Пожежонебезпечні властивості матеріалів і речовин

   ПЛАН 

1. Вступ
2. Різновиди горіння
3. Показники пожежовибухонебезпечності речовин та матеріалів
4. Пожежонебезпечні властивості матеріалів і речовин

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   Вступ

       Горіння - це екзотермічна реакція окислення речовини, яка супроводжується виділенням диму та (або) виникненням полум'я і (або) свічення. Для виникнення горіння необхідна наявність горючої речовини, окислювача та джерела запалювання. Розрізняють два види горіння: повне - при достатній кількості окислювача, і неповне - при нестачі окислювача. Продуктами повного горіння є діоксид вуглецю, вода, азот, сірчаний ангідрид та ін. При неповному горінні утворюються горючі і токсичні продукти (оксид вуглецю, альдегіди, смоли, спирти та ін.). За швидкістю розповсюдження полум'я горіння поділяється на дефлаграційне (в межах 2-7 м/с), вибухове (при десятках і навіть сотнях метрів за секунду) і детонаційне (при тисячах метрів за секунду).

   Горіння може бути гомогенним та гетерогенним. При гомогенному горінні речовини, що вступають в реакцію окислення мають однаковий агрегатний стан, наприклад газоподібний. Якщо при цьому горюча речовина та окислювач не перемішані, то відбувається дифузне горіння, при якому процес горіння лімітується дифузією окислювача через продукти згоряння до горючої речовини.

   Якщо початкові речовини знаходяться в різних агрегатних станах і наявна межа поділу фаз в горючій системі, то таке горіння називається гетерогенним.

   Гетерогенне горіння, при якому одночасно утворюються потоки горючих газоподібних речовин, є одночасно й дифузним. Як правило, пожежі характеризуються гетерогенним дифузним горінням, швидкість переміщення полум'я якого залежить від швидкості дифузії кисню повітря до осередку горіння. 

                        Різновиди горіння                   

   Розрізняють наступні різновидності горіння: вибух, детонація, спалах, займання, спалахування, самозаймання та самоспалахування, тління.

        Вибух - надзвичайно швидке хімічне перетворення, що супроводжується виділенням енергії і утворенням стиснутих газів, здатних виконувати механічну роботу. В основному, ця механічна робота зводиться до руйнувань, які виникають при вибуху і обумовлені утворенням ударної хвилі - раптового скачко подібного зростання тиску. При віддаленні від місця вибуху механічна дія ударної хвилі послаблюється.

        Детонація - це горіння, яке поширюється зі швидкістю кілька тисяч метрів за секунду. Виникнення детонації пояснюється стисненням, нагріванням та переміщенням незгорівшої суміші перед фронтом полум'я, що призводить до прискорення поширення полум'я і виникнення в суміші ударної хвилі. Таким чином, наявність достатньо потужної ударної хвилі є необхідною умовою для виникнення детонації, оскільки в цьому випадку передача теплоти в суміші здійснюється не шляхом повільного процесу теплопровідності, а шляхом поширення ударної хвилі.

        Спалах - швидке згорання горючої суміші без утворення стиснутих газів, яке не переходить у стійке горіння.

        Займання - виникнення горіння під впливом джерела запалювання.     Спалахування - займання, що супроводжується появою полум'я.     Самозаймання - початок горіння без впливу джерела запалювання.     Самоспалахування - самозаймання, що супроводжується появою полум'я.     Тління - горіння без випромінювання світла, що, як правило, розпізнається з появою диму.

   Залежно від внутрішнього імпульсу процеси самозаймання (самоспалахування) поділяються на теплові, мікробіологічні та хімічні.

        Теплове самозаймання - виникає при зовнішньому нагріванні речовини на певній відстані (через повітря). При цьому речовина розкладається, адсорбує і в результаті дії процесів оксидування самонагрівається. При температурі близько 100 0С дерев'яна тирса, ДВП та деякі інші речовини схильні до самозаймання. Захист від теплового самозаймання - запобігання нагріву матеріалів від зовнішніх джерел тепла.

