 
 

ВИСНОВКИ 
 
 До організаційних форм проведення статистичного спостереження відносяться звітність та спеціально організовані статистичні спостереження. 
Звітність - це така форма статистичного спостереження яка характеризує систему взаємопов'язаних показників, котрі дають змогу одержати дані наслідків роботи підприємства, установи або організації за звітний період, що періодично подаються у вигляді встановлених законодавством звітних документів (статистичних звітів) статистичним та іншим контролюючим та вищим органам за підписом осіб, які відповідають за своєчасне подання і вірогідність цих даних. Тобто, це так форма статистичного спостереження, при якій кожна установа за єдиними бланками в суворо затверджені строки (кожний квартал, півріччя або за рік) подає своєму вищому органу і органу державної статистики документально обґрунтовані дані. 
 Для одержання даних, які не відображені у звітності, здійснюються спеціально організовані статистичні спостереження. Вони можуть проводитися для уточнення і перевірки звітних даних та даних, одержаних при проведенні перепису. В цьому разі таке спостереження називається контрольним. Спеціально організовані статистичні спостереження можуть проводитися і для вирішення самостійних наукових завдань, особливо з метою прийняття важливого управлінського або політичного рішення. 
 До спеціально організованих статистичних спостережень належать переписи, різні види опитувань, одноразові обліки, несуцільне обстеження. Найбільше значення тут мають переписи, які дають певну характеристику масового явища станом на ту чи іншу дату або певний момент часу. Класичний приклад — перепис населення, тому що дані про склад родини рідну мову та інші можна одержати лише при проведенні перепису всього населення країни. 
 
 
 
 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 
 
1. Герасименко С.С., Головач А.В.,. Єрина А.М та ін. – „Статистика”; За наук. ред. д-ра екон. наук С.С. Герасименка. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2000. – 467с.

2. Єрина А.М., Пальян З.О. – „Теорія статистики. Практикум”; -К.: - Товариство „Знання”, КОО, 1997. – 325с.

3. Кальман О.Г.  Правова статистика: Навчальний  посібник для студентів юридичних  вузів і факультетів Право , 1999. –204

4. Ковтун Н.В.  Загальна теорія статистики : Курс  лекцій К.1996

5. Статистика: Підручник/За ред, А.В. Головача, А.М. Єріної, О.В. Козирєва. - К.: Вища шк., 2008. – 623 с.

6. Статистика: Підручник/ С.С. Герасименко, А.В. Головач, А.М. Єріна та ін.; За наук. ред. д-ра екон. наук С.С. Герасименка. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2007. – 467 с.