Схема індивідуальної кріпи

Перед розвантаженням посадочних стійок обов'язкова перевірка стану покрівлі, після чого вибивається клин. Пересунувши посадкову стійку на нове місце, вигвинчують основний гвинт до упору (до можливої ​​розсувної стійки), потім забивають клин. Початковий розпір стійки проводиться вигвинчуванням настроїчного гвинта.

3.2 Конструктивні типи індивідуальної кріпи

По конструкції індивідуальні  кріпи розрізняють: рамну, суцільну, безстієчну (анкерну).

1. Рамна індивідуальна кріп

Рамна гірська кріп - кріп з окремих, не пов'язаних між собою конструктивно, кріпильних рам. Рамна кріп застосовується для кріплення капітальних підготовчих, нарізних і очисних виробок. Конструкція кріпи залежить від площі й форми поперечного перерізу гірничої виробки, величини і характеру навантаження на кріп (гірського тиску), терміну служби кріпи та інших факторів.

Залежно від типу і конструкції  кріпильних рам розрізняють рамні кріпи:

• по формі - прямокутну, трапецієподібну, полигональну, арочну, кольцеву;
• по характеру роботи - жорстку, податливу (постійного і нарастаючого опору), шарнірну, комбіновану;
• по основному матеріалу – дерев’яну, сталеву (металеву), залізобетонну, змішану (комбіновану).

Змішана (комбінована) гірська  кріп - кріп з різних кріпильних матеріалів. Прикладами змішаної кріпи можуть служити рами із залізобетонних трубчастих стійок і металевих верхняків, кріп у вигляді цегельних або бетонних стійок з перекриттям з металевих балок та ін.

 

Для кріплення підготовчих виробок найбільшого поширення набули металеві арочні і кільцеві податливі рамні кріпи. Податливі кріпи здатні під дією тиску гірських порід скорочувати свої розміри, а отже, і поперечний переріз виробки в результаті зсуву елементів або їх деформації при збереженні несучої здатності і працездатності конструкції. Елементи металевих податливих рам виконують зі спецпрофілю, сполучаючи їх між собою внахлестку за допомогою хомутів і болтів; податливість кріпи досягається за рахунок ковзання елементів кріпи в місцях їх з'єднання.

Кріпильні рами встановлюють у виробці зазвичай на відстані 0,5-1 м одна від одної. Покрівля і боки виробки між рамами захищаються так званими затяжками - залізобетонними плитами, металевими гратами і сітками різних конструкцій, дошками, розпилами. Дерев'яну рамну кріп (в тому числі дерев'яні затягування) в основному застосовують у виробках невеликого перетину і з невеликим терміном служби (до 3 – 5 років). Виробки зі значним терміном служби, як правило, закріплюються негорючими матеріалами (металом, бетоном і т. д.). Рами трапецієподібної форми встановлюють зазвичай через 0,5 - 1 метрів (врозбіжку) із закріпленням крівлі і боків виробки між рамами дерев'яними затяжками або суцільно. При тиску з боку грунту виробки застосовують замкнуті (повні) рами з лежнем.

2. Анкерна індивідуальна кріп

Як самостійний вид  кріпи, особливо в гірничорудній промисловості, у поєднанні з рамними кріпами використовують анкерну кріп. Застосовують (переважно на рудних шахтах) також жорсткі металеві кріпи (трапецієподібні, арочні і кільцеві) з двотаврових балок і вживаних рейок із з'єднанням елементів накладками і болтами з гайками, рідше - за допомогою спеціальних черевиків.

Основний елемент анкерної кріпи – металевий, рідше дерев'яний анкер (штанга, стрижень) довжиною 0,7 – 3 метри, який вводиться в пробурені шпури і закріплюється клинами, розпірними головками і гайками з опорними шайбами. Залізобетонні анкери утворюються заповненням шпурів піщано-цементним розчином, армованим сталевими прутами. Анкери «підшивають» слабкі шари порід до більш міцних і збільшують зчеплення і монолітність породних шарів, підвищуючи їх стійкість і несучу спроможність.

 

 

 

Рис. 3.2 Металевий клиновий анкер: 1 - замок, який заклинює в скважині; 2 - опорна пластина, 3 - гайка.

3.2.3 Суцільна індивідуальна кріп

Суцільна гірська кріп – кріп, повністю перекриваюча покрівлю і боки виробки, а іноді і грунт. Виконується у вигляді: єдиної монолітної конструкції з бетону або залізобетону: збірної конструкції з окремих елементів, кожен з яких не може служити самостійною несучою конструкцією і є лише складовою частиною її (суцільна збірна залізобетонна кріп з плит, кріп з тюбінгів); рамної кріпи, у якої рами встановлюються впритул одна до іншої.

4. Експлуатація індивідуальної кріпи

Під терміном кріп гірничих виробок розуміється сукупність робіт по зведенню гірської кріпи  у виробці. Застосовувана кріп повинна задовольняти основним технічним і економічним вимогам: бути міцною і забезпечувати безпечний стан робіт, мати невисоку первісну вартість і давати невеликі витрати в процесі її зведення і експлуатації (підтримання в плині терміну служби).

Під дією гірничого тиску відбувається деформація кріпи і це може привести до обвалення порід покрівлі виробки. Для того, щоб запобігти обвалення, використовують дерев'яні стійки. Їх встановлюють на всю висоту гірничої виробки, на місці прогину покрівлі виробки, тим самим не даючи верхняку обрушитися під дією порід покрівлі. Існують також металеві затяжки, які також не дають пошкодженій частині покрівлі виробки зруйнуватися.

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

У даній роботі виконан опис основних елементів і конструктивних типів індивідуальної кріпи. Були розглянуті наступні елементи: стійки (металеві, стійки тертя і гідравлічні) і верхняки (металеві та дерев'яні). Наведено схеми, на яких показані дані елементи, і пояснювальні написи до них. Також розглянуті конструктивні типи індивідуальної кріпи – це рамна (жорстка, податлива, шарнірна, комбінована, дерев'яна, сталева, залізобетонна, змішана), суцільна і безстійкова (анкерна). Також наведені схеми з коротким описом. 

Список джерел інформації

1.Покровский Н. М., «Сооружение и реконструкция горных выработок», М., 1962; «Справочник по креплению горных выработок», М., 1972.

2.Гелескул М. Н., «Основные направления технического развития в области крепления горных выработок,» 1971.

3. В.К. Шехурдин, Е.Н. Холобаев, В.И. Несмотряев., «Проведение подземных  горных выработок», М., «Недра», 1980.