        Мікробіологічне самозаймання відбувається в результаті самонагрівання, що спричинене життєдіяльністю мікроорганізмів в масі речовини. До мікробіологічного самозаймання схильні речовини рослинного походження (в основному не висушені) - сіно, зерно, тирса, торф.

        Хімічне самозаймання виникає внаслідок дії на речовину повітря, води, а також при взаємодії речовин. Наприклад, самозаймаються промаслені  матеріали (ганчір'я, дерев'яна тирса, навіть металеві ошурки). Внаслідок оксидування масел киснем повітря відбувається самонагрівання, що може призвести до самозаймання. До речовин, що здатні самозайматися при дії на них води відносяться калій, натрій, цезій, карбіди кальцію та лужних металів та інші. Ці речовини при взаємодії з водою виділяють горючі гази, які нагріваючись за рахунок теплоти реакції, самозаймаються. До речовин, що призводять до самозаймання при взаємодії з ними належать газоподібні, рідкі та тверді окислювачі. Наприклад, стиснутий кисень викликає самозаймання мінеральних мастил, які не самозаймаються на повітрі. 

   Показники пожежовибухонебезпечності речовин та матеріалів 

   Відповідно до ГОСТ 12.1.044-84 оцінку пожежовибухонебезпечності усіх речовин та матеріалів проводять залежно від агрегатного стану: газ, рідина, тверда речовина (пил виділено в окрему групу). Тому і показники їхньої пожежовибухонебезпечності будуть дещо різні.

   Перш за все визначають групу горючості даної речовини. За цим показником всі речовини та матеріали поділяються на негорючі, важкогорючі та горючі.

        Негорючі - речовини та матеріали не здатні до горіння на повітрі нормального складу. Це неорганічні матеріали, метали, гіпсові конструкції.      Важкогорючі - це речовини та матеріали, які здатні до займання в повітрі від джерела запалювання, однак після його вилучення не здатні до самостійного горіння. До них належать матеріали, які містять горючі та негорючі складові частини. Наприклад, асфальтобетон, фіброліт.

        Горючі - речовини та матеріали, які здатні до самозаймання, а також

   займання від джерела запалювання і самостійного горіння після його вилучення.

   До них належать всі органічні матеріали. В свою чергу горючі матеріали поділяються на легкозаймисті, тобто такі, які займаються від джерела запалювання незначної енергії (сірник, іскра) без попереднього нагрівання та важкозаймисті, які займаються від порівняно потужного джерела запалювання.

   Температура спалаху - найнижча температура горючої речовини, при якій над її поверхнею утворюється пари або гази, здатні спалахнути від джерела запалювання, але швидкість їх утворення ще недостатня для стійкого горіння.

   За температурою спалаху розрізняють:

   -       легкозаймисті рідини (ЛЗР) - рідини, які мають температуру спалаху, що не перевищує 61 0С у закритому тиглі (бензин, ацетон, етиловий спирт).

   -       горючі рідини (ГР) - рідини, які мають температуру спалаху понад 61

   0С у закритому тиглі або 66 0С у відкритому тиглі (мінеральні мастила, мазут, формалін).

   Температура спалахування - найнижча температура речовини, при якій вона виділяє горючі пари і гази з такою швидкістю, що після їх запалення виникає стійке горіння.

   Температура самоспалахування - найнижча температура речовини, при якій відбувається різке збільшення швидкості екзотермічних реакцій, що призводить до виникнення полум'янистого горіння. Температури спалаху та спалахування належать до показників пожежовибухонебезпечності лише рідин та твердих речовин.

   Важливими показниками, що характеризують пожежовибухонебезпечні властивості газів, рідин та пилу є концентраційні межі поширення полум'я

   (запалення). Нижня (НКМ) та верхня (ВКМ) концентраційні межі  оширення полум'я - це мінімальна та максимальна об'ємна (масова) доля горючої речовини у суміші з даним окислювачем, при яких можливе займання (спалахування) суміші від джерела запалювання з наступним поширенням полум'я по суміші на будь-яку відстань від джерела запалювання.

   Суміші, що містять горючу речовину нижче НКМ чи вище ВКМ горіти не можуть. Наявність областей негорючих концентрацій речовин та матеріалів надає можливість вибрати такі умови їх зберігання, транспортування та використання, при яких виключається можливість виникнення пожежі чи вибуху.

   Значну вибухову та пожежну небезпеку становлять різноманітні горючі пиловидні речовини в завислому стані. Залежно від значення нижньої концентраційної межі поширення полум'я пил поділяється на вибухо- та пожежонебезпечний. При значенні НКМ менше 65 г/м3 пил є вибухонебезпечним (пил сірки, муки, цукру), а при інших значеннях НКМ - пожежонебезпечним (пил деревини, тютюну).

   Розрізняють також нижню (НТМ) та верхню (ВТМ) температурні межі поширення полум'я газів та парів в повітрі. НТМ та ВТМ - це такі температури речовини, за яких їх насичені пари утворюють в даному окислювальному середовищі концентрації, рівні відповідно НКМ та ВКМ. Температурні межі поширення полум'я використовують зокрема для вибору температурних умов зберігання рідин у тарі, за яких концентрація насичених парів буде безпечною з точки зору пожежовибухонебезпеки. Існують і інші показники для оцінки пожежної та вибухової небезпеки речовин-та матеріалів, які визначаються за стандартними методиками. Пожежнонебезпечність речовин і матеріалів - сукупність їх властивостей, що характеризують їх здібність до виникнення і поширення горіння. Наслідком горіння може бути пожежа і вибух. 
 
 

    Пожежнонебезпечні властивості матеріалів і речовин 

   Майже в усіх виробництвах застосовуються речовини, здатні запалюватися і горіти, а в деяких випадках - утворювати з повітрям вибухонебезпечні суміші.

   Горіння - быстропротекающая реакція окислення, що супроводжується виділенням тепла і (зазвичай) світла.

   Хімічна реакція горіння завжди є складною і складається з ряду елементарних хімічних перетворень. Хімічне перетворення при горінні протікає одночасно з фізичними процесами: перенесенням тепла і маси. Тому швидкість горіння завжди визначається як умовами тепло- і массопередачи, так і швидкістю протікання хімічних перетворень.

   Для виникнення горіння потрібна наявність: горючої речовини, окисника і імпульсу. Імпульсом може бути: відкритий вогонь, іскра (електрична, статична або від удару металевих предметів, блискавка, нагріваючи речовини вище температури його самозаймання та ін.).

   Горючі речовини бувають в трьох агрегатних станах: твердому, рідкому і газоподібному (можливо і 4-й стан речовини - плазма).

   При горінні твердих матеріалів горюча речовина і повітря не перемішані, мають поверхню розділу, і горіння протікає в так званому дифузійному режимі, тобто швидкість реакції визначається швидкістю підведення (відведення) продуктів реакції (лімітуюча стадія - дифузія).

   Якщо молекули кисню добре перемішані з горючою речовиною - горіння визначається кінетикою хімічної реакції (обмін електронами), а режим - кінетичним. Горіння такої суміші може відбуватися у вигляді вибуху.

   Причинами вибухів і пожеж можуть бути не лише недбале і недбале поводження з відкритим вогнем, але і помилки в проектуванні, порушення технологічного процесу, несправність, перевантаження або неправильний пристрій електричних мереж, виробничого устаткування, розряди статичної електрики, несправність установок і систем.

   Показники пожароопасности речовин

   Пожароопасность речовин і матеріалів - сукупність їх властивостей, що характеризують їх здатність до виникнення і поширення горіння. Наслідком горіння може бути пожежа і вибух.

   Перелік показників, характеризуючих пожежо- вибухонебезпека речовин приведений в таблицю. 1.

                                            Таблиця 1

   Показники взрыво- пожароопасности речовин різних агрегатних станів